Рішення № 18110494, 20.07.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.11 Справа № 8/258/10-7/5009/3654/11

Суддя Кутіщева-Арнет Н.С.

за позовом Науково-виробничої фірми “Кліо-К” ЛТД, м. Київ

до відповідача Відкритого акціонерного товариства “Запорізький завод надпотужних трансформаторів, м. Запоріжжя

Суддя Кутіщева-Арнет Н.С. Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 01 від 31.08.2009р.

ОСОБА_2, довіреність № 02 від 31.08.2009

Від відповідача: не зявився.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.06.2011 року рішення господарського суду Запорізької області від 20.01.2011 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.04.2011 року скасовано і справу передано на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Відповідно до ч. 3 ст. 2-1 ГПК України та Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., справу № 8/258/10 передано на новий розгляд судді Кутіщевій-Арнет Н.С.

Ухвалою суду від 01.07.2011р. справу № 8/258/10 прийнято до провадження, справі присвоєно № 8/258/10-7/5009/11, судове засідання призначено на 20.07.2011р.

Ухвала суду була направлена на адреси сторін в установлений законом строк.

Сторони належним чином, завчасно, були сповіщені про час і місце судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Згідно п. 26.4.7-1 Розяснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких розяснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обємі з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не зявився.

Від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання, на підставі того, що штатний юрисконсульт перебуває на лікарняному, а домовленість про надання правової допомоги з ОСОБА_3. та ОСОБА_4, які представляли інтереси позивача по даній справі в судах першої та касаційної інстанції при розгляді справи № 8/258/10, відсутня на теперішній час.

Клопотання відповідача залишено судом без задоволення, поскільки, відповідач є юридичною особою і, згідно з ст. 28 ГПК України, керівник підприємства зобовязаний забезпечити явку компетентного представника для участі в судовому засіданні або особисто прийняти участь при розгляді справи. Хвороба штатного працівника (фізичної особи), не позбавляє можливості юридичну особу досягти домовленості про надання правової допомоги фахівцем в галузі права та представництво ним її інтересів в судовому засіданні, як це було зроблено відповідачем при розгляді справи № 8/258/10.

Відповідач без поважних причин не скористався своїм правом на представництво та захист інтересів, повноважного, компетентного представника в судове засідання не направив, жодних заперечень, чи додаткових доказів щодо заявленого предмету спору, суду не надав, як того вимагав суд в ухвалі від 01.07.2011р.

Про судове засідання відповідач був повідомлений завчасно і керівник підприємства мав досить часу для вирішення питання щодо направлення повноважного представника в судове засідання.

Згідно ст. 4-5 ГПК України, невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим кодексом та іншими законами України.

Згідно з інформаційним листом Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. № 01-08/140, матеріали справ, звернення господарських судів і учасників судового процесу та інша інформація, яка надходить до Вищого господарського суду України, свідчать, що в діяльності деяких сторін, третіх осіб у справах набула поширення практика зловживання своїми процесуальними правами.

Зокрема, мають місце заявлення численних необґрунтованих відводів суддям господарських судів, нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, подання необґрунтованих клопотань про вчинення судом процесуальних дій, подання зустрічних позовів без дотримання вимог Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (далі - ГПК), одночасного оскарження судових рішень в апеляційному і в касаційному порядку, подання апеляційних та касаційних скарг на судові акти, які не можуть бути оскаржені, тощо.

Подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (995_004 ), учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судому продовж розумного строку.

Водночас, згідно з частиною третьою статті 22 ГПК ( 1798-12 ), сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У разі нез'явлення в судове засідання господарського суду представників сторін, або однієї з них, господарському суду слід враховувати викладене в підпункті 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 N 02-5/289 (v_289800-97) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами), де зазначено: "Розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

У разі нез'явлення в засідання господарського суду представника позивача, якщо його присутність було визнано обов'язковою, суддя вправі притягти позивача до відповідальності, встановленої пунктом 5 статті 83 ГПК ( 1798-12), або залишити позов без розгляду (пункт 5 статті 81 ГПК) ( 1798-12 ), або вжити обох цих заходів одночасно, а також винести окрему ухвалу, як це передбачено частиною першою статті 90 ГПК ( 1798-12 ).

