Постанова № 18113607, 30.08.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

30 серпня 2011 р. № 2-а- 4820/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Чалого І.С.,

при секретарі судового засідання Елоян Ж.Г.,

за участю представників сторін:

прокурора - Гаркавець С.В.,

позивача - Варибрус В.А.,

відповідача - Ламанова Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої революції та Трудового Червоного прапору виробничого підприємства до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.04.2011 року № 0000060700 на суму 200785,00 грн., від 22.04.2011 р. № 0000060800 на суму 214880,00 грн. та стягнути з відповідача судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача підтримав свій позов в повному обсязі та просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач надав заперечення на позов де виклав свій погляд на обставини справи та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Прокурор підтримав позицію відповідача та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача та прокурора, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що фахівцями Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова здійснено позапланову виїзну перевірку з питань перевірки відомостей отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків контрагентами приватного підприємства „Алма-Трейд”, товариства з обмеженою відповідальністю „Полонія” та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період з 01.10.20110р. по 31.12.2010р., про що було складено акт від 07.04.2011 року № 1247/7-007/14308894.

Зі змісту Акту перевірки вбачається, що відповідачем виявлено завищення суми бюджетного відшкодування за жовтень 2010 р. у сумі 120415,52 грн., за листопад 2010р. у сумі 51488,20 грн. Вказані висновки здійснені відповідачем у звязку з тим, що податкові декларації з ПДВ контрагентів Позивача - приватного підприємства „Алма-Трейд” не надавалися до ДПІ у Оболонському районі м. Києва, а податкові декларації з ПДВ товариства з обмеженою відповідальністю „Полонія” не визнані органами державної податкової служби як податкова звітність.

Також в акті перевірки вказано, що оскільки контрагентами ПП „Алма-Трейд” та ТОВ „Полонія” не задекларовано обєкт оподаткування та податкові зобовязання з ПДВ (контрагенти не звітували), контрагенти не мають достатньої кількості спеціалістів, не мають основних засобів для ведення господарської діяльності, господарські операції ХДАВП з цими контрагентами у жовтні, листопаді 2010р. є сумнівними і не відповідають вимогам діючого законодавства України.

На думку відповідача, позивачем в порушення вимог п.п. 7.2.3. п.7.2 п.п. 7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” за жовтень, листопад 2010 року безпідставно віднесено до складу податкового кредиту податкові накладні, отримані від ТОВ „Полонія” та ПП „Алма-Трейд” у жовтні та листопаді 2010 року на загальну суму 171904,00 грн., у тому числі: у жовтні 2010 року - 120416,00 грн., у листопаді 2010 року 51488,00 грн., а відтак, завищено суму бюджетного відшкодування.

За наслідками перевірки відповідачем було складено податкове повідомлення рішення від 22.04.2011 р. № 0000060800 на суму 214880,00 грн., у тому числі: сума завищення бюджетного відшкодування 171904,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 42 976,00 грн.

Проте, суд з таким висновками податкового органу погодитися не може, зважаючи на наступне.

Згідно з п.1.6, 1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим законом.

Підпунктом 7.4.1 п.п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Приписами п.п.7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З наданих до матеріалів справи позивачем первинних та інших документів вбачається, що позивачем укладено з контрагентом Приватне підприємство «Алма-Трейд», ідентифікаційний код 34537823, контракт поставки № 17/03-2008 від 07.11.2008 р. на придбання комплектуючих виробів для літаків.

Згідно видаткової накладної № РН - 0000002 від 19.10.2010 р. позивачем отримано комплектуючих виробів на загальну суму 722493,12 грн., в тому числі: виріб 5676А, вартістю 57562,20 грн., виріб Ку-200-2с, вартістю 26900,20 грн., виріб УБШ -25/150м, вартістю 68684,00 грн., виріб УБЦ2-2-16-210, вартістю 48549,00 грн., виріб 5676 А, вартістю 57262,20 грн. Всього на суму 722493,12 грн..

