Постанова № 18112896, 29.08.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2011 року 12:22 Справа № 2а-0870/6043/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., при секретарі судового засідання Луговському І.О., за участю представника позивача ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 від 20.02.1996), представників відповідача ОСОБА_2 (довіреність від 10.01.2011), ОСОБА_3 (довіреність від 14.07.2011), розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Саусленк-Запоріжжя» до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про визнання відсутності компетенції та скасування податкових повідомлень-рішень.

28 липня 2011 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Саусленк-Запоріжжя» (далі іменується позивач)до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя (далі іменується відповідач), в якому позивач просить визнати відсутність компетенції Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя на складання акту перевірки від 30.06.2011 №228/22-18/33050713, проведеної згідно наказу ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя від 29.04.2011 №1384; визнати протиправними дії ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя щодо складання акту перевірки від 30.06.2011 №228/22-18/33050713; скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.07.2011 №0000172304/0/10490 та від 18.07.2011 №0000152304/0/10489; судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 01.08.2011 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 17.08.2011.

17.08.2011 в судове засідання прибув представник позивача, підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

В судове засідання також прибув представник відповідача, заперечив проти адміністративного позову та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

З метою надання додаткових доказів сторонами по справі, в судовому засіданні оголошувалась перерва до 29.08.2011.

В судове засідання прибули представники сторін та заявили про незмінність їх правових позицій щодо предмета спору.

Нормативне обґрунтування адміністративного позову: пп. 20.1.2, 20.1.4, 20.1.8 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі іменується ПК України); п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5, пп. 5.5.1, п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР (далі іменується Закон України №334/94-ВР); п. 5.1 ст. 5, ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181-III (далі іменується Закон України №2181-III); Наказ Державної податкової адміністрації «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» від 22.12.2010 №984 (далі іменується Порядок №984); Наказ Державної податкової адміністрації «Про затвердження зразків форм актів перевірок та Методичних рекомендацій щодо їх оформлення» від 11.09.2008 №584 (далі іменується Наказ №584).

Заперечення на адміністративний позов обґрунтовуються наступними нормами права: ч. 2 ст. 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к-96-ВР; п. 75.1 ст. 75, п. 77.4 ст. 77, п. 86.1, п. 86.7 ст. 86, ст. 120 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі іменується ПК України); п. 1.32 ст. 1, п. 5.5, п. 5.5 ст. 5, ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР (далі іменується Закон України №334/94-ВР); пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (далі іменується Закон України №168/97-ВР); ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 №1251-XII (далі іменується Закон України №1251-XII); ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181-III (далі іменується Закон України №2181-III); Наказ Державної податкової адміністрації «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» від 22.12.2010 №984 (далі іменується Порядок №984); Наказ Державної податкової адміністрації України «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» від 10.08.2005 №327 (далі іменується Порядок №327) (втратив чинність 31.01.2011).

Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових та речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного зясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені в судовому засіданні 29.08.2011.

Розглянувши матеріали та зясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно наказу керівника Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 29.04.2011 №1384 відповідачем проведена документальна виїзна планова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Саусленк-Запоріжжя», за результатами якої складено акт від 30.06.2011 №228/22-18/33050713 «Про результати планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю «Саусленк-Запоріжжя», код за ЄДРПОУ 33050713 за період з 01.07.2008 по 31.03.2011» (далі іменується Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.2.1, п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР безпідставно включено до складу валових витрат проценти по кредиту, який використано на цілі, які не повязані з веденням господарської діяльності за перевіряє мий період в розмірі 28272710 грн. 37 коп., в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 7068177 грн. 59 коп.; пп. 5.2.7 п. 5.2 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР безпідставно віднесено до складу валових витрат на II півріччя 2008 року суму в розмірі 2043650 грн. 00 коп., в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 510912 грн. 50 коп.; п. 1.1 ст. 1, п. 3.1 ст. 3, п. 7.1 ст. 7, пп. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20, пп. 22.3 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 №889-IV, пп. «б» п. 4.2.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181-III донараховано суму податку з доходів фізичних осіб в розмірі 312 грн. 35 коп.

Не погоджуючись з висновками Акта перевірки, позивачем подані заперечення від 05.07.2011 до акту про результати планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства від 30.06.2011 №228/22-18/33050713.

За результатами розгляду даних заперечень позивачем отримана відповідь від 13.07.2011, згідно якої відповідач повідомив про те, що висновки, викладені в Акті перевірки, відповідають вимогам чинного законодавства. Судом встановлено, що відповідь від 13.07.2011 про розгляд заперечень містить додаткові висновки та фактично за своїм змістом встановлює нові додаткові порушення позивачем норм податкового законодавства.

На підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 18.07.2011 №0000152304/0/10489, яким визначено податкове зобовязання по податку на прибуток підприємств у сумі 9398995 грн. 50 коп.: 76007128 грн. 00 коп. основного платежу та 1791867 грн. 50 коп. штрафних санкцій, та від 18.07.2011 №0000172304/0/10490, яким визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість у сумі 24213 грн. 50 коп.: 18690 грн. 00 коп. основного платежу та 5523 грн. 50 коп. фінансових санкцій.

