Постанова № 18113618, 30.08.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

30 серпня 2011 р. № 2-а- 6067/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Біленського О.О.

при секретарі судового засідання Лишняк І.В.

за участю:

представника позивача Гоготов В.В.,

представника відповідача Потапенко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "САТП - 2001"

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова

проскасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "САТП - 2001" (далі - ТОВ "САТП - 2001") звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова (далі - ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова) про скасування податкового повідомлення - рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова №0001731520/0 від 28.07.2010 року на суму 31729,03 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що начальником ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова на підставі акту перевірки №1428/15-02-36 від 21.06.2010 року було винесено незаконне податкове повідомлення - рішення №0001731520/0 від 28.07.2010 року, яким ТОВ "САТП - 2001" було зобов'язано сплатити штраф у розмірі 31729,03 грн. на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року за №2181-ІІІ, який діяв на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №2181-ІІІ) за затримку 155 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. ТОВ "САТП - 2001", згідно платіжних доручень з зазначенням направлення платежу, здійснювалось погашення податкового зобов'язання поточного періоду, а не за минулі податкові періоди. Також позивач зазначив, що ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова самостійно, без правових на то підстав, змінювала призначення платежу платника податків. Таким чином відповідачем було прийнято необґрунтоване податкове повідомлення - рішення та неправомірно зараховано грошові кошти, сплачені ТОВ "САТП - 2001" не за призначенням платежу.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав на підставі викладених у позові фактів та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова в судовому засіданні проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити, оскільки вважає оскаржуване податкове повідомлення - рішення таким, що прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства. Представник ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова послався на те, що перевіркою було встановлено несвоєчасну сплату узгодженої суми податкових зобовязань по уточнюючому розрахунку з ПДВ №72341 від 25.11.2009 року, податковій декларації за жовтень 2009 року, наданої до ДПІ 20.11.2009 року за реєстраційним номером 71841, податковій декларації за листопад 2009 року, наданої до ДПІ 21.12.2009 року за реєстраційним номером 74518, а також не сплату узгодженої суми податкових зобовязань по податковій декларації за березень 2010 року, наданої до ДПІ 20.04.2010 року за реєстраційним номером 15315 та податковій декларації за квітень 2010 року, наданої до ДПІ 20.05.2010 року за реєстраційним номером 22694 протягом граничних строків. Представник позивача вважає, що штрафні санкції у відношенні ТОВ "САТП - 2001" застосовано правомірно через затримку сплати узгодженого податкового зобовязання, чим було порушено п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України №2181-ІІІ.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ТОВ "САТП - 2001" зареєстровано в якості юридичної особи Виконавчим комітетом Харківської міської ради 08.06.2000 року.

На підставі п.1 ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року за №509-XІІ, в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (надалі Закон України №509-XІІ) фахівцями ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова 21.06.2010 року була проведена документальна невиїзна перевірка з питання своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобовязання.

За результатами перевірки складено Акт №1428/15-02-36 від 21.06.2010 року, відповідно до якого було виявлено несвоєчасне подання платіжного доручення до установи банка на сплату узгодженого податкового зобовязання з ПДВ у сумі 63458,04 грн.: згідно уточнюючого розрахунку з ПДВ №72341 від 25.11.2009 року податок було сплачено 31.03.2010 року платіжним дорученням №227 при терміні сплати 25.11.2009 року; згідно податкової декларації за жовтень 2009 року, наданої до ДПІ 20.11.2009 року за реєстраційним номером 71841 - податок було сплачено 31.03.2010 року платіжним дорученням №227, 31.03.2010 року платіжним дорученням №182, 15.04.2010 року платіжним дорученням №263, 22.04.2010 року платіжним дорученням №214, 29.04.2010 року платіжним дорученням №307 при терміні сплати 30.11.2009 року; згідно податкової декларації за листопад 2009 року, наданої до ДПІ 21.12.2009 року за реєстраційним номером 47752 податок було сплачено 26.05.2010 року платіжним дорученням №292, 03.06.2010 року платіжним дорученням №329 при терміні сплати 30.12.2009 року. Актом перевірки встановлено, що затримка сплати узгодженого податкового зобовязання складає 121, 126, 143, 147, 150 та 155 днів, внаслідок чого ТОВ "САТП - 2001" було порушено п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України №2181-ІІІ.

За наслідками вказаного акту перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001731520/0 від 28.07.2010 року, згідно якого позивачу було визначено суму штрафних (фінансових) санкцій на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України №2181-ІІІ у розмірі 31729,03 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до копій платіжних доручень та банківських виписок за особистим рахунком ТОВ "САТП - 2001" дійсно здійснювало перерахування податку на додану вартість, а саме:

31.03.2010 року платіжним дорученням №227 було перераховано 9540,00 грн. за призначенням платежу сплата ПДВ за лютий 2010 року;

15.04.2010 року платіжним дорученням №263 було перераховано 8000,00 грн. за призначенням платежу сплата ПДВ за березень 2010 року;

29.04.2010 року платіжним дорученням №307 було перераховано 31683,00 грн. за призначенням платежу сплата ПДВ за березень 2010 року;

03.06.2010 року платіжним дорученням №329 було перераховано 10000,00 грн. за призначенням платежу сплата ПДВ за травень 2010 року;

31.03.2010 року платіжним дорученням №182 було перераховано 9850,00 грн. за призначенням платежу сплата ПДВ за лютий 2010 року;

22.04.2010 року платіжним дорученням №214 було перераховано 1700,00 грн. за призначенням платежу сплата ПДВ за березень 2010 року;

26.05.2010 року платіжним дорученням №292 було перераховано 36500,00 грн. за призначенням платежу сплата ПДВ за квітень 2010 року.

