Рішення № 18116602, 02.09.2011, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.09.11 Справа № 5021/1752/2011. Господарський суд Сумської області, у складі судді Левченко П.І., при секретарі судового засідання Чижик С.Ю., розглянув матеріали справи № 5021/1752/2011

за позовом Державної екологічної інспекції в Сумській області , м. Суми

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю «Буймерівка Сосновий СПА Курорт 1936», с. Буймерівка Охтирського району Сумської

області

про стягнення 328399, 00 грн.

за участю представників сторін :

від позивача ОСОБА_1, довіреність № 2/-03 від 04.01.2011 року;

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність від 30 .08.2011року.

Суть спору : позивач у своїй позовній заяві просить постановити рішення, яким стягнути з ТОВ «Буймерівка Сосновий СПА-Курорт 1936» завдану державі шкоду за порушення умов спеціального водокористування в доход місцевого бюджету Кардашівської сільської ради ( код бюджету 24062100, р/р 33119331700024, ОКПО 23635347, ГУДКУ у Сумській області, МФО 837013) в сумі 328 399 грн. з врахуванням вимог п. 35 ст.4 та ч.1 ст. 15 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» та п. 7 ч. 2 ст. 69 Бюджетного кодексу України , а саме : 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності зарахувати до Державного бюджету України та 70 відсотків грошових стягнень за шкоду , заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності зарахувати в доход місцевого бюджету .

В письмовому запереченні на позовну заяву від 23.08.2011 року , відповідач просить суд відмовити позивачу Державній екологічній інспекції в Сумській області у задоволенні позову до ТОВ «Буймерівка Сосновий СПА Курорт 1936» про стягнення в дохід місцевого бюджету шкоди заподіяної внаслідок порушення умов дозволу на спеціальне водокористування в розмірі 328399,00 грн. у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив :

Позивач в особі державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища Сумської області здійснив перевірку дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства , про що було складено відповідний акт від 17.01.2001 року .

На момент проведення позивачем 17.01.2011 року перевірки, відповідач, здійснював спеціальне водокористування на підставі дозволу № УКР 2776СУМ виданого Державним управлінням екології та природних ресурсів в Сумській області. 17 грудня 2009 року термін дії вищезазначеного дозволу було продовжено до 01 січня 2013 року.

Відповідно до умов наданого дозволу, водокористування здійснювалося для господарсько - побутових потреб курорту та населення. Очисні споруди відсутні, вивіз стоків здійснюється згідно договору на очисні споруди м. Охтирка. Облік забраної води ведеться побічними методами, скид стічних вод в вигрібні ями. Крім того вищезазначеним дозволом було встановлено ліміт забору підземних вод для Відповідача по справі в обсязі 87,0 метрів куб./добу та 23,7 тис. метрів куб./рік. Фактів скиду стічних вод у водні обєкти перевіркою не встановлено. Все це підтверджується даними, викладеними в акті перевірки, складеному позивачем 17.01.2011 року.

Згідно ст.48 Водного Кодексу України, спеціальне водокористування - це забір води із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Згідно ст.49 Водного Кодексу України, спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обґрунтуванням потреби у воді, погодженим з державними органами водного господарства, державними органами геології - в разі використання підземних вод. У дозволі на спеціальне водокористування встановлюється ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин.

Згідно ст. 50 Водного Кодексу України «Строки спеціального водокористування встановлюються органами, які видали дозвіл на спеціальне водокористування. Спеціальне водокористування може бути короткостроковим (до трьох років) або довгостроковим (від трьох до двадцяти п'яти років).

Відповідно до ст.44 Водного Кодексу України «Водокористувачі зокрема зобов'язані: використовувати воду (водні об'єкти) відповідно до цілей та умов їх надання; дотримуватись встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин, лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території; здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу».

Відповідно до ст.55 Водного Кодексу України однією з підстав припинення права на спеціальне водокористування є закінчення строку спеціального водокористування, тобто закінчення строку дозволу.

В зв'язку з вищевикладеним, вбачається що відповідач на момент проведення перевірки здійснював забір води з підземних джерел на законних підставах, а саме за наявності відповідного дозволу на спеціальне водокористування терміном дії до 2013 року та у відповідності до цілей та умов зазначених у ньому.

Окрім того, згідно звітів про використання води 2-ТП (водгосп) за період: з вересень - грудень 2009 року та з січня по вересень 2010 року, Відповідачем загалом було забрано з підземних джерел 10,8 тис. метрів куб. води, що також підтверджується даними зазначеними у акті перевірки та розрахунку. Отже, фактично період за який

було нараховано шкоду складав більше року, а якщо порівняти дозволений обсяг видобутої води на рік та фактичний обсяг видобутої Відповідачем за вищезазначений період води, вбачається що ліміт передбачений у дозволі не тільки не було перевищено, а навіть не було видобуто і половини дозволеного обсягу.

