Постанова № 18108126, 01.09.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" вересня 2011 р. Справа № 5004/24/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя:Першиков Є.В.

суддіДанилова Т.Б., Осетинський А.Й.

розглянувши матеріали касаційної скаргидержавного підприємства "Придніпровська залізниця"

на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 18.05.2011р.

у справі

господарського суду№5004/24/11

Волинської області

за позовомдержавного підприємства "Придніпровська залізниця"

доприватного малого підприємства "Євро-В"

про

за участю представників сторін:

позивача

відповідача стягнення 67 055,68грн.

ОСОБА_1 дов. № 40 від 01.01.2011

ОСОБА_2, дов. № 11 від 31.08.2011

ОСОБА_3 дов. б/н від 24.01.2011

Розпорядженням №03.08-05/519 від 30.08.2011р. змінено склад колегії суддів у справі №5004/24/11, призначеної до розгляду у складі: головуючий суддя Ходаківська І.П., судді Данилова Т.Б., Муравйов О.В., утворено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Осетинський А.Й.

В С Т А Н О В И В :

У січні 2011 року державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулося до господарського суду Волинської області з позовною заявою до приватного малого підприємства "Євро-В" про стягнення 67 055,68грн., з яких: штраф у 5-кратному розмірі в сумі 66 115,00грн. за невірно зазначену у накладній масу вантажу на підставі ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України, додаткові витрати залізниці за затримку вагону для проведення зважування вантажу та оформлення комерційного акту в сумі 940,68грн. та судові витрати.

Рішенням господарського суду Волинської області від 03.03.2011р. (суддя Костюк С.В.) визнано вину відправника у невірно зазначеній в накладній масі вантажу, позов державного підприємства "Придніпровська залізниця" задоволено частково: стягнуто штраф 66 115 грн. за невірно зазначену масу у перевізних документах, пропорційно судові витрати, в задоволенні вимоги щодо стягнення додаткових витрат в сумі 940,68грн. відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.05.2011р. (судді Щепанська Г.А., Бригінець Л.М., Демидюк О.О.) за апеляційною скаргою приватного малого підприємства "Євро-В" змінено рішення господарського суду Волинської області від 04.04.2011р. зменшено стягнутий штраф та судові витрати, стягнуто з приватного малого підприємства "Євро-В" штраф 5000 грн., державне мито 49,58грн. та 17,70 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті судове рішення залишено без змін.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.05.2011р. скасувати, а рішення господарського суду Волинської області від 04.04.2011р. залишити в силі.

Невірним застосуванням норм матеріального права залізниця вважає те, що п'ятикратний розмір штрафу встановлений законодавчим актом ст.ст.118 та 122 Статуту залізниць України і тому повинен стягуватись в повному розмірі, а порушенням норм процесуального права залізниця вважає те, що суд апеляційної інстанції не встановив винятковості даного випадку та підстав для зменшення штрафу, чим порушив ст.83 ГПК України.

Заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, за залізничною накладною №36389146 у липні 2010 року зі станції відправлення Володимир-Волинський Львівської залізниці відповідачем приватним малим підприємством "Євро-В" відправлено на станцію призначення Запоріжжя Ліве Придніпровської залізниці вантаж - брухт чорних металів вид 17 у напіввагоні №67662544. Одержувачем вантажу зазначено ВАТ "Запоріжсталь".

Судами встановлено, що відповідно до даних залізничної накладної №36389146 навантаження вагонів здійснювалось засобами відправника (відповідача) із зазначенням у залізничній накладній маси вантажу у вагоні №67662544 - 67 000 кг, тари 22 800 кг, вага визначена вантажовідправником на автомобільних вагах.

На станції Здолбунів Львівської залізниці при контрольному переважуванні вагону у статичному режимі на 150-тонних вагонних електронно-тензометричних вагах станції, повірених 05.03.2010р., було встановлено, що у вагоні №67662544 фактична вага нетто на 6 300 кг менша, ніж зазначено в накладній №36389146, про що складено комерційний акт від 04.07.2010р. АА №062681/111/351, згідно якого при визначені маси тари використовувались дані, зазначені відправником у перевізному документі 22 800 кг.

