Рішення № 18111549, 26.08.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.08.11 Справа№ 5015/4379/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., при секретарі судового засідання Боржієвській Л.А., розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-роздрібна компанія «Євротек», м.Київ

до відповідача: Львівської міської ради, м. Львів

за участю третьої особи що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Любінське сяйво», м. Львів

про: визнання ухвали від 30.06.2011 року № 650 недійсною

В судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: ОСОБА_1 представник на підставі довіреності № 18-07/11 від 18.07.2011 року;

відповідача: не зявився;

третьої особи: не зявився.

Обставини розгляду справи: Ухвалою господарського суду від 01.08.2011 року порушено провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-роздрібна компанія «Євротек» , м. Київ (надалі по тексту рішення - позивач) до Львівської міської ради (надалі по тексту рішення - відповідач), за участю третьої особи що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Любінське сяйво», м. Львів (надалі по тексту рішення - третя особа) про визнання ухвали від 30.06.2011 року № 650 «Про погодження ТзОВ «Любінське сяйво»місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. С.Петлюри, 11»недійсною, призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 16.08.2011 року.

В судовому засіданні 16.08.2011 року Позивач позовні вимоги підтримав, з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях до позовної заяви від 10.08.2011 року. Від відповідача надійшло клопотання від 12.08.2011 року про відкладення розгляду справи через відбуття представника в щорічну відпустку. 10.08.2011 року відповідачем подано клопотання про припинення провадження у справі через її непідвідомчість господарському суду. Третя особа явку представників в судове засідання забезпечила. 15.08.2011 року третя особа подала клопотання про припинення провадження у справі через її непідвідомчість господарському суду, в судовому засіданні дане клопотання представники третьої особи підтримали. 15.08.2011 року третя особа подала пояснення щодо позовної заяви, яким позовні вимоги заперечила повністю. Позивач подані клопотання відповідача та третьої особи про припинення провадження у справі заперечив з підстав, наведених у запереченні на клопотання про припинення провадження у справі. Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про необхідність вирішення клопотання про припинення провадження у справі в наступному судовому засіданні, в яке повторно викликати представників відповідача. Ухвалою суду від 16.08.2011 року розгляд справи було відкладено на 22.08.2011 року.

В судове засідання 22.08.2011 року зявилися представники позивача та третьої особи. Представник відповідача в судове засідання не зявився, хоча належними чином був повідомлений про дату і час судового засідання, відзиву на позовну заяву не подав про причини неявки суд не повідомив. В судовому засіданні 22.08.2011 року суд розглянув клопотання відповідача та третьої особи про припинення провадження у справі через її непідвідомчість господарському суду та відмовив у їх задоволенні з наступних підстав.

Як вбачається з позовної заяви, позивач стверджує, що відповідно до ч.2 ст. 120 Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України до нього перейшло право користування земельними ділянками, необхідними для реконструкції та обслуговування обєктів нерухомого майна, право власності на які він набув, у тому ж розмірі і обємі, якими користувався попередній власник нерухомого майна ТзОВ «Торгова компанія «Інтермаркет». Позивач вважає, що спірна ухвала Львівської міської ради від 30.06.2011 року № 650 порушує його права як землекористувача та перешкоджає переоформленню права користування земельною ділянкою площею 0,4818 га, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. С.Петлюри,11.

Згідно ч. 2 ст. 95 Земельного кодексу України порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом. Відповідно до ч. 2, п. «г»ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється також і шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Як судом вбачається з п.1.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17 травня 2011 року «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних правовідносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і повязаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності.

В підпункті 1.2.2. п. 1.2. постанови Пленум ВГСУ розяснив, що з положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 Цивільного кодексу України, статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197, 283 Господарського кодексу України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава чи територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок. Реалізовуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з субєктами підприємницької діяльності. Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК України підвідомчі господарським судам.

Пунктом 1.2.4 цієї постанови визначено, що за змістом статей 13, 14 Конституції України, статті 11 Цивільного кодексу України, статей 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України рішенням органу місцевого самоврядування або державної адміністрації про надання земельної ділянки господарюючому субєкту у власність або в користування здійснюється волевиявлення власника землі і реалізуються відповідні права у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог ЗК України, спрямованих на раціональне використання землі як обєкта нерухомості (власності). Індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер, тобто справи у них підвідомчі господарським судам.

Відповідно до п. 1.2.5. постанови спір, що виник внаслідок порушення права суб'єкта господарської діяльності на земельну ділянку, в тому числі органами державної влади та місцевого самоврядування, є спором про право цивільне і підлягає розгляду за правилами Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, відповідно до статті 20 Господарського кодексу України, статей 16, 393 Цивільного кодексу України визнання судом незаконним і скасування акта органів державної влади, влади Автономної Республіки Крим або місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, належить до способів захисту права власності. Предметом спору є захист права власності особи, а не публічно-правових інтересів держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади.

У п. 1.3. згадуваної постанови Пленум ВГСУ розяснив, що у порядку господарського судочинства вирішенню підлягають категорії спорів пов'язані із захистом права на земельні ділянки (в тому числі відновлення порушеного права третьої особи, яка на підставі рішень державних органів або органів місцевого самоврядування претендує на спірну земельну ділянку); про визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань передачі земельних ділянок у власність чи надання їх у користування, припинення права власності на земельні ділянки, вилучення цих ділянок з користування і про зобов'язання названих органів залежно від характеру спору виконати певні дії, як цього вимагають приписи чинного законодавства.