Що ж до представника відповідача, то у разі нез'явлення його представника за викликом господарського суду останній має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК) ( 1798-12 ), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК ( 1798-12 ) або статтею 90 ГПК" ( 1798-12 ), або розглянути спір відповідно до ст. 75 ГПК України, по наявних у справі матеріалах, коли останніх достатньо для розгляду спору по суті, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано.

Представники позивача заперечили проти задоволення клопотання, наголосивши на тому, що предмет даного спору розглядається другий раз (новий розгляд справи) і наявних в справі матеріалів досить для розгляду спору по суті і дослідження тих питань на яких наголосив Вищий господарський суд України в своїй постанові від 08.06.2011р. № 8/258/10.

Враховуючи вищевикладене, а також приймаючи до уваги додатково ще й той факт, що позивач по справі є не місцевим і безпідставні додаткові відкладення судових засідань приведуть до додаткових затрат з боку позивача, суд вважає за можливе розглянути спір по суті, згідно ст. 75 ГПК України, в даному судовому засіданні.

За ініціативою суду судовий процес ведеться із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу.

Судовий процес завершено 20.07.2011р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

При розгляді справи № 14/243-15/263/06-9/329/06-6/497/07-10/712/08-27/192/09 судом було досліджено порядок укладання та виконання умов контракту № 191 від 29.04.1996р., укладеного між сторонами по даній справі. Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 03.03.2010 р. у вищезазначеній справі, залишеній без змін постановою ВГСУ від 27.07.2010 р., встановлено:

29.04.1996р. ВАТ “Запорізький завод надпотужних трансформаторів” та Науково-виробнича фірма "Кліо-К" уклали контракт № 191 на виготовлення і поставку трансформатору АТДЦТН-200000/220/110-У1.

За умовами контракту, ВАТ “Запорізький завод надпотужних трансформаторів” зобовязалось виготовити та поставити, на умовах поставки DAF - кордон України (згідно “Інкотермс” в редакції 1990 року), а Науково-виробнича фірма “КЛІО-К,ЛТД” - прийняти електрообладнання та оплатити в строки, асортименті і кількості, зазначених в додатку до контракту (специфікації). Загальна сума контракту складає (попередньо) 1097100,00 тис. крб., без врахування ПДВ, залізничного тарифу і митного збору. Замовник (НВФ “Кліо-К”ЛТД) оплачує залізничний тариф і митний сбір по території України, оплачує всі витрати на території власної країни, здійснює прийомку та розвантаження обладнання за свій рахунок ( пункти 1.1, 3.1 контракту).

Відповідно до пункту 1.4 контракту, зобов'язання за контрактом, вважаються виконаними у разі, якщо відвантаження силових трансформаторів здійснено в строк не більше 30 днів після повного розрахунку з постачальником (100 відсотків оплати за електрообладнання, залізничний тариф, держмито).

У пункті 4.2 контракту, сторони узгодили, що замовник (позивач) зобов'язаний протягом 3-денного строку з моменту отримання повідомлення постачальника (відповідача) про готовність трансформаторів, повідомити МПС і постачальника щодо згоди прийняти та розвантажити транспортер. У разі невиконання замовником даної вимоги і неготовності прийняти трансформатор з будь-яких причин, замовник зобов'язаний сплатити його вартість і послуги по зберіганню за весь час до відвантаження у розмірі 1 дол. США за 1 тонну ваги на добу. Оплата проводиться в національній валюті України і зараховується по курсу Національного Банку України. Трансформатори, що відвантажуються на транспортерах, вантажоодержувач повинен розвантажити протягом доби після прибуття на станцію призначення.

В пункті 2.5 контракту сторони обумовили, що оплата за контрактом можлива також шляхом поставок комплектуючих виробів або матеріалів, проведення зарахувань за спожиту постачальником електроенергію або шляхом її адресної поставки. Кожна з зазначених видів оплат оформлюється додатковою угодою.

Термін дії контракту № 191 встановлено з II по IV квартал 1996 року (пункт 7.1 контракту). В зазначений строк зобов'язання сторонами не були виконані, що стало підставою для укладення ряду додаткових угод до контракту.

Так, додатковою угодою №1 до контракту сторони продовжили термін його дії до 31.12.1997 року та домовились про часткову сплату вартості трансформатора шляхом проведеннявзаємних зарахувань по газу (т.2,а.с.13), а додатковою угодою № 2 терміндії контракту продовжили до 31.03.1998 року (т.2, а.с.26).

