Рішення № 18108382, 05.09.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2011 р.

Справа № 5004/1491/11 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Цунамі», м.Луцьк

до відповідача-1 приватного підприємства «Промінь», с.Липини, Луцького району

від відповідача-2 приватного підприємства «Промінь-Електро», с.Липини, Луцького району

про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19.01.2010р.

Суддя Якушева І.О., при секретарі Дзірба О.М.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (дов. №2 від 15.08.2011р.)

від відповідача-1 ПП «Промінь»: ОСОБА_2 (дов. №1 від 26.08.2011р.)

від відповідача-2 ПП «Промінь-Електро»: н/з

Суть спору: позивач в позовній заяві просить визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 19.01.2010р.

На обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 27.10.2009р. господарський суд Волинської області постановив рішення про стягнення з ПП «Промінь»на користь ТзОВ «Цунамі»230439,58 грн. Вказане рішення вступило в законну силу 12.05.2010р. у звязку із апеляційним (постанова Львівського апеляційного господарського суду від 12.05.2010р.) і касаційним (постанова Вищого господарського суду України від 31.08.2010р.) розглядами справи.

Як вказує позивач, щоб не повертати дані кошти, директор і власник ПП «Промінь»ОСОБА_3 за допомогою приватного нотаріуса ОСОБА_4 і приватного підприємця (оцінювача) ОСОБА_5 19.01.2010р. укладає псевдо-договір купівлі-продажу земельної ділянки.

Вважає, що цей договір має ознаки нікчемного правочину та ознаки попереднього договору.

З урахуванням приписів ст.236 ЦК України просить застосувати Закон ст.ст. 215, 228 ЦК України та визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 19.01.2010р.

У тексті позовної заяви позивач також вказує, що підлягають витребуванню судом у відповідачів 1, 2, третьої особи приватного підприємця (оцінювача) документи для їх належної юридичної кваліфікації, заявляє клопотання:

- про залучення до участі у справі третьою особою на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору заступника начальника ВДВС Луцького районного управління юстиції Шумчука В.Г.;

- про залучення до участі у справі третіми особами на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору 1) приватного нотаріуса Луцького районного нотаріального округу Волинської області ОСОБА_4, 2) оцінювача приватного підприємця ОСОБА_5;

- про застосування Закону ст.67 ГПК України винесення ухвали про застосування заходів для забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони відчуження земельної ділянки площею 0,2974 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1.

Клопотання про вжиття заходів забезпечення позову розглянуто судом на стадії порушення провадження у справі та відхилено (ухвала суду про порушення провадження у справі від 29.07.2011р).

Решту клопотань розглянуто в судовому засіданні 31.08.2011р.

Відповідач-1 ПП «Промінь»у відзиві від 26.08.2011р. позовних вимог не визнав, просить у задоволенні позову відмовити, посилаючись на таке:

- 19 січня 2010 року між приватним підприємством «Промінь»та приватним підприємством «Промінь-Електро»було укладено договір купівлі-продажу від 19.01.2010р. земельної ділянки площею 0,2974 га., яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, кадастровий номер: 0722883400:01:002:1086.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Договір купівлі-продажу від 19.01.2010р. земельної ділянки підписаний уповноваженими особами ПП «Промінь» та ПП «Промінь-Електро», скріплений печатками останніх та посвідчений приватним нотаріусом.

Згідно ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При укладенні договору купівлі-продажу від 19.01.2010р. сторонами досягнуто згоди з усіх його істотних умов.

Конституцією України та чинним законодавством передбачено право позивача на звернення до суду за захистом порушеного права чи інтересу у спосіб, визначений ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатись до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Виходячи зі змісту зазначеної норми, порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду.

Позивачами в силу ст. 21 ГПК України є підприємства та організації, що подали позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу

Договір купівлі-продажу від 19.01.2010р. земельної ділянки укладений між приватним підприємством «Промінь»та приватним підприємством «Промінь-Електро».