Поряд з тим, відповідач та третя особа, як на підставу для припинення провадження у справі в порядку господарського судочинства, посилаються на рішення Конституційного Суду України від 01.04.2010 року № 10-рп/2010, яким передбачено, що положення ч. 1 ст. 143 Конституції України, згідно з якою органи місцевого самоврядування "вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції", слід розуміти так, що при вирішенні цих питань органи місцевого самоврядування діють як суб'єкти владних повноважень. Органи місцевого самоврядування відповідно до Земельного кодексу України вирішують питання про розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності, та при вирішенні таких питань ці ради виступають як суб'єкти владних повноважень. Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція, адміністративних судів належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності. Тобто, виходячи з приписів норм чинного законодавства та зазначеного рішення Конституційного Суду України, слід вважати, що в порядку адміністративного судочинства підлягають розгляду лише публічно-правові спори.

Однак, у даному спорі Львівська міська рада виступає не як субєкт владних повноважень, а як власник земельної ділянки, і в даному випадку відповідач є учасником господарських відносин. Оскільки позивач вважає, що спірною ухвалою від 30.06.2011 року № 650 порушується його право на користування земельною ділянкою, необхідною для обслуговування та реконструкції існуючих обєктів нерухомого майна, що належать йому на праві власності, тому існує спір про право, а саме: хто має право (позивач чи третя особа) на користування земельною ділянкою площею 0,4818 га, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. С.Петлюри,11.

Враховуючи наведене, суд вважає, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського, а не адміністративного судочинства.

В судовому засіданні 22.08.2011 року суд після заслуховування позовних вимог, пояснень позивача по суті спору та заперечень третьої особи, відклав розгляд справи до 26.08.2011 року.

В судове засідання 26.08.2011 року зявився тільки представник позивача. Позивач подав додаткові пояснення від 23.08.2011 року. Відповідач та третя особа явку своїх представників в судове засідання не забезпечили, хоча належними чином були повідомлені про дату і час судового засідання, про причини неявки в суд представників не повідомили. Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

Третя особа подала клопотання від 25.08.2011 року про зупинення провадження по справі на підставі ст. 79 ГПК України, у якому просить зупинити провадження у справі до вирішення Львівським апеляційним адміністративним судом апеляційної скарги на постанову Залізничного районного суду м. Львова від 19.07.2010 року у справі №2-а-1298 за позовом ТзОВ «Любінське сяйво»до Львівської міської ради про визнання нечинною ухвали Львівської міської ради від 20 вересня 2007 року №1133 «Про погодження ТзОВ «Торгова компанія «Інтермаркет»місця розташування земельних ділянок та надання дозволу на виготовлення проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок на вул. С.Петлюри, 11 у м. Львові», а також до розгляду господарським судом Львівської області справи № 4/185 за позовом ТзОВ «Любінське сяйво»до Львівської міської ради та ТзОВ «Торгова компанія «Інтермаркет»про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок на вул. Петлюри, 11 у м. Львові, розгляд якої зупинено до вирішення вищевказаної адміністративної справи.

Згідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

В клопотанні третьої особи не обґрунтовано належним чином неможливість розгляду справи до розгляду вищевказаних справ, і суд теж не вбачає підстав для зупинення розгляду даної справи, оскільки вищевказані справи не впливають на розгляд даної справи.

Представникам сторін, що брали участь в судових засіданнях, розяснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо їх прав та обовязків, зокрема про право заявляти відводи судді.

В судових засіданнях 22.08.2011 року та 26.08.2011 року здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.

26.08.2011 року судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складене та підписане 31.08.2011 року.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-роздрібна компанія "Євротек" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Львівської міської ради за участю третьої особи що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Любінське сяйво»про визнання недійсною ухвали від 30.06.2011 року № 650 «Про погодження ТзОВ «Любінське сяйво»місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. С.Петлюри, 11». Позов мотивовано тим, що позивач придбав у власність в ТзОВ «Торгова компанія «Інтермаркет»цілісний майновий комплекс ринку «Новий», що знаходиться по вул. С.Петлюри, 11 у м. Львові, та нежитлові приміщення по вул. С.Петлюри, 11-б у м. Львові, а тому згідно ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу отримав право користування двома земельними ділянками в обсягах і на умовах, які були надані в оренду попередньому власнику ТзОВ «Торгова компанія «Інтермаркет», а саме: земельною ділянкою площею 0,6404 га, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. С.Петлюри, 11, кадастровий номер 4610136300:04:002:0035, цільове призначення: для реконструкції існуючої споруди під торгово-ринковий комплекс «Новий»і його обслуговування, та земельною ділянкою площею 0,4818 га, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. С.Петлюри,11, кадастровий номер 4610136300:04:002:0036, цільове призначення: для реконструкції існуючої споруди під торгово-ринковий комплекс «Новий»і його обслуговування, і може вимагати переоформлення права користування цими земельними ділянками. Позивач вважає, що спірна ухвала від 30.06.2011 року № 650 порушує його права та охоронювані законом інтереси, зокрема право на користування земельною ділянкою, необхідною для обслуговування та реконструкції існуючих обєктів нерухомого майна, оскільки є передумовою для прийняття Львівською міською радою рішення про надання ТзОВ «Любінське сяйво»у користування вищевказаної земельної ділянки. Крім того, позивач вважає, що спірна ухвала Львівської міської ради від 30.06.2011 року № 650 підлягає визнанню недійсною, оскільки суперечить ч. 1, абз. ґ) ч. 3 ст. 22, ч.ч.1, 2 ст. 134 Земельного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 9 Закону України «Про оптові ринки сільськогосподарської продукції». Зокрема, позивач вважає, що відповідач не вправі був приймати рішення про погодження позивачеві місця розташування та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,4818 га на вул. С.Петлюри, 11 у м. Львові для розміщення та обслуговування оптового ринку зі збірно-розбірних конструкцій для продажу сільськогосподарської продукції без проведення земельних торгів, оскільки ТзОВ «Любінське сяйво»не набуло у встановленому законодавством порядку статусу оптового ринку сільськогосподарської продукції. Також позивач стверджує, що для розміщення інфраструктури оптового ринку може бути надана виключно земельна ділянка сільськогосподарського призначення, тоді як земельна ділянка площею 0,4818 га на вул. С.Петлюри, 11 у м. Львові належить до земель житлової та громадської забудови. В судовому засіданні представник позивача просив позов задоволити.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, подав лише клопотання про припинення провадження у справі, в задоволення якого суд відмовив ухвалою від 22.08.2011 року.

