Рішення № 18115824, 05.09.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.11 Справа № 9/144пн/2011.

Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаспромпоставка", м. Луганськ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Перевальськ Луганської області

про стягнення 31 243 грн. 62 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача ОСОБА_2, дов. б/н від 04.01.11,

від відповідача не прибув

в с т а н о в и в:

суть спору: позивач, ТОВ "Донбаспромпоставка", звернувся з позовом про:

- стягнення з відповідача 31243,62 грн.,

- зобовязання відповідача привести автомобіль марки DAF, модель FT 95.360, 1991 року випуску, державний номер НОМЕР_1, шасі (кузов, рама) №НОМЕР_4 в придатний до експлуатації стан, а саме замінити шини, лобове скло, передній бампер, привести у робочій стан функцію "рівень підлоги",

- зобовязання відповідача привести напівпричіп марки KRONE, модель SDP244, 1994 року випуску, державний номер НОМЕР_2, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_5 в придатний до експлуатації стан, а саме: усунути недоліки, повязані з надходженням повітря в подушки та повітряну систему.

Відповідач, ФОП ОСОБА_1, відзив на позовну заяву не надав, участь представника у судовому засіданні не забезпечив, тому суд на підставі ст. 75 ГПК України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

В обґрунтування своїх вимог позивач виклав наступне.

Відповідно до умов договору лізингу від 01.08.08, укладеного між сторонами у цій справі, позивач передав відповідачу у користування строком до 01.04.10 вантажний автомобіль марки DAF (модель FT 95.360, 1991 року випуску, державний номер НОМЕР_1, шасі (кузов, рама) №НОМЕР_4) та напівпричіп марки KRONE (модель SDP244, 1994 року випуску, державний номер НОМЕР_2, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_5), що підтверджується наявним у матеріалах справи підписаним повноважними представниками сторін договору актом передання - приймання транспортного засобу від 01.08.09.

У зазначеному акті переданняприймання вказано, що технічний стан переданих транспортних засобів є задовільним. Претензій по технічному стану лізингоотримувач до лізингодавця не має.

12 березня 2009 року за взаємною згодою сторін договір лізингу був достроково розірваний, обєкти лізингу повернені відповідачем позивачу, що підтверджується актом передання-приймання від 12.03.09.

У вказаному акті зафіксовано, що автомобіль та напівпричіп, що повертаються відповідачем позивачу, мають знос шин нижче норм, встановлених законодавством про дорожній рух та експлуатацію транспортних засобів; також був виявлений накол лобового скла та пошкодження правої частини переднього бамперу автомобіля; зазначено про те, що не працює функція "рівень полу" автомобіля, не нагнітається повітря у подушки та повітряну систему напівпричепу, що виключає можливість його завантаження.

Звертаючись з цим позовом позивач також послався на рішення господарського суду Луганської області від 18.08.10 № 10/159пд(18/75пд), яким у задоволенні позову ТОВ "Донбаспромпоставка" відмовлено та визнано спірний договір лізингу нікчемним. Вказане рішення залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.11.10 № 10/159пд(18/75пд) та постановою Вищого господарського суду України від 26.01.11.

Посилаючись на норму ст. 216 ЦК України позивач вважає, що відповідач має сплатити йому за користування спірним майном за період грудень 2008 року 12 березня 2009 року 31243,62 грн. та привести автотехніку в стан, придатний до експлуатації.

Оцінивши матеріали справи, доводи учасників судового процесу і надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи… мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Інтерес позивача стосується стягнення грошової суми за користування майном та приведення автотехніки в придатний для експлуатації стан.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору лізингу від 01.08.08 (а.с. 10 11), укладеного між сторонами у цій справі, позивач передав відповідачу у користування строком до 01.04.10 вантажний автомобіль марки DAF (модель FT 95.360, 1991 року випуску, державний номер НОМЕР_1, шасі (кузов, рама) №НОМЕР_4) та напівпричіп марки KRONE (модель SDP244, 1994 року випуску, державний номер НОМЕР_2, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_5), що підтверджується наявним у матеріалах справи підписаним повноважними представниками сторін договору актом передання - приймання транспортного засобу від 01.08.09 (а.с. 12).

У зазначеному акті переданняприймання вказано, що технічний стан переданих транспортних засобів є задовільним. Претензій по технічному стану лізингоотримувач до лізингодавця не має.

12 березня 2009 року за взаємною згодою сторін договір лізингу був достроково розірваний, обєкти лізингу повернені відповідачем позивачу, що підтверджується актом передання-приймання від 12.03.09 (а.с. 13).