Позивач - ТзОВ «Цунамі»не є стороною у спірному договорі. Спір про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 19.01.2010р. стосується прав та охоронюваних інтересів сторін договору.

Статтею 2 ГПК України передбачено, що господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом цих норм правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Отже, у особи яка звернулась до суду - ТзОВ «Цунамі»відсутня наявність суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов. Відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов'язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов'язку від зобов'язаних осіб.

Позивач вважає, що дана земельна ділянка знаходилась не у власності ПП «Промінь», а у фізичної особи ОСОБА_3

Вищезазначене спростовується тим що відповідно до договору купівлі-продажу від 20.11.2007р. ПП «Промінь»одноособово набуло права власності на земельну ділянку площею 0,2974 га., яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

Згідно з цим фізична особа ОСОБА_3 не міг бути власником земельної ділянки і укладати договір купівлі-продажу від 19.01.2010р., який є предметом спору, в якості власника ділянки.

Позивач стверджує, що укладений між відповідачами у справі договір купівлі-продажу від 19.01.2010р. є «якимось юридично некоректним актом із вульгарними ознаками лише попереднього договору».

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Позивачем при написанні позовної заяви незрозуміло і некоректно подано обґрунтування останнього аргументу щодо визнання недійсним договору. Позивач, посилаючись на норму статті 659 ЦК України, мабуть, стверджує, що при укладенні договору купівлі-продажу ПП «Промінь»не повідомило ПП «Промінь-Електро»про існування прав третіх осіб на земельну ділянку.

Земельна ділянка ПП «Промінь»на момент укладення спірного договору купівлі-продажу, тобто 19.01.2010р., будь-яких обтяжень не мала. Це підтверджувалось наявними правовстановлюючими документами щодо права власності на земельну ділянку у ПП «Промінь»та відповідним витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Відповідач-2 ПП «Промінь-Електро»пояснень по справі не подав, повноважного представника в судове засідання не направив.

Враховуючи те, що неявка представника відповідача-2 не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути спір за відсутності представника відповідача-2, повідомленого належним чином про судовий розгляд, за наявними у справі матеріалами згідно з положеннями статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 31.08.2011р. представник позивача підтримав позовні вимоги та клопотання, заявлені в позовній заяві, просив:

- залучити до участі у справі третьою особою на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору заступника начальника ВДВС Луцького районного управління юстиції Шумчука В.Г., третіми особами на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору 1) приватного нотаріуса Луцького районного нотаріального округу Волинської області ОСОБА_4, 2) оцінювача приватного підприємця ОСОБА_5;

- витребувати: договір купівлі-продажу земельної ділянки від 20.11.2007р., Державний акт на право власності на землю серії ЯД №328358 від 30.09.2008р.,висновок про експертну грошову оцінку земельної ділянки від 14.01.2010р., висновок про експертну грошову оцінку земельної ділянки, який зазначений в договорі від 20.11.2007р., докази здійснення оплати земельної ділянки за договором від 20.11.2007р., докази здійснення оплати між ПП «Промінь»і ПП «Промінь-Електро»за договором від 19.01.2010р.

За змістом ст.27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права і обовязки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Допущення або притягнення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, до участі у справі вирішується господарським судом з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес до даної справи.

З огляду на предмет спору у даній справі - визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19.01.2010р., який укладено між ПП «Промінь»і ПП «Промінь-Електро», позивачем не обгрунтовано, який юридичний інтерес до даної справи мають заступник начальника ВДВС Луцького районного управління юстиції Шумчук В.Г., приватний нотаріус Луцького районного нотаріального округу Волинської області ОСОБА_4, оцінювач приватний підприємець ОСОБА_5 , а тому клопотання про залучення цих осіб третіми особами залишено без задоволення.

