Рішення № 18115532, 16.08.2011, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.08.2011 Справа № 5008/891/2011

За позовом приватного акціонерного товариства „Сортнасінняовоч”, м. Ужгород

ДО фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Ужгород

ПРО стягнення суми 2623,93, в тому числі 2354,02грн. заборгованості по орендній платі та 269,91грн. пені за несвоєчасний розрахунок

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача Андрейко М.І. директор товариства

від відповідача - не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Представник позивача просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі по мотивах, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. Зокрема, зазначає на неналежному виконанні відповідачем взятого на себе зобов'язання по оплаті орендних платежів за використання нерухомого майна, що належать позивачу. Відтак, вважає, що такими діями відповідач завдає шкоди господарським інтересам позивача, що полягають у отримуванні прибутку від здійснення підприємницької діяльності.

Відповідач у судове засідання, яке відбулося 01.08.2011р., повноважних представників не направив не зважаючи на те, що був повідомлений про час та місце розгляду позовної заяви належним чином, про що свідчить відповідний штамп господарського суду з відміткою про відправку документа, зроблений на звороті у лівому нижньому куті ухвали господарського суду про порушення провадження у справі від 15.07.2011 року, що відповідає вимогам Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75.

Ухвалою суду від 01.08.2011р. розгляд справи було відкладено на 16.08.2011р., однак, відповідач повторно в судове засідання не зявився, вимог ухвали суду 15.07.2011р. та від 01.08.2011р. не виконав, витребуваних судом матеріалів не подав, своїх уповноважених представників в засідання суду не направив.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 16.08.2011 року по справі № 5008/891/2011

14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду Закарпатської області надсилались на адресу відповідача, вказану в заяві позивача.

За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши повноважних представників позивача та відповідача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та подані заперечення, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між ВАТ "Сортнасінняовоч" (орендодавець та правонаступник якого є ПрАТ „Сортнасінняовоч”) і Приватним підприємцем ОСОБА_1 (орендар) 26.04.2010р. було укладено Договір за № 4 оренди нежитлового приміщення розташованого за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 156,2кв.м. для використання під кафе-бар. Зазначене приміщення було передано орендареві за актом прийому-передачі від 01 травня 2010р.

За письмовим зверненням орендаря сторонами було укладено Додаток від 30.05.2010р. до Договору №4, за яким було внесено зміни до пункту 5.2. - орендна плата була зменшена з 6000,00 грн. до 4686,00 грн. за місяць.

Згідно з п. 5.2 договору орендар зобов'язався щомісячно, авансовим платежем, не пізніше 5 числа наступного місяця, сплачувати орендодавцеві орендну

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 16.08.2011 року по справі № 5008/891/2011

плату у розмірі 4686,00 (чотири тисячі шістсот вісімдесят шість) грн., шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця.

У відповідності до п.1. Угоди від 24.09.2010р. (додаток до Договору) за взаємною згодою було вирішено припинити дію Договору №4 від 26.04.2010р., укладеного між ВАТ «Сортнасінняовоч»та ПП ОСОБА_1

Відповідно до Акту звірки взаєморозрахунків, станом на 28.09.2010р. заборгованість орендаря за договором оренди складає суму 2354, 02 грн. (дві тисячі триста п'ятдесят чотири грн.. 02 копійки), однак, орендар дану суму не сплатив, тобто не виконав взяті на себе зобов'язання належним чином.

03 грудня 2010р. позивачем було надіслано відповідачу Претензію №1 з вимогою сплатити суму 2419, 00 (дві тисячі чотириста дев'ятнадцять гривень 00 копійок) боргу по орендній платі, на яку відповідач належним чином не відреагував і не вніс жодних з вищезазначених сум, у звязку з чим, позивач просить стягнути з відповідача дану суму в примусовому порядку.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України (надалі ГКУ) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 175 господарського кодексу України передбачає, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі ЦКУ) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Згідно ч.2 ст.762 ЦК України плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Відповідно ч.5 ст.762 ЦК України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст.795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом

(актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 16.08.2011 року по справі № 5008/891/2011

обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.2 ст.795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Згідно ч.1 ст. 797 ЦК України плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, а також ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільні законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором, законом.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Розділом 5 договору сторонами було узгоджено, що Орендар сплачує орендну плату у грошовій безготівковій формі авансом шляхом перерахування суми на розрахунковий рахунок Орендодавця єдиним платежем не пізніше 5 числа наступного місяця.

Однак, відповідачем у визначені угодою строки орендних платежів в повному обсязі не провів, що позивачем та наявними у справі матеріалами доведено, а відповідачем не спростовано. Окрім того, позивачем була надіслана відповідачу вимога від 03.12.2010р. про погашення заборгованості, однак, про результати її розгляду позивача повідомлено не було.

Згідно наданого позивачем розрахунку сума боргу відповідача станом на день звернення з позовом склала 2419грн.

Відтак, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань за договором оренди нерухомого майна та наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором №4 від 26.04.2010р. належним чином доведено, а відповідачем не спростовано, а тому, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми 2419грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 9.1. Договору сторонами визначено, що за несвоєчасну сплату передбачених у п.5.1. Договору платежів, нараховується пеня у розмірі подвійної ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Позивач заявив позовну вимогу про стягнення пені із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України (відповідно до вимог статті 343 Господарського кодексу України та умов договору) за прострочення оплати орендних платежів у сумі 269,91грн. за період з 01.09.2010р. по 23.06.2011р.

Судом встановлено, що Відповідач у встановлений Договором строк свого обовязку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобовязання (в тому числі у період, який вказано Позивачем), тому дії

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 16.08.2011 року по справі № 5008/891/2011

Відповідача є порушенням договірних зобовязань, і він вважається таким, що прострочив, відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 2623,93грн., в тому числі 2354,02грн. заборгованості по орендній платі та 269,91грн. пені за несвоєчасний розрахунок.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідент. код НОМЕР_1) на користь приватного акціонерного товариства „Сортнасінняовоч”, м. Ужгород, вул. Можайського, 22/а (код ЄДРПОУ 00490719) суму 2623,93грн., в тому числі 2354,02грн. заборгованості по орендній платі та 269,91грн. пені за несвоєчасний розрахунок, а також суму 102грн. у відшкодування витрат по сплаті державного мита та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За заявою позивача видати наказ на виконання рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Суддя О.Ф. Ремецькі