Постанова № 18108047, 31.08.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2011 р. Справа № 18/118/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М.,

суддівБакуліної С.В.,

Рогач Л.І.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Полтава банк"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду

від16.06.2011р.

у справі№18/118/11

Господарського судуПолтавської області

за позовомПолтавського акціонерного банку "Полтава банк"

доПриватного акціонерного товариства "Страхової компанії "Саламандра - Україна"

третя особаОСОБА_4

простягнення суми за участю представників

- відповідача:1. ОСОБА_5, дов. б/н від 24.04.2011р.

2. ОСОБА_6, дов. б/н від 24.04.2011р., - В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Полтавський акціонерний банк "Полтава банк" (далі позивач) просив стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхової компанії "Саламандра - Україна" (далі відповідач) страхове відшкодування у сумі 6788,81 грн., обґрунтовуючи свої вимоги невиконанням страхувальником - ОСОБА_4 договірних зобов'язань перед вигодонабувачем відповідно до укладеного між ними кредитного договору.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 29.03.2011р. (суддя Ківшик О.В.) позов задоволено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.06.2011р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., судді Бородіна Л.І., Хачатрян В.С.) рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування та порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити без змін оскаржену постанову суду, а касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що постанова суду є законною і обґрунтованою, а доводи, викладені в касаційній скарзі, висновків суду не спростовують.

Судом задоволено письмове клопотання відповідача про приєднання до справи додаткового обґрунтування до відзиву на касаційну скаргу.

Позивач та третя особа не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржене судове рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 03.02.2006р. між Полтавським акціонерним банком "Полтава-банк" та ОСОБА_4 (позичальник) було укладено кредитний договір №296, згідно умов якого, позичальнику був наданий споживчий кредит у сумі 4990,00 грн. строком на 24 місяці з 03.02.2006р. по 02.02.2008р. зі сплатою 18% річних.

Пунктом 1.1 кредитного договору №296 було закріплено, що повернення кредиту повинно здійснюватися наступним шляхом: заборгованість за кредитом в сумі не менш 10% від загальної суми кредиту позичальник повертає в день перерахування банком кредитних коштів з позичкового рахунку позичальника в рахунок оплати товарів; залишок заборгованості за кредитом позичальник погашає щомісячно, згідно графіку (додаток №1 до договору); нарахування процентів за користування кредитом проводиться банком щомісячно, не пізніше 25 числа кожного місяця; сплата процентів проводиться позичальником щомісячно, не пізніше останнього робочого дня кожного місяця.

Пунктом 1.2. кредитного договору №296 обумовлено, що ОСОБА_4 страхує фінансовий ризик банка відповідальність позичальника за непогашення кредиту, згідно умов цього договору.

На виконання позичальником третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, умов договору кредитування, 03.02.2006р. між ПрАТ СК "СаламандраУкраїна" (страховик), Полтавським акціонерним банком "Полтавабанк" (вигодонабувач) та ОСОБА_4 (страхувальник) було укладено трьохсторонній договір №00000661 добровільного страхування відповідальності позичальника ОСОБА_4 за непогашення кредиту. За умовами договору добровільного страхування вигодонабувач (позивач по справі) отримав право одержати страхове відшкодування при настанні страхового випадку. Термін дії зазначеного договору встановлений з 03.02.2006р. по 02.02.2008р.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на виконання умов договору добровільного страхування №00000661 від 03.02.2006р. третьою особою ОСОБА_4 03.02.2006р. сплачено страховий платіж у сумі 179,10 грн.

Відповідно до пункту 1 договору страхування №00000661 обєктом страхування є майновий інтерес страхувальника, що не суперечить законодавству України, повязаний з матеріальними збитками, які можуть бути завдані вигодонабувачу внаслідок невиконання (неналежного виконання) страхувальником умов кредитного договору (договору позики) №296 від 03.02.2006р.

Згідно пункту 2 договору страховим випадком є ймовірне отримання прямих майнових збитків вигодонабувачем внаслідок невиконання (неналежного виконання) страхувальником фінансових зобовязань, передбачених кредитним договором, а саме, неповернення або часткове неповернення страхувальником кредиту, процентів по ньому впродовж 5 днів з дати кінцевого розрахунку, порушення графіку повернення кредиту на термін більш ніж 30 днів.

Місцевий господарський суд своє рішення про задоволення позову мотивував тим, що вимоги позивача є обґрунтованими і підтвердженими матеріалами справи.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у позові, виходив з того, що повідомлення вигодонабувачем страховика про настання страхових випадків у період, визначений умовами договору як страховий випадок, належним чином здійснено не було, страховий акт не складався, тому позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Оскаржене судове рішення не підлягає скасуванню виходячи з наступного.

Судами встановлено, що страховий випадок настає після порушення страхувальником графіку повернення кредиту на термін більш ніж 30 днів, після чого вигодонабувач повинен повідомити страховика про настання страхового випадку протягом 3-х робочих днів, як зазначено в пункті 8.1 вказаного договору страхування.

Пунктом 8.2 укладеного договору страхування передбачено, що для врегулювання страхового випадку вигодонабувач зобов'язаний звернутись до страховика із заявою про настання страхового випадку та надати достовірну інформацію та докази, необхідні для підтвердження факту настання страхового випадку і його наслідків та визначення розміру збитку: заяву про настання страхового випадку; копію або оригінал договору страхування; копію або оригінал кредитного договору; копії листування між вигодонабувачем та страхувальником, які мають відношення до цього страхового випадку, якщо такі мали місце; документацію, що засвідчує факт настання страхового випадку: банківську виписку з позичкового рахунку страхувальника, документи, що фіксують платежі за кредитним договором, інші платіжні документи, які підтверджують надходження коштів; документацію про результати проведеної вигодонабувачем роботи по забезпеченню повернення кредиту.

Відтак, як вірно зазначив апеляційний суд в своєму рішенні, заяви про виплату страхового відшкодування позивач мав направляти відповідачу з урахуванням графіку погашення заборгованості за кредитним договором не раніше дати настання страхового випадку, тобто не раніше спливу 30-денного строку, починаючи з дати початку прострочення виконання зобов'язання за кредитним договором.

Позивач цих обставин не спростував.

Позивач у касаційній скарзі посилається на те, що судам було проігноровано той факт, що відповідач всупереч вимог закону України "Про страхування" не відреагував на заяви позивача про виплату страхового відшкодування, не склав страховий акт і не прийняв рішення про відмову у здійсненні страхової виплати.

Проте суди попередніх інстанцій встановили, що позивач не надав доказів направлення заяв про настання страхового випадку з дотриманням вимог Закону України "Про страхування" та умов договору добровільного страхування №00000661 від 03.02.2006р., відповідно до яких страховий випадок настає після порушення страхувальником графіку погашення кредитної заборгованості на термін більш ніж 30 днів, про що страховика слід повідомити протягом 3 робочих днів.

Відповідно до ч.1 ст.25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Враховуючи вищевикладене та межі перегляду судових рішень у суді касаційної інстанції, суд касаційної інстанції зазначає, що апеляційний суд повно встановивши обставини справи, правильно дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки за дослідженими судом вказаними умовами договору страховий випадок не настав, то і право на отримання страхового відшкодування не виникло, а відтак, апеляційний суд виніс законне рішення, яке не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного банку "Полтавабанк" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.06.2011р. у справі №18/118/11 Господарського суду Полтавської області - без змін.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді С.В. Бакуліна

Л.І. Рогач