Постанова № 18112543, 31.08.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2011 р. справа № 2а/0570/13267/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Давиденко Т.В.

при секретаріПавленко М.С.

Приміщення суду за адресою: 83052, м. Донецьк, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.

при секретарі судового засідання Павленко М.С.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 довір. від 27.01.2011 року № 03-24/84

від відповідача ОСОБА_2 довір. від 22.03.2011 року № 03-24/203

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Відкритого акціонерного товариства «Красноармійський динасовий завод»

до відповідача Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області

про скасування рішення від 01.02.2011 року № 19 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін в сумі 37483 грн. 05 коп.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Красноармійський динасовий завод» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області про скасування рішення від 01.02.2011 року № 19 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін в сумі 37483 грн. 05 коп.

Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що, як вважає позивач, рішення, яке оскаржується, прийняте відповідачем з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений Законом.

Зазначає, що рішення, яке оскаржується, винесене на підставі акту перевірки, який не підписаний посадовими особами відповідача, які здійснювали перевірку.

Вказує на те, що при винесенні рішення про застосування економічних санкцій відповідачем не враховане те, що згідно ст. 40 Закону України «Про телекомунікації» оператори, провайдери телекомунікацій несуть відповідальність тільки перед споживачами послуг.

Наполягає на тому, що зазначеною нормою Закону визначено, що оператори не несуть майнову відповідальность перед споживачами телекомунікаційних послуг за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань з надання телекомунікаційних послуг унаслідок дії непереборної сили (землетрус, повінь, ураган тощо), викрадання чи пошкодження зловмисниками лінійних та станційних споруд, що використовуються оператором телекомунікацій, або з вини споживача у випадках, передбачених цим Законом.

Оскільки ненадання телекомунікаційних послуг повязане з неодноразовим викраденням телефонного кабелю, вважає неправомірним висновок відповідача про порушення позивачем зазначених норм Закону.

Враховуючи викладене, просить скасувати рішення про застосування економічних санкцій.

В запереченнях на позовну заяву Державна інспекція з контролю за цінами в Донецькій області вказує на її безпідставність та зазначає, що рішення у справі, яке оскаржується винесене на підставі встановленого факту порушення позивачем норм чинного законодавства, а саме ст. 40 Закону України «Про телекомунікації» та п. 38 Постанови Ради міністрів Української РСР від 03.06.1986 року № 208 «Про затвердження Примірного положення про гуртожитки».

Представник позивача у судовому засіданні доводи позовної заяви підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві та зазначив, що у 2007 році позивачем на адресу Красноармійської міської ради направлялись заяви про погодження тарифів на оплату проживання у гуртожитку, але до теперішнього часу відповіді не надано.

Представник відповідача у судовому засіданні проти доводів позовної заяви заперечував, надав пояснення аналогічні викладеним в запереченнях, просив відмовити в задоволенні позовної заяви.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, заслухавши представників сторін, суд встановив.

ВАТ «Красноармійський динасовий завод» зареєстроване рішенням Виконавчого комітету Красноармійської міської Ради за юридичною адресою: 85301, Донецька область, м. Красноармійськ, вул. Шмідта, 3, включене до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців (ЄДРПОУ 00191738) (а.с.16,17).

25.01.2011 року Державною інспекцією з контролю за цінами в Донецькій області проведена перевірка ВАТ «Красноармійський динасовий завод», за результатами якої складений акт від 25.01.2011 року № 17.

Під час перевірки встановлено, що ВАТ «Красноармійський динасовий завод» в період з 20.12.2009 року по 13.12.2010 року не нарахувало суму штрафу в розмірі 25 % добової абонентської плати за кожну добу за неусунення пошкодження протягом пяти діб із зафіксованого моменту подання абонентом відповідної заявки, в період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року необґрунтовано застосовані тарифи як за ліжко місце для мешканців, які проживають у кімнатах, що перебувають у їх відособленому користуванні.

В процесі перевірки проведений розрахунок необґрунтовано отриманої суми виручки від споживачів (населення) в результаті порушення державної дисципліни цін:

- за ненарахування суми штрафу в розмірі 25 % добової абонентської плати за кожну добу за не усунення пошкодження протягом пяти діб із зафіксованого моменту подання абонентом відповідної заявки сума необґрунтованої виручки складає суму в розмірі 392 грн. 61 коп.;

- за необґрунтовано застосовані тарифи як за ліжко місце для мешканців, які проживають у кімнатах, що перебувають у їх відособленому користуванні сума необґрунтованої виручки складає суму в розмірі 12101 грн. 74 коп.

