Рішення № 18115963, 02.09.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.11 Справа № 28/113пд/2011

Суддя Семендяєва І.В., при секретарі судового засідання Антоновій І.В., розглянувши матеріали за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Все для шиття", м. Луганськ

до 1-го відповідача виконавчого комітету Луганської міської ради, м. Луганськ

2-го відповідача Луганської міської ради, м. Луганськ

про визнання частково недійсним договору оренди землі

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1., представник за дов. б/н від 29.06.11;

від першого відповідача Виконавчого комітету Луганської міської ради: ОСОБА_2., довіреність № 01/03-30/5456/0/2-10 від 24.11.10; головний спеціаліст-юрисконсульт відділу контрольно-юридичної роботи Управління Луганської міської ради з питань земельних ресурсів;

від другого відповідача Луганської міської ради: ОСОБА_2., довіреність № 01/03-30/5457/0/2-10 від 24.11.10; головний спеціаліст-юрисконсульт відділу контрольно-юридичної роботи Управління Луганської міської ради з питань земельних ресурсів;

в с т а н о в и в:

Суть справи: позивачем заявлені вимоги про визнання недійсним з моменту укладення п. 2.4. договору оренди землі від 15.02.2002, зареєстрованого 14.03.2002 за № 3986, в частині: "У разі зміни земельного податку, пропорційно змінюється й розмір орендної плати без внесення змін в договір".

Відповідачі у відзиві на позовну заяву просять відмовити у її задоволенні у звязку з необґрунтованістю позовних вимог. В обґрунтування своїх доводів відповідачі зазначили те, що позивач посилається на порушення вимог законодавства при укладенні договору оренди землі, в той час, як це законодавство, яке нібито порушено, прийнято пізніше, ніж укладено договір. Також відповідачі зазначають про сплив позовної давності для звернення з даним позовом, оскільки відповідно до п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України до позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним, право на предявлення якого виникло до 01.01.2004, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше. Тому відповідачі вважають, що позивач мав право звернутися з позовом до 15.02.2005.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини справи, вислухавши пояснення представників сторін, які присутні у судовому засіданні, суд дійшов до наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Все для шиття" звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до 1-го відповідача виконавчого комітету Луганської міської ради, 2-го відповідача Луганської міської ради про визнання недійсним частково з моменту укладення п. 2.4. договору оренди землі від 15.02.2002, зареєстрованого 14.03.2002 за № 3986, в частині: "У разі зміни земельного податку, пропорційно змінюється й розмір орендної плати без внесення змін в договір".

15.02.2002 між сторонами у справі укладено договір оренди земельної ділянки, державна реєстрація 14.03.2002 за № 3986, за умовами якого орендодавець (1-й відповідач) на підставі рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 19.12.2001 за № 314/33 за плату надає в оренду орендарю (позивачу) земельну ділянку загальною площею 0,0798 га, розташовану в місті Луганську, вул. Шовкового (біля будинку № 1), згідно з проектом відведення земельної ділянки. Невід'ємним додатком до договору оренди є план-схема земельної ділянки, який додається до даного договору.

Відповідно до п. 2.1 договору орендна плата встановлюється у грошовій формі і сплачується у розмірі земельного податку з коефіцієнтом 2,5.

Згідно п. 2.4. договору у разі зміни земельного податку, пропорційно змінюється й розмір орендної плати без внесення змін в договір. Про зміну земельного податку орендодавець письмово повідомляє орендаря або робить про це оголошення в місцевому засобі масової інформації.

Позивач вважає перше речення даного пункту договору недійсним, оскільки, на його думку, дана умова договору суперечить вимогам законодавства, що діє в сфері регулювання земельних відносин, а саме: Цивільному кодексу України, Земельному кодексу України, Закону України "Про оренду землі", постанові КМУ від 03.03.2004 № 220 "Про затвердження Типового договору оренди землі".

Позивач вважає, що орендна плата є однією із істотних умов договору оренди землі, зміна якої в односторонньому порядку не передбачається.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, містить ст. 203 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо того, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України є підставою недійсності правочину (ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 19.12.2001 № 314/33 між виконавчим комітетом Луганської міської ради та ТОВ "Торгівельний дім "Все для шиття" 15.02.2002 укладений договір оренди землі загальною площею 0,0798 га під будівництво та розміщення офісу, розташованої у м. Луганську, вул. Шовкового (біля будинку № 1).

