Постанова № 18113375, 10.08.2011, Сумський окружний адміністративний суд

КОПІЯ

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2011 р. Справа № 2a-1870/4741/11

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кравченка Є.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Єреп Ю.В.,

представника позивача - Кісіля А.В.,

представника відповідача - Латіпова Р.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 2a-1870/4741/11

за позовом Сумського підприємства "Будівельні послуги" (приватна фірма)

до Державної податкової інспекції в місті Суми

про визнання протиправним і скасування рішення та зобовязання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Сумське підприємство "Будівельні послуги" (приватна фірма) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції в місті Суми про визнання протиправним і скасування рішення від 31.05.2011 № 61 "Про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість" та зобовязання відповідача внести до Реєстру платників податку на додану вартість запис про відміну анулювання реєстрації Сумського підприємства "Будівельні послуги" (приватна фірма) платником податку на додану вартість.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податкові декларації підприємства за період з травня 2010 року по квітень 2011 року мали обсяги оподатковуваних операцій з придбання товарів з правом включення сплаченого ПДВ до податкового кредиту, у зв'язку із чим у відповідача не було жодних підстав для анулювання реєстрації підприємства платником ПДВ.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав наведених у запереченнях на адміністративний позов та поясненнях до заперечення (а.с. 47, 65) та зазначив, що спірне рішення було прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, підстави для його скасування відсутні. Наявність протягом періоду з травня 2010 року по квітень 2011 року та відображення у податкових деклараціях придбання товарів, на думку представника податкового органу, не свідчить про порушення відповідачем абз. "г" п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, відповідно до якого підставою для анулювання реєстрації платника ПДВ за ініціативою податкового органу є особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає органу державної податкової служби декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію, яка свідчить про відсутність постачання/ придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

31.05.2011 Державною податковою інспекцією в м. Суми прийнято рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Сумського підприємства «Будівельні послуги» № 61.

В даному рішенні про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 61, відповідачем встановлено, що позивач звітує до ДПІ в м. Суми про відсутність оподатковуваних операцій протягом останніх дванадцяти послідовних податкових місяців, що підтверджено реєстром декларацій з ПДВ за період з травня 2010 року по квітень 2011 року № 55 від 30.05.2011; позивач подає податкові декларації з податку на додану вартість протягом періоду з травня 2010 року по квітень 2011 року з показниками, які свідчать про відсутність оподатковуваних поставок, та має за останні дванадцять календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій 0 грн.

Як убачається з рішення, правовою підставою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість був абз. «г» п.п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України.

З наявних в матеріалах справи копій декларацій з податку на додану вартість за період з травня 2010 року по квітень 2011 року, вбачається, що позивач декларував податковий кредит, який відображений у розділі II податкової декларації з податку на додану вартість, а також у розділі III «Розрахунки з бюджетом за звітній період» по ряд. 26 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду», в наступних розмірах:

декларація за травень 2010 р.: податковий кредит - 46 грн. (рядки 10.1 та 17), податковий кредит наступних періодів - відсутній (рядок 26);

декларація за червень 2010 р.: податковий кредит - 34 грн. (рядок 10.1 та 17), податковий кредит наступних періодів - 114 грн. (рядок 26);

декларація за липень 2010 р.: податковий кредит - 32 грн. (рядки 10.1 та 17), податковий кредит наступних періодів - 114 грн. (рядок 26);

декларація за серпень 2010 р.: податковий кредит - 17 грн. (рядки 10.1 та 17), податковий кредит наступних періодів - 146 грн. (рядок 26);

декларація за вересень 2010 р.: податковий кредит - 19 грн. (рядки 10.1 та 17), податковий кредит наступних періодів - 146 грн. (рядок 26);

декларація за жовтень 2010 р.: податковий кредит - 19 грн. (рядки 10.1 та 17), податковий кредит наступних періодів - 146 грн. (рядок 26);

декларація за листопад 2010 р.: податковий кредит - 23 грн. (рядки 10.1 та 17), податковий кредит наступних періодів - 146 грн. (рядок 26);

декларація за грудень 2010 р.: податковий кредит - 18 грн. (рядки 10.1 та 17), податковий кредит наступних періодів - 146 грн. (рядок 26);

декларація за січень 2011 р.: податковий кредит - 14 грн. (рядки 10.1 та 17), податковий кредит наступних періодів - 146 (рядок 26);

декларація за лютий 2011 р.: податковий кредит - 13 грн. (рядки 10.1 та 17), податковий кредит наступних періодів - 164 грн. (рядок 26);

декларація за березень 2011 р.: податковий кредит - 27 грн. (рядки 10.1 та 17), податковий кредит наступних періодів - 178 грн. (рядок 24);

декларація за квітень 2011 р.: податковий кредит - 23 грн. (рядки 10.1 та 17), податковий кредит наступних періодів - 191 грн. (рядок 26).