Клопотання представника позивача про витребування документів до задоволення не підлягає. Копія договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20.11.2007р., копія Державного акту на право власності на землю серії ЯД №328358 від 30.09.2008р. містяться в матеріалах справи, а тому відсутня необхідність витребовувати їх повторно; експертна грошова вартість земельної ділянки, що відчужувалася за договором від 19.01.2010р., вказана в самому тексті договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19.01.2010р.; договір купівлі-продажу земельної ділянки від 20.11.2007р. не є предметом спору у справі №5004/1491/11, а тому відсутня необхідність витребування висновку про експертну грошову оцінку земельної ділянки, який зазначений в договорі від 20.11.2007р., доказів здійснення оплати земельної ділянки за договором від 20.11.2007р.; витребування доказів здійснення оплати між ПП «Промінь»і ПП «Промінь-Електро»за договором від 19.01.2010р. не обґрунтовано з огляду на підстави, з яких позивач оскаржує договір від 19.01.2010р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

в с т а н о в и в :

статтею 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності із ст. 1 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи ( у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статуту субєкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 2 ГПК України передбачено, що господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Частиною 1 ст.16 ЦК України передбачено, що захист цивільних прав та інтересів здійснюється, зокрема, у такий спосіб, як визнання правочину недійсним.

За змістом цих норм, правом на предявлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Отже, вирішуючи спір, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася, субєктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов. Відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову в задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обовязку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обовязку від зобовязаних осіб.

Відповідно до п.4 Розяснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999р. №02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визнанням угод недійсними» в редакції змін, внесених 10.12.2004р., якщо чинне законодавство не визначає коло осіб, які можуть бути позивачами у справах, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами ст.2 ГПК України. Отже, крім контрагентів за договором, прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує ця угода.

Згідно з поясненнями представника позивача, договір купівлі-продажу земельної ділянки від 19.01.2010р. було укладено ПП «Промінь»для того, щоб не повертати кошти, які були присуджені до стягнення з ПП «Промінь»на користь ТзОВ «Цунамі»рішенням господарського суду Волинської області від 27.10.2009р. у справі №06/122-38, чим порушено право ТзОВ «Цунамі» на отримання коштів від ПП «Промінь».

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Згідно зі ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, із наведених норм вбачається, що обов'язковим при зверненні до суду з певною матеріально-правовою вимогою є доведення, зокрема, позивачем під час розгляду справи фактів порушення, невизнання, оспорювання своїх прав та законних інтересів, на захист яких заявлено позов. Факт доведення має відбуватися в порядку, передбаченому розділом 5 ГПК України - «Докази».

Суд, в свою чергу, на підставі поданих сторонами доказів, з урахуванням усіх обставин справи, керуючись відповідним законодавством, встановлює факт наявності порушення, невизнання чи оспорювання прав та інтересів позивача, на захист яких подано позов, захищає порушені або оспорювані суб'єктивні майнові права та охоронювані законом інтереси особи, яка подала позов, шляхом прийняття рішення про задоволення позовних вимог; в іншому випадку, тобто в разі не доведення позивачем факту порушення, оспорювання, тощо його прав та законних інтересів, відмовляє у позові.

Припущення позивача про те, що ПП «Промінь»було відчужено земельну ділянку за договором від 19.01.2010р. з метою уникнення виконання рішення господарського суду від 27.10.2009р. у справі №06/122-38, прийнятого на користь ТзОВ «Цунамі», не обґрунтовано та не підтверджено жодними доказами.

З огляду на викладене, позивачем не доведено наявність обставин і підстав, за яких спірний договір порушує його права і законні інтереси, тобто не доведено факту порушення свого субєктивного цивільного права укладенням цього договору, а відтак у нього відсутнє право вимагати визнання недійсним договору купівлі-продажу, а тому в позові ТзОВ «Цунамі»про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19.01.2010р. слід відмовити.

Керуючись ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову відмовити.

Суддя І. О. Якушева

Повний текст рішення

складено та підписано

05.09.11