За видатковою накладною № РН-0000003 від 24.12.2010 р. отримано наступні комплектуючі вироби на загальну суму 169709,52 грн., в тому числі: виріб Ку-200-2с, вартістю 26900,20 грн. - 1 одиниця, виріб 5676 А, вартістю 57262,20 грн. 2 одиниці. Всього на суму 169709,52 грн..

Доставка комплектуючих виробів відбувалася власним автотранспортом позивача, на підтвердження чого поповичем надані два подорожніх листи від 19.10.2010р. та 24.12.2010р.

Вищезазначені комплектуючи вироби оприбутковані на складах позивача приходним ордером № 33041 від 29.12.2010 р. Ку-200-2с, 1одиниця, 5676 А, 2 одиниці на загальну суму 141424,60 грн., приходним ордером № 33033 від 29.12.2010 р. Ку-200-2с, 1одиниця, УБЦ-16-210, 1 одиниця, УБШ -25/150м, 6 одиниць, 5676А, 2 одиниці на загальну суму 602077,60 грн.

З наданих документів вбачається, що зі складів комплектуючі вироби передані у виробничі цехи за наступними лімітними картками (надалі ЛК):

- ЛК № 63 виріб 5676А, вартістю 57562,20 грн.;

- ЛК № 132 виріб Ку-200-2с, вартістю 26900,20 грн.

- ЛК № 171 виріб УБШ -25/150м, вартістю 68684,00 грн.

- ЛК № 170 виріб УБЦ2-2-16-210, вартістю 48549,00 грн.

- ЛК № 132 виріб 5676 А, вартістю 57262,20 грн.

- ЛК № 193 виріб Ку-200/115-2с, вартістю 269, 20 грн.

Також суд зазначає, що відповідно до листів № 38 від 29.06.2010р. БПО „Авіа-Агрегат” Міністерства оборонної промисловості Азербайджанської Республіки та № А-136 від 29.01.2010р. Бакинського ПО „Іглим” Азербайджанської республіки Приватне підприємство „Алма-Трейд” є єдиним офіційним ділером цих виробників комплектуючих виробів.

Крім того, позивачем укладався Договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 331/060 від 15.02.2010р. з контрагентом ТОВ «Полонія». Відповідно до наведеного договору Позивачем придбавалися паливні матеріали, а саме: дизельне паливо, бензин А-76, бензин А-95, ТС-1.

Згідно видаткової накладної № РН-0003673 від 30.11.2010 р. позивачу поставлено паливо ТС-1 у кількості 8431 кг на загальну суму 72506,60 грн., рахунок-фактура № РН-0003673 від 18.11.2010 р. на загальну суму 72506,60 грн. Відповідно до видаткової накладної № РН-0003488 від 03.11.2010 р. позивачу поставлено паливо ТС-1 у кількості 27 491 кг на загальну суму 236422,60 грн., рахунок-фактура № РН-0003488 від 01.11.2010 р. на загальну суму 236422,60 грн. Згідно видаткової накладної № РН-0003427 від 28.10.2010 р. поставлено паливо ТС-1 у кількості 17 044 кг на загальну суму 146578,40 грн., рахунок-фактура № РН-0003427 від 25.10.2010 р. на загальну суму 146578,40 грн.

Вказані паливні матеріали оприбутковані на складі позивача за прибутковим ордером № 6785 від 28.10.2010 р. паливо ТС -1, 17 044 кг на загальну суму 122035 кг., прибутковим ордером № 6790 від 03.11.2010 р. паливо ТС-1, 27491 кг, на загальну суму 197110,47 грн., прибутковим ордером № 6809 від 30.11.2010 р. - паливо ТС-1, 8431 кг, на загальну суму 60450,27 грн. Також суд зазначає, що за отриманий товар була здійснена оплата позивачем, що підтверджується платіжним дорученням № 250 від 27.10.2010 р. на загальну суму 146578,40 грн., платіжним дорученням № 302 від 22.11.2010 р. на загальну суму 72506,60 грн., платіжним дорученням № 300 від 03.11.2010 р. на загальну суму 236422,60 грн.

