Рішення № 18111462, 23.08.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.08.11 Справа№ 22/49 (2010)

Господарський суд Львівської області у складі:

Суддя Костів Т.С.

при секретарі Чіканцев О.Я.

За участю представників:

від позивача – Висотенко І.М.

від відповідача –не з"явився

від третьої особи-1: Бойко І.Ю.

від третьої особи-2: не з"явився

Розглянув матеріали справи

за позовом Державного комітету України з державного матеріального резерву, м. Київ

до відповідача –дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії “Надра України” “Західукргеологія”, м. Львів

третя особа –1 на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –Національна акціонерна компанія “Надра України”, м. Київ

третя особа –2 на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –Кабінет Міністрів України, м. Київ

Про зобов’язання дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії “Надра України” “Західукргеологія”, м. Львів, повернути до державного резерву труби катані заг. призначення у кількості 12,800 т., труби об садні у кількості 100,807 т., акумулятори у кількості 4 шт., кабелі шлангові та врубові у кількості 0,2 км., долота шарошечні у кількості 4 шт.; стягнення з дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії “Надра України” “Західукргеологія”, м. Львів, до державного бюджету України 2173678,13 грн., з яких 1124539,53 грн. –штраф, 1049138,60 грн. –пеня.

Суть спору: Державний комітет України з державного матеріального резерву, м. Київ,, звернувся із позовом до дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії “Надра України” “Західукргеологія”, м. Львів, третя особа –1 на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –Національна акціонерна компанія “Надра України”, м. Київ, третя особа –2 на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Кабінет Міністрів України, м. Київ, про зобов’язання дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії “Надра України” “Західукргеологія”, м. Львів, повернути до державного резерву труби катані заг. призначення у кількості 12,800 т., труби обсадні у кількості 100,807 т., акумулятори у кількості 4 шт., кабелі шлангові та врубові у кількості 0,2 км., долота шарошечні у кількості 4 шт.; стягнення з дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії “Надра України” “Західукргеологія”, м. Львів, до державного бюджету України 2173678,13 грн., з яких 1124539,53 грн. –штраф, 1049138,60 грн. –пеня.

Ухвалою господарського суду м. Києва (суддя Балац С.В.) від 20.11.2009 р. порушено провадження у справі (№45/450т) та призначено розгляд на 16.12.2009 р.. Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.12.2009 р. дану справу передано за підсудністю у господарський суд Львівської області.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 15.02.2010 р. прийнято справу до розгляду та призначено на 16.03.2010 р.. Розгляд справи неодноразово відкладався з мотивів, зазначених в ухвалах від 16.03.2010 р., 30.03.2010 р., 20.04.2010 р., 27.07.2010 р.. Ухвалою суду від 14.09.2010 р. було зупинено провадження у справі у зв’язку із призначенням судово-економічної експертизи. Провадження у справі було поновлено ухвалою суду від 14.06.2011р. та призначено розгляд справи на 29.06.2011 р.. Ухвалами суду від 29.06.11р. та від 14.07.11р. розгляд справи відкладався з підстав, викладених у них.

Представникам роз’яснено їх права згідно зі ст. 22 ГПК України. У відповідності до ст. 75 ГПК України, справа слухається за наявними у ній матеріалами.

У судових засіданнях представник позивача позов підтримував з мотивів, зазначених у позовній заяві, поясненнях по справі. Ствердив, зокрема, що на відповідальному зберіганні відповідача знаходяться матеріальні цінності мобілізаційного резерву, які, відповідно до ст. 12 Закону України “Про державний матеріальний резерв”, є недоторканими і можуть використовуватись лише за рішенням Кабінету Міністрів України. Перевіркою КРВ Західного регіону КРД Держкомрезерву України від 30.07.2004 р. було встановлено факт незабезпечення збереження матеріальних цінностей: труб катаних заг. призначення 12,800 т. вартістю 52992 грн.; труб обсадних 100,87 т. вартістю 938977,13 грн., усього на суму 1036969,13 грн. з ПДВ.. Наступною плановою перевіркою від 20.01.2009 р. були встановлені додаткові факти незабезпечення збереження матеріальних цінностей мобілізаційного резерву: акумуляторів 4 шт. вартістю 1400 грн., кабелів шлангових і врубових 0,2 км. вартістю 5270,40 грн., доліт шарошечних 4 шт. вартістю 80900 грн., усього на суму 87570,40 грн.. У зв’язку із цим відповідно до п. 10 ст. 14 Закону України “Про державний матеріальний резерв”, у разі незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, у т.ч. їх самовільного відчуження, з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких перебувають ці матеріальні цінності, стягується штраф у розмірі 100% від вартості, виходячи з їх ринкової ціни на день визначення факту відсутності (самовільного використання), а також пеня з вартості відсутнього їх обсягу за кожен день до повного повернення матеріальних цінностей. Просить позов задовольнити.