Третя особа проти позову заперечила, посилаючись на те, що позивач не має жодних прав на земельну ділянку площею 0,4818 га, кадастровий номер 4610136300:04:002:0036, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. С.Петлюри, 11, оскільки цілісний майновий комплекс розташований на земельній ділянці площею 0,6404 га, кадастровий номер 4610136300:04:002:0035, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. С.Петлюри,11, а земельна ділянка площею 0,4818 га є прилеглою до нерухомого майна. Третя особа вважає, що згідно ст. 120 ЗК України позивач набув лише право користування земельної ділянкою, що знаходиться під обєктами нерухомого майна, і що ця норма не стосується права користування прилеглою земельною ділянкою. Також третя особа стверджує, що на моменту укладення договору купівлі-продажу, у продавця (ТзОВ «Торгова компанія «Інтермаркет») були відстані будь-які права щодо земельної ділянки площею 0,4818 га, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. С. Петлюри, 11, оскільки згідно рішення Господарського суду Львівської області від 07.12.2010 року по справі № 24/132 (2010), яке було залишене без змін постановами Львівського апеляційного господарського суду від 23.02.2011 року та Вищого господарського суду України від 14.04.2011 року, було розірвано договір оренди земельної ділянки від 24.07.2008 року, що був укладений між Львівською міською радою і ТзОВ «Торгова компанія «Інтермаркет», та зобовязано ТзОВ «Торгова компанія «Інтермаркет»повернути Львівській міській раді земельну ділянку площею 0,4818 га, кадастровий номер 4610136300:04:002:0036, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. С.Петлюри, 11. В судовому засіданні представник третьої особи просив відмовити у задоволенні позову.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне:

30 червня 2011 року Львівська міська рада прийняла ухвалу № 650 «Про погодження ТзОВ «Любінське сяйво»місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. С.Петлюри, 11», якою було погоджено третій особі ТзОВ «Любінське сяйво»місце розташування земельної ділянки та надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,4818 га (у тому числі площею 0,4665 га у межах червоних ліній з обмеженнями без права капітального будівництва) на вул. С.Петлюри, 11 у м. Львові в оренду на 5 років для розміщення та обслуговування оптового ринку зі збірно-розбірних конструкцій для продажу сільськогосподарської продукції.

25 червня 2011 року, тобто до дати винесення спірної ухвали, між ТзОВ «Торгова компанія «Інтермаркет»(продавець) та ТзОВ «Торгово-роздрібна компанія «Євротек»(покупець) було укладено договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, посвідчений 25 червня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрований в реєстрі за № 1610, згідно якого позивач придбав у власність цілісний майновий комплекс ринку «Новий», а саме: критий ринок позначений на плані земельної ділянки літ. «А-1»з критими столами, позначеними на плані земельної ділянки літ. «А-1»; магазином з добудовою літ. «А-1», «А4-1», автостанцією з пероном літ. «А-1»загальною площею 2952,4 кв.м., який знаходиться за адресою: м. Львів, вул. С Петлюри, будинок №11.

Як вбачається з п. 1.3. вказаного договору, відчужуваний цілісний майновий комплекс знаходиться на земельній ділянці загальною площею 0,6404 га, кадастровий номер земельної ділянки: 4610136300:04:002:0035, цільове призначення: для реконструкції існуючої споруди під торгово-ринковий комплекс «Новий»і його обслуговування, та земельній ділянці загальною площею 0,4818 га, кадастровий номер земельної ділянки: 4610136300:04:002:0036, цільове призначення: для реконструкції існуючої споруди під торгово-ринковий комплекс «Новий»і його обслуговування.

Відповідно до п. 4.2. договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу право власності на обєкт продажу виникає у покупця відповідно з п. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України з моменту державної реєстрації цього договору у Державному реєстрі правочинів.

Суд встановив, що позивач набув право власності на вказаний цілісний майновий комплекс 25.06.2011 року, що підтверджується витягом з державного реєстру правочинів від 25.06.2011 року, № витягу: 10062922.

Право власності позивача зареєстроване у встановленому порядку ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»04.07.2011 року, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав від 04.07.2011 року, номер витягу: 30491346.

Крім того, 25 червня 2011 року між ТзОВ «Торгова компанія «Інтермаркет»(продавець) та ТзОВ «Торгово-роздрібна компанія «Євротек»(покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідчений 25 червня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрований в реєстрі за № 1611, відповідно до якого позивач придбав у власність приміщення загальною площею 97,9 кв.м., а саме: нежитлові приміщення 1-6, позначені за планом земельні ділянки літ. «А-1»загальною площею 97,9 кв. м., які знаходяться за адресою: м. Львів, вул. С.Петлюри, будинок № 11-б.

Як вбачається з п. 1.3. вказаного договору, відчужуване нежитлове приміщення знаходиться на земельній ділянці загальною площею 0,6404 га, кадастровий номер земельної ділянки: 4610136300:04:002:0035, цільове призначення: для реконструкції існуючої споруди під торгово-ринковий комплекс «Новий»і його обслуговування, та земельній ділянці загальною площею 0,4818 га, кадастровий номер земельної ділянки: 4610136300:04:002:0036, цільове призначення: для реконструкції існуючої споруди під торгово-ринковий комплекс «Новий»і його обслуговування.

