Рішення № 18111503, 23.08.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.08.11 Справа№ 5015/3307/11

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія «Комфортбуд - 1", м. Львів,

до відповідача:Публічного акціонерного товариства «Кредобанк»від імені якого діє Львівське відділення Центральної філії ПАТ «Кредобанк»,

м. Львів,

про: визнання недійсним договору.

Суддя М. М. Синчук

За участю представників:

позивача:не зявився.

відповідача:ОСОБА_1 дов. від 01.01.2011 р.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія «Комфортбуд - 1" до Публічного акціонерного товариства «Кредобанк»від імені якого діє Львівське відділення Центральної філії ПАТ «Кредобанк»про визнання недійсним договору. Ухвалою від 16.06.2011 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 05.07.2011 р.

Позовні вимоги обґрунтовуються наступним. Позивач звернувся до суду з вимогою визнати недійсним Кредитний договір №11/07-к від 01.02.2007 р., укладений між Публічним акціонерним товариством "Кредобанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія «Комфортбуд - 1", як такий, що суперечить законодавству України та моральним засадам суспільства.

В судове засідання 05.07.2011 р. представник позивача не зявився, але через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, у звязку з перебуванням представника позивача у відрядженні, вимог ухвали суду від 16.06.2011 р. не виконав.

В судове засідання 05.07.2011 р. представник відповідача зявився, подав відзив на позов, яким просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вимоги ухвали суду від 16.06.2011 р. виконав.

В судовому засіданні 05.07.2011 р. розгляд справи відкладено на 15.07.2011 р.

В судове засідання 15.07.2011 р. представник позивача не зявився, причин не прибуття в судове засідання не повідомив, вимог ухвали суду від 16.06.2011 р. не виконав.

В судове засідання 15.07.2011 р. представник відповідача зявився. 13.07.2011 р. через канцелярію суду подав заяву про застосування трьохрічної давності, якою просить застосовувати при вирішенні спору положення ЦК України щодо спливу позовної давності та просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Вимоги ухвали суду від 16.06.2011 р. виконав. Подав клопотання про продовження строку розгляду справи.

Ухвалою суду від 15.07.20111 р. строк розгляду справи продовжено.

В судовому засіданні 15.07.2011 р. розгляд справи відкладено на 23.08.2011 р.

В судове засідання 23.08.2011 р. представник позивача повторно не зявився, причин не прибуття в судове засідання не повідомив, вимог ухвали суду від 16.06.2011 р. не виконав.

В судове засідання 23.08.2011 р. представник відповідач зявився, щодо заявлених позовних вимог заперечив в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Суд, керуючись ст. 75 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

24.07.2007 р. між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія «Комфортбуд-1”, як позичальником, в особі директора Калапунь Т. М. та відповідачем - Публічним акціонерним товариством «КРЕДОБАНК», в особі директора Другої Львівської філії банку Калиняк А.І., було укладено Кредитний договір №11/07-к від 01.02.2007 р. (далі по тексту Договір). За умовами цього Договору банк (відповідач у справі) зобовязується надати у власність позичальникові (позивач у справі) грошові кошти (надалі кредит), у розмірі і на умовах обумовлених цим Договором, а позичальник зобовязується повернути кредит і сплатити проценти за користування ним та заборгованість за комісією.

Відповідно до п. 2.1. Банк видає позичальнику інвестиційний кредит, а позичальник приймає його на наступних умовах: розмір кредиту, валюта кредиту та сума становить 239235,00 Євро.

Згідно п. 2.1.3. Договору процентна ставка становить для кредитних ресурсів іноземного банку-кореспондента: EURIBOR+7% річних, що застосовується на термін до 1-го року з моменту виставлення акредитиву або на термін до 1-го року з моменту оплати по акредитиву, в залежності від кредитних умов банку-кореспондента; для кредитних ресурсів ВАТ "КРЕДОБАНК" 12% річних.

Відповідно до п. 2.1.2. Договору призначення кредиту: придбання обладнання для бетонного заводу "ELBA EBCS 60".

Відповідно до п. 5.1. Кредитного договору з наступними змінами і доповненнями відповідач зобов'язувався повернути кредит у повному обсязі в порядку i терміни, визначені договором, та сплатити проценти за користування кредитом.

Відповідно до п. 11.1. Договору, договір набуває чинності з дня підписання його обома Сторонами та діє до повного виконання ними своїх зобовязань.

В Рішенні господарського суду Львівської області від 06.06.2011 р. у справі №5015/2250/11 встановлено, що відповідач отримав кредит по Кредитному договору на позичковий рахунок № 20739011018990, що підтверджується меморіальними ордерами № 4462557 від 15 травня 2007 р. та № 4986738 від 19 липня 2007 р.

У розділі 7 п. 7.15 Статуту засновника позивача - ВАТ «Будівельна компанія «Комфортбуд», як установчого документу акціонерного товариства, зазначено, що до компетенції Наглядової ради товариства належить: прийняття рішень про укладення правочинів на суму від 25 (5000000,00 гривень) до 80 відсотків статутного капіталу Товариства; попереднє затвердження договорів (контрактів) стосовно господарської діяльності Товариства на суму, що перевищує 80% статутного фонду Товариства; прийняття рішень про укладення правочинів, щодо яких є заінтересованість, у випадках передбачених п. 8.3 Статуту ВАТ «Будівельна компанія «Комфортбуд».