Судом встановлено, що вказані кошти були спрямовані ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова на сплату податку на додану вартість за уточнюючим розрахунком з ПДВ №72341 від 25.11.2009 року, за податковою декларацією за жовтень 2009 року та за податковою декларацією за листопад 2009 року.

Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій (а.с.84), штрафні санкції у розмірі 31729,03 грн. нараховані за ставкою 50% від суми сплаченого боргу у загальному розмірі 63458,04 грн. за затримку 155 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Відповідно до п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України №2181-ІІІ, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

В силу пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України №2181-ІІІ, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобовязаний сплатити штраф при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, у розмірі пятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу. Відповідно враховуючи припис п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 цього Закону України - платник податків зобовязаний самостійно сплатити суми податків. Джерелами самостійної сплати податкових зобовязань або погашення податкового боргу платника податків, згідно п.п.7.1.1 п.7.1 ст.7 Закону України №2181-ІІІ визнаються будь-які власні кошти, операції з якими платник здійснює самостійно без їх узгодження з податковим органом відповідно до п.п.8.6.2 п.8.6 ст.8 Закону.

Як зазначено в ст.4 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" №2346-III від 05.04.2001 року, для проведення переказу можуть використовуватися кошти як у готівковій, так і в безготівковій формі. Види безготівкових розрахунків визначаються законами та прийнятими на їх основі нормативно-правовими актами Національного банку України.

Згідно п.п.7.1.1 п.7.7 п.7 Закону України №2181-ІІІ джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Пунктом 6 статті 7 Закону України „Про Національний банк України" №679-XIV від 20.05.1999 року, Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів. Виконуючи власні повноваження, Національний Банк України постановою Правління від 21 січня 2004 року №22 затвердив „Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за №377/89/76. Згідно п.3.8 цієї Інструкції, реквізит „Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Отже, право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства належить виключно платнику податків.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 7.7 статті 7 Закону України №2181-ІІІ, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Статтею 7 цього ж Закону передбачено джерела погашення податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків. Податковий борг платник податків може погашати добровільно та самостійно, або за рішенням органу стягнення. При добровільному та самостійному погашенні податкового боргу платник податків вказує у платіжному документі період, за який сплачує борг.

Виходячи з вищенаведеного, суд зазначає, що законодавством України врегульовано питання оподаткування і встановлено порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів відсутні зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків. Тому, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Відповідно до пункту 3 статті 9 Закону України „Про систему оподаткування" №1251-ХІІ від 25.06.1991 року, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Тому, при сплаті податкових зобов'язань за конкретний період обов'язок підприємства щодо сплати податку припиняється зі сплатою цих податків за конкретний період. Згідно з пунктом 2 статті 12 вказаного Закону, фінансові установи виконують доручення платників податків і зборів (обов'язкових платежів) на перерахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів в установлений законом термін.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов до висновку, що сплачені грошові кошти відповідач неправомірно зараховував на погашення заборгованості за інші, ніж зазначено періоди, самостійно змінивши призначення платежу платника податків.

Таким чином, відповідачем в порушення зазначених норм законодавства України було здійснено зарахування всупереч призначення платежу, яке було вказане ТОВ "САТП - 2001" у платіжних дорученнях №227 від 31.03.2010 року, №263 від 15.04.2010 року, №307 від 29.04.2010 року, №329 від 03.06.2010 року, №182 від 31.03.2010 року, №214 від 22.04.2010 року, №292 від 26.05.2010 року та неправомірно винесено податкове повідомлення-рішення №0001731520/0 від 28.07.2010 року щодо нарахування штрафних санкцій в розмірі 31729,03 грн., яке підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність прийнятого ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова податкового повідомлення-рішення №0001731520/0 від 28.07.2010 року про визначення суми штрафних (фінансових) санкцій за затримку на 155 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, дійсним обставинам справи, вимогам діючого законодавства та необхідність його скасування.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як субєкт владних повноважень не надав до суду заперечення на адміністративний позов та не довів правомірності прийнятого ним рішення, щодо нарахування позивачу штрафних (фінансових) санкцій.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ "САТП - 2001" документально і нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Отже, суд присуджує ТОВ "САТП - 2001" всі здійснені документально підтверджені судові витрати в розмірі 3,40 грн.

Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "САТП - 2001" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова №0001731520/0 від 28.07.2010 року на суму 31729,03 грн.

Стягнути з Державного бюджету України (Управління державного казначейства в Жовтневому районі міста Харків Головного управління Державного казначейства у Харківській області, код 24134113, 61010, м. Харків, Червоношкільна набережна, 16) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "САТП - 2001" (вул. Виконкомівська, 30, м. Харків, 61039, код 31013004) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3.40 грн. (три гривні 40 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова у повному обсязі виготовлена 05.09.2011 року.

Суддя Біленський О.О.