За таких умов, вбачається, що Відповідач здійснював спеціальне водокористування з дотриманням норм передбачених ст. ст.44, 48-49, 55 Водного Кодексу України.

Відповідно до п.1 Роз'яснень Вищого Арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди» в редакції Рекомендацій Президії Вищого господарського суду № 04-5/239 від 29.12.2007 року - відповідно до ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особи збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди. За ст.174 ГПК України - господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.

При цьому ст.22 ЦК України встановлено, що особа якій завдано збитків, у разі порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками в свою чергу є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права; 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.

Проаналізувавши наведені норми у їх сукупності, а також саму назву ст.22 ЦК України - «Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди» - можна дійти висновку, що, по-перше, відшкодування збитків - це один із способів відшкодування майнової шкоди, по-друге, підставою для відшкодування збитків та шкоди, є порушення цивільного права особи. Тобто, як при порушенні права встановленого правочином, так і при порушенні права, наданого та гарантованого законом, особа має підстави вимагати відшкодування збитків, завданих таким порушенням.

Крім того відповідно до п.6 вищезазначених Роз'яснень Вищого Арбітражного суду України - за загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Виходячи з цього, позивач у справі повинен довести безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування. При цьому встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи та шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Дослідивши зміст позовної заяви і доданих до неї позивачем матеріалів та проаналізувавши вищезазначені норми законодавства та роз'яснення, суд вбачає, що Позивачем не доведено, що протиправна поведінка Відповідача є причиною, а збитки заявлені до стягнення є наслідком такої поведінки. Крім того Позивачем не було навіть визначено: 1) якими саме протиправними діями було завдано таку шкоду; 2) до яких саме негативних наслідків для навколишнього природного середовища призвели такі протиправні дії; 3) також не було доведено що така шкода фактично була спричинена Відповідачем. А за таких, умов вбачається, що позовні вимоги Державної екологічної інспекції в Сумські області про стягнення з Відповідача майнової шкоди є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Як вбачається з тексту позовної заяви, розмір майнової шкоди (збитків) було розраховано Позивачем у відповідності з «Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів» затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №389 від 20.07.2009 року.

Відповідно до п. 1.2. вищезазначеної Методики - вона встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які призвели до:

забруднення водних об'єктів, у тому числі пов'язаного із самовільними та аварійними скидами у водний об'єкт забруднюючих речовин із зворотними водами або речовин у складі : провини, продукції чи відходів, крім випадків територіальних і внутрішніх морських вод та виключної морської економічної зони України із суден, кораблів та інших плавучих засобів; забруднення поверхневих та підземних вод під впливом полігонів (сміттєзвалищ) твердих побутових та промислових відходів.

Так для здійснення розрахунку розміру збитків, позивачем використовувалась формула З сам =100+W+ Тар. Відповідно до п.9.1. Методики - розрахунок розміру відшкодування збитків, здійснюється за цією формулою, у разі якщо вони обумовлені самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування та порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування.

Як, вже було зазначено вище, відповідач здійснював спеціальне водокористування на підставі дозволу строк дії, якого було встановлено до 2013 року, отже на момент проведення перевірки використовував підземні води на законних підставах.

У позовній заяві, позивач на підтвердження спричинення відповідачем шкоди (збитків) посилається на порушення ним умов встановлених у дозволі на спеціальне водокористування, в саме: інші умови водокористування - п.5 розробити проектну документацію та виконати будівництво очисних споруд повної біологічної очистки стічних вод при збільшенні кількості відпочиваючих; п.6 встановити прилади обліку води на водозаборі та на мережі що то дає воду населенню до 01.01.2006 року.

Проаналізувавши норми Водного кодексу України, слід зазначити наступне, що шкода (збитки) можуть бути спричиненні державі внаслідок забруднення та засмічення водних обєктів, самовільному водокористуванні, порушенні умов дозволу в частині перевищення лімітів та норм забору води встановлених у дозволі.

Вода забиралась з підземних джерел (свердловин) у межах та без перевищення лімітів встановлених у дозволі. Забруднення або засмічення водних об'єктів на момент проведення перевірки також не було зафіксовано, що підтверджується актом перевірки ДЕІ в Сумській області від 17.01.2011 року. Крім того, Державне управління екології та природних ресурсів в Сумській області, продовжуючи 17.12.2009 року термін дії дозволу до 11.01.2013 року, встановило, що облік забраної води встановлюється побічними методами, тобто за відсутності приладів обліку, а невиконання п.6 в частині встановлення таких приладів до 01.01.2006 року не є підставою для припинення права на спеціальне водокористування і це, зокрема, підтверджується тим, що з 01.01.2006 року термін дії дозволу продовжувався 3 рази: 22.12.2006 року до 01.01.2008 року ; 11.01.2008 року до 11.01.2010 року; 17.12.2008 року до 11.01.2013 року.

