Ухвала суду № 18095222, 31.08.2011, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа№1512/2-489/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2011 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Петренка В.С.

при секретарі Сушко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом

ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

до публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»

про відшкодування матеріальної шкоди, завданої смертю фізичної особи

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду з позовом до ОСОБА_7, Представництва ООН в Україні, ЗАТ «СК «Українська страхова група»про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи в сумі 589209,83 грн. та 6443,36 грн. щомісячних платежів.

Після відкриття провадження у справі ОСОБА_7 та Представництво ООН в Україні добровільно задовольнили позовні вимоги в частині, яка їх стосувалася, а тому ухвалою суду від 29 вересня 2010 року було закрито провадження у справі в частині вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7 та Представництва ООН в Україні. Ухвалено також продовжити розгляд справи в частині вимог позивачів до ЗАТ СК «Українська страхова група».

В подальшому представник позивачів неодноразово уточнював позовні вимоги та згідно остаточної редакції (а.с. 193-198) просив суд стягнути на користь позивачів з ПАТ «СК «Українська страхова група»грошову суму, яка дорівнює усьому ліміту відповідальності, згідно страхового полісу, а саме: 51000 грн. в наступній пропорції: на користь ОСОБА_2 6120 грн., на користь ОСОБА_3 10200 грн., на користь ОСОБА_5 17340 грн. та на користь ОСОБА_6 17340 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачі посилаються на те, що 26 грудня 2008 року сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобілю Land Rover Freelander, державний номер НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_7, та автомобілю Nissan Bluebіrd, державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_8.

Внаслідок ДТП ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження НОМЕР_3 видане 18.10.1961 року), який мешкав за адресою АДРЕСА_1, від отриманих травм загинув (свідоцтво про смерть НОМЕР_4 видане 12.01.2009 року).

Вироком Біляївського районного суду Одеської області від 16.11.2009 року, ОСОБА_7 був визнаний винним у скоєнні злочину за ст. 286 ч. 2 КК України.

Колегія суддів судової палати по кримінальним справам апеляційного суду Одеської області вирок Біляївського районного суду Одеської області від 16.11.2009 в частині залишення без розгляду цивільного позову скасувала й направила справу на новий розгляд, а в іншій частині вирок Біляївського районного суду Одеської області від 16.11.2009 року залишила без змін.

Позивачі також вказують, що ОСОБА_7 на момент дорожньо-транспортної пригоди перебував у трудових відносинах з Представництвом ООН в Україні й керував автомобілем Land Rover Freelander, державний знак НОМЕР_5, який належить Представництву ООН в Україні (згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу), у робочий час, згідно листа щотижневика транспортного засобу.

Таким чином, позивачі вважають, що оскільки автомобіль Land Rover є, відповідно до ч.1 ст.1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки, то шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відповідно до 4.2 ст.1187 ЦК України, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє цим джерелом підвищеної небезпеки, а такою особою є Представництво ООН в Україні. Окрім того ч. 1 ст. 1172 ЦК України вказує на те, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Виходячи з цього, позивачі дійшли висновку, що Представництво ООН в Україні відшкодовує шкоду завдану їхнім працівником ОСОБА_7 під час виконання ним своїх службових обов'язків з використанням транспортного засобу, який є джерелом підвищеної небезпеки та належить Представництву ООН в Україні.

Позивачі стверджують, що Представництво ООН в Україні застрахувала свою цивільно-правову відповідальність (поліс № ВС/ 3498673) в ПАТ СК «Українська страхова група», ліміт відповідальності якої складає 51000 грн. за шкоду заподіяну життю і здоров'ю, отже позивачі вважають, що ПАТ СК «Українська страхова група»відшкодовує вартість шкоди, заподіяної життю, ліміт якої, згідно полісу, складає 51000 гривень.

Розмір шкоди завданої життю позивачі визначають наступним чином:

- витрати на сплату послуг бюро судово-медичної експертизи (квитанція №104 від 30.12.2008року) у розмірі 243 грн. 61 коп. та послуги банку (квитанція №105 від 30.12.2008року) у розмірі 4 грн. 87 коп.;

- витрати на сплату ритуальних послуг з бальзамування, за гроб та його доставку, послуги в моргу та за дерев'яний хрест ПП ОСОБА_9 у розмірі 2000,40 гривень (накладна №128 від 27.12.2008 року);

- витрати на сплату послуг автобусу у розмірі 90,00 грн. (квитанція №3724 від 29.12.2008 року);

витрати на сплату поминального обіду у розмірі 10965,00 грн. СПД ОСОБА_10 (рахунок №12 від 29.12.2008 року);

витрат на послуги адвоката у розмірі 2400 грн. (квитанція №7778);

витрат на відправлення телеграм у розмірі 38.87 грн. та 42.08 грн.(квитанції №31/601 та №31/701 від 9.02.2009 року)

- середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого.

