Рішення № 18073463, 20.05.2011, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

№ 2-355-11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2011 року Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

судді Бухтіярової О.М.,

при секретарі - Федоровій В.Г.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дзержинська справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»до ОСОБА_1 про звернення стягнення та зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»про розірвання кредитного договору, зобовязання повернути незаконно вилучений транспортний засіб та надання розстрочки виконання рішення суду в частині стягнення грошових коштів за кредитним договором , -

В С Т А Н О В И В:

20.01.2011 року ПАТ КБ «Приватбанк»звернулось до суду з позовом ОСОБА_1 про звернення стягнення. В обгрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до укладеного договору № DO0FAU00280063 від 05.09.2007 року відповідач отримав кредит в сумі 73109,13 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 04.09.2012 року. В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором між позивачем та відповідачем було укладено договір застави рухомого майна. Згідно з договором застави відповідач надав в заставу автомобіль ВАЗ 211540-110-203 НІ, що належить відповідачу на праві власності. Відповідач зобовязання за кредитним договором не виконує, предмет застави в заклад банку не передає. Станом на 19.10.2010 року заборгованість складає 71013.06 грн.

07.04.2011 року відповідач за первісним позовом звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просить відмовити в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк»про звернення стягнення, розірвати кредитний договір котрий було підписано між позивачем та відповідачем про видачу грошових коштів на придбання рухомого майна автотранспорту, зобовязати позивача відповідача повернути вилучений без законних підстав автомобіль, надати розстрочку виконання рішення суду, в частині стягнення з нього грошових коштів за кредитним договором в межах щомісячних платежів у розмірі 1000,00грн. щомісячно, стягнути з позивача відповідача на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 200,000 грн.

В обґрунтування своїх вимог за зустрічним позовом зазначив, що між ним та ПАТ КБ «ПриватБанком»в грудні 2007 року було підписано два кредитних договори про видачу грошових коштів на придбання рухомого майна автотранспорту. За кредитним договором № DO0FAU00280063 від 05.09.2007 року йому було надано суму в розмірі 703109,14 грн. на придбання автомобілю. За кредитним договором № DO0FAU00280088 від 06.12.2007 року було надано суму в розмірі 67802,80 грн. на придбання авто.

В 2008 році він потрапив у дорожньо транспорту пригоду, у звязку з чим тривалий час знаходився на лікуванні в медичній установі. За час лікування він не сплачував кошти за кредитним договором, тому у нього виникла заборгованість. Позивачу за первісним позовом були відомі ці обставини, але в порушення умов договору та чинного законодавства банк все ж таки вилучив шляхом обману у водіїв транспортні засоби без складання процесуальних документів про вилучення майна.

Про те, що позивач за первісним позовом мав намір достроково розірвати з ним кредитний договір, він не знав, тому що не отримував від банку ніяких відповідних повідомлень про одностороннє розірвання з ним кредитного договору. Також за його адресою від банку не надходило жодної вимоги з вказівкою суми заборгованості за кредитним договором, строку сплати якої настав, у тому числі по кредиту, відсоткам, неустойки, іншим платежам, із попередженням, в разі порушення ним взятих на себе зобовязань, доставити предмет застави за адресою банку в семиденний строк з моменту предявлення цієї вимог, як встановлено договором та законодавством.

Наряду з цим, зазначив, оскільки банк не надав суду жодних доказів про направлення за його адресою таких повідомлень та, в свою чергу, отримання ним цих повідомлень, то відсутні підстави для задоволення первісного позову.

Вважає, що такими діями банк порушив його права та інтереси, завдавши йому моральної шкоди. Розмір моральної шкоди оцінює в 200000 тис. грн.

У звязку з лікуванням в медичній установі, проведенням операції, у нього виникли матеріальні труднощі. Зазначене призвело до змін звичайного образу життя та потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя, тому просить відстрочити виконання рішення суду в частині стягнення грошових коштів за кредитним договором шляхом здійснення щомісячних платежів у сумі 1000 тис. грн., до повного виконання грошового зобовязання.

Представник позивача за первісним позовом свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі, наполягав на їх задоволенні

Відповідач за первісним позовом наполягав на задоволенні зустрічного позову, позовні вимоги представника позивача за первісним позовом не визнав.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали по справі, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № DO0FAU00280063 від 05.09.2007 року, на суму грн. зі сплатою відсотків у розмірі 16,08% на рік на суму залишку заборгованості, з кінцевим терміном повернення 04.09.2012 року (а.с.5,6);

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором між позивачем за первісним позовом та відповідачем позивачем було укладено договір застави рухомого майна (а.с. 7-8);

ОСОБА_1 зобовязання перед банком за кредитним договором не виконав, у разі чого у нього утворилась заборгованість згідно довідки розрахунку (а.с.4) 71013,06 грн.

Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України - зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог згідно зі звичаями ділового обороту чи іншими вимогами, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 16 ЦК України - одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів є примусове виконання обовязку в натурі.

Статтею 19 та частинами 1 і 6 статті 20 Закону України «Про заставу»передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобовязання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано та заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі за рахунок заставленого майна. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом, або договором застави. Вимоги ст. 590 ЦПК України передбачають, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду.

Перевіривши обґрунтованість доводів ОСОБА_1 за зустрічним позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк», суд прийшов до висновку, що в його задоволенні слід відмовити.

Так судом встановлено, між ПАТ КБ «ПриватБанк»та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № DO0FAW05160183 від 06.12.2007 року на суму 73109,13 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 04.09.2012 року, що визнано та не заперечується сторонами.

