Рішення № 18115377, 07.09.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2011 р.

Справа № 5004/63/11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Акам",

м. Дніпропетровськ

до Підприємця ОСОБА_2, м. Луцьк

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Підприємець ОСОБА_3, м. Луцьк,

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка», м. Київ,

про стягнення 184 900 грн. 08 коп. збитків

Суддя: Кравчук А. М.

за участю представників сторін: <Текст >

від позивача: ОСОБА_4, довіреність від 03.11.2010 року, ОСОБА_5, довіреність від 03.11.2010 року

від відповідача: ОСОБА_6, угода від 15.02.2011 року №1502/2011

від третіх осіб: н/з.

Суть спору: позивач товариство з обмеженою відповідальністю "Акам" звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з підприємця ОСОБА_2 184900 грн. 08 коп., в т. ч. 140456 грн.

75 коп. вартості пошкодженого товару, 41654 грн. 29 коп. витрат, понесених позивачем у звязку з пошкодженням товару, 1332 грн. 15 коп. річних,

1456 грн. 89 коп. збитків від інфляції та судові витрати по справі: 1 850 грн. 00 коп. в повернення витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. в повернення витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вимоги позивача обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем договору про перевезення вантажу від 01.09.2010 року №20, а саме: вантаж (мармурові плити), що був доставлений позивачу 14.09.2010 року, виявився пошкодженим, про що складено акт Дніпропетровської торгово промислової палати.

Представник відповідача повідомив, що відповідно до договору на транспортно експедиційне обслуговування від 02.08.2010 року №06/08/10, що укладений між відповідачем та підприємцем ОСОБА_3, перевізником у даній справі виступав підприємець ОСОБА_3, відповідальність якого була застрахована у страховій компанії ПАТ «Страхова компанія «Уніка»(є правонаступником ПАТ «Страхова компанія «Кредо Класик»згідно п. 1.3 Статуту), яких залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Представник відповідача у відзиві від 01.03.2011 року повідомив, що дійсно при прибуттю автомобіля були виявлені пошкодження вантажу, проте на даний час залишаються невстановленими причини його пошкодження (неправильна упаковка, транспортування тощо). Крім того, представник відповідача зазначає, що викликає сумніви розмір реально завданих збитків, оскільки з акту експертизи, на який посилається позивач, не вбачається, чи може бути використаний товар за прямим призначенням хоча б частково, а також те, наскільки зменшилась його вартість.

Згідно висновку судово товарознавчої експертизи №807-11 від 25.06.2011 року визначити дійсну вартість вантажу та причини пошкодження в категоричній формі не надається можливим. У відповідність Державного Стандарту України пакування товару не відповідає вимогам нормативного документу, цей фактор міг спричинити пошкодження вантажу. Після подальшої додаткової обробки сировинний матеріал мармур може бути використаний за будь яким цільовим призначенням.

У судовому засіданні 06.09.2011 року представник позивача в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України в межах повноважень, наданих їй довіреністю від 03.11.2010 року, подала заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення 1332 грн. 15 коп. річних та 1456 грн. 89 коп. збитків від інфляції. Решту позовних вимог підтримала.

Відмова від позовних вимог в частині стягнення 1332 грн. 15 коп. річних,

1456 грн. 89 коп. збитків від інфляції не порушує чиїх небудь прав і охоронюваних законом інтересів, приймається судом.

Представник відповідача у додаткових поясненнях, в судовому засіданні 0.09.2011 року просить у позові відмовити з тих підстав, що розмір збитків документально не підтверджений. Відповідач зазначає, що згідно висновку експерта заподіяні збитки не повязані з неправильним транспортуванням вантажу, навпаки, пакування товару не відповідало вимогам нормативного документу, що могло спричинити пошкодження вантажу.

