Рішення № 18115545, 18.08.2011, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.08.2011 Справа № 5008/1020/2011

за позовом державної екологічної інспекції в Закарпатській області, м. Ужгород

до відповідача державного підприємства „Берегівське лісове господарство”, с. Яноші Берегівського району

про відшкодування нанесених збитків в сумі 77267,73 грн.

Суддя Тисянчин В. М.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1, (представник за довіреністю № 86/05 від 12.01.2011 року)

Від відповідача не зявився

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов державною екологічною інспекцією в Закарпатській області, м. Ужгород до державного підприємства „Берегівське лісове господарство”, с. Яноші Берегівського району про відшкодування нанесених збитків в сумі 77267,73 грн.

Представнику позивача розяснено права і обовязки передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід судді не надходило.

На вимогу суду відповідач письмового відзиву на позов з доказами в його обґрунтування та копію довідки про включення до ЄДРПОУ не подав, свого уповноваженого представника для участі у розгляді справи не направив, а тому справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Ухвала про порушення провадження у справі направлялась рекомендованим листом, тому неявка відповідача у судове засідання не є правовою перешкодою розгляду справи по суті, про що зазначено в ухвалі про порушення провадження у справі.

Повідомлення підтверджує завчасне вручення відповідачу 02.08.2011 року ухвали від 27.07.2011 року про порушення провадження у справі, де вказано про місце і час призначення розгляду справи, чим забезпечено йому реалізацію Конституційного права на судовий захист (п.4 ст. 129 Конституції України).

Відповідач не скористався своїм правом щодо направлення свого представника для участі в судовому засіданні.

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 5008/1020/2011

від 18.08.2011 року

Позаяк, суду не надано відповідачем доказів чи відомостей поважних причин неможливості його участі в судовому засіданні, як і не надано суду будь яких доказів про відсутність боргу.

До того ж, у разі дійсного бажання забезпечення представництва відповідачем у судовому засіданні завчасне повідомлення судом про час і місце судового засідання не позбавило відповідача у виборі кола субєктів такого представництва у суді відповідно до ст. 28 ГПК України.

Сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, докази чого знаходяться в матеріалах справи.

Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною екологічною інспекцією в Закарпатській області проведено планову перевірку ДП „Берегівське лісове господарство” у березні 2010 року якою встановлено, що при веденні лісового господарства не дотримані вимоги природоохоронного законодавства щодо охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

За результатами перевірки 18.03.2010 року складено акт в якому вказані порушення, а саме: незаконна рубка дерев на лісосіках масою 8,6 м3; пошкодження дерев до ступеня припинення росту масою 3,46 м3, пошкодження дерев до ступеня неприпинення росту масою 4,39 м3, пошкодження дерев до ступеня припинення росту масою 13,06 м3, не вивезення лісосік та не захищення від шкідників і хвороб деревини масою 25,0 м3.

За даними перевірки, у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 року № 665 „Про затвердження такс для обчислення шкоди заподіяної лісу” та Санітарних Правил в лісах України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1995 року № 555 відповідачу нараховані збитки за порушення вимог лісового законодавства в сумі 77267,73 грн.

Статтею 107 Лісового кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобовязані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового господарства у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Зазначені підстави відповідальності за завдану матеріальну шкоду визначені ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим майновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 5008/1020/2011

від 18.08.2011 року

Відповідно до ч. 4 ст. 68 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні та фізичні особи та особи без громадянства зобовязані відшкодувати шкоду, завдану ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Досліджуючи критерії розмежування вини і недобросовісності субєктів спірних відносин суд притримувався лінії розмежування специфічних для різних видів цивільних відносин форм дотримання або порушення обовязкових з погляду права моральних велінь вочевидь, що має визначатися колом обставин, які зумовлюють застосування до правопорушника заходів цивільно правової відповідальності.

Втім, невідповідність параметрам добросовісності конкретних характеристик діяння учасника цивільних відносин залежно від мети правового регулювання може призводити не тільки до ненабуття ним певного права або відмови йому у праві на використання того чи іншого засобу правового захисту, а й до зміни його правового становища.