Транспортування нафтопродуктів на склад покупця підтверджується товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № РН-0003673 від 30.11.2010 р., паливо ТС-1, 8431 кг.; товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 3215 від 03.11.2010 р., паливо ТС-1, 27 491 кг., товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № РН-0001888 від 22.06.2010 р., паливо ТС-1, 14 760 кг.

Згідно п.п.7.2.1. п.7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Положеннями п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п.7.7.1. п.п.7.7. ст.7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом «а»п.п. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», встановлено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Позивач та його контрагенти - Приватне підприємство «Алма-Трейд»та товариство з обмеженою відповідальністю „Полонія” належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності.

Зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку ДПІ у Київському районі м. Харкова в акті перевірки відсутні.

Таким чином, позивачем виконані всі умови для формування податкового кредиту, при цьому, за загальнодоступною інформацією, на момент складання податкових накладних, Приватне підприємство «Алма-Трейд»та товариство з обмеженою відповідальністю „Полонія” були офіційно зареєстровані платникоами ПДВ та мали право складання податкових накладних.

В звязку із встановленими обставинами, суд відзначає, що обставини, які слугували фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання оскаржуваним в даній справі податковим повідомленням-рішенням, знаходяться поза межами вимог п.п. 7.4.1., 7.4.5, 7.7.1. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”. Інші норми цього Закону, так само як і інших законів, не ставлять в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання..

Також суд вважає безпідставним посилання відповідача на той факт, що позивач не має право на внесення відповідних сум до податкового кредиту оскільки контрагент позивача приватне підприємство „Алма-Трейд” не надає звітності, а податкові декларації з ПДВ товариства з обмеженою відповідальністю „Полонія” не визнані органами державної податкової служби як податкова звітність.

Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. Підпункти 10.1., 10.2. ст.10 Закону України "Про податок на додану вартість", передбачають, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку.

За таких обставин, відповідальність за не подання податковому органу звітності покладена на контрагентів позивача - приватне підприємство „Алма-Трейд” та товариство з обмеженою відповідальністю „Полонія”.

Також позивач, вступаючи з ТОВ „Полонія” та ПП „Алма-Трейд” у договірні відносини, здійснював свою підприємницьку діяльність, та підбираючи контрагентів мав право діяти на власний розсуд. Позивач чинним законодавством на зобовязаний та не наділений жодними управлінськими функціями відносно свого контрагента щодо перевірки його фінансово-господарської діяльності, стану подання ним фінансової та податкової звітності, отже не міг достовірно перевірити фінансово господарський стан контрагента, встановити порушення в його фінансово-господарській діяльності, якщо такі мали місце.

Таким чином, суд дійшов висновку, що неподання податкової звітності контрагентом позивача, при фактичному здійсненні господарської операції, не впливає на податковий кредит позивача.

За таких обставин позивач правомірно та обґрунтовано формував податковий кредит в звязку з укладеними угодами. А відтак, позивач, керуючись вимогами п.п. „а” п.п. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, правомірно визначив суму бюджетного відшкодування у деклараціях за жовтень та листопад 2010 року.

Щодо податкового повідомлення рішення від 19.04.2011 р. № 0000060700 на суму 200785,00 грн. судом встановлено, що фахівцями відповідача здійснена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за січень 2011 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалося у квітні 2009 року, грудні 2010 року, акт від 08.04.2011р. № 1307/07-007/14308894.

З акту перевірки вбачається, що відповідачем встановлено порушення вимог п.187.1 ст. 187, п.201.4, п. 201.6, 201.7 ст. 201, п. 198.1, 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту, відємного значення та суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок за січень 2011 року у розмірі ПДВ 200785,00 грн.

Вказане порушення повязане, на думку податкового органу, з тим що подану постачальником ТОВ „ГК „Промгаз України” за січень 2011 року декларацію з ПДВ за січень 2011 року, не визнано як податкову звітність.

За наслідками перевірки відповідачем винесене оскаржуване податкове повідомлення рішення від 19.04.2011 р. № 0000060700 на суму 200785,00 грн.