Треті особи повноважних представників у судове засідання не направили, пояснень по суті спору не подали, хоч були вчасно та належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, що стверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

2 липня 2010 року між позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю "Акам" та компанією «Levantina Polska»був укладений зовнішньоекономічний контракт №20710/2 (Т.1, а. с. 12-17).

Відповідно до п. п. 1.1, 6.1 контракту компанія «Levantina Polska»зобовязувалась продати позивачу товар (мармур згідно специфікації, Т.1, а. с. 18), який поставляється в експортній упаковці, виготовленій у відповідності з міжнародними стандартами і внутрішніми правилами виробника, так, щоб всі компоненти були надійно захищені протягом зберігання і транспортування. У випадку пошкодження вантажу внаслідок неправильної упаковки продавця, останній зобовязується замінити пошкоджені компоненти за свій рахунок і доставити їх до складу позивача.

1 вересня 2010 року між позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю „Акам” та відповідачем - підприємцем ОСОБА_2 був укладений договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 20 (далі договір, Т.1, а. с. 20-23 ).

Згідно п. 1.1 договору відповідач зобовязувався доставити ввірений йому вантаж у пункт призначення і видати його позивачу, а позивач оплатити надані послуги. Згідно п. 6.2.2 договору перевізник несе відповідальність перед замовником за повну або часткову втрату вантажу, чи за його пошкодження, що сталось під час транспортування з моменту прийняття вантажу для перевезення до моменту розвантаження.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з договору. Між сторонами зобовязання виникли з договору № 20 від 01.09.2010 року.

Відповідно до ст. ст. 307, 314 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобовязується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу); перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження стались не з його вини.

14 вересня 2010 року вантаж був доставлений у пункт призначення, проте після відкриття автомобіля зясувалось, що мармур був пошкоджений, що стверджується актом експертизи №ГО-2233 Дніпропетровської торгово промислової палати.

Із вказаного акту експертизи (Т.1, а. с. 33-36) вбачається, що 33 мармурові плити мають механічні пошкодження у вигляді розломів, тріщин; 24 плити мають сколи по периметру. Крім того, окремі плити мають зашпакльовані отвори і неполіровані поверхні.

Суму збитків позивач прирівнює до вартості поставленого товару 13610, 15 євро, що еквівалентно 140456 грн. 75 коп., крім того, 41654 грн. 29 коп. - витрат, понесених позивачем у звязку з пошкодженням товару.

Проте, згідно висновку судово товарознавчої експертизи №807-11 від 25.06.2011 року (Т.2, а. с. 17-21) визначити дійсну вартість вантажу та причини пошкодження в категоричній формі не надається можливим. У відповідність Державного Стандарту України пакування товару не відповідає вимогам нормативного документу, цей фактор міг спричинити пошкодження вантажу. Після подальшої додаткової обробки сировинний матеріал мармур може бути використаний за будь яким цільовим призначенням.

З дослідницької частини висновку вбачається, що між мармурними слябами був присутній прокладочний матеріал, а саме поліетиленова плівка, що не відповідає п. 4.21 ДСТУБВ.2.7-37-95, тому експерт дійшов висновку, що «умови пакування були порушені та не відповідають вимогам ДСТУ».

Крім того, експерт дійшов висновку про невідповідність поставленого товару вимогам ТОСТУ ДСТУБВ.2.7-37-95 п. 4.4 «Фактури лицевої поверхні плит і виробів, залежно від способу обробки, повинні відповідати наведеним нижче:

- полірована з дзеркальним блиском, чітким відображенням предметів, без слідів обробки попередньої операції», оскільки досліджені експертом сляби «мають зашпакльовані отвори і неполіровані поверхні».

Відповідно до ч.3 п.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, завдання майнової шкоди іншій особі.