Крім того, позивач повідмив суд про те, що відповідно до Указу Президента України від 09.12.2010 № 1085/2010 Державний комітет України з державного матеріального резерву реорганізовано у Державне агентство резерву України, яке є правонаступником Держкомрезерву, що підтверджено довідкою з Єдиного державного реєстру. Також, даним указом Президента України визначено, що центральні органи виконавчої влади, на які цим Указом покладені функції з реалізації державної політики у відповідній сфері, виконують повноваження у визначених сферах компетенції відповідних органів, що ліквідуються згідно з цим Указом. В зв"язку з наведеним, позивач подав клопотання про заміну позивача по справі - Державного комітету України з державного матеріального резерву на його правонаступника - Державне агентство резерву України. Вказане клопотання підлягає до задоволення, оскільки відповідно до ст. 25 ГПК України, в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації, господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі.

Представник відповідача позов заперечував з мотивів, зазначених у відзивах. Ствердив, зокрема, що згідно із п. 10 Порядку оформлення розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1129 від 08.10.1997 р., матеріальні цінності вважаються закладеними до державного резерву після підписання акта про їх приймання, розміщення на місці постійного зберігання та оформлення відповідних бухгалтерських документів складського обліку. Однак, такі документи відсутні, договір відповідального зберігання між сторонами не укладався з вини позивача. Згідно із п. 7 Порядку відшкодування витрат, пов’язаних з відповідальним зберіганням цінностей державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №532 від 12.04.2002 р., відшкодування витрат можливе лише на підставі договору. Просить у позові відмовити.

Третя особа –1 позов заперечила з аналогічних мотивів, зазначених у поясненні. Просить у позові відмовити.

Третя особа –2 подала пояснення на позовну заяву, проте, участі повноважного представника в судових засіданнях не забезпечила.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників, створивши, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин і правильного застосування законодавства, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач вимагає повернення до державного резерву труби катані заг. призначення у кількості 12,800 т., труби об садні у кількості 100,807 т., акумулятори у кількості 4 шт., кабелі шлангові та врубові у кількості 0,2 км., долота шарошечні у кількості 4 шт. та стягнення штрафних санкцій, посилаючись, зокрема, на ту обставину, що перевіркою КРВ Західного регіону КРД Держкомрезерву України від 30.07.2004 р. було встановлено факт незабезпечення збереження матеріальних цінностей: труб катаних заг. призначення 12,800 т. вартістю 52992 грн.; труб обсадних 100,87 т. вартістю 938977,13 грн., усього на суму 1036969,13 грн. з ПДВ.. Наступною плановою перевіркою від 20.01.2009 р. були встановлені додаткові факти незабезпечення збереження матеріальних цінностей мобілізаційного резерву: акумуляторів 4 шт. вартістю 1400 грн., кабелів шлангових і врубових 0,2 км. вартістю 5270,40 грн., доліт шарошечних 4 шт. вартістю 80900 грн., усього на суму 87570,40 грн..

Згідно із ст. 11 Закону України “Про державний матеріальний резерв”, запаси матеріальних цінностей державного резерву розміщуються на підприємствах, в установах і організаціях, спеціально призначених для зберігання матеріальних цінностей державного резерву. Частина запасів матеріальних цінностей державного резерву може зберігатися на промислових, транспортних, сільськогосподарських, постачальницько-збутових та інших підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності на договірних умовах. Перелік підприємств, установ і організацій усіх форм власності, що виконують відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, номенклатура та обсяги їх накопичення визначаються мобілізаційними та іншими спеціальними планами. Підприємства, установи і організації всіх форм власності, яким встановлені мобілізаційні та інші спеціальні завдання, зобов'язані забезпечити розміщення, зберігання, своєчасне освіження, заміну, а також відпуск матеріальних цінностей із державного резерву згідно із зазначеними завданнями власними силами. Відшкодування витрат підприємствам, установам і організаціям, що виконують відповідальне зберігання, оплата тарифу за перевезення вантажів, спеціальної тари, упаковки, послуг постачальницько-збутових організацій за поставку і реалізацію матеріальних цінностей державного резерву провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п. 10 ст. 14 Закону України “Про державний матеріальний резерв”, у разі незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, у т.ч. їх самовільного відчуження, з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких перебувають ці матеріальні цінності, стягується штраф у розмірі 100% від вартості, виходячи з їх ринкової ціни на день визначення факту відсутності (самовільного використання), а також пеня з вартості відсутнього їх обсягу за кожен день до повного повернення матеріальних цінностей.