Відповідно до п. 7.3. кредитного договору забезпеченням виконання позичальником, тобто позивачем за зустрічним позовом, зобовязань за даним договором виступає застава автомобілю.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 05.09.2007 року з метою забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором між ПАТ КБ «ПриватБанк»та позивачем за зустрічним позовом був укладений договір застави рухомого майна, предметом якого є транспортний засіб «ВАЗ 211540-110-203НІ», 2007 року випуску, легковий седан, № кузова/шасі ХТА 21154074464803, реєстраційний номер АН 2825СІ, що належить йому на праві власності.

При укладанні цього договору сторонами були погоджені у тому числі п. 10.3 та п. 10.4, в яких зазначено, що на підставах, передбачених законодавством, на предмет застави може бути звернено стягнення.

В приписах п. 15.7. п.п. 15.7.2 цього договору зазначено, що у разі порушення заставодавцем зобовязань за цим договором, заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобовязань зі сплати кредиту, відсотків, винагороди, а в разі невиконання звернути стягнення на предмет застави.

Так як відповідач за первісним позовом належним чином не виконав взяте на себе грошове зобовязання за кредитним договором, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість, суд вважає, що банк набув права на звернення стягнення на предмет застави.

Разом з цим, суд не погоджується з доводами представника відповідача за первісним позовом про незаконне вилучення предмета застави автомобілю оскільки п. 17.10. договору застави рухомого майна, наряду з обовязком боржника доставити предмет застави за адресою банку в семиденний строк з моменту предявлення банком письмової вимоги з вказівкою суми заборгованості, також передбачає в інших випадках право банку здійснити доставку предмету застави за вказаною адресою, як своїми силами, так і на договірних умовах з третіми особами.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що за адресою відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 01.07.2009 року банком було надіслано письмову вимогу з зазначенням суми заборгованості, строк сплати якої настав. Разом з цим, відповідачу за первісним позовом було запропоновано сплатити виниклу заборгованість, а вразі несплати в семиденний строк з моменту отримання цієї вимоги доставить предмет застави за адресою банку.

Однак, відповідач за первісним позовом в установлений семиденний строк заборгованість за кредитним договором не сплатив, після спливу цього строку предмет застави за вказаною в договорі застави рухомого майна адресою не передав.

Таким чином, суд вважає, що банк при вилученні рухомого майна діяв правомірно, в межах повноважень, визначених договором застави рухомого майна, який є обовязковим для виконання сторонами, а вимоги в цій частині за зустрічним позовом є недоведеними, тому не підлягають задоволенню.

Разом з цим, суд не погоджується з доводами представника відповідача за первісним позовом про неможливість ОСОБА_1 на той час своєчасно сплачувати грошові кошти за кредитним договором, у звязку з скрутним матеріальним становищем, якого він зазнав внаслідок лікування в медичній установі та проведення операції, так як цей факт не має доказового значення.

Що стосується вимоги представника відповідача за первісним позовом про розірвання кредитного договору, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк»06.12.2007 внаслідок істотного порушення банком умов кредитного договору шляхом вилучення предмета застави, то суд вважає, що в цій частині зустрічного позову необхідно відмовити з наступних підстав.

Згідно ст. 651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною.

Представником відповідача за первісним позовом для доведення факту істотного порушення банком умов кредитного договору суду не надано, незважаючи на неодноразові відкладення судового засідання і можливість надати суду відповідні докази.

Судом не встановлено ніяких істотних порушень умов кредитного договору зі сторони банку.

Разом з цим, суд не може прийняти до уваги ствердження представника відповідача за первісним позовом, що вилучення банком у ОСОБА_1 предмета застави з метою забезпечення грошового зобовязання за кредитним договором є істотним порушенням цього договору, оскільки дії, повязані із предметом застави, регулюються договором застави рухомого майна, укладеного між сторонами по справі, а не кредитним договором.

Судом встановлено, що між сторонами по справі виникли цивільно правові відносини, які регулюються Цивільним кодексом України. Більш того, відповідні положення Цивільного кодексу України не передбачають при даному виді правовідносин відшкодування моральної шкоди.

Що стосується вимог представника відповідача за первісним позовом про надання відстрочки виконання рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк»грошових коштів в рахунок погашення заборгованості за кредитом, то суд вважає, що в цій частині також необхідно відмовити, оскільки ці питання розглядаються судом в процесі виконання рішення суду.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеність перед судом їх переконливості. Виходячи із цього принципу, суд не може за власною ініціативою збирати докази або робити інші процесуальні дії, направлені на збирання доказів, а лише оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги за зустрічним позовом не доведеними, тому не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідачів.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212 ЦПК України, ст. ст. 526, 530, 572, 584, 589, 610, 611, 626, 628, 629, 638, 651 ЦК України, ст. 19 Закону України «Про заставу»суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»до ОСОБА_1 про звернення стягнення задовольнити в повному обсязі.

Звернути стягнення на предмет застави автомобіль «ВАЗ, модель: 211540-110-203НІ», 2007 року випуску, тип ТЗ: легковий седан, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_3 в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, за кредитним договором № DO0FAU00280063 від 05.09.2007 року в сумі 71013 (сімдесят одна тисяча тринадцять) грн. 06 коп., шляхом продажу вказаного транспортного засобу Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк»(49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладенням від свого імені договору купівлі продажу будь якій особі покупцеві, зі зняттям вказаного автомобілю з обліку в органах ДАІ України.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»понесені судові витрати на сплату судового збору у сумі 710 (сімсот десять) грн. 13 коп., 120 (сто двадцять) грн., оплату витрат на інформаційно технічне забезпечення розгляду судового процесу.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 за зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: