Постанова № 18113845, 12.08.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 серпня 2011 року 11:43 № 2а-5936/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. за участю секретаря судового засідання Сервачинської М.І. та представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 22.04.2011 р.),

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 7/10-021 від 10.01.2011 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства «Офісний центр «Палладінський»

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000032320/0 від 11 січня 2011 року,- ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне підприємство «Офісний центр «Палладінський»(далі позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва (далі відповідач, ДПІ у Святошинському районі м. Києва) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000032320/0 від 11 січня 2011 року.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про неправомірне формування позивачем податкового кредиту за наслідками операцій з ТОВ «С.Дж.Р.Груп», оскільки на момент виписки податкових накладних ТОВ «С.Дж.Р.Груп»було зареєстровано платником ПДВ, податковий кредит було сформовано на підставі наданих контрагентом оригіналів податкових накладних, які оформлені відповідно до вимог закону.

Позивач також вказував на необґрунтованість висновку відповідача про нікчемність договорів, укладених між позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп», як таких, що порушують публічний порядок, оскільки рішенням суду вказані договори не були визнані недійсними, а несплата контрагентом податків не може бути підставою для нікчемності таких правочинів.

Крім того, позивач посилався на те, що укладання договорів було спрямоване на реальне створення правових наслідків, оскільки документами, що були надані під час перевірки, повністю підтверджується фактичне виконання робіт та подальше використання результату робіт в господарській діяльності позивача.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено, що позивачем було неправомірно задекларовано податковий кредит у розмірі 12800,00 грн. за наслідками взаємовідносин з ТОВ «С.Дж.Р.Груп», оскільки відповідно до матеріалів кримінальної справи № 69-107, копії матеріалів з якої надійшли до ДПІ у Святошинському районі м. Києва, засновник та директор ТОВ «С.Дж.Р.Груп»ОСОБА_3 не має жодного відношення до діяльності цього підприємства, фінансово-господарської діяльності не здійснював та жодних документів не підписував.

З пояснень ОСОБА_3, наданих під час розслідування кримінальної справи, вбачається, що ТОВ «С.Дж.Р.Груп»було створене без мети здійснення справжньої господарської діяльності та мало ознаки фіктивного підприємства.

Враховуючи те, що документи фінансово - господарської діяльності, в тому числі договори з ПП «Офісний центр «Палладінський»від імені ТОВ «С.Дж.Р.Груп»були підписані неуповноваженою особою (не директором ОСОБА_3.), вказані правочини, на думку відповідача, є такими, що не відповідають загальним умовам щодо чинності правочину, а саме ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України, та відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок.

Відповідач зазначав, що під час перевірки було встановлено, що операції по взаємовідносинам між ПП «Офісний центр «Палладінський»та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»не мали реального характеру, кошти за вказаними правочинами перераховувались позивачем з метою заниження обєкту оподаткування.

Відтак, формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «С.Дж.Р.Груп», на думку відповідача, суперечить пп. 7.2.3 п.7.2, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 12 серпня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

ВСТАНОВИВ:

У період з 24.12.2010 р. по 28.12.2010 р. ДПІ у Святошинському районі м. Києва було проведено документальну невиїзну перевірку ПП «Офісний центр «Палладінський»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з лютого по березень 2010 року при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «С.Джи. Р.Груп».

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 266/23-20/35223308 від 28.12.2010 року (далі по тексту - Акт перевірки, Акт).

11 січня 2011 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Святошинському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення рішення № 0000032320/0, яким Позивачу за порушення пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» було нараховано суму податкового зобовязання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 16000,00 грн., в тому числі основного платежу у розмірі 12800,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3200,00 грн.

В Акті перевірки зазначено, що ТОВ «С.Дж.Р.Груп»(код за ЄДРПОУ 34981754) знаходиться на обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва, відносно керівника порушено кримінальну справу № 69-107 за ознаками злочину передбаченого ст. 191 ч. 5, ст. 205 ч. 2 КК України.