З посиланням на положення ст.ст. 1200 ЦК України позивачі визначають коло осіб, які мають право на відшкодування шкоди внаслідок смерті ОСОБА_8 та шляхом ділення середньомісячного заробітку на число осіб, з додаванням до цього числа одиниці, що уособлює самого загиблого, вираховують розмір щомісячної виплати в порядку відшкодування кожній особі, що має право на таке відшкодування.

Позивачі наполягають на тому, що непрацездатні особи, які були на утриманні ОСОБА_8 та мають право на відшкодування шкоди внаслідок його смерті, це мати загиблого ОСОБА_5, батько загиблого ОСОБА_6, донька загиблого ОСОБА_2, донька загиблого ОСОБА_3.

В судових засіданнях представник позивачів наполягав на задоволенні позову у повному обсязі, однак в судове засідання, яке відбулось 31 серпня 2011 року, представник відповідачів не зявився, подав до канцелярії суду заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутністю.

ПАТ СК «Українська страхова група»позов не визнало, надало суду письмові заперечення проти позову, в яких посилався на те, що воно в повному обсязі виконало свій обов'язок по виплаті страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/3498673 від 01 грудня 2008 року, а тому підстав для задоволення позову не має.

В судове засідання представник відповідача зявився та підтримав свої заперечення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом у судовому засіданні, 01 грудня 2008 року між ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група»та Представництвом ООН в Україні був укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/3498673, предметом якого є страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу «Ленд Ровер»державний реєстраційний номер НОМЕР_5.

26 грудня 2008 року відбулося зіткнення транспортного засобу «Ленд Ровер»державний реєстраційний № НОМЕР_5, що належить Представництву ООН в Україні під керуванням водія ОСОБА_7 та транспортного засобу «Ніссан» державний реєстраційний № НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_8.

Внаслідок ДТП ОСОБА_8 від отриманих травм загинув 26.12.2008 року, про що свідчить свідоцтво про смерть НОМЕР_4 видане 12.01.2009 року (а.с. 17).

Вироком Біляївського районного суду Одеської області від 16.11.2009 року, ОСОБА_7 був визнаний винним у скоєнні злочину за ст. 286 ч. 2 КК України (а.с. 90-93).

Колегія суддів судової палати по кримінальним справам апеляційного суду Одеської області вирок Біляївського районного суду Одеської області від 16.11.2009 в частині залишення без розгляду цивільного позову скасувала й направила справу на новий розгляд, призначене ОСОБА_7 покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами також скасувала, а в іншій частині вирок Біляївського районного суду Одеської області від 16.11.2009 року залишила без змін (а.с. 94-97).

В судовому засіданні представник позивачів пояснив (і ця обставина була визнана представником відповідача), що в подальшому Біляївський районний суд Одеської області повторно залишив без розгляду цивільний позов, що й стало підставою для звернення із відповідним позовом до Київського районного суду м. Одеси.

Згідно п.1.3 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування власників наземних транспортних засобів»потерпілі це треті юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом заподіяна шкода, цивільно-правову відповідальність за яку несе власник цього транспортного засобу).

П.п. 9.1 9.3 ст. 9 названого вище закону вказують, що ліміт відповідальності страховика це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25500 гривень на одного потерпілого. Ліміт відповідальності страховика за шкоду, за шкоду заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 51000 гривень на одного потерпілого.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

З пояснень відповідача слідує, що 10 листопада 2009 року до нього звернулась ОСОБА_4 з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю від третьої особи.

Згідно з висновком спеціаліста авто-товарознавчого дослідження по визначенню вартості матеріальної шкоди, спричиненої власнику дорожньо-транспортного засобу № 48 від 20 березня 2009 року вартість відновлювального ремонту становить: 21 975 гривень 00 копійок. (а.с. 55-85).

Відповідно до п.п. 30.1 30.2 ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим та власник транспортного засобу згоден з визнанням його фізично знищеним.

Якщо власник транспортного засобу не згоден з визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати по евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. В даному випадку позивачка ОСОБА_4 свій транспортний засіб фізично знищеним не визнала.

15 липня 2010 року між ОСОБА_4 та ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група»був укладений протокол узгодження про зменшення страхового відшкодування на 1 000 гривень 00 копійок, що є вартістю придатних залишків транспортного засобу «Ніссан»державний реєстраційний НОМЕР_1, тому розмір страхового відшкодування по даній дорожньо - транспортній пригоді становить: 20 975 гривень.