У вказаному акті зафіксовано, що автомобіль та напівпричіп, що повертаються відповідачем позивачу, мають знос шин нижче норм, встановлених законодавством про дорожній рух та експлуатацію транспортних засобів; також був виявлений накол лобового скла та пошкодження правої частини переднього бамперу автомобіля; зазначено про те, що не працює функція "рівень полу" автомобіля, не нагнітається повітря у подушки та повітряну систему напівпричепу, що виключає можливість його завантаження.

Вирішуючи цей спір, суд виходить з наступного.

Рішенням господарського суду Луганської області від 18.08.10 № 10/159пд(18/75пд) у задоволенні позову відмовлено та визнано спірний договір лізингу нікчемним. Вказане рішення залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.11.10 № 10/159пд(18/75пд) та постановою Вищого господарського суду України від 26.01.11.

За правилами ч. 2 ст. 216 ЦК України, на яку посилається позивач, якщо у звязку із вчиненням недійсного правочину другій стороні завдано збитків, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

При цьому під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно із ст. 22 ЦК України збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зазнала або мусить зазнати для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

За загальним правилом цивільного законодавства розмір збитків, завданих кредиторові, доказується кредитором.

Разом з тим, позивач, з урахуванням вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, не надав жодних доказів спричинення відповідачем шкоди у заявленому розмірі та не довів правильність визначеної ним суми 31243,62 грн., яка заявлена до стягнення, тому у суду відсутні підстави для задоволення першої позовної вимоги.

Щодо другої та третьої позовної вимоги.

Як вбачається з актів переданняприймання від 01.08.09 та від 12.03.09, відповідач прийняв автотехніку у належному стані, а передав її позивачеві з певними недоліками, зазначеними при її поверненні після розірвання договору.

Позивач обрав спосіб захисту своїх інтересів шляхом зобовязання відповідача привести майно у належний стан.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

За правилом абз. 2 ч. 1 наведеної статті у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Частиною 2 статті 216 передбачено, якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

З аналізу ст. 216 ЦК України вбачається, що законодавець встановив загальне правило, згідно з яким наслідком укладення правочину, що не відповідає вимогам закону, є двостороння реституція.

Двостороння реституція полягає в тому, що кожна сторона недійсного правочину має повернути іншій стороні все, що вона одержала на виконання такого правочину. При цьому, якщо повернути в натурі отримане за право чином, що є недійсним, неможливо, то підлягає поверненню вартість того, що одержано. Тобто проводиться відшкодування одержаного за недійсним правочином у грошовій формі.

Якщо ж у звязку із вчиненням недійсного правочину другій стороні завдано збитків, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Таким чином, єдиним способом захисту інтересів позивача у спірних правовідносинах має бути вимога про відшкодування відповідачем збитків, спричинених відповідачем внаслідок погіршення стану автотехніки під час її користування.

Заявлені вимоги ТОВ "Донбаспромпоставка" про зобовязання відповідача привести автотехніку в придатний для експлуатації стан не відповідають способам захисту, передбачених нормами ч. 2 ст. 16 та 216 ЦК України або іншими нормативними актами.

Такі вимоги були б обґрунтованими лише за умови дійсності укладеного договору лізингу від 01.08.08, оскільки повернення майна у стані необхідному для повномірної експлуатації згідно з призначенням та нормами законодавства передбачено умовою пп. "д" п. 6.2 цього договору.

За таких обставин у задоволенні позову слід відмовити з покладенням судових витрат на позивача.

При подачі позову позивачем було сплачене держмито за майновою вимогою згідно з квитанціями № К 8/5/12 від 05.07.11 та № К 8/8/11 від 08.07.11 у загальному розмірі 314,0 грн., що перевищує встановлений чинним законодавством розмір, тому зайво сплачене мито підлягає поверненню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 44, 47-1, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позову щодо стягнення з відповідача, підприємця ОСОБА_1, ід. код НОМЕР_3, шкоди у розмірі 31243,62 грн. та зобовязання відповідача привести автотехніку в придатний для експлуатації стан відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

3. Повернути позивачу, ТОВ "Донбаспромпоставка", 91047, м. Луганськ, вул. Фабрична, 1, код 25368575, з Державного бюджету зайво сплачене держмито в сумі 1,56 грн.

Підставою повернення є це рішення, підписане та скріплене печаткою суду, оскільки оригінали платіжних документів знаходяться в матеріалах справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення підписане 05.09.11.

Суддя А.Г.Ворожцов