Враховуючи зазначену обставину, відповідач прийшов до висновку, що угода, укладена ПП «Офісний центр «Палладінський»з ТОВ «С.Дж.Р.Груп», була спрямована не на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а на зменшення суми податків, що підлягають сплаті до бюджету, а отже діяла з метою, спрямованою на приховування отриманих доходів від оподаткування. Оскільки, на думку відповідача, така мета суперечить одному з принципів існуючого суспільного ладу, вона є суперечною інтересам держави та суспільства та підлягає визнанню недійсною із застосуванням, передбачених статтею 208 Господарського кодексу України.

Відповідач вважає, що наведена інформація свідчить про відсутність факту придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «С.Дж.Р.Груп» та підтверджує неможливість їх фактичного отримання ПП «Офісний центр «Палладінський».

Далі по тексту Акта перевірки відповідач, посилаючись на норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, встановив нікчемність угод, укладених між позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп», та неправомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі таких нікчемних правочинів.

За таких підстав в Акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 12800,00 грн., а саме по періодах: за лютий 2010 року на 4950,00 грн. та за березень 2010 року 7850,00 грн.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акта перевірки, що стали підставою для визначення позивачу суми податкового зобовязання з податку на додану вартість, виходячи з наступних мотивів.

Матеріали справи свідчать, що 01 лютого 2010 року між ПП «Офісний центр «Палладінський»(замовник) та ТОВ «С.Джи.Р.Груп»(виконавець) укладено Договір підряду № 0102/02 на проведення ремонтних робіт, відповідно до якого підрядник зобовязувався виконати роботи з ремонту приміщень, які розміщені за адресою вул. В.Стуса, 35-37 (п. 1.1). Вартість робіт за вказаним договором становила 29700,00 грн. (п.2.1), строк виконання робіт протягом трьох місяців (а.с. 148-150).

01 березня 2010 року між ПП «Офісний центр «Палладінський»(замовник) та ТОВ «С.Джи.Р.Груп»(виконавець) укладено Договір підряду № 0103/02 на проведення ремонтних робіт, відповідно до якого підрядник зобовязувався виконати роботи з ремонту приміщень, які розміщені за адресою вул. В.Стуса, 35-37 (п. 1.1). Вартість робіт за вказаним договором становила 47100,00 грн. (п.2.2), строк виконання робіт протягом трьох місяців (а.с. 122-124).

На виконання договору № 0102/02 від 02.02.2010 р., укладеного між позивачем та ТОВ «С.Джи.Р.Груп», останнім були виконані роботи з ремонту адміністративних приміщень у м. Києві по вул. В.Стуса, 35-37 (ремонт штукатурки внутрішніх стін, шпатлювання стін, фарбування, вирівнювання штукатурки тощо), що підтверджується актом форми № КБ-2в приймання виконаних робіт від 26 лютого 2010 року. Загальна вартість робіт склала 29700,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 4950,00 грн. (а.с. 139-140)

На виконання договору № 0103/02 від 01.03.2010 р., укладеного між позивачем та ТОВ «С.Джи.Р.Груп», останнім були виконані роботи з ремонту адміністративних приміщень у м. Києві по вул. В.Стуса, 35-37 (демонтаж дверних коробок, знімання дверних полотен, установлення дверних блоків тощо), що підтверджується актом формою № КБ-2в приймання виконаних робіт від 31 березня 2010 року. Загальна вартість робіт склала 47100,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 7850,00 грн. (а.с. 143-145).

В оплату за виконані роботи ПП «Офісний центр «Палладінський»перерахувало на поточний рахунок ТОВ «С.Джи .Р.Груп»грошові кошти у загальному розмірі 76800,00 грн. згідно наступних платіжних доручень: № 99 від 09.04.10 р. перераховано29 700,00 грн. (ПДВ-4950,00 грн.), № 101 від 14.04.2010 р. перераховано 42064,68 грн. (ПДВ-6666,60 грн.), № 334 від 14.04.2010 р. 7100,00 грн. (ПДВ-1183,33 грн.). Фактичне перерахування вказаних грошових коштів підтверджується виписками банку (а.с. 156-158).