Відповідно до ч. 1 п. 8 ст. 16 ЦК України відшкодування збитків є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного звязку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) повязана зі збитками.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином для виникнення зобов'язання по відшкодуванню заподіяної шкоди необхідна наявність наступних умов:

1) протиправна поведінка заподіювача шкоди;

2) заподіяння шкоди майну юридичної особи або громадянину;

3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та заподіяною шкодою;

4) вина заподіювача шкоди;

5) обгрунтований розрахунок шкоди.

Підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, що включає в себе певні елементи: шкода; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоду; причинний зв'язок між ними; вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності, передбаченої цією статтею.

Оцінюючи, наскільки шкода є значною, слід виходити з конкретних обставин справи, враховуючи, зокрема, розмір витрат, які зробила юридична (фізична) особа, що зазнала шкоди, чи має зробити для усунення згаданих наслідків.

Відповідно до ч.ч. 1,2 п. 2 розяснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з відшкодуванням шкоди” віл 01.04.1994 року № 02-5/215 з послідуючими змінами та доповненнями, за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду (ст. 1166 ЦК України). Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.

Відповідно до ч. 2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини. Тобто, перевізник не повинен відшкодовувати доходи, які одержувач чи відправник міг реально одержати за звичайних обставин, якби їх право не було порушене (упущену вигоду).

Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 314 ГК України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість. Якщо внаслідок пошкодження вантажу його якість змінилася настільки, що він не може бути використаний за прямим призначенням, одержувач вантажу має право від нього відмовитися і вимагати відшкодування за його втрату.

