Рішення № 18110298, 30.08.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "30" серпня 2011 р. Справа № 2/5007/83/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого - судді Тимошенка О.М. <Поле для тексту >

при секретарі Кудряшовій М.І.

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 (довіреність від 25.07.11)

від відповідача не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємця ОСОБА_2 (м.Коростень Житомирська область) <В особі(назва) ><Поле для тексту >

до Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (м.Житомир)

про стягнення 80085,37 грн. <Поле для тексту >

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 80085,37грн., з яких: 61393,25грн. боргу за поставлені запчастини, 10087,82грн. пені, 6691,86грн.інфляційних, 1912,44грн. 3% річних.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причину неявки суд не повідомив, про день розгляду справи був повідомлений належним чином. Таким чином, відповідач не скористався своїм правом наданим йому ст.22 ГПК України, бути присутнім у судовому засіданні та надати свої заперечення по суті позову.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський.

ВСТАНОВИВ:

За усною домовленістю між Приватним підприємцем ОСОБА_2 (позивач) та Дочірнім підприємством "Житомирський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (відповідач), позивач за період з 2008 по 2010 роки поставив відповідачу автозапчастини на загальну суму 85570,75грн., що підтверджується видатковими накладними №170 від 15.12.08 на суму 8177,50грн., №6 від 13.02.09 на суму 8568,00грн., №98 від 15.07.09 на суму 12000грн., №145 від 03.12.09 на суму 16792,25грн., №17 від 25.02.10 на суму 33513,50грн., №61 від 16.06.10 на суму 6519,50грн. та довіреностями на отримання товару (а.с.10-30).

Оскільки за отримані автозапчастини відповідач розрахувався чатково, позивач просить стягнути з відповідача борг , що на день розгляду справи становить 61393,25грн., що також підтверджується підписаним сторонами та скріпленим печатками актом звірки розрахунків (а.с.31).

За нормами ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

10.06.11 позивач надіслав відповідачу вимогу щодо оплати заборгованості, яку відповідач залишив без відповіді та задоволення (а.с.32).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 61393,25 грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі ст.611 ЦК України просить стягнути з відповідача пеню, що згідно розрахунку позивача становить 10087,82 грн.(а.с.34).

За статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За нормами статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст. 546, ч.1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Оскільки сторони договір щодо пені не укладали суд відмовляє позивачу у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 10087,82грн. пені.

Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми розмір яких, за період з 16.06.10 по 30.06.11, згідно розрахунків позивача становить: 6691,86 грн. інфляційних та 1912,44 грн. 3% річних (а.с.35,36).

Враховуючи строк поштового обігу - 5 днів та передбачений ст.530 ЦК України семиденний строк для виконання зобов'язання від дня отримання вимоги, строк виконання обов'язку по сплаті за придбаний товар у відповідача настав 22.06.11, тому вказані розрахунки мають обраховуватись саме з 22.06.11.

За період з 22.06.11 (строк виконання зобов'язання) по 30.06.11 (з розрахунку позивача) , тобто за 8 днів, сума 3% річних становить 40,37грн. (61393,25х3%:365х8).

Таким чином, 3% річних в розмірі 40,37грн. підлягають стягненню.

Щодо нарахування інфляційних, то слід зазначити, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 р., № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

З огляду на викладене, індекс інфляції має нараховуватись в наступному місяці за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж.

Судом встановлено, що платіж мав бути здійснений відповідачем - 22.06.11.

Таким чином, перевіривши розрахунок інфляційних, суд прийшов до висновку, що позивачем безпідставно врахований індекс інфляції, оскільки індекс за червень є таким по відношенню до попереднього місяця, тобто до травня. А так як строк виконання зобов'язання настав в червні, то перший індекс інфляції, який має бути врахований - це індекс за липень.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних в розмірі 6691,86грн.

Відповідно до ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином , відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу не надав, у судове засідання не з'явився.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 61433,62грн., з яких: 61393,25грн. боргу, 40,37грн. 3% річних. В частині стягнення пені, інфляційних та 1872,07 грн. річних слід відмовити.

Витрати , пов'язані з оплатою державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог , оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 49, 82 85 ГПК України, Господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (10000, м.Житомир, вул.Перемоги,75, код 32008278) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ідент. номер НОМЕР_1):

- 61393,25 грн. основного боргу;

- 40,37 грн. річних;

- 614,34 грн. витрат на оплату державного мита

- 181,04 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3.Відмовити в позові в частині стягнення пені, інфляційних та 1872,07 грн. річних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тимошенко О.М.

<Поле для текста >

Віддрукувати:

1- в справу

2- відповідачу (рек. з повідомленням)