Рішення № 18108338, 31.08.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2011 р.

Справа № 5004/1632/11

Господарський суд Волинської області у складі судді Костюк С.В., розглянувши справу

за позовом Відкрите акціонерне товариство “Ковельагроспецпостач” м. Ковель

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Металоторг” м. Ковель

про стягнення 2023,76 грн.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: ОСОБА_1- юристконсульт, довіреність №126 від 22.08.2011р.

від відповідача:.н/з

Права та обовязки учаснику судового процесу розяснені відповідно до ст.20,22 ГПК України.

Відводу судді не заявлено.

Заяви про технічний запис судового процесу не подано.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення, відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Суть спору: Позивач Відкрите акціонерне товариство “Ковельагроспецпостач” звернувся з позовною заявою про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Металоторг” 2023,76 грн., з них 1902,60 грн. заборгованості за поставлений товар, 86,76 грн. інфляційних втрат, 34,40 грн. 3% річних.

Обґрунтовуючи заявлену вимогу вказує, що зобовязання 08.02.2010р. між ВАТ “Ковельагроспецпостач”, та ТзОВ “Металоторг” виникли на підставі договору купівлі-продажу, укладеного шляхом підписання видаткової накладної на отримання товару.

Факт поставки товару суму 1 902,60грн. підтверджується видатковою накладною № РН-000462 від 08.02.2010р. та довіреністю серії НОМЕР_1 від 08.02.2010р.,яка видана на імя ОСОБА_2

На претензію позивача № 578 від 21.12. 2010р.оплатити товар відповіді не отримано, коштів не перераховано.

Представник позивача в судовому засіданні заявлену вимогу підтримав в повному обсязі та просить задоволити позов.

Відповідач пояснень по суті позовних вимог не представив в судове засідання не зявився. Ухвала суду про порушення провадження у справі від16.08.2011р.направлена за адресою вказаною в позовній заяві повернулась без вручення адресату з відміткою“за закінченням терміну зберігання”.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Водночас, законодавство України, в т.ч. ГПК, не зобовязує сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із ст. 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

У разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом, і дана особа своєчасно не повідомила про це господарський суд, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675).

Оскільки ухвала суду направлена за адресою вказаною в позовній заяві, яка співпадає з адресою згідно витягу ЄДРПОУ, то з врахуванням викладеного в Інформаційному листі Вищого господарського суду України, судом прийнятті всі належні процесуальні дії щодо повідомлення відповідача про розгляд справи

За статтею 75 ГПК України суду надано право розглядати справу за наявними в ній матеріалами.

З наданих суду матеріалів, прояснень представників сторін вбачається наступне:

08.02.2010р. позивачем згідно видаткової накладної № РН-000462, довіреністю серії НОМЕР_1 на імя ОСОБА_2, було відпущено відповідачу товаро матеріальних цінностей на суму 1902,60 грн..

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України, ст.526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що вимога про оплату товариству в сумі 1902,60 грн. направлена відповідачу 22.12.2010р., що підтверджується реєстром відправлення рекомендованих листів та поштових повідомлень №0598 від 22.12.2010р. (а.с.12-13).

За статтею 655 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

За статтею 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобовязання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 2 ст. 625 Цивільного кодексу України зобовязує боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача сума нарахувань від інфляції за період прострочення зобовязання по оплаті за поставлений товар з січня по липень 2011р. складає 86,76 грн., 3% річних 34,40 грн.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи те, що заборгованість в сумі 1 902,60грн. підтверджена матеріалами справи, інфляційні в сумі 86,76 грн., 34,40 грн. 3% річних нараховано згідно ст. 625 ЦК України , вимога позивача підставна і підлягає задоволенню.

Оскільки спір до розгляду суду доведений з вини відповідача судові витрати понесені позивачем по оплаті державного мита в сумі 102 грн. та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. підлягають відшкодуванню з відповідача, згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 520, 526, 610 Цивільного кодексу України, ст.ст. 32, 33, 43, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд, -

в и р і ш и в :

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Металоторг” (45000, м. Ковель, вул. Мазепи, 4, ЄДРПОУ 32802108, р/р 2600401229879 філії ПАТ “Кредобанк”, МФО 325365) в користь Відкритого акціонерного товариства “Ковельагроспецпостач” (45000, м. Ковель, вул. Ватутіна,20, р/р 260013013488в “Промінвестбанк”, МФО 303138, код ЄДРПОУ 00913195) 2023,76 грн., з них 1902,60 грн. заборгованості за поставлений товар, 86,76 грн. інфляційних втрат, 34,40 грн. 3% річних, а також 102 грн. витрат по оплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України.

Суддя С. В. Костюк

Повний текст рішення

складено та підписано

31.08.11