Загальна сума небогрунтовано отриманої виручки ВАТ «Красноармійський динасовий завод» складає суму 12494 грн. 35 коп.

Сума економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін складає суму 37483 грн. 05 коп.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, в позовній заяві позивач просить скасувати рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін в зазначеному розмірі.

Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення» державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції.

Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України. Вказані органи здійснюють контроль у взаємодії з профспілками, спілками споживачів та іншими громадськими організаціями.

Державні органи, що здійснюють контроль за цінами, та їх посадові особи мають права, виконують обов'язки і несуть відповідальність, передбачені Законом України "Про державну податкову службу в Україні", крім повноважень, передбачених пунктами 6 - 9 статті 11 вказаного Закону.

Пунктом 4 Положення «Про державну інспекцію з контролю за цінами», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 року № 951, Державна інспекція з контролю за цінами є урядовим органом, що діє у системі Мінекономіки, відповідальний перед Кабінетом Міністрів України, підзвітний та підконтрольний Міністрові економіки.

Державна інспекція з контролю за цінами відповідно до покладених на неї завдань: проводить моніторинг цін і тарифів на товари і послуги споживчого ринку, узагальнює його результати, готує пропозиції щодо вжиття заходів до стабілізації цінової ситуації; у межах своєї компетенції здійснює перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обґрунтування;надає органам виконавчої, субєктам господарювання методичну допомогу і рекомендації з питань додержання порядку формування, встановлення і застосування цін, надає за результатами перевірок органів виконавчої влади, субєктів господарювання обовязкові для виконання приписи щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування цін і тарифів.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обовязки та відповідальність субєктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Відповідно до абз. 2 ст. 1 Закону державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Повноваження органу державного нагляду визначені статтею 8 зазначеного Закону, відповідно до ч. 1 якого, орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право:

- вимагати від суб'єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог законодавства;

- вимагати припинення дій, які перешкоджають здійсненню державного нагляду (контролю);

- відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону;

- надавати (надсилати) суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків;

- накладати штрафні санкції та вживати заходи, передбачені законом.

Таким чином, відповідач у справі орган владних повноважень, який виконує владні управлінські функції, надані йому чинним законодавством, відносно субєктів господарювання у сфері додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів.

Як зазначалось раніше, Державною інспекцією з контролю за цінами в Донецькій області проведена планова перевірка з питань порядку застосування тарифів на загальнодоступні (універсальні) телекомунікаційні послуги субєктів господарювання, на підставі висновків якої винесене рішення про застосування економічних санкцій за попрушення державної дисципліни цін в сумі 37483 грн. 05 коп., яке є предметом розгляду у справі.

Згідно ч. 6 ст. 7 Закону України «Про основні засади у сфері господарської діяльності» за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт, який повинен містити такі відомості:

дату складення акта;

тип заходу (плановий або позаплановий);

вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо);

предмет державного нагляду (контролю);

найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід;

найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.

Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).

У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.

Один примірник акта вручається суб'єкту господарювання або уповноваженій ним особі, а другий - зберігається в органі державного нагляду (контролю).

Суд не приймає до уваги довід позивача щодо того, що акт перевірки, який наданий субєкту господарювання, не підписаний посадовими особами відповідача, оскільки відповідачем наданий примірник акту, який підписаний головним державним інспектором Чепрас І.Л., який здійснював перевірку, та, крім того, непідписання акту перевірки фахівцями відповідача є формальною підставою для скасування рішення, прийнятого за результатами такої перевірки.

Частиною 2 статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органам місцевого самоврядування надані повноваження щодо встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, які встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України), транспортні та інші послуги.

Відповідно до вимог ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», повноваження щодо встановлення цін/тарифів на житлово - комунальні послуги відповідно до закону також надані органам місцевого самоврядування.

Тобто, право встановлювати тарифи на житлово комунальні послуги надане виключно органам місцевого самоврядування.

Згідно ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території. Місцеві органи виконавчої влади, підприємства, установи та організації, а також громадяни несуть встановлену законом відповідальність перед органами місцевого самоврядування за заподіяну місцевому самоврядуванню шкоду їх діями або бездіяльністю, а також у результаті невиконання рішень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, прийнятих у межах наданих їм повноважень.

Порядок надання житлової площі в гуртожитках підприємств, установ, організацій, користування цими гуртожитками та їх утримання встановлюється «Примірним положенням про гуртожитки», затвердженого постановою Ради міністрів Української РСР від 03.06.1986 року № 208.