Відповідно до п. 4.2. договору купівлі-продажу нежитлових приміщень право власності на обєкт продажу виникає у покупця відповідно з п. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України з моменту державної реєстрації цього договору у Державному реєстрі правочинів.

Суд встановив, що позивач набув право власності на вказане нежитлове приміщення 25.06.2011 року, що підтверджується витягом з державного реєстру правочинів від 25.06.2011 року, № витягу: 10062950.

Право власності позивача зареєстроване у встановленому порядку ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»04.07.2011 року, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав від 04.07.2011 року, номер витягу: 30491437.

Частиною 2 ст. 120 Земельного кодексу України передбачено, що якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

В п .2.12. Постанови від 17 травня 2011 року № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»Пленум Вищого господарського суду України з посиланням на ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України розяснив, що якщо попередній власник житлового будинку (будівлі, споруди) користувався земельною ділянкою, на якій розміщено відповідне нерухоме майно на підставі договору оренди, новий власник може вимагати переоформлення права користування земельною ділянкою на своє ім'я шляхом укладення договору оренди.

Аналогічна за змістом норма передбачена ч. 1. ст. 377 Цивільного кодексу України, відповідно до якої до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Частиною 3 ст. 415 Цивільного кодексу України теж передбачено, що особа, до якої перейшло право власності на будівлі (споруди), набуває право користування земельною ділянкою на тих же умовах і в тому ж обсязі, що й попередній власник будівлі (споруди).

Згідно до умов ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, не підлягають продажу (оренді) на конкурентних засадах (земельних торгах).

Суд встановив, що 24 липня 2008 року між Львівською міською радою (орендодавець) та ТзОВ «Торгова компанія «Інтермаркет»(орендар) було укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець на підставі ухвали Львівської міської ради № 899 від 07.06.2007 року «Про затвердження Положення про організацію, проведення та оформлення купівлі-продажу у власність або надання в оренду ділянок несільськогосподарського призначення у м. Львові»та ухвали Львівської міської ради №1908 від 12.06.2008р. «Про затвердження ТзОВ «Торгова компанія «Інтермаркет»проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельних ділянок на вул. С.Петлюри, 11 у м. Львові»надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться у м. Львові на вул. С. Петлюри, 11, загальною площею 0,6404 га, у тому числі, під забудовою 0,3476 га, під твердим покриттям 0,2928 га, кадастровий номер 4610136300:04:002:0035, для реконструкції існуючої будівлі під торгово-ринковий комплекс «Новий»і його обслуговування. Вказаний договір був зареєстрований у Львівському міському відділі Львівської регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.08.2008 року, за № 04:08:438:00097 кн. 04-3,а також зареєстрований у Львівській міській раді 24.07.2008 року за № 3-1033, про що у книзі записів реєстрації Договорів оренди землі 3-3 вчинено запис.

Згідно п. 8 зазначеного вище договору оренди землі від 24 липня 2008 року, він був укладений на 10 років до 12 червня 2018 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк.

Відповідно до п. 16 вказаного договору оренди цільове призначення земельної ділянки землі житлової та громадської забудови, категорія земельної ділянки за функціональним призначенням землі комерційного використання.

Суд зясував, що вказана земельна ділянка була передана відповідачем ТзОВ «Торгова компанія «Інтермаркет»в користування по акту приймання-передачі обєкта оренди, а 07.07.2008 року було складено Акт про передачі і показ меж земельної ділянки.

Крім того, 24 липня 2008 року між Львівською міською радою (орендодавець) та ТзОВ «Торгова компанія «Інтермаркет»(орендар) було укладено ще один договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець на підставі ухвали Львівської міської ради № 899 від 07.06.2007 р. «Про затвердження Положення про організацію, проведення та оформлення купівлі-продажу у власність або надання в оренду ділянок несільськогосподарського призначення у м. Львові»та ухвали Львівської міської ради №1908 від 12.06.2008 р. «Про затвердження ТзОВ «Торгова компанія «Інтермаркет»проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельних ділянок на вул. С.Петлюри, 11 у м. Львові»надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться у м. Львові на вул. Петлюри, 11, загальною площею 0,4818 га, у тому числі під забудовою 0,0135 га, під твердим покриттям 0,4571 га, під озелененням 0,0112 га, кадастровий номер 4610136300:04:002:0036, для реконструкції існуючої будівлі під торгово-ринковий комплекс «Новий»і його обслуговування. Вказаний договір був зареєстрований у Львівському міському відділі Львівської регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.08.2008 року, за № 04:08:438:00098 кн.04-3,а також зареєстрований у Львівській міській раді 24.07.2008р. за №3-1034, про що у книзі записів реєстрації Договорів оренди землі 3-3 вчинено запис.

Згідно п. 8 зазначеного вище договору оренди землі від 24 липня 2008 року, він був укладений на 5 років до 12 червня 2013 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк.

Відповідно до п. 16 вказаного договору оренди цільове призначення земельної ділянки землі житлової та громадської забудови, категорія земельної ділянки за функціональним призначенням землі комерційного використання.

Суд зясував, що вказана земельна ділянка була передана відповідачем ТзОВ «Торгова компанія «Інтермаркет»в користування по акту приймання-передачі обєкта оренди, а 07.07.2008 року було складено Акт про передачі і показ меж земельної ділянки.

Таким чином, суд встановив, що попередньому власнику цілісного майнового комплексу ринку «Новий», що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. С.Петлюри, 11, та нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. С.Петлюри, 11-б, ТзОВ «Торгова компанія «Інтермаркет»було надано відповідачем у встановленому порядку в користування на умовах оренди дві земельні ділянки по вул. С.Петлюри, 11, а саме: загальною площею 0,6404 га, кадастровий номер 4610136300:04:002:0035, та загальною площею 0,4818 га, кадастровий номер 4610136300:04:002:0036, для реконструкції існуючої будівлі під торгово-ринковий комплекс «Новий»і його обслуговування, цільове призначення яких землі житлової та громадської забудови, функціональне призначення землі комерційного використання.

В процесі розгляду справи, зокрема, з планів земельної ділянки, що передається в оренду на вул. С.Петлюри, 11 у м. Львові, суд зясував, що придбані позивачем цілісний майновий комплекс та нежитлові приміщення за адресою: м. Львів, вул. С.Петлюри, 11 та 11-б безпосередньо знаходяться на земельній ділянці загальною площею 0,6404 га, кадастровий номер 4610136300:04:002:0035, а земельна ділянка загальною площею 0,4818 га, кадастровий номер 4610136300:04:002:0036 прилягає до приміщень, які входять до складу цілісного майнового комплексу.

З пояснень представника позивача та матеріалів справи, суд зясував, що розрахунок вищевказаних площ земельних ділянок здійснювався, виходячи із вимог державних будівельних норм до площі земельної ділянки, що необхідна для обслуговування торгового центру.

Відповідно до п. 7.51. ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», затвердженого наказом Держкоммістобудування від 17 квітня 1992 р. № 44(із наступними змінами і доповненнями), для обслуговування торгових центрів передбачається розміщення біля них автостоянок з розрахунку 8-12 машино-місць на 100 кв. м. торгової площі.

Як вбачається з долученого до матеріалів справи завдання на проектування робочого проекту реконструкції існуючої будівлі під торгово-ринковий комплекс «Новий»на вул. С.Петлюри в м. Львові, в результаті реконструкції торгова площа торгово-ринкового комплексу має складати 1507 кв. м. Враховуючи те, що проектована торгова площа складатиме 1507 кв. м., тому згідно ДБН 360-92, для його обслуговування потрібно розмістити автостоянку із наявністю не менше 121 машино-місце, орієнтовною площею не менше 0,1808га (з розрахунку 121 машино-місць х 15 кв.м. для розміщення 1 машиномісця). Крім того, необхідно влаштувати пішоходні зони, елементи благоустрою. Відтак, для обслуговування торгово центру, зокрема, розміщення автостоянки, необхідна земельна ділянка площею 0,4818 га, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. С.Петлюри, 11, кадастровий №4610136300:04:002:0036. У разі надання її в користування ТзОВ «Любінське сяйво», буде неможливим розміщення автостоянки згідно вимог ДБН 360-92.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позивач з моменту придбання обєктів нерухомого майна набув право у встановленому законом порядку вимагати переоформлення на нього без проведення земельних торгів права користування на умовах оренди земельними ділянками по вул. С.Петлюри, 11, а саме: загальною площею 0,6404 га, кадастровий номер 4610136300:04:002:0035, та загальною площею 0,4818 га, кадастровий номер 4610136300:04:002:0036, що необхідні для реконструкції існуючої будівлі під торгово-ринковий комплекс «Новий»і його обслуговування.

В матеріалах справи є рішення господарського суду Львівської області від 07.12.2010 року по справі №24/132 (2010) за позовом Львівської міської ради до ТзОВ «Торгова компанія «Інтермаркет», третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ДПІ в Залізничному районі м. Львова про розірвання договору оренди землі від 24.07.2008 року та зобовязання ТзОВ «Торгова компанія «Інтермаркет»повернути земельну ділянку площею 0,4818га по вул. С.Петлюри, 11 у м. Львові, яким позов задоволено повністю. Вказане рішення було залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.02.2011 року по справі №24/132 (2010) та постановою Вищого господарського суду України від 14.04.2011 року по справі №24/132 (2010). Як вбачається із змісту вказаних судових рішень, договір оренди землі від 24.07.2008 року було розірвано через несплату орендарем ТзОВ «Торгова компанія «Інтермаркет»орендної плати у звязку з банкрутством останнього, що підтверджується постановою господарського суду Харківської області від 14.08.2009 року по справі № Б-19/117-09 про банкрутство ТзОВ «Торгова компанія «Інтермаркет».

Тобто договір оренди землі від 24.07.2008 року було розірвано не з підстав неправомірного виділення ТзОВ «Торгова компанія «Інтермаркет»земельної ділянки площею 0,4818 га, кадастровий номер 4610136300:04:002:0036, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. С.Петлюри, 11, а у звязку з несплатою орендної плати через неплатоспроможність.

На думку суду, вищевказані судові рішення не впливають на право позивача вимагати оформлення права користування двома земельними ділянками по вул. С.Петлюри, 11, а саме: загальною площею 0,6404 га, кадастровий номер 4610136300:04:002:0035, та загальною площею 0,4818 га, кадастровий номер 4610136300:04:002:0036, що необхідні для реконструкції існуючої будівлі під торгово-ринковий комплекс «Новий»і його обслуговування, оскільки як зазначалося вище, згідно ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 377, ч. 3 ст. 415 Цивільного кодексу України до нового власника обєктів нерухомого майна переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. При цьому, суд бере до уваги сам юридичний факт визначення Львівською міською радою попередньому землекористувачу ТзОВ «Торгова компанія «Інтермаркет»розміру двох суміжних земельних ділянок, в тому числі, земельної ділянки площею 0,4818 га по вул. С.Петлюри, 11 у м. Львові, що необхідні для потреб реконструкції та обслуговування торгово-ринкового комплексу «Новий».

Відтак, суд зясував, що спірна ухвала Львівської міської ради від 30.06.2011р. № 650 «Про погодження ТзОВ «Любінське сяйво»місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. С.Петлюри, 11» стосується тієї самої земельної ділянки площею 0,4818 га по вул. С.Петлюри, 11 у м. Львови, право користування якою перейшло до позивача відповідно до ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України, ч. 1. ст. 377, ч. 3 ст. 415 Цивільного кодексу України.

Згідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Позивач вважає, що ухвала Львівської міської ради від 30.06.2011р. № 650 порушує його нереалізоване майнове право на користування земельною ділянкою площею 0,4818 га по вул. С.Петлюри, 11 у м. Львови та є перешкодою для подальшого оформлення його права користування цією земельною ділянкою, і суд погоджується з його доводами з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.

Частиною 3 ст. 123 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Згідно до ч. 4 ст. 123 Земельного кодексу України розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою. Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проекту він повертається заявнику у зазначений у цій частині строк. Підставою відмови у погодженні проекту може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається Комісією до відповідного органу земельних ресурсів для здійснення такої експертизи відповідно до закону.

Відповідно до ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Отже, відповідно до ст. 123 Земельного кодексу України надання земельної ділянки в користування відбувається в два етапи: спочатку відповідний орган державної влади чи орган місцевого самоврядування приймає рішення про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки, яке є підставою для розроблення заявником проекту відведення земельної ділянки та його погодження, а другим етапом, є прийняття рішення про надання земельної ділянки в користування.

Відтак, суд вважає, що ухвала Львівської міської ради від 30.06.2011 року № 650 «Про погодження ТзОВ «Любінське сяйво»місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. С.Петлюри, 11»є підставою для розроблення ТзОВ «Любінське сяйво»проекту відведення земельної ділянки площею 0,4818 га по вул. С.Петлюри, 11 у м. Львові та є передумовою для подальшого прийняття відповідачем рішення про надання цієї земельної ділянки в користування третій особі. А це в свою чергу, призведе до неможливості оформлення позивачем користування цією земельною ділянкою, оскільки один і той самий обєкт не може бути одночасно в користуванні у двох різних осіб.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у позивача згідно ст. 1 ГПК України існували усі підстави для звернення в господарський суд з позовом до Львівської міської ради про визнання недійсною ухвали від 30.06.2011 року № 650, оскільки ця ухвала порушує гарантоване ч. 2 ст. ст. 120 Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 377, ч. 3 ст. 415 Цивільного кодексу України право позивача як власника обєктів нерухомого майна по вул. С.Петлюри, 11 та 11-б, на користування двома земельними ділянками, в тому числі, земельною ділянкою загальною площею 0,4818 га, розташованою по вул. С.Петлюри, 11 у м. Львові, кадастровий номер 4610136300:04:002:0036, на тих самих і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача ТзОВ «Торгова компанія «Інтермаркет», і унеможливлює переоформлення позивачем права користування цією земельною ділянкою. З огляду на вищенаведене, суд вважає, що ухвала Львівської міської ради від 30.06.2011 року № 650 суперечить ч. 2 ст. ст. 120 Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 377, ч. 3 ст. 415 Цивільного кодексу України.

Як зазначалося вище, спірною ухвалою від 30.06.2011 року № 650 Львівська міська рада погодила ТзОВ «Любінське сяйво»без проведення земельних торгів місце розташування земельної ділянки та надала дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,4818 га на вул. С.Петлюри, 11 у м. Львові для розміщення та обслуговування оптового ринку зі збірно-розбірних конструкцій для продажу сільськогосподарської продукції.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції.

Як вбачається з ч. 1 ст. 22 Земельного кодексу України, землями сільськогосподарського призначення визнаються, зокрема, землі, надані для розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Згідно до положень абз. ґ) ч.3 ст. 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

Таким чином, з вищенаведених норм випливає, що земельна ділянка може бути надана із земель комунальної власності без проведення земельних торгів оптовим ринкам сільськогосподарської продукції для розміщення інфраструктури. При цьому, для цих цілей можуть виділятися землі тільки сільськогосподарського призначення.

Однак, як зазначалося вище, суд встановив, що земельна ділянки площею 0,4818 га на вул. С.Петлюри, 11 у м. Львові за цільовим призначенням відноситься до земель житлової і громадської забудови, а не до земель сільськогосподарського призначення. Докази приналежності вказаної земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення в матеріалах справи відсутні.

Також суд вважає, що земельна ділянка може бути надана без проведення земельних торгів в користування для розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції тільки у разі, якщо особа, якій надається земельна ділянка, набула статусу оптового ринку сільськогосподарської продукції з огляду на наступне.

Поняття «оптовий ринок сільськогосподарської продукції»визначено у ст. 1 Закону України «Про оптові ринки сільськогосподарської продукції». Так, під «оптовим ринком сільськогосподарської продукції»законодавство розуміє юридичну особа, предметом діяльності якої є надання послуг, що забезпечують здійснення оптової торгівлі сільськогосподарською продукцією, і якій в установленому цим Законом порядку надано статус оптового ринку сільськогосподарської продукції. Тобто оптовим ринком сільськогосподарської продукції є не будь-яка юридична особа, а тільки та юридична особа, якій надано такий статус у встановленому законодавством порядку.

Під терміном «інфраструктура оптового ринку сільськогосподарської продукції»згідно цієї ж статті розуміється система обслуговуючих структур, споруд, будівель, систем, мереж, ліній, служб, складських приміщень, сховищ, залів, площадок, павільйонів, обладнання, транспорту, під'їзних та внутрішніх шляхів, засобів зв'язку, що включені до проекту (бізнес-плану) організації діяльності юридичної особи у статусі оптового ринку сільськогосподарської продукції.

Порядок набуття юридичною особою статусу оптового ринку сільськогосподарської продукції та позбавлення її такого статусу регулюється ст. 4 Закону України «Про оптові ринки сільськогосподарської продукції».

Згідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про оптові ринки сільськогосподарської продукції»статус оптового ринку сільськогосподарської продукції надається центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики на конкурсній основі в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про оптові ринки сільськогосподарської продукції»юридична особа, яка має намір набути статусу оптового ринку сільськогосподарської продукції, подає до центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики такі документи: заяву про набуття статусу оптового ринку сільськогосподарської продукції; проект (бізнес-план) організації діяльності юридичної особи у статусі оптового ринку сільськогосподарської продукції; нотаріально посвідчену копію установчих документів; проект Правил роботи оптового ринку сільськогосподарської продукції; виписку або витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; документально підтверджені відомості про засновників (учасників) юридичної особи. Суд звернув увагу, що серед перелічених документів, не вимагається подання документів щодо наявності права користування чи права власності земельною ділянкою.

Частиною 4 ст. 4 Закону України «Про оптові ринки сільськогосподарської продукції»передбачено, що Центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики видає наказ про надання або вмотивовану відмову у наданні юридичній особі статусу оптового ринку сільськогосподарської продукції.

Згідно до ч. 7 ст. 4 Закону України «Про оптові ринки сільськогосподарської продукції»юридична особа, яка не набула статусу оптового ринку сільськогосподарської продукції не має права використовувати у своєму найменуванні термін "оптовий ринок сільськогосподарської продукції" та інші похідні терміни.

Порядок набуття юридичною особою статусу оптового ринку сільськогосподарської продукції затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2010 року № 141.

Згідно до п. 12 вказаного Порядку, переможцю конкурсу Міністерство аграрної політики України видає свідоцтво про надання юридичній особі статусу оптового ринку сільськогосподарської продукції за формою згідно з додатком.

Отже, належним доказом, який підтверджує, що юридична особа має статус оптового ринку сільськогосподарської продукції, є свідоцтво про надання юридичній особі статусу оптового ринку сільськогосподарської продукції, а тому ухвала Львівської міської ради від 30.06.2011 року № 650 могла бути прийнята тільки при умові, що ТзОВ «Любінське сяйво»взяло участь у конкурсі та отримало свідоцтво про надання їй статусу оптового ринку сільськогосподарської продукції, яке видається Міністерством аграрної політики України.

В процесі розгляду справи суд зясував, що конкурс щодо надання статусу оптового ринку сільськогосподарської продукції у Львівській області було проведено Міністерством аграрної політики України 06.09.2010 року.

Згідно наказу Міністерства аграрної політики України від 15.09.2010 р. № 560 "Про надання юридичній особі статусу оптового ринку сільськогосподарської продукції", виданого на підставі протоколу № 5 від 06.09.2010 року засідання комісії з питань надання юридичній особі статусу оптового ринку сільськогосподарської продукції Міністерства аграрної політики України, статус оптового ринку сільськогосподарської продукції надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Шувар" та прийнято рішення про видачу відповідного свідоцтва. Одночасно, відповідно до п. 3 наказу № 560 від 15.09.2010 р. було відмовлено у наданні статусу оптового ринку сільськогосподарської продукції Приватному підприємству "Львівекофруттрейд".

ТзОВ «Любінське сяйво»не долучило до матеріалів справи будь-яких доказів, які підтверджують, що воно зверталося до Міністерства аграрної політики України із заявою про набуття статусу оптового ринку сільськогосподарської продукції, до якої долучено необхідні документи, зокрема, проект (бізнес-план) організації діяльності юридичної особи у статусі оптового ринку сільськогосподарської продукції, проект Правил роботи оптового ринку сільськогосподарської продукції, брало участь у відповідному конкурсі та отримало статус оптового ринку сільськогосподарської продукції. Ні відповідачем, ні третьою особою не представлено свідоцтво про надання ТзОВ «Любінське сяйво»статусу оптового ринку сільськогосподарської продукції, що означає, що ними не доведено факт набуття ТзОВ «Любінське сяйво»статусу оптового ринку сільськогосподарської продукції.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про оптові ринки сільськогосподарської продукції»місця розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції визначаються центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики на підставі поданих юридичними особами, які мають намір набути статусу оптового ринку сільськогосподарської продукції, документів виходячи з економічної доцільності створення оптових ринків сільськогосподарської продукції на відповідній території.

Згідно до ст. 12 Закону України «Про оптові ринки сільськогосподарської продукції»надання земельних ділянок для розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції здійснюється в порядку, визначеному законом, тобто Земельним кодексом України.

Тобто, як випливає із вищевказаних норм, спочатку Міністерство аграрної політики України визначає економічну доцільність створення оптового ринку сільськогосподарської продукції на відповідній території та визначає місце розміщення інфраструктури оптового ринку сільськогосподарської продукції на підставі поданих юридичними особами, які мають намір набути статусу оптового ринку сільськогосподарської продукції документів, після цього проводить відповідний конкурс, видає переможцю свідоцтво про надання юридичній особі статусу оптового ринку сільськогосподарської продукції. Надалі, набувши статус оптового ринку сільськогосподарської продукції, юридична особа може звернутися на підставі ч. 2 ст. 134 ЗК України до відповідного органу місцевого самоврядування дня надання їй без проведення земельних торгів земельної ділянки для розміщення інфраструктури оптового ринку сільськогосподарської продукції у порядку, передбаченому ст. 123 Земельного кодексу України.