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «С.Джи.Р.Груп»були виписані на користь ПП «Офісний центр «Палладінський»наступні податкові накладні (а.с. 137 ,147) на суму ПДВ у розмірі 12800,00 грн., а саме: № 807 від 26.02.2010 р. на суму ПДВ у розмірі 4950,00 грн. та № 310310127 від 31.03.2010 р. на суму ПДВ у розмірі 7850,00 грн., які були складені у момент виникнення податкових зобовязань ТОВ «С.Джи.Р.Груп», тобто в момент оформлення документів, що засвідчують факт виконання робіт ТОВ «С.Джи.Р.Груп»(актів приймання виконаних робіт).

Зазначені податкові накладні відображені позивачем в реєстрах податкових накладних, а суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у відповідному періоді.

Суми ПДВ за вищевказаними операціями віднесені позивачем до складу податкового кредиту в сумі 12800,00 грн.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», а також у Інформаційному листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1) встановлення факту здійснення господарської операції (в т. ч. дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції);

2) встановлення спеціальної податкової правосубєктності учасників господарської операції (в т.ч зясування можливої обізнаності платника щодо можливих дефектів у правовому статусі його контрагентів);

3) встановлення звязку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку (зокрема, наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку);

4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Законом, що визначає платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон України «Про податок на додану вартість».

Вказаний Закон втратив чинність з 01.01.2011 року у звязку із вступом в дію Податкового кодексу України, однак положення даного Закону підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки він був чинним на момент здійснення розглядуваних господарських операцій та на момент формування позивачем спірного податкового кредиту .

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу вказаної правової норми та обставин справи суд приходить до висновку, що достатніми підставами для включення ПП «Офісний центр «Палладінський»до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів (робіт, послуг); використання зазначених товарів (робіт, послуг) у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у звязку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Судом встановлено, що позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за лютий-березень 2010 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість, в тому числі на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «С.Джи.Р.Груп», та які сплачені (нараховані) ним, в звязку з придбанням робіт.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека)в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України «Про податок на додану вартість»передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пунтку 7.4 статті 7).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «С.Джи.Р.Груп»- був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100039671 від 08.05.2007 р. (а.с. 76), а тому мав право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів; в свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд зазначає що свідоцтво платника ПДВ, видане ТОВ «С.Дж.Р.Груп», було анульоване з 28.04.2011 року згідно рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва № 165/15-3 від 28.04.2011р. (а.с. 73-75), в той час як податкові накладні на користь позивача були виписані ТОВ «С.Дж.Р.Груп»26.02.2010 р. та 31.03.2010 р., тобто на момент видачі податкових накладних таке свідоцтво було чинним.

Подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не позбавляє правового значення податкові накладні, які були видані ТОВ «С.Дж.Р.Груп»до прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ.

Таким чином, позивачем було дотримано спеціальні вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту.

Крім того, суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підтверджує, що ТОВ «С.Джи.Р.Груп»станом на 09 серпня 2011 року зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 258-259).

Вирішуючи питання про реальність виконання та отримання позивачем послуг та придбання таких послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин) визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 11 травня 2011 року ПП «Офісний центр «Палладінський»(а.с. 57-58) здійснює наступні види діяльності: дослідження конюктури; ринку та виявлення суспільної думки; діяльність агентств нерухомості; здавання в оренду власного нерухомого майна; посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту; діяльність готелів; фінансовий лізинг.

Матеріали справи свідчать, що виконані ТОВ “С.Дж.Р.Груп” роботи щодо ремонту нежитлових приміщень по вул. В.Стуса, 35-37 у м. Києві фактично в подальшому використовувалися позивачем в межах своєї господарської діяльності, оскільки одним з основних видів його діяльності є здавання в оренду нерухомого майна, а вказані приміщення були отримані позивачем в оренду та здавались ним в суборенду іншим субєктам господарювання.