16 липня 2010 року ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група»на підставі висновку зазначеного авто-товарознавчого дослідження № 48 від 20 березня 2009 року, квитанції № 012252 від 12 лютого 2009 року та протоколу узгодження від 15 липня 2010 року було складено страховий акт № ЦВ-14547 та розрахунок страхового відшкодування до нього.

На підставі вищевказаних документів ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група»здійснило виплату страхового відшкодування на користь ОСОБА_4 в розмірі 20915 грн. за вирахуванням франшизи у розмірі 510 грн. та з урахуванням вартості оплаченої експертизи у розмірі 450 грн.

Згідно ст. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Судовим розглядом також встановлено, що 15 червня 2010 року ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група»на підставі накладної № 128 від 27 грудня 2008 року було складено страховий акт № ЦБ 14547/1 та розрахунок суми страхового відшкодування до нього.

На підставі наданих документів ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група»здійснила виплату страхового відшкодування на користь ОСОБА_2 в розмірі 2040 грн. (а.с. 150-152).

15 червня 2010 року ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група»на підставі квитанції до прибуткового касового ордеру № 3724 від 29 грудня 2008 року було складено страховий акт № ЦВ - 14547/2 та розрахунок суми страхового відшкодування нього.

На підставі вказаних документів ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група»здійснила виплату страхового відшкодування на користь ОСОБА_4 в розмірі 90 грн. (а.с. 154-156).

15 червня 2010 року ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група підставі рахунку № 32 від 01 вересня 2009 року, рахунку № 33 від 01 вересня 2009 року, квитанції до прибуткового касового ордера № 32 від 01 вересня 2009 року було складено страховий акт № ЦВ - 14547/3 та розрахунок суми страхового відшкодування до нього.

На підставі вказаних документів ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» здійснила виплату страхового відшкодування на користь ОСОБА_5 в розмірі 10530 грн. (а.с. 158-160).

16 липня 2010 року ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група підставі кошторису розміру страхового відшкодування за шкоду, пов'язану з втратою ОСОБА_3 годувальника від 16 липня 2010 року було складено страховий акт № ЦВ - 14547/4 та розрахунок суми страхового відшкодування до нього.

На підставі вказаних документів ПАТ «Страхова компанія «Українська страм група»здійснила виплату страхового відшкодування на користь ОСОБА_4, що діяла в інтересах ОСОБА_3 в розмірі 6203, 86 грн. (а.с. 162-164).

Суд погоджується з твердженням відповідача, що в даному випадку ОСОБА_2 на момент смерті потерпілого досягла повноліття, тому не має законних підстав для стягнення страхового відшкодування у зв'язку із смертю годувальника на користь останньої з ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група».

Суд також вважає правильно розрахованими та вірно здійсненими відповідачем всі вище перелічені виплати, однак при цьому вважає помилковою та незаконною відмову ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група»у виплаті страхового відшкодування непрацездатним особам батькам загиблого, а саме: ОСОБА_5 та ОСОБА_6, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 27.2 ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв'язку із смертю годувальника в результаті дорожньо-транспортної пригоди право на страхове відшкодування мають:

діти (в тому числі усиновлені) до досягнення ними повноліття;

непрацездатна вдова (вдовець), непрацездатні батьки до відновлення ними працездатності, а також працездатна вдова (вдовець), якщо у сім'ї є діти віком до восьми років;

інші члени сім'ї, які знаходилися на утриманні потерпілого.

Згідно ч. 1 ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Обґрунтовуючи свою відмову у виплаті страхового відшкодування непрацездатним батькам загиблого, а саме: ОСОБА_5 та ОСОБА_6, ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» посилається на те, що членами сім'ї, які знаходилися на утриманні померлого слід вважати непрацездатних осіб, які спільно проживали з померлим, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки. Зазначені особи, вважаються такими, що були на утриманні, якщо вони були на повному утриманні померлого годувальника та одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування згідно статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». На думку відповідача, оскільки документів, які б підтверджували факт того, що вказані особи знаходилися на утриманні померлого, ні до суду, ні до ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група»позивачами надано не було, крім того, згідно довідки № 2261 від 03 серпня 2009 року про склад сім'ї вказані особи не проживали з померлим та не були пов'язані спільним побутом, а також в позовній заяві зазначені різні адреси проживання позивачів, тому стягнення страхового відшкодування на користь вказаних осіб за шкоду, пов'язану із смертю годувальника з ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група»вважає безпідставним.

З таким твердженням відповідача суд погодитися не може, оскільки ч. 1 ст. 1200 ЦК України чітко встановлює, що у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання.