До компетенції Правління ВАТ «Будівельна компанія «Комфортбуд»належить (п. 7.20 Статуту ВАТ «Будівельна компанія «Комфортбуд»): прийняття рішень стосовно укладення правочинів стосовно господарської діяльності на суму до 80 відсотків Статутного фонду Товариства ВАТ «Будівельна компанія «Комфортбуд»; прийняття рішення про укладення одного правочину на суму до 10 відсотків (500 000,00 грн.) Статутного фонду Товариства з повідомленням про це Наглядову раду, загальна вартість таких правочинів не повинна перевищувати 25 відсотків Статутного фонду товариства.

Розмір статутного капіталу Товариства - ВАТ «Будівельна компанія «Комфортбуд»на дату укладення оспорюваного правочину складав (згідно п. 4.2 Статуту) 20000000,00 гривень.

25.01.2007 року відбулось засідання загальних зборів учасників ТОВ «Будівельна компанія «Комфортбуд-1», на якому було прийнято рішення про отримання ТОВ «Будівельна компанія «Комфортбуд-1» кредиту в розмірі 239235,00 Євро терміном на 36 місяців; та рішення, щодо передачі ПАТ «КРЕДОБАНК»відповідного майна в забезпечення. Також надано відповідні повноваження директору ТОВ «Будівельна компанія «Комфортбуд-1»- Калапуню Т. М. на право підписання від імені Позивача кредитного договору та договорів застави з відповідачем. Судом встановлено, що голова Правління Гнатишак А. Б. приймаючи участь як представник засновника позивача (ВАТ «Будівельна компанія «Комфортбуд») у загальних зборах засновників ТзОВ «Будівельна компанія «Комфортбуд-1»(позивача) володів повною цивільною право і дієздатністю, та діяв у межах повноважень, що передбачені діючим на момент укладення та підписання оспорюваного Кредитного договору, Статутом ВАТ «Будівельна компанія «Комфортбуд».

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

За приписами ч. 1 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Виходячи зі змісту ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 47 Закону України "Про банки та банківську діяльність" встановлено, що на підставі банківської ліцензії банки мають право розміщувати залучені кошти від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

На основі вище наведеного, під час укладення господарських договорів сторони є вільними і на свій розсуд визначають будь-які умови договору. Договір або його умови не повинні суперечити законодавству України.

Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: 1). зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, 2). особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, 3). волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, 4). правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, 5). правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Способи волевиявлення та форми правочину врегульовані в ст. 205 ЦК України, за якою правочин може вчинятися усно або у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Безпідставним є посилання позивача на розділ 7 п. 7.15. Статуту товариства, оскільки згідно підпункту 12 до компетенції Наглядової ради належить прийняття рішень про укладення правочинів на суму від 25 до 80 відсотків Статутного фонду Товариства.

Відповідно до підпункту 9 п. 7.3. Статуту до компетенції загальних зборів належить прийняття рішення про укладення правочинів на суму, що перевищує 80 відсотків Статутного фонду Товариства.

До компетенції правління належить (п. 7.20 Статуту засновника) прийняття рішення стосовно укладення правочинів щодо господарської діяльності на суму до 80 відсотків Статутного фонду Товариства, прийняття рішення про укладення одного правочину на суму до 10 відсотків Статутного фонду Товариства повідомленням про це Наглядову раду, загальна вартість таких правочинів не повинна перевищувати 25 відсотків Статутного фонду Товариства.

Відповідно до п. 4.1. Статуту товариства Статутний капітал Товариства становить 20000000,00 грн.

Як встановлено в судовому засіданні, оспорюваний Кредитний договір було укладено на суму 239235,00 Євро, що еквівалентно 156689,25 грн. (по курсу НБУ 1 Євро/6,55 грн., що діяв на момент укладення та підписання Договору).

Таким чином, розмір кредиту, що був отриманий позивачем не перевищив 25 відсотків Статутного капіталу засновника позивача, та не виходив за межі повноважень голови Правління Гнатишак А.Б. приймаючи участь у загальних зборах засновників Товариства позивача володів повною цивільною право та дієздатністю, та діяв у межах повноважень, що передбачені діючим на момент укладення та підписання оспорюваного Договору, Статутом та керувався відповідним Протоколом засідання членів Наглядової ради товариства позивача від 25.01.2007 р.

Як встановлено в судовому засіданні, сторонами Кредитного договору №56-07 від 01.02.2007 р., у встановленому законом порядку і формі, було досягнуто згоди відносно всіх його істотних умов, текст договору був підписаний обома сторонами без заперечень та скріплений печатками сторін.

Отримання кредиту позивачем не спростовано.

Позивач не представив суду доказів, що кредитний договір погоджувався сторонами шляхом підписання протоколу суперечностей, та/або, що після укладення кредитного договору, які не були погодженні сторонами.

Крім того, позивач не надав до суду будь-яких письмових доказів, які б підтверджували, що Кредитний договір №11/07-к від 01.02.2007 р. суперечить нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, не довів відсутність вільного волевиявлення та невідповідність його внутрішній волі учасника спірного правочину, не спрямованість будь-якої зі сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених спірним правочином.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що доводи позивача є необґрунтовані та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином суд вважає, що доводи позивача щодо визнання недійсним Кредитного договору №11/07-к від 01.02.2007 р., укладеного між Публічним акціонерним товариством "Кредобанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія «Комфортбуд - 1", як такого, що суперечить законодавству України та моральним засадам суспільства, є необгрунтованими та не доведеними.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог потрібно відмовити.

Судові витрати в силу ст. 49 ГПК України залишаються за позивачем.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 15, 205, 207, 215, 626, 627, 638, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 173, 174, 179, 180, 198, 345 ГК України, ст. ст. 69, 33, 49, 59, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Суддя Синчук М.М.