Застосовуючи у нормах цивільного законодавства морально правових категорій „справедливість”, „розумність”, „добросовісність” і активне застосування відповідних загальноправових та галузевих принципів при здійсненні судочинства, судом виокремлюються ті норми Цивільного кодексу України, які вимагають додержуватися моральних засад суспільства при визначенні обсягу цивільної правоздатності, здійсненні цивільних прав і обовязків (ч.1 ст. 19, ч.4 ст. 13, ч.4 ст. 26, ч.2 ст. 300, ч.2 ст. 319 ЦК України). Законодавчо закріплений імператив добросовісності і у зобовязальних відносинах (ч.3 ст. 509 ЦК України).

У порушеному контексті є також те значення, що надається моралі, саме як одному з головних елементів визначення суті права у рішеннях Конституційного суду України, зокрема, (рішення КСУ від 24.03.2005 року № 2-рп/2005 та від 02.11.2004 року № 15-рп/2004), де зазначено: „одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традицій, звичаїв, тощо, які легітимізовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства”.

У вирішенні спору, щодо відшкодування шкоди заподіяної порушенням вимог лісового законодавства за обставин встановлення контролюючими органами при проведення перевірки дотримання природоохоронного законодавства на підвідомчій лісовому господарству території факту правопорушень, суд виходив з того що обовязки із забезпечення охорони захисту відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, дотримання правил і норм використання лісових ресурсів, ведення лісового господарства, здійснення використання лісових ресурсів способами, які

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 5008/1020/2011

від 18.08.2011 року

забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення відповідно до ст. 19 Лісового кодексу України, покладено на постійних користувачів.

При постановленні судового рішення враховується характер зобовязання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, суспільно державну значимість діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобовязання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно

правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2, 22 Закону України „Про судоустрій і статус суддів”; ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82 - 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з державного підприємства „Берегівське лісове господарство” (с. Яноші Берегівського району, вул. Головна, 50/а) на користь:

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 5008/1020/2011

від 18.08.2011 року

- Гутівської сільської ради (с. Гута Берегівського району; р/р 33110331700015) суму 4710,41 (чотири тисячі сімсот десять грн. 41 коп.) основного боргу (збитків);

-Берегуйфалівської сільської ради (с. Берегуйфалу Берегівського району; р/р 33116331700031) суму 47138,32 (сорок сім тисяч сто тридцять вісім грн. 32 коп.) основного боргу (збитків);

-Великоберезької сільської ради (с. Великий Берег Берегівського району; р/р 33115331700009) суму 17749,51 (сімнадцять тисяч сімсот сорок девять грн. 51 коп.)основного боргу (збитків);

-Квасівської сільської ради (с. Кваси Берегівського району; р/р 33111331700025) суму 598,52 (пятсот девяносто вісім грн. 52 коп.) основного боргу (збитків);

-Варіївської сільської ради (с. Вари Берегівського району; р/р 33114331700011) суму 338,73 (триста тридцять вісім грн. 73 коп.) основного боргу (збитків);

-Яношівської сільської ради (с. Яноші Берегівського району; р/р 33112331700024) суму 38,86 (тридцять вісім грн. 86 коп.) основного боргу (збитків).

-Великобийганської сільської ради (с. Велика Бийгань Берегівського району; р/р 33112331700013) суму 6693,38 (шість тисяч шістсот девяносто три грн. 38 коп.) основного боргу (збитків). Видати наказ.

- на користь державного бюджету України суму 772,68 (сімсот сімдесят дві грн. 68 коп.) державного мита із зарахуванням по коду бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095. Видати наказ.

- на користь державного бюджету м. Ужгорода (р/р 31214264700002, банк одержувача ГУДКУ у Закарпатській області, МФО 812016, код ОКПО 22108040, код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності 259) суму 236 (двісті тридцять шість грн.) витрат за інформаційно технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, і є обовязковим до виконання на всій території України.

Суддя Тисянчин В. М.