Відповідно до ст. 13 Закону України „Про оренду землі” договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Однією з істотних умов договору оренди відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Статтею 21 Закону України „Про оренду землі” передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно ст. 22 Закону України „Про оренду землі” орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах.

Позивачем та 1-м відповідачем у спірному договорі узгоджено, що орендна плата встановлюється у грошовій формі і сплачується у розмірі земельного податку з коефіцієнтом 2,5 (п. 2.1. договору).

Згідно п. 2.2 договору згідно з законодавством, діючим на момент укладення договору оренди, орендна плата за земельну ділянку сплачується орендарем за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця шляхом перерахування коштів на рахунок місцевого бюджету; а п. 2.3 договору передбачено, що розмір орендної плати розраховується орендарем самостійно з врахуванням індексації грошової оцінки земельної ділянки, яка здійснюється в порядку, передбаченому законодавством України.

Пунктом 2.4 спірного договору оренди землі передбачено, що у разі зміни земельного податку пропорційно змінюється й розмір орендної плати без внесення змін в договір. Про зміну земельного податку орендодавець письмово повідомляє орендаря або робить про це оголошення в місцевому засобі масової інформації.

Як зазначено вище, вимога за позовом про визнання недійсним вказаного пункту договору оренди землі обґрунтована невідповідністю їх редакції положенням ст. 651 Цивільного кодексу України, ст. 30 Закону України „Про оренду землі”, постанові КМУ від 03.03.2004 № 220 "Про затвердження Типового договору оренди землі".

За приписами ст. 30 Закону України „Про оренду землі” зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Згідно ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

У п. 4.2. спірного договору сторонами передбачено, що зміна умов договору оренди можлива за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни договору оренди, спір вирішується у судовому порядку. Зміни і доповнення до даного договору вносяться шляхом укладення додаткових угод, що набирають чинності після підписання та державної реєстрації і є невід'ємними частинами цього договору. Умови договору оренди земельної ділянки діють у випадках, коли після набрання договором чинності законами України встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені договором, крім випадків, визначених ст. 21 Закону України "Про оренду землі", а також випадків, визначених законами України, якщо вони підвищують рівень захисту орендарів, орендодавців, третіх осіб.

Тобто умовами договору оренди землі сторонами передбачено обставини і порядок зміни розміру орендної плати і тому, враховуючи приписи ст. 651 Цивільного кодексу України, ст. 30 Закону України „Про оренду землі” та угоду сторін за умовами п. 4.2. договору оренди землі, п. 2.4 спірного договору частині: "У разі зміни земельного податку, пропорційно змінюється й розмір орендної плати без внесення змін в договір" слід визнати недійсним з моменту укладення договору оренди.

Порядок зміни умов договору, який може бути обумовлено сторонами, в тому числі умовами, визначеними на розсуд сторін і погоджені ними, не може суперечити приписам законодавства щодо неприпустимості односторонньої зміни договору.

Така правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України у справі № 14/99пд від 05.10.2010.

Судом не приймаються посилання відповідачів на сплив позовної давності з огляду на наступне.

Пункт 1.2 договору оренди землі передбачає, що земельна ділянка надається орендарю строком до 19 грудня 2050 року під будівництво та розміщення офісу.

Спірний пункт договору (перше речення) не передбачає точну дату зміни земельного податку.

Згідно ч. 2 ст. 252 Цивільного кодексу України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Таким чином, на момент укладання договору його сторонам не було відома конкретна дата настання такої події, як зміна земельного податку.

Ст. 253 Цивільного кодексу України передбачає, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок.

Отже, якщо початок перебігу строку пов'язується з відповідною подією, то перебіг строку починається з наступного дня після настання відповідної події.

Позивач вважає, що перебіг строку позовної давності почався з 28.02.2009 після того, як він отримав дані для розрахунку орендної плати (№ 2343 від 27.01.2009), в якій зазначений інший, ніж у договорі, розмір нормативної грошової оцінки землі -7400415 грн. 75 коп. (на момент укладення договору грошова нормативна оцінка землі складала згідно даних для розміру орендної плати № 1696 від 12.04.2002 1185324 грн. 97 коп.) (а.с. 78).