За даними комерційного акту завантаження у вагоні рівномірне, нижче рівня бортів на 300 мм., вантаж брикетований, помаркований розчином вапна, маркування не порушено. Вагон прибув технічно справний, люки та двері закриті щільно, ув'язнені 6 мм дротом, слідів втрати вантажу не виявлено.

В акті загальної форми, складеному на станції Здолбунів Львівської залізниці 04.07.2010р. №171 зазначено про нарахування платежів при затримці вантажу, а саме за користування вагоном 17,50грн., зважування один раз 75,20грн., маневрова робота 1 година 585,20грн. телеграма 2 шт. 106грн., всього 783,90грн., плюс ПДВ 156,78грн., всього з ПДВ 940,68грн.

08.07.2010р. на станції Запоріжжя Ліве Придніпровської залізниці при видачі вантажу вантажоотримувачу ВАТ "Запоріжсталь" проведена перевірка маси вантажу на електронних вагах вантажоотримувача, під час видачі вантажу виявлено невідповідність маси вантажу, зазначеній вантажовідправником в накладній, а саме менше на 6 200 кг, про що складено комерційний акт АА №018917/352 від 08.07.2010р. на станції Запоріжжя Ліве, згідно якого на станції призначення при визначенні маси вантажу було використано зазначення маси вантажу з брусу вагону 22800 кг. Окреме визначення маси тари після вивантаження в даному випадку не передбачено. Даний акт підписаний представником станції та уповноваженим представником вантажоотримувача.

Вирішуючи справу по суті, суди підставно виходили із ст.24 Статуту залізниць України, якою встановлено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Оскільки відповідно до ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену в накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі 5-кратної провізної плати за всю відстань перевезення, державне підприємство "Придніпровська залізниця" правомірно нарахувало відповідачу штрафні санкції у розмірі 66115 грн. згідно з розрахунком. Передбачений ст.122 Статуту штраф стягується з відправника за сам факт неправильно зазначених в накладній відомостей про масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача, незалежно від наявності чи відсутності збитків у залізниці.

Відмовляючи в задоволенні вимог позивача щодо стягнення додаткових витрат в сумі 940,68грн. згідно акту загальної форми №171 від 04.07.2010р., який складено на станції Здолбунів Львівської залізниці, судом першої інстанції, з чим погодився апеляційний суд, враховано, що виконання залізницею додаткових операцій, пов'язаних з перевезенням вантажів, не доведено належними доказами.

Змінюючи рішення суду першої інстанції та зменшуючи розмір стягнення штрафу до 5000 грн., суд апеляційної інстанції обґрунтував це ст.233 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 статті 551 ЦК України також містить норму, за якою розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічна норма міститься також у п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, за якою господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В обґрунтування зменшення розміру стягнення штрафу суд апеляційної інстанції вказав на те, що оскільки штрафна санкція вантажовідправника, передбачена ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України є досить значною, розмір штрафу є непомірно великим у порівнянні і з вартістю послуг перевезення, і з вартістю вантажу, послався при цьому на зміст ст.233 ГК України.

Таким чином, зменшуючи суму штрафу, суд діяв в межах повноважень, наданих нормами матеріального та процесуального права.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки ( штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем.

З таких обставин апеляційний суд безпідставно стягнув з відповідача на користь залізниці судові витрати пропорційно зменшеній сумі штрафу, оскільки судові витрати в цьому випадку підлягали стягненню повністю.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги державного підприємства "Придніпровська залізниця".

Враховуючи вищевикладене та повноваження касаційної інстанції, визначені ст. 1119 ГПК України, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга державного підприємства "Придніпровська залізниця" підлягає частковому задоволенню, постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 18.05.2011р. підлягає скасуванню в частині розподілу судових витрат, а в частині зменшення штрафу та відмови в решті позовних вимог залишенню без змін.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу державного підприємства "Придніпровська залізниця" задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.05.2011р. у справі №5004/24/11 скасувати частково в частині стягнення держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Стягнути з Приватного малого підприємства "Євро-В" на користь державного підприємства "Придніпровська залізниця" 661,15 грн. державного мита та 232,69 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення штрафу в сумі 5000 грн. та в решті позову постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.05.2011 залишити в силі.

Доручити господарському суду Волинської області видати наказ.

Головуючий Є. Першиков

Судді Т. Данилова

А. Осетинський