Згодом сторони неодноразово вносили зміни до умов контракту № 191 шляхом укладення цілого ряду додаткових угод. Зокрема, 10.09.1999р. сторонами укладено Додаткову угоду, якою були внесені зміни до контракту, в тому числі, строк дії контракту продовжено до 31.03.2000р. Цією ж угодою сторони змінили вартість трансформатора та встановили її в розмірі 1517283,00 грн. В подальшому термін дії контракту сторонами не змінювався, тобто дія контракту припинилась 31.03.2000р.

26.12.2001р. позивач здійснив останній платіж за контрактом, про що сторонами був підписаний акт звірки надходження грошових коштів по контракту. В даному акті сторони зазначили суму, яка була сплачена замовником (позивачем) - 1517283,00 грн. Отже, станом на 26.12.2001р. позивач здійснив оплату трансформатора за контрактом №191 в національній валюті в сумі 1517283 грн., що сторонами не заперечується. В цей же день, 26.12.2001р., сторони підписали договір № 356 на зберігання та відвантаження продукції. В пункті 1 договору сторони зазначили, що причиною укладення даного договору є неможливість позивача прийняти від відповідача вказаний трансформатор, при цьому відповідач зобов'язався належним чином зберігати трансформатор, залишений у нього на відповідальне зберігання, до витребування його вантажоодержувачем, а замовник (позивач) - замовити необхідні транспортні засоби для доставки продукції вантажоодержувачу. Проте, сторонами не було узгоджено у цьому договорі вантажоодержувача, який має витребувати трансформатор. У даному договорі сторони також обумовили, що замовник здійснює оплату постачальнику послуг зі зберігання трансформатору відповідно до умов контракту. Також у договорі № 356 від 26.12.2001р. визначено, що термін його дії встановлений сторонами до 31.12.2002р. Стосовно доводів сторін про строк позовної давності за даним спором колегія суддів дійшла наступного висновку - відповідно до ст. 161 Цивільного кодексу УРСР, який діяв на момент укладання сторонами контракту, визначено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться. Зобовязанням постачальника за договором поставки, згідно зі ст.245 Цивільного кодексу УРСР, є передача у певні строки або строк організації-покупцеві (замовникові) у власність (в оперативне управління) певної продукції згідно з обов'язковим для обох організацій плановим актом розподілу продукції.

В пункті 1.4. контракту сторони домовились, що зобов'язання відповідача з виготовлення та поставки трансформатора за контрактом вважаються виконаними у разі, якщо відвантаження силових трансформаторів виконано відповідачем в строк не більше ніж 30 днів після повного розрахунку позивача з відповідачем (100% оплати за електрообладнання, залізничний тариф, держмито), але передоплата 50% на закупівлю матеріалів повинна бути перерахована за 4 місяці до відвантаження.Тобто відповідач, отримавши від позивача вартість замовленого обладнання, в 30-ти денний термін повинен відвантажити останньому виготовлене обладнання. Таким чином, в даному пункті контракту сторони обумовили саме строк виконання відповідачем зобовязань з поставки. Своє зобов'язання за контрактом щодо перерахування 100% оплати за виготовлений трансформатор позивач виконав 26.12.2001р. Відповідно, останнім (тридцятим) днем відвантаження продукції є 25.01.2002р..

Постановою ВГСУ від 27.07.2010 р. також встановлено, що сторони в договорі №356 від 26.12.01 на зберігання та відвантаження продукції обумовили строк дії цього договору до 31.12.02. Але станом на 31.12.02 позивач не прийняв від відповідача вироблений ним виріб у порядку, визначеному п.п. 1.4, 4.2 контракту №191, тому відповідно до положень ст. 210 ЦК УРСР (у відповідній редакції), боржник звільняється від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом, оскільки невиконання або неналежне виконання зобов'язання обумовлено умислом або необережністю кредитора. Зважаючи на те, що позивач не довів набуття ним права власності на виріб станом на 31.12.02 відповідно до положень ст. 128 ЦК УРСР (у відповідній редакції) та умов контракту №191, договір № 356 від 26.12.01 на зберігання та відвантаження продукції не можна оцінювати як договір схову, врегульований ст. 413 ЦК УРСР; а відповідач, як власник виробу, згідно зі ст.ст. 4, 6, 23 Закону України "Про власність", після закінчення дії договору №356, фактичного його невиконання і невизнання позивачем з урахуванням невиконання позивачем протягом тривалого часу контракту №191 в частині вибрання виробу, вправі був розпорядитися виробом на свій розсуд.

