Рішення № 18108229, 31.08.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

31 серпня 2011 р. Справа 2/89/2011/5003

за позовом:Дочірнього підприємства "Теплокомуненерго МАЯК" Відкритого акціонерного товариства "МАЯК" 21029, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 145

до:Вінницького міського комунального підприємства "Вінницяміськліфт" 21032, м. Вінниця, вул. Чорновола, 14

про стягнення 5 560,62 грн.

Головуючий суддя Мельник П.А.

Cекретар судового засідання Віннік О.В.

Представники

позивача :ОСОБА_1, - за довіреністю;

відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Дочірнього підприємства "Теплокомуненерго МАЯК" Відкритого акціонерного товариства "МАЯК" до Вінницького міського комунального підприємства "Вінницяміськліфт" про стягнення 5 560,62 грн. заборгованості, в тому рахунку 3860,62 грн. - боргу та 1700,00 грн. - штрафу.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 04 серпня 2011 р. порушено провадження у справі 2/89/2011/5003 та призначено засідання на 31.08.2011.

31.08.2011 року в через канцелярію суду від позивача надійшла заява №348 від 31.08.11 р. (вх. № канцелярії суду 08-46/11423/11 від 31.08.11 р.) про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній просить суд зменшити ціну позову на 3000,00 грн., в зв'язку з тим, що після порушення провадження у справі відповідач погасив вказану заборгованість та стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 860,62 грн. та 1700,00 грн. - штрафу.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його в повному обсязі (з урахуванням заяви №348 від 31.08.2011 року про зменшення розміру позовних вимог).

Відповідач в судове засідання, призначене на 31.08.11 року не з'явився, витребуваних ухвалою суду документів не надав, незважаючи на те, що належним чином повідомлявся про час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №20337097 з відміткою про вручення відповідачу від 08.08.2011 року.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Беручи до уваги той факт, що неявка в засідання суду відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

01 січня 2010 року між Дочірнім підприємством "Теплокомуненерго Маяк" Відкритого акціонерного товариства "Маяк" (виконавець) та Вінницьким міським комунальним підприємством "Вінницяміськліфт" (споживач) був укладений договір приєднання №31/10 про надання послуг теплопостачання за умовами якого виконавець зобовязався надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а споживач зобовязався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених даним договором за умови безперебійного і в повному обсязі забезпечення енергоносіями, паливом, електроенергією, водою.

Так, за період з січня 2010 року по травень 2011 р. позивачем було надано відповідачу послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води на загальну суму 3927,19 грн., про що зазначено в двосторонніх актах про використану теплову енергію і гарячу воду та у рахунках на оплату вартості наданих послуг.

Згідно з положеннями п.7 договору оплата за надані послуги за наявності засобів обліку гарячої води і теплової енергії здійснюється за їх показаннями.

У відповідача встановлені лічильники обліку теплової енергії, дані яких наведені в п.3 договору.

Вартість послуг теплопостачання визначена в п.п. 4, 5 договору згідно з діючими тарифами, які встановлені Рішенням Вінницького міськвиконкому від 10.12.2009 року №2784 та №3009 від 28.12.2010 року.

Відповідно до п. 8 договору виконавець щомісячно в строк до 25 числа місяця попереднього до надання послуг надає споживачу рахунок на попередню оплату теплової енергії. Споживач зобов'язаний оплатити кожний рахунок протягом трьох календарних днів з дня його отримання. Крім того, виконавець щомісячно надає споживачеві до 10 числа місяця, що настає за місяцем, в якому надані послуги, рахунки-фактури за фактично надані за цим договором послуги, платежі за які вносяться споживачем в 3-денний строк після отримання рахунку-фактури або через 6 календарних днів після їх відправлення (за мінусом попередньої оплати).

В порушення вказаних умов укладеного договору відповідач у встановлені договором строки за отримані послуги оплату в повному розмірі не здійснив, лише частково сплатив грошові кошти на загальну суму 66,97 грн., в результаті чого за відповідачем утворився борг у розмірі 3860,62 грн.

Згідно п. 10 договору за несвоєчасне внесення плати та невиконання зобов'язань за даним договором із споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен календарний день прострочки та штраф у розмірі 100,00 грн. за кожний випадок вказаних порушень.

Крім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1700,00 грн. штрафу за неналежне виконання умов договору.

Розглянувши подану позивачем заяву, №348 від 31.08.11 р. суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Подана позивачем заява №348 від 31.08.11 року судом приймається, оскільки в даному випадку, як вбачається із матеріалів справи та характеру відносин, які склались між сторонами, дії позивача стосовно зменшення позовних вимог не суперечать чинному законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Поряд з цим, як наголошено в п. 17 Інформаційного Листа Вищого господарського суду від 20.10.2006, №01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року", під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, в даному випадку - це є сума 2560,62 грн.

Питання щодо повернення зайво сплаченої суми державного мита у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством.

У зв'язку з тим, що відповідач в добровільному порядку не повертає вказану суму боргу, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір приєднання №31/10 від 01.01.2010 року є договором постачання теплової енергії.

В силу ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною 2 ст. 714 ЦК України передбачено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч.6 ст.276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України) .

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

У відповідності до п.1 та п.2 ст.32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Статтею 30 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що державне регулювання цін/тарифів базується на основних принципах, до яких, зокрема, належить нормативне регулювання надання житлово-комунальних послуг споживачам за цінами/тарифами, затвердженими в установленому законом порядку.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та подані сторонами докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 860,62 грн. заборгованості за надані послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 1700,00 грн. - штрафу. Розглянувши дані вимоги, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного чи неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно п. 10 договору за несвоєчасне внесення плати та невиконання зобов'язань за даним договором із споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен календарний день прострочки та штраф у розмірі 100,00 грн. за кожний випадок вказаних порушень.

З огляду на вказане, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 1700,00 грн. - штрафу заявлено правомірно та підлягають задоволенню.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду належних доказів в спростування позовних вимог, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на заявлену до стягнення суму заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі (з урахуванням поданої позивачем заяви №348 від 31.08.2011 року про зменшення позовних вимог).

Відповідно до ст. 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на останнього.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 530, 610, 611, 612, 549, 551, 655, 714 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, 275, 276 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити (з урахуванням заяви №348 від 31.08.2011р. про зменшення позовних вимог).

2. Стягнути з Вінницького міського комунального підприємства "Вінницяміськліфт" (21032, м. Вінниця, вул. Чорновола, 14, код ЄДРПОУ 36150849) на користь Дочірнього підприємства "Теплокомуненерго Маяк" Відкритого акціонерного товариства "Маяк" вул. Хмельницьке шосе, 145, м. Вінниця, 21029, код ЄДРПОУ - 23110524) 860,62 грн. - основного боргу, 1700,00 грн. - штрафу, 102,00 грн. - відшкодування витрат повязаних зі сплатою державного мита та 236,00 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Суддя Мельник П.А.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 01 вересня 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу 21029, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 145

3 - відповідачу 21032, м. Вінниця, вул. Чорновола, 14