Таким чином, суд вважає, що ухвала Львівської міської ради від 30.06.2011 року № 650 суперечить ч. 1, абз. ґ) ч. 3 ст. 22, ч. ч. 1, 2 ст. 134 Земельного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 9 Закону України «Про оптові ринки сільськогосподарської продукції», оскільки, всупереч цим нормам, місце розташування оптового ринку сільськогосподарської продукції за адресою: м. Львів, вул. С.Петлюри, 11 не було визначено Міністерством аграрної постільки України, третій особі ТзОВ «Любінське сяйво»без проведення земельних торгів було погоджено місце розташування та надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,4818 га на вул. С.Петлюри, 11 для розміщення та обслуговування оптового ринку зі збірно-розбірних конструкцій для продажу сільськогосподарської продукції без отримання статусу оптового ринку сільськогосподарської продукції, а також передбачається розміщення оптового ринку сільськогосподарської продукції та його інфраструктури на землях житлової та громадської забудови, тоді як надання в користування земельної ділянки для цих цілей можливе тільки із земель сільськогосподарського призначення.

Також суд зясував, що на час розгляду Львівською міською радою звернення із заявою про погодження місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. С. Петлюри, 11, ТзОВ «Любінське сяйво»не мало законних підстав для облаштування торговельного майданчику для реалізації продуктів харчування та сільськогосподарської продукції на території, прилеглій до майнового комплексу ринку "Новий", оскільки відповідне рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 22.09.2006 року №1110 втратило чинність згідно рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 19.09.2008 року № 982.

Так, відповідно до підпункту 1.1 рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 22.09.2006 року № 1110 "Про справляння ринкового збору на обєкті ринкового господарства (торговому майданчику) ТзОВ "Любінське сяйво" біля майнового комплексу ринку "Новий", ТзОВ "Любінське сяйво" дозволено облаштувати тимчасовий, терміном до одного року, торговельний майданчик для реалізації продуктів харчування та сільськогосподарської продукції на території, прилеглій до майнового комплексу ринку "Новий", згідно зі схемою. Згідно п. 3 даного рішення, Управління промисловості та підприємництва зобовязано видати ТзОВ "Любінське сяйво" дозвіл на розміщення тимчасового торговельного майданчика.

До рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 22.09.2006 року № 1110 неодноразово вносились зміни в частині продовження терміну дії підпункту 1.1. відповідними рішеннями Виконавчого комітету Львівської міської ради № 886 від 12.10.2007 р., № 64 від 01.02.2008 р., № 393 від 23.04.2008 р., № 943 від 02.09.2008 р., № 1318 від 28.11.2008 р., № 315 від 27.04.2009 р., № 673 від 28.08.2009 р., № 1160 від 25.12.2009 р., № 359 від 26.03.2010 р. та № 1731 від 10.12.2010 р.

Відповідно до останньої редакції рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 22.09.2006 року № 1110 (зміни внесені рішенням № 1731 від 10.12.2010 р.), термін дії підпункту 1.1 було продовжено до 01.05.2011 року, і після цього його дія не продовжувалася. Тому станом на момент прийняття оспореної ухвали термін дії дозволу ТзОВ «Любінське сяйво»на тимчасове облаштування торговельного майданчика для реалізації продуктів харчування та сільськогосподарської продукції на території, прилеглій до майнового комплексу ринку "Новий", завершився.

Одночасно суд звертає увагу на наступне. На час внесення змін до підпункту 1.1 рішення № 1110 22.09.2006 року, оформлених рішеннями Виконавчого комітету Львівської міської ради № 1318 від 28.11.2008 р., № 315 від 27.04.2009 р., № 673 від 28.08.2009 р., № 1160 від 25.12.2009 р., № 359 від 26.03.2010 р. та № 1731 від 10.12.2010 р., положення п. п. 1.1 та п. 3 рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 22.09.2006 року №1110 втратили чинність згідно п. п. 1.2 рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 19.09.2008 року № 982. Отже, термін дії дозволу ТзОВ «Любінське сяйво»на тимчасове облаштування торговельного майданчика для реалізації продуктів харчування та сільськогосподарської продукції на території, прилеглій до майнового комплексу ринку "Новий", мав завершитися 19.09.2008 року, одночасно із прийняттям відповідного рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради № 982. Відтак, усі подальші рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради, починаючи з 28.11.2008 року, про внесення змін до нечинного на той час рішення в частині продовження термінів його дії, є на думку суду незаконними, оскільки попереднє рішення органу місцевого самоврядування є обовязковим і для самого органу, і тому дані рішення судом до уваги не беруться.

Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Частиною 2 ст. 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання.

Підпунктом 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України теж передбачено, що одним із способів захисту майнових прав чи порушених інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Підсумовуючи усе вищенаведене, враховуючи те, що ухвала Львівської міської ради від 30.06.2011 року № 650 «Про погодження ТзОВ «Любінське сяйво»місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. С.Петлюри, 11»суперечить ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 377, ч. 3 ст. 415 Цивільного кодексу України, ч. 1, абз. ґ) ч. 3 ст. 22, ч. ч.1, 2 ст. 134 Земельного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 9 Закону України «Про оптові ринки сільськогосподарської продукції», порушує право ТзОВ «Торгово-роздрібна компанія «Євротек»на користування земельною ділянкою площею 0,4818 га, кадастровий номер 4610136300:04:002:0036, що розташована у м. Львові по вул. С. Петлюри, 11, унеможливлює переоформлення права користування позивача на вказану земельну ділянку, тому суд вважає, що ухвала підлягає визнанню недійсною на підставі ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, п. п. 10 ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України.

Суд вважає за необхідне судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити.

Визнати недійсною ухвалу Львівської міської ради від 30.06.2011 року № 650 «Про погодження ТзОВ «Любінське сяйво»місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. С.Петлюри, 11».

Стягнути з Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Ринок, 1, код ЄДРПОУ 04055896) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-роздрібна компанія «Євротек»(м. Київ, вул. Соціалістична, 5, корп. 2, ідентифікаційний код 37378350) 85,00 грн. 00 коп. сплаченого державного мита та 236 грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Матвіїв Р.І.