В обґрунтування даних позовних вимог позивач посилається на приписи п. 3 ст. 1212 ЦК України та просить стягнути суму 1517283 грн. як повернення виконаного однією із сторін у зобовязанні. При цьому за таких обставин початок перебігу строку позовної давності за цими вимогами слід відліковувати з дати прийняття Вищим господарським судом України постанови у справі № 14/243-15/263/06-9/329/06-6/497/07-10/712/08-27/192/09 від 27.07.2010 р., оскільки саме тоді позивачу стало відомо, що сплачені ним грошові кошти за контрактом № 191 від 26.04.1996 р. знаходяться у відповідача без достатньої правової підстави.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, з посиланням на яку заявлено позовні вимоги, умовами виникнення зобов'язань внаслідок безпідставного набуття майна є: 1) збільшення майна у однієї особи; 2) втрата майна іншою особою; 3) причинний зв'язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстав для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи. Умовами виникнення зобов'язань внаслідок безпідставного збереження майна є: 1) збереження особою майна, яке мал. б бути нею витрачене або втрачене; 2) втрата майна іншою особою; 3) причинний зв'язок між збереженням майна однією особою і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збереження майна однією особою за рахунок іншої особи.

Правовою підставою може бути договір сторін, безпосередній припис закону, тощо. При цьому, до відсутності правової підстави частина перша прирівнює ситуацію, коли підстава, на якій майно було набуте, згодом відпала. Кредитором (потерпілим) є особа, за рахунок якої безпідставно збережене або набуте майно (потерпіла особа). Боржником є особа, яка безпідставно набула або зберегла майно. Змістом даних зобов'язань є право кредитора (потерпілої особи) вимагати повернення безпідставно отриманого або збереженого майна і обовязок боржника виконати цю вимогу й повернути одержане майно.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна (протиправне присвоєння чужого майна), самого потерпілого, інших осіб або наслідок події тощо.

Суд знаходить необґрунтованими доводи відповідача, що знаходяться у матеріалах справи № 8/258/10-45009/3654/11 щодо тотожності предмета та підстав позову у даній справі та у справі № 14/243-15/263/06-9/329/06-6/497/07-10/712/08-27/192/09.

Разом з тим, відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як зазначено в постанові Вищого господарського суду від 08.06.2011р. по справі № 8/258/10, ст. 1212 ЦК України, до відсутності правової підстави відносить також і ситуацію, коли підстава, на якій було набуто або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала. Таке має місце і тоді, коли закінчився строк дії договору, на підставі якого особа користувалася майном тощо, тобто приписи п.3 ч. 3 вказаної статті можуть застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобовязанні.

З врахуванням встановленого факту перерахування грошових коштів позивачем і не отриманням визначеного контрактом № 191 трансформатора та закінчення строку дії контракту, наявні усі підстави вважати, що перерахована позивачем сума утримується відповідачем, на теперішній час, без достатньої правової підстави.

Посилання на пропуск позивачем строку позовної давності, є помилковим, поскільки, перебіг такого строку почався з моменту набрання чинності постановою Вищого господарського суду України від 27.07.2010 року у справі № 14/243-15/263/06-9/329/06-6/497/07-10/712/08-27/192/09, оскільки до того моменту позивач намагався отримати майно, за яке було сплачено спірну суму, а в подальшому збитки.

На підставі викладеного, позов слід задовольнити.

Судові витрати, відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на відповідача, поскільки спір доведено до судового розгляду з його вини..

Керуючись ст.ст. 1212 ЦК. України, ст. 3,4-5, 22, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити .

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Запорізький завод надпотужних трансформаторів»(69124, м. Запоріжжя, вул. Випробувачів, 2, р/р № 26008001000359 в ЗТФ ВАТ «БІГ Енергія», МФО 313708, код ЄДРПОУ 05763702) на користь Науково-виробничої фірми «КЛІО-К»ЛТД (04071, м. Київ, вул. Оболенська, 12, офіс 6, р/р № 26005252755000 в ПАТ «УкрСиббанк», МФО 351005, код ЄДРПОУ 19484621) 1517283 грн.00 коп. основного боргу, 15172 грн. 83 коп. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його підписання.

Рішення підписано 26.07.2011р.

Суддя Н.С. Кутіщева-Арнет