Вважаючи дії відповідача протиправними та не погоджуючись з рішеннями податкового органу, позивач звернувся до суду з позовними вимогами, однією з яких, було визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 18 липня 2011 року №0000152304/0/10489 та №0000172304/0/10490.

Приймаючи рішення про задоволення позовної вимоги щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, суд виходив з наступного.

Як вже зазначалось вище, податковим повідомленням-рішенням від 18.07.2011 №0000172304/0/10490 донараховано зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 18690 грн. 00 коп. основного платежу та 5523 грн. 50 коп. штрафних санкцій. Але Актом перевірки порушень правильності визначення сум податку на додану вартість не встановлено, на підставі чого податкове повідомлення-рішення прийнято незаконно, не на підставі результатів проведення документальної виїзної перевірки, а тому підлягає скасуванню.

Судом враховано, що в Акті перевірки помилково встановлено, що підприємством безпідставно включено до складу валових витрат проценти по кредиту, який нібито використано на цілі, які не пов'язані з веденням господарської діяльності, в результаті чого винесено податкове повідомлення-рішення від 18.07.2011 №0000152304/0/10489.

Судом встановлено, що між АКБ «Індустріалбанк» та ТОВ «Саусленк-Запоріжжя» укладено кредитний договір від 31.10.2008 за №2301/0100/4/08 під 19% річних, пізніше додатковою угодою процентна ставка за кредитом зменшена до 18% річних. Кредитні кошти у сумі 63835000,00 грн. перераховані на поточний рахунок підприємства. Відповідно до п.1.1. вказаного кредитного договору кредит надавався для придбання цінних паперів та розрахунків за цінними паперами, а також фінансування поточної діяльності підприємства.

Отримані кредитні кошти були направлені для розрахунку за договором купівлі-продажу векселів №Б1479 від 31.10.2008 з ВАТ «БМУ «Запоріжстальбуд-1», емітентом яких є ВАТ «Запоріжсталь». Платіжним дорученням №329 від 31.10.2008 сплачено згідно вищезазначеного договору 60769000,00 грн. за придбання векселів серії АА №№1424633, 1424634, 1424639. Інші кредитні кошти були витрачені на фінансування поточної діяльності підприємства.

Вказані векселі є процентними, тобто передбачають дохід на номінал векселя в розмірі 20% річних.

Відповідно до наданих позивачем реєстру та копій платіжних доручень про сплату процентів по кредиту та отримання процентів за векселями за період, що перевірявся підприємством було сплачено процентів за кредитом у сумі 27355451,26 грн., (а не 28272710,37 грн., як зазначено в Акті перевірки), а отримано процентів за придбаними за кредитні кошти векселями 28782731,87 грн. Таким чином, вказана операція була направлена на отримання доходу, і виявилася прибутковою для підприємства.

Відповідно до п. 1.32. ст. 1 Закону України №334/94-ВР господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (надалі за текстом валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.5.1. п. 5.5. ст. 5 Закону України №334/94-ВР до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Відповідно до ст. 43 Господарського кодексу України, статуту ТОВ «Саусленк-Запоріжжя» товариство може здійснювати будь-яку господарську (підприємницьку) діяльність, яка не заборонена законом.

За твердженням позивача одним з видів діяльності ТОВ «Саусленк-Запоріжжя» є отримання прибутку від операцій з цінними паперами від власного імені. Також джерелами доходів підприємства є доходи за процентними цінними паперами (облігаціями, векселями), дивіденди. Кредитні кошти використані на придбання процентних цінних паперів, від яких отримано відповідний прибуток. Відповідачем вказане твердження не заперечується та вказані факти не спростовуються.

Твердження відповідача про неприбутковість вказаної господарської операції, а також по те, що кредитні кошти використані на цілі, не пов'язані з веденням господарської діяльності відповідачем не відповідає наданим доказам. Таким чином, позивач правомірно, відповідно до пп. 5.5.1. п. 5.5. ст. 5 Закону України №334/94-ВР відніс до складу валових витрат проценти за кредитом.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України №2181-III (який діяв на момент подання податкової декларації) якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Відповідно до п.п. 5.2.7. п.5.2. ст. 5 Закону України №334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання. Жодних виключень з цього правила або інших обмежень законом не визначено.

До декларації з податку на прибуток підприємства за II півріччя 2008 року до рядку 05.2 «Самостійно виявлені помилки за результатами минулих періодів» була включена сума в розмірі 2043650,00 грн., яка помилково не включена до складу валових витрат у попередні податкові періоди. Доказів відсутності валових витрат, на суму 2043650,00 грн. відповідачем не надано, проти розміру цієї суми валових витрат відповідач також не заперечив. Доказів, що вказані витрати були здійснені у період, за який вже була проведена попередня планова перевірка, відповідач не надав. Крім того, виявлення у наступних податкових періодах помилок, допущених у періоді, який вже був перевірений податковими органами, не позбавляє права платника податків на підставі п.п. 5.2.7. п.5.2. ст. 5 Закону України №334/94-ВР включити суми витрат, не врахованих у цих минулих податкових періодах, до складу валових витрат наступних податкових періодів.