При чому, суд звертає увагу на те, що прийняття вказаних декларацій відповідачем та наявність у позивача податкового кредиту на протязі перевіреного періоду (з травня 2010 року по квітень 2011 року) відповідачем фактично не заперечуються.

Як вбачається з довідки про результати камеральної перевірки податкових декларацій з податку на додану вартість від 30.05.2011 № 3674/15-319/22980832, результатами невиїзної (камеральної) перевірки встановлено, що є підстави для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Сумського підприємства «Будівельні послуги» (приватна фірма) відповідно до абз. «г» п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, в звязку з тим, що підприємство подає податкові декларації з податку на додану вартість протягом періоду з травня 2010 року по квітень 2011 року з показниками про відсутність оподатковуваних поставок, та має за останні дванадцять календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій 0 грн. (а.с. 48).

Реєстром податкових декларацій від 30.05.2011 № 55 встановлено, що позивач за період з травня 2010 року по квітень 2011 року має загальний обсяг оподатковуваних поставок (р. 5.1) 0 грн. (а.с. 50 зворотній бік).

Отже, як вбачається з наданих відповідачем заперечень на позов та пояснень представника відповідача, підставою для анулювання свідоцтва платника ПДВ Сумського підприємства «Будівельні послуги» стало те, що позивач протягом періоду з травня 2010 року по квітень 2011 року подавав декларації з ПДВ з показниками, які свідчать про відсутність оподатковуваних поставок.

Але, суд вказані заперечення відповідача до уваги не приймає і також вважає дане оскаржуване рішення ДПІ протиправним та підлягаючим скасуванню у зв'язку з тим, що воно винесене на підставі необґрунтованих висновків та невірному трактуванні норм податкового законодавства.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає, що до набрання чинності Податковим кодексом України, правовідносини з приводу анулювання реєстрації платника податку на додану вартість були визначені пунктом 9.8 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 (далі Закон № 168/97-ВР).

Відповідно до пп.«ґ» п.9.8 ст.9 Закону № 168/97-ВР, реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації субєктів господарювання.

Підпункт 3.1. п.3.1. ст.3 Закону № 168/97-ВР передбачає, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце надання яких, знаходиться на митній території України.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, серед іншого, у зв'язку з придбанням ( будівництвом, спорудженням ) основних фондів ( основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи ), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

В цьому ж підпункті закону вказано, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. «а» п. 2.1. Закону № 168/97-ВР, платником податку є: будь-яка особа, яка здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку.

У розумінні пункту 1.1 статті 1 Закону № 168/97-ВР оподатковувана операція це операція, яка підлягає оподаткуванню податком на додану вартість.

За змістом підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 цього Закону обєктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість може здійснюватись за ініціативою відповідного податкового органу на підставах, визначених у абз. "б" - "и" п. 184.1 ст. 184 розділу V ПК України, що набув чинності з 01.01.2011 року.

Як вбачається з абз. «г» п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України підставою для анулювання реєстрації платника ПДВ за ініціативою податкового органу є особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає органу державної податкової служби декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію, яка свідчить про відсутність постачання/ придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податку на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Як вбачається з п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до п.п. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Зазначені норми Закону, як і визначення понять поставки товарів та послуг, наведені у пункті 1.4 статті 1 Закону № 168/97-ВР, не дають підстав для розмежування операцій з продажу та придбання товарів (послуг) при визначенні оподатковуваної поставки для застосування абз. «г» п.п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України так і для застосування пп.«ґ»п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки операція з поставки товарів та послуг, що є обєктом оподаткування ПДВ, є двостороннім правочином, і для однієї сторони така операція є продажем, а для іншої придбанням, в результаті чого у продавця виникає податкове зобовязання, а у покупця право на податковий кредит. Тобто поняття оподатковуваної поставки охоплює як операції з продажу товарів (послуг), так і операції з їх придбання. Зазначена позиція підтверджується Постановою Верховного Суду України від 23 травня 2011 року по справі № 21-43а11.