Дослідивши зміст довідки № 2343 (а.с. 50-51), суд зазначає про те, що у цих даних відносно договору № 3986 зазначений період змін з 01.08.2008 по 19.12.2050. За 2008 рік були надані позивачу дані: № 1974 від 24.01.2008 (а.с. 46) та № 120 від 19.03.2008 (а.с. 48), в яких зазначена грошова нормативна оцінка землі 1639510 грн. 68 коп. та 6305810 грн. 30 коп. відповідно. З наведеного слідує, що згідно зміні грошової нормативної оцінки землі у березні 2008 року мало місце збільшення орендної плати порівняно з договором саме у березні 2008 року.

Суд приймає до уваги той факт, що позивач звертався з приводу неправомірних дій Управління нерухомим майном Луганської міської ради по наданню даних для розрахунку орендної плати № 2343 від 27.01.2009 (які нерозривно повязані з даними для розрахунку орендної плати на 2008 рік), з адміністративним позовом 08.04.2009 (а.с. 53), який був прийнятий до розгляду Ленінським районним судом м. Луганська та 14.08.2009 Ленінським районним судом м. Луганська була винесена постанова у справі № 2а-2186/09 (а.с. 59), якою позов був задоволений та було визнано протиправними дії Управління нерухомим майном Луганської міської ради по видачі ТОВ "Торгівельний для "Все для шиття" даних для розрахунку орендної плати за 2009 рік № 2343 від 27.01.2009. Дана постанова була скасована ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.03.2010 (а.с. 62), яка була залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України № к-16869/10 від 21.04.2011 (а.с.64).

В ухвалах апеляційного та касаційного судів було зазначено, що спір не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, оскільки є господарським.

Таким чином, в період з 08.04.2009 по 21.04.2011 на розгляді судів знаходився спір стосовно даних для розрахунку орендної плати за договором № 3986 на 2009 рік, які містять в собі дані для розрахунку орендної плати на 2008 рік, на підставі яких вперше був змінений розмір орендної плати.

Згідно ч. 2 ст. 264 Цивільного кодексу України (ч. 1 ст. 79 Цивільного кодексу УРСР) позовна давність переривається у разі предявлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Крім того, слід врахувати те, що договір № 3986 від 15.02.2002 не припинив свою дію і є діючим до 2050 року, при цьому частина п. 2.4. договору не відповідає закону.

Відповідно до ст. 4 Цивільного кодексу України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

Згідно ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як було зазначено вище, спірна частина пункту 2.4 договору суперечить ч. 2 ст. 30 Закону України "Про оренду землі", тому не може залишатися дійсною.

За таких обставин, строк позовної давності для звернення з даним позовом, передбачений ст. 257 Цивільного кодексу України (аналогічна норма містилась в ст. 71 Цивільного кодексу УРСР, яка діяла на момент укладення договору), не сплинув, оскільки його перебіг відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України (ст. 76 Цивільного кодексу УРСР) почався 20.03.2008, переривався поданням позову 08.04.2009.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.

Позивачем доведено суду обґрунтованість позовних вимог, а тому вони підлягають до задоволення.

Судові витрати покладаються пропорційно на відповідачів, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 02.09.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю

2.Визнати недійсним з моменту укладення п. 2.4 договору оренди землі від 15.02.2002, укладений виконавчим комітетом Луганської міської ради та ТОВ "Торгівельний дім "Все для шиття", зареєстрований виконавчим комітетом Луганської міської ради, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис 14.03.2002 за № 3986, в частині: "У разі зміни земельного податку, пропорційно змінюється й розмір орендної плати без внесення змін в договір".

3. Стягнути з Виконавчого комітету Луганської міської ради, м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 14, ідентифікаційний код 04052040, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Все для шиття", м. Луганськ, вул. Шелкового, 1д, ідентифікаційний код 21807149, державне мито у сумі 42 грн. 50 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн., видати наказ позивачу.

4. Стягнути з Луганської міської ради, м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 14, ідентифікаційний код 26070794, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Все для шиття", м. Луганськ, вул. Шелкового, 1д, ідентифікаційний код 21807149, державне мито у сумі 42 грн. 50 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн., видати наказ позивачу.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 07.09.2011.

СуддяІ.В. Семендяєва

Надр.4 прим.

1-до справивих.№ 555

2-позивачу

3-1-му відповідачу3

4-2-му відповідачу

07.09.2011