Так, відповідно до Договору оренди нежитлового приміщення № 3 від 31 грудня 2008 року, укладеного між ПП «Офісний центр «Палладінський»(орендар) та ПП «Загальне майно» (орендодавець), останнім було передано позивачу в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 404,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, для здійснення господарської діяльності (а.с.166-171). Факт передачі нежитлових приміщень в оренду підтверджується наступними актами приймання-передачі: № 1 від 02.01.2009 р.; № 2 від 29.05.2009 р.; № 3 від 26.02.2010 р. та № 2 від 11.05.2010 р. (а.с. 172-175).

Згідно додаткової угоди № 5 від 29.12.2009 р. дію договору оренди було продовжено до 31.12.2010р. (а.с.187).

Крім того, 31 грудня 2008 року між ПП «Офісний центр «Палладінський»(орендар) та ПП «Цивілізація» (орендодавець) було укладено Договір оренди нежитлового приміщення № 01-12/08А, відповідно до якого орендодавцем було передано позивачу в строкове платне користування позивача нежитлові приміщення загальною площею 976,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, для здійснення господарської діяльності (а.с. 176-180). Факт передачі нежитлових приміщень в оренду підтверджується наступними актами: № 3 від 29.05.2009 р.; № 2 від 03.08.2009 р.; № 4 від 31.08.2009 р.; № 5 від 30.09.2009р.; № 6 від 26.02.2009 р. та № 7 від 31.03.2010 р. (а.с. 190-195).

Згідно додаткової угоди № 3 від 29.12.2009 р. дію договору оренди було продовжено до 31.12.2010р. (а.с.198).

Передача позивачем вищевказаних приміщень в суборенду підтверджується, зокрема, наступними документами:

- договором суборенди нежитлового приміщення № 01-А від 04.01.2010 р., укладеним між ПП «Офісний центр «Палладінський»(орендар) та ТОВ «ЮКОН-ТМ»(суборендар), згідно якого позивачем було передано в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 34,8 кв.м. по АДРЕСА_1; передача приміщень в оренду підтверджується також актами здачі-приймання від 04.01.2010 р. та від 31.12.2010 р. (а.с. 216-223);

- договором суборенди нежитлового приміщення № 05-А від 04.01.2010 р., укладеним між позивачем (орендар) та ФОП ОСОБА_8 (суборендар), згідно якого позивачем було передано в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 33,8 кв.м. по АДРЕСА_1; передача приміщень в оренду підтверджується також актами здачі-приймання від 04.01.2010 р. та від 31.12.2010 р. (а.с. 224-231);

- договором суборенди нежитлового приміщення № 07-А від 04.01.2010 р., укладеним між позивачем (орендар) та ПП «Баобаб-Україна»(суборендар), згідно якого позивачем було передано в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 33,9 кв.м. по АДРЕСА_1; передача приміщень в оренду підтверджується також актами здачі-приймання від 05.02.2010 р. та від 31.12.2010 р. (а.с. 232-240);

- договором суборенди нежитлового приміщення № 12-А від 04.01.2010 р., укладеним між позивачем (орендар) та ТОВ «Фішка»(суборендар), згідно якого позивачем було передано в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 67,6 кв.м. по АДРЕСА_1; передача приміщень в оренду підтверджується також актами здачі-приймання від 04.01.2010 р. та від 31.12.2010 р. (а.с. 241-248);

- договором суборенди нежитлового приміщення № 12-А від 04.01.2010 р., укладеним між позивачем (орендар) та ТОВ «Фінансова компанія «ОСВ Груп»(суборендар), згідно якого позивачем було передано в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 8,8 кв.м. по АДРЕСА_1; передача приміщень в оренду підтверджується також актами здачі-приймання від 11.06.2010 р. та від 31.12.2010 р. (а.с. 249-257).