Згідно п. 38 зазначеного Положення плата за користування жилою площею в приміщеннях, що знаходяться в спільному користуванні кількох осіб, які не перебувають у сімейних стосунках, проводяться за встановленими ставками. Витрати на комунальні послуги входять до ставки плати за користування жилою площею і окремо плата за них не стягується.

Згідно розпорядження Донецької обласної державної адміністрації від 30.12.2003 року № 813, зареєстрованого в Донецькому обласному управлінні юстиції 30.07.2004 року № 320, з метою підвищення якості послуг рекомендовано виконкомам сільських, селищних, міських рад регулювати (встановлювати) підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади та погоджувати у встановленому порядку з підприємствами, установами, організаціями, які не належать до комунальної власності:

- (ціни) тарифи на ритуальні послуги, повязані з похованням;

- граничити розмірі плати за проживання у гуртожитках підприємств, установ та організацій громадян, іноземців і осіб без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах;

- тарифи для населення на послуги водо -, теплопостачання та водовідведення підприємствам, які обслуговують житловий фонд.

Тобто, на позивача покладений обовязок погоджувати з органом місцевого самоврядування тарифи на проживання у гуртожитку та в порушення зазначених норм законодавства позивачем не погоджені з міською радою відповідні тарифи.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на звернення у 2007 році до Красноармійської міської ради з заявою про погодження тарифів за проживання у гуртожитку, оскільки докази про направлення такого звернення позивачем не надані, та, крім того, у позивача було достатньо часу для отримання в органі місцевого самоврядування необхідного погодження.

За таких підстав суд вважає позовну заяву в частині скасування економічних санкцій за необґрунтовано застосовані тарифи як за ліжко місце для мешканців, які проживають у кімнатах, що перебувають у їх відособленому користуванні, в сумі 12101 грн. 74 коп. такою, що задоволенню не підлягає.

Щодо ненарахування штрафу в розмірі 25 % добової абонентської плати за кожну добу за неусунення позивачем протягом 5 діб із зафіксованого моменту подання абонентом заявки, суд враховує наступне.

Згідно п.6 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про телекомунікації» оператор, провайдер телекомунікацій несе перед споживачами за ненадання або неналежне надання телекомунікаційних послуг таку майнову відповідальність:

- за ненадання оплачених телекомунікаційних послуг або надання їх в обсязі, меншому за оплачений, - у розмірі оплаченої вартості ненаданих послуг та штрафу в розмірі 25 відсотків вартості послуг;

- за затримку передавання телеграми, що призвело до її невручення або до несвоєчасного вручення, - штраф у розмірі 50 відсотків вартості оплаченої послуги, а також повернення споживачу отриманих за послугу грошей;

- за безпідставне відключення кінцевого обладнання, - у розмірі абонентної плати за весь період відключення;

- а безпідставні скорочення чи зміну переліку послуг, - у розмірі абонентної плати за один місяць;

- в інших випадках - у розмірах, передбачених договором про надання телекомунікаційних послуг;

- у разі неусунення протягом однієї доби із зафіксованого моменту подання абонентом заявки щодо пошкодження телекомунікаційної мережі, яке унеможливило доступ споживача до послуги або знизило до неприпустимих значень показники якості телекомунікаційної послуги, абонентна плата за весь період пошкодження не нараховується, а оператор телекомунікацій у разі неусунення пошкодження протягом п'яти діб із зафіксованого моменту подання абонентом відповідної заявки сплачує споживачу штраф у розмірі 25 відсотків добової абонентної плати за кожну добу перевищення цього терміну, але не більше ніж за три місяці.

З аналізу зазначеної норми Закону вбачається, що оператор телекомуікацій несе відповідальність перед споживачами таких послуг.

Згідно п. 13 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про телекомунікації» споживачі під час замовлення та/або отримання телекомунікаційних послуг мають право на оскарження неправомірних дій операторів, провайдерів телекомунікацій шляхом звернення до суду та уповноважених державних органів.

Таким чином, право звертатись до суду з позовними заявами про оскарження дій операторів, провайдерів телекомунікацій за неналежне надання ними телекомукаційних послуг надане виключно споживачам, тобто, у спірних правовідносинах має місце спір між позивачем та споживачами телекомунікаційних послуг.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 40 Закону України «Про телекомунікації» оператори, провайдери телекомунікацій не несуть майнової відповідальності перед споживачами телекомунікаційних послуг за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань з надання телекомунікаційних послуг унаслідок дії непереборної сили (землетрус, повінь, ураган тощо), викрадання чи пошкодження зловмисниками лінійних та станційних споруд, що використовуються оператором телекомунікацій, або з вини споживача у випадках, передбачених цим Законом.