За таких обставин, судом встановлено наявність у позивача оподатковуваних поставок, а саме наявність операцій з придбання товарів, що контролюючим органом не заперечується, а отже, встановлення відповідачем відсутності обєкта оподаткування податком на додану вартість, протягом дванадцяти послідовних податкових місяців, не може слугувати достатньою підставою для застосування до позивача положень абз. «г» п.п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України.

Згідно з ст.ст.11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Але, при цьому, у відповідності до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 11 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1, 2 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, у суду відсутні підстави вважати, що відповідач при прийнятті рішення стосовно анулювання свідоцтва платника ПДВ, діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вважає, що відповідачем не доведений факт порушення позивачем Податкового кодексу України, а отже, його рішення про анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 1 розділу II Положення «Про реєстрацію платників податку на додану вартість», затвердженого Наказом ДПА України №978 від 22.12.2010, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за №1400/18695, реєстр платників податку на додану вартість - це автоматизований банк даних, створений для реєстрації та єдиного обліку платників ПДВ, єдиних принципів їх ідентифікації, контролю за справлянням податку на додану вартість та організації суцільного й вибіркового аналізу.

Пунктом 3 розділу II цього Положення встановлено, що формування та ведення Реєстру здійснює центральний орган державної податкової служби.

Дані Реєстру передаються до податкових органів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - регіональні податкові органи), а також податкових органів у районах, містах, районах у містах, міжрайонних, об'єднаних та спеціалізованих податкових органів (далі - районні податкові органи).

Згідно п. 6 розділу II цього Положення, районні податкові органи здійснюють: приймання заяв, контроль за повнотою даних щодо відповідності нормативним документам; обробку даних заяв та документів щодо реєстрації, перереєстрації, анулювання свідоцтв та анулювання реєстрації платників ПДВ, виключення із реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування; формування файлів для передання до регіональних податкових органів; приймання файлів з регіональних баз з присвоєними індивідуальними податковими номерами та номерами свідоцтв про реєстрацію платників ПДВ; видачу, заміну свідоцтв про реєстрацію платників ПДВ та засвідчення їх копій; виконання функцій адміністратора бази даних районного рівня (накопичення, аналіз даних, контроль за достовірністю та актуалізацією даних, зберіганням, захистом їх, контроль за правом доступу тощо); моніторинг платників ПДВ, включених до Реєстру; формування бази даних платників ПДВ районного рівня.

Згідно з п. 6 розділу V цього Положення, рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за ініціативою податкового органу може бути оскаржене відповідно до чинного законодавства.

Згідно з п. п. 6.2. п. 6 розділу V цього Положення, підставою для внесення до Реєстру запису про відміну анулювання реєстрації, що відбулась за ініціативою податкового органу, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення податкового органу про відміну анулювання реєстрації та скасування свого рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ. Рішення із копіями відповідних документів направляються до центрального органу державної податкової служби для розгляду та внесення відповідних змін до Реєстру. Рішення податкового органу про відміну анулювання реєстрації та скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ викладається з описом ситуації, посиланням на Податковий Кодекс України, зазначенням мотивів та обґрунтувань прийняття такого рішення, оформляється на бланку та підписується керівником такого органу чи особою, яка виконує його обов'язки.

Виходячи із змісту зазначеної норми підставою для внесення до Реєстру платників податку на додану вартість є рішення суду, яким встановлено скасування рішення податкового органу про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача обґрунтовані, доведені, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Сумського підприємства "Будівельні послуги" (приватна фірма) до Державної податкової інспекції в місті Суми про визнання протиправним і скасування рішення та зобовязання вчинити певні дії задовольнити

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції в м. Суми від 31.05.2011 № 61 "Про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість".

Зобов'язати Державну податкову інспекцію в м. Суми внести до Реєстру платників податку на додану вартість запис про відміну анулювання реєстрації Сумського підприємства "Будівельні послуги" (приватна фірма) платником податку на додану вартість.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) Є.Д. Кравченко

З оригіналом згідно

Суддя Є.Д. Кравченко

Повний текст постанови складено та підписано 15 серпня 2011 року.