Відповідно до ст. 12 Закону України “Про державний матеріальний резерв”, державний матеріальний резерв є недоторканим і може використовуватись лише за рішенням Кабінету Міністрів України.

Факт закладення зазначених цінностей на відповідальне зберігання відповідача позивач підтверджує, зокрема, листом відповідача №01-11 від 21.02.2008 р. “Щодо надання річного звіту про утримання матеріалів мобрезерву”, звітів про наявність матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, відомостями про пункти зберігання матеріальних цінностей мобрезерву, довідки про наявність матеріальних цінностей мобрезерву, номенклатурою накопичення матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, затвердженою Міністерством геології СРСР №28/08/21-1с від 31.05.1988 р., тощо. Однак, відповідно до п. 10 Порядку оформлення розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1129 від 08.10.1997 р., матеріальні цінності вважаються закладеними до державного резерву після підписання акта про їх приймання, розміщення на місці постійного зберігання та оформлення відповідних бухгалтерських документів складського обліку. Зазначених доказів позивачем суду не надано, сторони визнали факт їх відсутності. При цьому, визначаючи вартість майна, яке позивач вважає втраченим, ним застосовувався лист Міністерства економіки України №53-19/708 від 28.01.2000 р., який лише рекомендує використовувати поряд із біржовою інформацією цінову інформацію з позабіржового ринка і стосується лише зерна. Належних доказів вартості майна, яке позивач вважає втраченим, суду не надано.

З матеріалів справи також вбачається, що між сторонами не було укладено договору відповідального зберігання, на користь відповідача не відшкодовувались пов’язані із цим втрати. Так, згідно із п. 1 ч. 1 ст. 44 ЦК УРСР, який діяв на час існування відповідних відносин, угоди державних, кооперативних та інших громадських організацій між собою повинні укладатись у письмовій формі.

Враховуючи відсутність у сторін зазначених документів та необхідність спеціальних знань для встановлення обставин, які мають значення для справи та на які позивач посилається у позовній заяві, було призначено судово-економічну експертизу.

Висновком №3372 від 20.05.2011 р. судово-економічної експертизи було надано відповіді про те, що документально підтвердити здійснення господарських операцій по закладці матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на ДП НАК «Надра України»«Західукргеологія»відповідно до номенклатури, затвердженої наказом Міністерством геології СРСР від 31.05.1988 р. №28/08/21-1, а також їх кількісних показників не надається можливим по причині неподання на дослідження первинних документів на підтвердження здійснення операцій із закладки матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на ДП НАК «Надра України»«Західукргеологія»та самої номенклатури, затвердженої наказом Міністерства геології СРСР від 31.05.1988 р. №28/08/21-1. Дослідженням поданої номенклатури накопичення матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, затвердженої наказом Міністерства геології від 06.06.1988 №22сс підтверджується, що форма вказаного документу не містить усіх необхідних реквізитів, наявність яких надає первинним документам юридичної сили, в тому числі таких основних реквізитів, як зазначення змісту господарської операції, її вартісних вимірників, даних щодо ідентифікації осіб, які приймали участь при здійсненні таких господарських операцій тощо. Враховуючи вищевказане, номенклатура накопичення матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, в тому числі і затверджена Міністерством екології СРСР від 31.05.1988 р. №28/08/21-1, не може відноситися до первинних бухгалтерських документів, що підтверджують фактичну закладку матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, оскільки форма вказаного документу, визначає лише перелік товарно-матеріальних цінностей, із зазначенням їх кількісних вимірників, що підлягають закладанню до державного матеріального резерву. Дослідженням поданих документів не надається можливим підтвердити документально розмір нестачі або самовільно відчужених розброньованих матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, що встановлений в акті від 20.01.2009 р. «Про результати планової перевірки наявності, якісного стану, умов зберігання, обліку та звітності, руху матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, що знаходиться на відповідальному зберіганні Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України»«Західукргеологія», код ЄДРПОУ 01432606, за період з 30.07.2004 року по 20.01.2009 року». Дослідженням поданих документів не надається можливим підтвердити документально розмір штрафних санкцій, нарахованих Державним комітетом України з державного матеріального резерву за самовільне відчуження ДП НАК «Надра України»«Західукргеологія»матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.

Жодних доказів помилковості висновків зазначених висновків суду не надано. Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку про недоведеність позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 25, 33, 43, 82, 84 ГПК України, суд,-

вирішив:

1.Замінити позивача по справі - Державний комітет України з державного матеріального резерву на його правонаступника - державне агентство резерву України.

2.В позові відмовити повністю.

Суддя Костів Т.С.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 84 ГПК України 29.08.2011 року.