В частині невиконання п.5 дозволу, слід зазначити, що відповідно до умов наданого дозволу відповідач здійснює скид стічних вод в вигрібні ями, з яких стоки вивозяться на очисні споруди м. Охтирка (згідно договорів), власні очисні споруди відсутні, що також підтверджується актом перевірки. Отже, як і у попередньому випадку відсутність таких очисних споруд не була для Держуправління екології та природних ресурсів підставою для припинення права на спеціальне водокористування, в зв'язку з тим, що стоки з вигрібних ям не могли потрапляти до поверхневих, підземних водойм або у грунт.

Таким чином, шкода державі могла бути спричинена відповідачем, тільки у випадку, коли стічні води скидались би ним у водні об'єкти або на грунт без попереднього проходження їх через очисні споруди повної біологічної очистки, але як свідчать матеріали перевірки такого факту не було зафіксовано. Крім того, навіть у випадку виявлення такого, факту для здійснення розрахунку розміру збитків, позивач, був зобов'язаний відібрати під час перевірки проби води або ґрунту для визначення перевищень ГДК забруднюючих речовин у них.

В зв'язку з вищевикладеним, вбачається, що за відсутністю приладів обліку та очисних споруд відповідачем не завдавалось та не могло бути завдано збитків (шкоди) навколишньому природному середовищу, а за таких умов такої шкоди (збитків) не могло бути завдано і державі. Крім того, вбачається, що нарахування позивачем розміру збитків за формулою З сам =100+W+ Тар, могло бути законним та обґрунтованим лише у випадку самовільного водокористування або порушення умов дозволу в частині недотримання лімітів та норм забору води.

Відповідно до ст.110 Водного Кодексу України «порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні зокрема у: забрудненні та засміченні вод, недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування».

Згідно ч.2 ст.59 КУпАП - введення в експлуатацію підприємств, комунальних та інших об'єктів без споруд і пристроїв, що запобігають забрудненню і засміченню вод або їх шкідливому діянню, - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ст. 60 КУпАП - забір води з порушенням планів водокористування, самовільне проведення гідротехнічних робіт, безгосподарне використання води (добутої або відведеної з водних об'єктів), порушення правил ведення первинного обліку кількості вод, що забираються з водних об'єктів і скидаються до них, та визначення якості вод, що скидаються, - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, вбачається, що за порушення умов дозволу, в частині невиконання п.п.5-6 дозволу на спеціальне водокористування, діючим законодавством передбачено настання адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу на винних посадових осіб суб'єкту господарювання.

Відповідно до ч.7-8 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» - на підставі акта, який складено за результатами здійснення планового заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, протягом п'яти робочих днів з дня завершення заходу складається припис, розпорядження або інший розпорядчий документ про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу. Припис та інші розпорядчі документи - є обов'язковими для виконання суб'єктами господарювання в частині усунення порушень вимог законодавства.

Згідно п.4 «Порядку обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища» затвердженого Постановою Верховної Ради України №2751-XII від 29.10.1992 року - діяльність підприємств обмежується або тимчасово забороняється (зупиняється) у разі перевищення ними лімітів використання природних ресурсів, порушення екологічних нормативів, екологічних стандартів, а також вимог екологічної безпеки, зокрема: відсутності споруд, устаткування і пристроїв для очищення викидів і скидів або їх знешкодження.

Таким чином, Державна екологічна інспекція в Сумській області, виявивши, що у відповідача по справі відсутні очисні споруди повної біологічної очистки стічних вод та прилади обліку видобутої води з підземних джерел, мала право: 1) у встановлені законодавством строки скласти та надати Відповідачу для виконання припис чи інший розпорядчий документ, встановивши у ньому терміни усунення порушень; 2) притягнути посадових осіб відповідача, які винні у скоєнні даного правопорушення до адміністративної відповідальності; 3) одночасно з діями викладеними у попередніх двох пунктах обмежити чи тимчасово заборонити (зупинити) експлуатацію водозабору (артезіанських свердловин). Але жодної з перелічених вище дій, по притягненню до відповідальності посадових осіб відповідача та винесенню розпорядчих документів про усунення виявлених порушень, які в свою чергу повинні були сприяти дотриманню відповідачем норм діючого природоохоронного законодавства, позивачем не було вжито.

За таких обставин , позовні вимоги позивача є безпідставними, необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 22 Цивільного кодексу України , ст.ст. 44, 48, 49, 50, 55, 110, 111 Водного кодексу України , ст. ст. 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.