Однак суд вважає вказані висновки акту перевірки незаконними та необґрунтованими, зважаючи на наступне.

Судом встановлено, що у грудні 2010 року позивачем було укладено з ТОВ ГК „Промгаз України” Договір поставки № 173/11 на поставку природного газу.

З наданих до матеріалів справи документів вбачається, що придбання та отримання природного газу підтверджується Актами прийому-передачі природного газу № 188 від 28.02.2011 р. та № 105 від 31.01.2011 р.

Крім того, позивачем здійснено його оплату платіжним дорученням № 69 від 26.01.2011р. на суму 401569, грн. та платіжним дорученням № 29 від 10.01.2011р. на суму 803139,84 грн.

Транспортування газу здійснювалося газотранспортною мережею. Фактичний обсяг та вартість газу визначалася сторонами в Актах прийому-передачі природного газу.

Після перерахування грошових коштів контрагентом були видані позивачу податкові накладні, що не заперечується сторонами, які і були відображені позивачем у декларації з ПДВ за січень 2011 року.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору.

Приписами п. 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п.201.10. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Згідно п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.п. „а” п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Положеннями п.200.3. ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п.п „а” п. 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

У звязку із встановленими обставинами суд зазначає, що обставини, які слугували фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання податковим повідомленням-рішенням від 19.04.2011 р. № 0000060700, знаходяться поза межами вимог п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України. Інші норми Кодексу, так само як і інших законів, не ставлять в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктом господарювання.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судом встановлено, що позивачем отримано від його контрагента ТОВ „ГК „Промгаз України” належним чином оформлені податкові накладні, що не заперечується сторонами у справі. Більш того, у відповідача не існує жодних зауважень до оформлення податкової накладної контрагентом позивача.

Таким чином, позивачем було додержано встановлений порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. Позивач після одержання від постачальника належним чином оформлених податкових накладних відобразив у податковому обліку податковий кредит в сумі ПДВ, сплаченому продавцю у складі ціни придбання відповідно до вимог п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України.

В звязку з наведеним суд зауважує, що в даній справі доводи відповідача про незаконність господарських операцій між позивачем та ТОВ „ГК „Промгаз України” через невизнання податковим органом декларацій з податку на додану вартість вказаного контрагенту позивача за січень 2010 р. не можуть бути прийняті судом як обґрунтовані, так як відповідно до приписів чиного законодавства відповідальність за не подання податковому органу звітності покладена на контрагента позивача - ТОВ „ГК „Промгаз України”.

Також слід зазначити, що позивач чинним законодавством на зобовязаний та не наділений жодними управлінськими функціями відносно свого контрагента щодо перевірки його фінансово-господарської діяльності, стану подання ним фінансової та податкової звітності, отже не міг достовірно перевірити фінансово господарський стан контрагента, встановити порушення в його фінансово-господарській діяльності, якщо такі мали місце.

За таких обставин позивач правомірно та обґрунтовано формував податковий кредит в звязку з укладеними договором. А відтак, позивач, керуючись вимогами п.п. 200.1, 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України правомірно визначив суму відємного значення та бюджетного відшкодування з ПДВ у декларації за січень 2011 року.

Таким чином, висновки Актів перевірки про порушення позивачем вимог чинного законодавства України при визначенні суми бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень, листопад 2010 року та січень 2011 року не знайшли свого документального підтвердження під час судового розгляду.

Враховуючи викладене, податкове повідомлення рішення від 19.04.2011 р. № 0000060700 на суму 200785,00 грн. та податкове повідомлення рішення від 22.04.2011 р. № 0000060800 на суму 214880,00 грн. прийняті неправомірно та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 6-14, 71, 94, 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої революції та Трудового Червоного прапору виробничого підприємства до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.04.2011 року № 0000060700 та від 22.04.2011 р. № 0000060800.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої революції та Трудового Червоного прапору виробничого підприємства (61023, м. Харків, вул. Сумська, 134) судові витрати в розмірі 3,40 грн. (три гривні 40 коп.) .

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 05 вересня 2011 року.

Суддя І.С.Чалий