П. 27.2 ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», будучи нормою спеціального закону, деталізує закріплене у ЦК положення та вказує, що у зв'язку із смертю годувальника в результаті дорожньо-транспортної пригоди право на страхове відшкодування мають, зокрема, непрацездатні батьки до відновлення ними працездатності.

Жодна з вказаних норм не ставить виплату страхового відшкодування у залежність від того, чи були ці особи членами сім'ї потерпілого, чи знаходились вони фактично на утриманні потерпілого, чи проживали з померлим та були пов'язані спільним побутом.

Положення глави 17 Сімейного кодексу України (ст. 202) встановлюють обовязок повнолітніх дочки та сина утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Лише ст. 204 СК України вказує, що дочка, син можуть бути звільнені судом від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків.

На думку суду, безумовному обовязку повнолітніх дочки та сина утримувати своїх непрацездатних батьків, кореспондує відповідне право батьків на отримання такої допомоги від своїх повнолітніх дітей.

Юридичним фактом, який презюмує постійну непрацездатність особи, є старість (пенсійний вік). Непрацездатність це стан здоровя (функцій організму) людини, обумовлений захворюванням, травмою тощо, який унеможливлює виконання роботи визначеного обсягу, професії без шкоди для здоровя. Повна втрата працездатності визначається як настання пенсійного віку відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

З матеріалів справи вбачається, та по суті не заперечується відповідачем та обставина, що батьки загиблого ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є пенсіонерами тобто непрацездатними і ця працездатність вже обєктивно не може бути відновлена (а.с. 16, 40, 43).

Враховуючи наведені законодавчі положення, суд дійшов висновку, що батьки загиблого - ОСОБА_5 та ОСОБА_6, оскільки останні є непрацездатними вже до кінця свого життя та вони мали на день смерті ОСОБА_8 право на одержання від нього утримання.

Для визначення суми відшкодування, на яку мають право ОСОБА_5 та ОСОБА_6 треба визначити середньомісячний дохід померлого. Середньомісячний дохід визначається за правилами ст. 1197 ЦК, згідно якої середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється за бажанням потерпілого за дванадцять або за три останні календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров'я або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я. Якщо середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати. Згідно розрахунку відповідача (а.с. 164) середньомісячна заробітна плата загиблого ОСОБА_8 складала 3478,63 грн. Частка доходів, що припадала на кожного члена сім'ї 869,66 грн.

Частина друга ст. 1200 ЦК вказує, що особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

Оскільки щомісячні платежі мають сплачуватися на користь батьків загиблого довічно та їх розмір перевищує ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю потерпілого, у розмірі 51000 грн., при здійсненні розрахунку суд виходить з того, що ПАТ «СК «Українська страхова група»вже здійснила виплати за шкоду, заподіяну життю та здоровю, на користь позивачів у загальній сумі 18863,86 (2040 грн. + 90 грн. + 10530 грн. + 6203, 86 грн.), а решта суми в межах ліміту відповідальності (51000 18863,86) = 32136,14 грн. підлягає стягненню на користь батьків загиблого у рівних частинах (32136,14 : 2) тобто по 16068,07 грн.

Щодо стягнення страхового відшкодування на користь доньок загиблого ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ці вимоги задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до п. 27.2 ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв'язку із смертю годувальника в результаті дорожньо-транспортної пригоди право на страхове відшкодування мають діти (в тому числі усиновлені) до досягнення ними повноліття. Стаття не містить виключення та зауважень щодо дітей, які продовжують навчатися після 18 років.

Приймаючи до уваги, що позивачами не заявлені вимоги про відшкодування державного мита та витрат на ІТЗ розгляду справи, у суду відсутні підстави для покладення витрат на відповідача, разом з тим суд зазначає, що позивачі не позбавлені права звернутися в подальшому з заявою для вирішення питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 88, 213, 215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

ОСОБА_11 ОСОБА_12, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»про відшкодування матеріальної шкоди, завданої смертю фізичної особи задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»(03038, м. Київ, вул. І. Федорова, 32-А, код за ЄДРПОУ 30859524) на користь ОСОБА_6 (зареєстрований: АДРЕСА_2) 16068 (шістнадцять тисяч шістдесят вісім) грн. 07 коп. страхового відшкодування у звязку із смертю годувальника.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»(03038, м. Київ, вул. І. Федорова, 32-А, код за ЄДРПОУ 30859524) на користь ОСОБА_5 (зареєстрована: АДРЕСА_2) 16068 (шістнадцять тисяч шістдесят вісім) грн. 07 коп. страхового відшкодування у звязку із смертю годувальника.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. У разі якщо рішення було ухвалено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Повний текст рішення суду складено та підписано 02 вересня 2011 року.

Суддя: Петренко В. С.