Як встановлено судом. підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем, ненадання позивачем послуг звязку споживачам повязане з неодноразовим викраденням невстановленими особами (на момент крадіжки) телефонного кабелю (лінійна споруда) та відносно кожного факту крадіжки позивачем у встановленому законодавством порядку подані відповідні заяви до органів внутрішніх справ, за результатами яких винесені відповідні постанови, що підтверджується заявами позивача, наданими до Красноармійського МВ ГУМВС України в Донецькій області.

Згідно п. 1.4 Інструкції підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб'єктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства.

Зокрема, порушеннями порядку встановлення і застосування цін, за які накладаються економічні санкції, є: нарахування непередбачених законодавством націнок до цін і тарифів, що регулюються; застосування вільних цін (тарифів) на продукцію (послуги, роботи) за умови запровадження для них режиму державного регулювання; застосування цін (тарифів) на продукцію (послуги, роботи) з рентабельністю, рівень якої перевищує встановлений відповідно до законодавства граничний; застосування цін (тарифів) з порушенням запровадженого порядку обов'язкового декларування їх зміни; завищення або заниження розміру передбачених законодавством податків та обов'язкових зборів, що включаються в структуру ціни, або їх не включення в структуру ціни, що регулюється; включення в структуру регульованих цін (тарифів) не передбачених законодавством витрат або витрат понад установлені розміри; включення у вартість продукції та послуг, ціни (тарифи) на які регулюються, фактично не виконаних або виконаних не в повному обсязі послуг (робіт); застосування торгівельних і постачальницько-збутових надбавок (націнок) понад установлений граничний розмір; застосування цін (тарифів) суб'єктами господарювання за види послуг (робіт), які не передбачені визначеними нормативно-правовими актами, що встановлюють для них відповідні переліки платних послуг; застосування цін і тарифів з порушенням інших запроваджених методів регулювання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій, чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду доказів нарахування позивачем непередбачених націнок до цін і тарифів, або застосування вільних цін, або застосування цін (тарифів) з порушенням запровадженого порядку обов'язкового декларування їх зміни; або завищення (заниження) розміру передбачених законодавством податків та обов'язкових зборів, що включаються в структуру ціни, або їх не включення в структуру ціни, що регулюється; або включення в структуру регульованих цін (тарифів) не передбачених законодавством витрат або витрат понад установлені розміри; або включення у вартість продукції та послуг, ціни (тарифи) на які регулюються, фактично не виконаних або виконаних не в повному обсязі послуг (робіт); або застосування цін (тарифів) суб'єктами господарювання за види послуг (робіт), які не передбачені визначеними нормативно-правовими актами, не доведений факт правомірності винесення рішення від 01.02.2011 року № 19 «Про застосування економічних санкцій» в частині ненарахування штрафу в розмірі 25% добової абонентської плати за кожну добу за неусунення протягом 5 діб із зафіксованого моменту подання абонентом заявки.

За таких підстав, суд вважає позовну заяву в частині нарахування економічних санкцій в сумі 1177 грн. 83 коп. , нарахованих за зазначене порушення, такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України «Про ціни і ціноутворення», Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Законом України «Про телекомунікації», «Порядком формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 20.05.2009 року № 529, «Примірним положенням про гуртожитки», затвердженого постановою Ради міністрів УРСР від 03.06.1986 року № 208, розпорядження Голови Донецької обласної державної адміністрації від 30.12.2003 року № 813 «Щодо впорядкування тарифів на окремі види послуг», ст. 2, ст. 7-14, 17-20, 69-72, 86, 94, 122-154, 158-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Відкритого акціонерного товариства «Красноармійський динасовий завод» до Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області про скасування рішення від 01.02.2011 року № 19 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін в сумі 37483 грн. 05 коп. задовольнити частково.

Рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області від 01.02.2011 року № 19 в частині застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін в сумі 1177 грн. 83 коп. скасувати.

В задоволенні іншої частини позовної заяви відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Красноармійський динасовий завод» витрати, повязані зі сплатою судового збору, в сумі 1 грн. 70 коп.

Постанова Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У судовому засіданні 31.08.2011 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови, повний текст постанови виготовлений 02.09.2011 року.

Суддя Давиденко Т.В.