Таким чином, висновки податкового органу про безпідставність віднесення до складу валових витрат за II півріччя 2008 року суми в розмірі 2043650,00 грн., що начебто призвело до заниження податкового зобов'язання, не відповідають закону.

Відповідно до п.п. 20.1.2., п.п. 20.1.4., п.п. 20.1.8., п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право: проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом; під час проведення виїзних перевірок отримувати у платників податків (представників платників податків) копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності)), що свідчать про порушення вимог податкового законодавства або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Відповідно до п. 2 Порядку №984, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Відповідно до п. 4 Порядку №984 Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Відповідно до п. 6 Порядку №984 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.Відповідно до п. 3.3.3 Методичних рекомендацій №584, при описі встановлених порушень в обов'язковому порядку зазначаються: пункти та статті нормативно-правових актів, якими встановлено відповідні норми, що були порушені (посилання на підзаконні акти здійснюються лише у тих випадках, якщо відповідна норма законом не встановлена); звітний період, в якому дане порушення здійснено; зміст встановленого порушення; первинні та (або) інші документи (їх відсутність), які зафіксовані (повинні бути зафіксовані) в бухгалтерському і податковому обліку та підтверджують наявність встановлених фактів, кореспонденція рахунків; у разі необхідності перелік контрольних заходів, завдяки яким виявлено порушення (за результатами інвентаризації, проведеної перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків тощо); посадові особи суб'єкта господарювання, що були відповідальними за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування та іншого законодавства у періоді вчинення порушення (з урахуванням термінів перебування їх на займаній посаді). Будь-який висновок акта перевірки щодо оцінки повноти та своєчасності виконання платником зобов'язань перед бюджетом має ґрунтуватись на відповідних доказах, отриманих у ході перевірки. Опис встановленого порушення повинен містити встановлений безпосередній зв'язок (його відсутність) між показниками відповідних рядків податкової декларації (звіту, розрахунку) та регістрами бухгалтерського обліку (первинними документами), які використовувались при проведенні перевірки суб'єктів господарювання.

Відповідно до п. 3, 6 розділу IV Порядку № 984 акт документальної перевірки після його реєстрації вручається посадовим особам платника податків або його законним представникам (акт невиїзної документальної перевірки вручається особисто посадовим особам платника податків або його законним представникам). У разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) документальної перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки), які у випадку їх подання, є невід'ємною частиною (додатком) до акта (довідки) перевірки.

Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 розділу II Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень.За результатами розгляду заперечень складається висновок довільної форми, у якому зазначаються наведені в акті (довідці) перевірки висновки, факти та дані, відносно яких надано заперечення платником податків, короткий зміст заперечень, наводиться обґрунтування позиції органу державної податкової служби стосовно кожного питання, порушеного в запереченнях, та підводиться підсумок щодо обґрунтованості заперечень.

На підставі висновку складається обґрунтована письмова відповідь щодо результатів розгляду заперечень, яка підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби та надсилається платнику податків у порядку, встановленому абзацом другим цього пункту.

За результатами розгляду керівником органу державної податкової служби (його заступником) акта перевірки, заперечень посадових осіб платника податків або його законних представників та інших матеріалів перевірки, у терміни та порядку, встановлені Кодексом, приймаються відповідні податкові повідомлення-рішення.Таким чином, відповідь на заперечення має містити позицію податкового органу щодо порушених у запереченні питань та висловлюється підсумок обґрунтованості заперечень. Суд вважає за необхідне зазначити, що у відповіді на заперечення №10333/22-14 від 13.07.2011 фактично викладено доповнення до акту новими пунктами. Відповідно до вищенаведених норм зміна або доповнення акту документальної перевірки чинним законодавством не передбачено, відповідь на заперечення не може містити доповнення, зміну акту, або викладення акту в новій редакції.

Відповідно до п. 3 розділу І Порядку №984 акт службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податкові повідомлення-рішення, що винесені на підставі акту перевірки, який не відповідає чинному законодавству, підлягають скасуванню, як винесені за результатами протиправних дій відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач до суду відповідних обґрунтованих доказів безпідставності позовних вимог не надав, викладені позивачем факти не спростував.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Суд оцінивши докази по справі у їх сукупності приходить до висновку, що відповідачем не доведено обставини встановлені в акті перевірки, не спростовані як докази позивача, так і власно надана інформація.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно п. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 11, 17, 94, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Саусленк-Запоріжжя» до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про визнання відсутності компетенції та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 18 липня 2011 року №0000152304/0/10489. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 18 липня 2011 року №0000172304/0/10490.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь позивача з Державного бюджету України судові витрати в розмірі 1 (одна) грн. 13 (тринадцять) коп.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.М. Недашківська