З вказаного вбачається, що роботи, які виконувались ТОВ «С.Джи.Р.Груп»на користь позивача, були необхідні останньому для приведення у належний стан приміщень, які використовувались ним у господарській діяльності шляхом передачі цих приміщень в суборенду та отримання прибутку від такої діяльності.

Крім того, на запит суду Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві було надано відповідь № 40-15-724 від 30.06.2011р. про те, що ТОВ «С.Джи.Р.Груп»видавалась ліцензія на виконання будівельних робіт серії АВ № 316541 від 04.06.2007р. строком дії з 04.04.2007 р. по 04.06.2012 (а.с. 120).

Відтак, наявними в матеріалах справи доказами було підтверджено наявність у контрагента позивача відповідної ліцензії, що необхідна для ведення даного виду господарської діяльності виконання будівельних робіт.

Суд також звертає увагу сторін на те, що відповідно до податкової звітності, поданої ТОВ «С.Дж.Р.Груп»до ДПІ у Печерському районі м. Києва - довідки форми 1 ДФ за 1 кв. 2010 р., - загальна чисельність працюючих у 1 кварталі 2010 р. склала 8 осіб (а.с. 86).

Вказане свідчить про наявність у ТОВ «С.Дж.Р.Груп»адміністративно-господарських можливостей (трудових ресурсів), необхідних для виконання господарських зобовязань.

Враховуючи вказані обставини, у суду є підстави вважати, що господарські операції позивача з ТОВ «С.Дж.Р.Груп»є реальними та підтверджуються необхідними документами, а зазначені вище роботи, виконані ТОВ «С.Дж.Р.Груп»були використані позивачем у власній господарській діяльності.

Не приймаються судом до уваги доводи відповідача про порушення кримінальної справи відносно керівника ТОВ «С.Джи.Р.Груп», оскільки, на переконання суду, порушення кримінальної справи відносно керівника юридичної особи - контрагента не може призводити до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої юридичної особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Крім того, на запит суду Слідчим управлінням податкової міліції ДПА України було повідомлено, що кримінальну справу, порушену відносно ОСОБА_3 за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 105 та ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України було закрито на підставі п. 2 ст. 6 КПК України (а.с. 114).

Як вбачається з постанови слідчого про закриття кримінальної справи в частині від 27 квітня 2011 року, в матеріалах кримінальної справи немає жодних даних, які вказують на скоєння злочину ОСОБА_3. передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво) а.с. 119.

Суд також звертає увагу, що порушення кримінальної справи відносно особи не є доказом її вини у вчиненні злочину. Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Що стосується посилання відповідача на нікчемність угод, укладених між позивачем та ТОВ «С.Джи.Р.Груп»суд дійшов висновку, що зміст зазначених угод не суперечить актам цивільного законодавства; а відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обовязків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного обєкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Крім того, суд звертає увагу про неможливість порушення позивачем підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що регулює питання складання податкової накладної, оскільки в межах спірних правовідносин позивач податкових накладних не складав.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ПП «Офіційний центр «Палладінський»правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за періоди лютий-березень 2010 року, а висновки Акта перевірки про порушення позивачем підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4, Закону України «Про податок на додану вартість»є помилковим, відтак визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 12800,00 грн. є протиправним.

Відповідно до пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», чинного на момент проведення перевірки, штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Аналогічні норми закріплено також у Податковому кодексі України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року, статями 111, 113 якого встановлено, що фінансова відповідальність (в тому числі штрафні (фінансові) санкції) застосовуються за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Оскільки суд встановив відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то накладення на позивача штрафних санкцій на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, що становить 3 200,00 грн., є також протиправним.

Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 11 січня 2011 року № 0000032320/0 є протиправним та має бути скасоване.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Святошинському районі м. Києва не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПП «Офісний центр «Палладінський» підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва № 0000032320/0 від 11 січня 2011 року.

3. Стягнути на користь Приватного підприємства «Офісний центр «Палладінський»з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.

Повний текст постанови складено та підписано: 17 серпня 2011 року.