Пошкодження вантажу є наслідком незбереження вантажу під час пе ревезення, свідчить про неналежне виконання перевізником своїх обов'язків за договором перевезення вантажу та є підставою господарсько-правової відповідальності перевізника. Умовами цього виду господарсько-правової відповідальності є: факт порушення умов договору перевезення вантажу, внаслідок чого перевізником завдаються збитки іншим учасникам процесу перевезення вантажу; протиправність поведінки перевізника, тобто його дії або бездіяльність, якими порушуються умови договору перевезення вантажу; причинний зв'язок між протиправною поведінкою перевізника і збитками, завданими ним іншим учасникам процесу перевезення вантажу; вина перевізника, тобто наявність реальних можливостей для належного виконання договору перевезення вантажу та/або невжиття ним необхідних заходів для запобігання збиткам. Транспортні кодекси, статути та правила перевезення вантажів наводять примірний пере лік обставин, за яких перевізник звільняється від відповідальності за втрату, нестачу або пошкодження вантажу. Ці обставини умовно можна поділити на дві групи: обставини, які передбачають презумпцію вини перевізника (недоліки тари та упаковки, скриті недоліки вантажу або його особливі властивості чи природні втрати тощо), тобто пе ревізник повинен довести відсутність своєї вини. обставини, які передбачають презумпцію невинності перевізника (прибуття вантажу в пункт призначення у цілій і справній тарі без слідів розпакування її в дорозі, за справними пломбами вантажовідправника тощо), тобто перевізника не може бути визнано винним за незбереження вантажу доти, доки його вина не буде доведена. Транспортними кодексами, статутами та правилами перевезення визначаються випадки, коли доведення вини перевізника за незбереження вантажу покладається на інших учасників процесу перевезення вантажу вантажовідправника або вантажоодержувача. Автотранспортне підприємство або організація звільняються від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу в разі коли: а) вантаж прибув у справному автомобілі (контейнері) зі справними пломбами вантажо відправника, а штучний вантаж зі справними захисною маркіровкою, бандеролями, плом бами вантажовідправника або виготовлювача; б) нестача, псування або пошкодження сталися внаслідок природних причин, пов'язаних з перевезенням вантажу на відкритому рухомому складі; в) вантаж перевозився у супроводі експедитора вантажовідправника (вантажоодержувача); г) нестача вантажу не перевищує норм природних втрат. У зазначених випадках автотранспортне підприємство або організація несуть відпо відальність за незбереження вантажу, якщо пред'явник претензії доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу сталися з вини автотранспортного підприємства або організації (п. 134 Статуту автомобільного транспорту). ГК встановлює такі розміри відповідальності перевізника за незбережене перевезення вантажу: у разі пошкодження вантажу в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість. Розмір дійсної вартості вантажу, а також розмір сум, на які зменшується вартість вантажу, визначаються в порядку, встановленому транспортним кодексами, статутами, правилами пе ревезення вантажів. Згідно із зазначеними нормативними актами відповідальність перевізника за незбереження вантажу під час його перевезення має обмежений характер. Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами і іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Нанесення матеріальної шкоди неправомірними діями відповідача, розмір її, причинний звязок між діями відповідача та збитками позивачем не доведені. За правовою природою, відшкодування збитків є мірою цивільно-правової відповідальності і потребують від кредитора доведення наявності шкоди (збитків) та причинного звязку між протиправною поведінкою та шкодою (збитками). Із доданого до матеріалів справи висновку судово товарознавчої експертизи №807-11 від 25.06.2011 року (Т.2, а. с. 17-21) не вбачається причинного звязку саме з діями відповідача, оскільки не доведено, що пошкодження вантажу сталося саме з вини перевізника. Більше того, експерт у висновку стверджує, що пакування товару не відповідає вимогам нормативного документу, і цей фактор міг спричинити пошкодження вантажу. Відповідальність же за пошкодження вантажу внаслідок неправильної упаковки продавця пунктом 6.1 контракту від 02.07.2010 року покладена на компаню «Levantina Polska». Крім того, позивачем не обгрунтована сума позову, де розмір збитків позивач прирівнює до вартості поставленого товару, в той час як висновком експерта встановлено, що після подальшої додаткової обробки сировинний матеріал мармур може бути використаний за будь яким цільовим призначенням. Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивач не довів суду ті обставини, на які посилався, документально не підтвердив факту та розміру заподіяння йому збитків відповідачем. Тому позовні вимоги позивача в частині стягнення 140456 грн. 75 коп. вартості пошкодженого товару, 41654 грн. 29 коп. витрат, понесених позивачем у звязку з пошкодженням товару, задоволенню не підлягають. Згідно ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову. Відповідно до ст.78, п.4 ст.80 ГПК України позивач має право відмовитись від позову, а господарський суд у випадку прийняття такої відмови припиняє провадження у справі. Відмова позивач від позовних вимог в частині стягнення 1332 грн. 15 коп. річних, 1456 грн. 89 коп. збитків від інфляції підписана представником позивача ОСОБА_4 в межах повноважень, наданих їй довіреністю від 03.11.2010 року, не порушує чиїх небудь прав і охоронюваних законом інтересів, приймається судом. Наслідки відмови від позову та припинення провадження у справі згідно ст. ст. 78, 80 ГПК України сторонам роз'яснені. За таких обставин, провадження у справі в частині стягнення 1332 грн. 15 коп. річних, 1456 грн. 89 коп. збитків від інфляції підлягає припиненню на підставі п.4 ст.80 Господарського процесуального кодексу України. Підстави віднесення судових витрат на відповідача відсутні. Разом з тим, з позивача слід стягнути 1350 грн. 72 коп. витрат, понесених відповідачем за проведення судової товарознавчої експертизи (платіжне доручення від 27.04.2011 року №78) відповідно до ст. 49 ГПК України. Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 44, 49, п. 4 ст. 80, 82-85 ГПК України , господарський суд,- ВИРІШИВ:

1. У позові на суму 182111 грн. 04 коп. відмовити.

2. Провадження у справі на суму 2789 грн. 04 коп. припинити.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Акам",

м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1 (м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 147), код 34681481 на користь підприємця ОСОБА_2,

АДРЕСА_1, код НОМЕР_1

- 1350 грн. 72 коп. витрат за проведення судової товарознавчої експертизи.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя А. М. Кравчук

Повний текст рішення

складено та підписано

07.09.11