Рішення № 18111261, 25.08.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.11 Справа № 18/91/2011

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода», м. Луганськ

до Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго», м. Луганськ

про стягнення 1.447.965,78 грн.

СуддяКорнієнко В.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1. за дов. від 10.01.2011;

від відповідача: не прибув.

СУТЬ СПОРУ: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача боргу в сумі 1.447.965,78 грн. по оплаті вартості послуг водопостачання та водовідведення, які надані відповідачу в березні та квітні 2011 р. за договором від 01.01.2010 № 326/1, пені в сумі 51147,64 грн., втрат від інфляції в сумі 24841,83 грн. та трьох процентів річних в сумі 9926,74 грн. за прострочення платежів.

Заявою від 23.08.2011 позивач зменшив розмір заявленого до стягнення боргу до суми 1.337.133,25 грн., пені до суми 48367,74 грн. та трьох процентів річних до суми 9505,52 грн.

Відповідач відзивом на позовну заяву від 09.08.2011 та доповненнями до відзиву від 19.08.2011 визнав позовні вимоги частково: основний борг в сумі 1.330.496,47 грн., пеню в сумі 34341,05 грн., втрати від інфляції в сумі 24786,52 грн. та три проценти річних в сумі 9257,69 грн.

Клопотанням від 09.08.2011 № 15/42-4/юр відповідач просив суд зменшити заявлену до стягнення пеню в звязку з важким фінансовим становищем підприємства.

В судовому засіданні 23.08.2011 було оголошено перерву до 25.08.2011 (15-00).

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно договору на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення від 01.04.2009 № 370/1, укладеному між сторонами за позовом на підставі рішення господарського суду Луганської області від 18.06.2010 по справі № 19/45пд, позивач в березні та квітні 2011 року надав відповідачу послуги водопостачання та водовідведення на загальну суму 3.515.143,88 грн., що підтверджується матеріалами справи та не оспорюється відповідачем.

Відповідно до умов договору відповідач був зобовязаний здійснити остаточний розрахунок з позивачем за надані послуги у триденний строк після отримання рахунку позивача на оплату послуг.

Груп-рахунки за березень та квітень 2011 року (612 штук) позивач вручив відповідачу нарочним, що підтверджується підписами представників відповідача на груп-рахунках (завірені копії 612 штук груп-рахунків залучені до матеріалів справи) та визнано відповідачем.

Однак, у порушення умов договору відповідач своєчасно та у повному обсязі не сплатив позивачу вартість наданих послуг, в звязку з чим, у відповідача за вказаний період виник борг в сумі 1.337.133,25 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Як пояснили сторони по справі, вони по різному обліковують у бухгалтерському обліку вартість наданих послуг, в звязку з цим, сума 6636,78 грн. (на яку відповідач не визнав вимоги про стягнення боргу) обліковується відповідачем як вартість послуг, наданих у травні (а позивач заявив про стягнення боргу за березень квітень), тоді як у позивача ця сума обліковується як вартість послуг, наданих у квітні.

Судом встановлено, що на вказану суму 6636,78 грн. позивачем скориговано рахунки, які виставлялися відповідачу за травень 2011 р., тобто на цю суму зменшена вартість послуг, наданих відповідачу у травні, що підтверджується груп-рахунками позивача (завірені копії 24-х груп-рахунків залучено до матеріалів справи), протоколами засіданні комісії з корегування від 31.03.2011, від 29.04.2011, від 31.05.2011 (їх завірені копії залучені до матеріалів справи) та визнано відповідачем.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та договору.

За таких обставин, вимоги про стягнення з відповідача боргу в сумі 1.337.133,25 грн. грн. підлягають задоволенню.

Відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем, в звязку з чим, на вимогу позивача, на підставі п. 8.1. договору та ст. 625 Цивільного кодексу України, несе відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, а також зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно обґрунтованому, уточненому (заява позивача від 23.08.2011) розрахунку позивача пеня за 106 днів прострочення складає 48367,74 грн., втрати від інфляції 24841,83 грн., три проценти річних 9505,52 грн.

Вимоги про стягнення вказаних пені, втрат від інфляції та трьох процентів річних є законними та обґрунтованими, тому, вказані вимоги підлягають задоволенню.

Разом з цим, клопотанням від 09.08.2011 № 15/42-4/юр відповідач просив суд зменшити заявлену до стягнення пеню в звязку з важким фінансовим становищем підприємства.

Згідно ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Дослідивши обставини зазначені відповідачем у клопотанні про зменшення пені, подані відповідачем докази (баланс станом на 30.06.2011, звіт про фінансові результати за 1-ше півріччя 2011 р., довідку про дебіторську та кредиторську заборгованість станом на 01.07.2011), враховуючи збитковість підприємства (збитки відповідача за 1-ше півріччя 2011 р. склали 50.592.000 грн.), наявність кредиторської заборгованості в сумі 249.456.200 грн., дебіторської заборгованості в сумі 229.070.000 грн., суд вважає доводи відповідача такими, що заслуговують на увагу в звязку з чим, клопотання про зменшення пені підлягає задоволенню.

Поясненнями від 25.08.2011 позивач вказав, що він не заперечує проти зменшення судом заявленої до стягнення пені.

З урахуванням викладеного, суд зменшує пеню, яка підлягає стягненню з відповідача на 50 %.

Таким чином, до стягнення підлягає пеня в сумі 24183,87 грн. (48367,74 : 2 = 24183,87).

Всього підлягають стягненню з відповідача грошові кошти в сумі 1.395.664,47 грн. (1.337.133,25 грн. борг, 24183,87 грн. пеня, 24841,83 грн. втрати від інфляції, 9505,52 грн. три проценти річних).

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати на держмито в сумі 13956,64 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, п. 3 ст. 83, ст. ст. 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 50 % до суми 24183,87 грн.

3.Стягнути з Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго», м. Луганськ, вул. Куракина, 23-а, ідентифікаційний код 24047779, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода», м. Луганськ, кв. Пролетаріату Донбасу, 166, ідентифікаційний код 35554719, борг в сумі 1337133,25 грн. по оплаті вартості послуг водопостачання та водовідведення, які надані в березні квітні 2011 року, пеню в сумі 24183,87 грн., втрати від інфляції в сумі 24841,83 грн., три проценти річних в сумі 9505,52 грн., витрати на державне мито в сумі 13956,64 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.; наказ видати.

25 серпня 2011 р. було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 29 серпня 2011 р. і може бути оскаржене протягом 10 днів з цієї дати.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.В. Корнієнко