Рішення № 180724, 26.09.2006, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" вересня 2006 р.

Справа № 1/260-06-7707

за позовом ЗАТ „Селена”

до відповідача: Сільськогосподарське підприємство „Надія” Православного приходу (релігійного товариства) Казанської Ікони Божої Матері

про стягнення 12 155,36 грн.

Суддя Гарник Л.Л.

Представники:

від позивача: Грабовський О.І., на підставі довіреності;

від відповідача: Олейник І.М. - директор.

СУТЬ СПОРУ: позивач - ЗАТ „Селена”, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача - Сільськогосподарське підприємство „Надія” Православного приходу (релігійного товариства) Казанської Ікони Божої Матері, про стягнення 12 155,36 грн., на підставі договору поставки товару від 13.04.2004р. № ОК-132.

26.09.2006р. відповідною заявою позивач зменшив розмір заявлених позовних вимог та сформулював їх в наступній остаточній редакції: стягнути 8 000,00 грн. заборгованості, 1 800,00 грн. штрафу, 847,97 грн. пені, 373,50 грн. нарахованих внаслідок інфляції за період прострочення, 133,89 грн. 3 % річних.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Відповідач згідно наданого відзиву позов визнає.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив:

Відповідно до умов укладеного сторонами договору поставки товару від 13.04.2004р. № ОК-132, згідно наявних в матеріалах справи накладної та відповідної довіреності, ЗАТ „Селена” відпустило, а Сільськогосподарське підприємство „Надія” Православного приходу (релігійного товариства) Казанської Ікони Божої Матері одержало продукцію загальною вартістю 9 000,00 грн.

З огляду на викладене й ту обставину, що Сільськогосподарське підприємство „Надія” Православного приходу (релігійного товариства) Казанської Ікони Божої Матері не виконало зобов’язання щодо здійснення розрахунку за отриману продукцію, ЗАТ „Селена” в судовому порядку вимагає стягнути залишок наявної заборгованості в розмірі 8 000,00 грн., а також штраф, пеню, кошти, нараховані на суму грошової заборгованості внаслідок інфляції за період прострочення, річні проценти.

Розглянувши викладені позивачем доводи, господарський суд дійшов висновку про те, що останні заслуговують на увагу та потребують об’єктивної оцінки з наступних підстав.

Фактичні обставини справи свідчать про те, що в ході виконання умов договору поставки товару від 13.04.2004р. № ОК-132 відповідач отримав продукцію, вартість якої оплатив частково, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 8 000,00 грн., яку не ліквідовано дотепер.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати ( поставити ) у зумовлені строки ( строк ) другій стороні –покупцеві товар ( товари ), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар ( товари ) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до умов укладеного сторонами договору покупець зобов’язався оплатити товар до 30.10.2004р. ( п. 2.2.2).

Наявні матеріали справи свідчать про додержання позивачем наведених норм чинного законодавства та положень договору. Поряд із цим, відповідач не надав доказів належного виконання зобов’язань, позовні вимоги не оспорив.

З огляду на викладене, господарський суд вважає підставними позовні вимоги про стягнення заборгованості.

Розглянувши позовні вимоги про стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, трьох процентів річних штрафу та пені, нарахованих на суму заборгованості, господарський суд дійшов висновку про їх обґрунтованість з наступних підстав.

Згідно положень ч. 2 ст. 9 Цивільного кодексу України, ст. 7, ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України, особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України; а майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Стаття 625 Цивільного кодексу України встановлює обов’язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов’язання, сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача розмір заборгованості відповідача внаслідок інфляції збільшився на 373,50 грн., сума процентів річних, нарахованих у розмірі 3 %, складає 133,89 грн.

Згідно частини 1 статті 230 Господарського кодексу України пеня й штраф є господарськими санкціями у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Пунктом 4.4 укладеного сторонами договору поставки у випадку несвоєчасного здійснення оплати передбачений обов’язок покупця

- оплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення,

- оплатити штраф, що дорівнює 20 відсотків від загальної вартості товару.

Відповідно до здійсненого в межах погодженого сторонами розміру та встановлених строків реалізації господарсько-правової відповідальності розрахунку позовних вимог розмір нарахованої на суму боргу пені складає 847,97 грн., розмір штрафу –1 800,00 грн.

Аналізуючи положення чинного законодавства, матеріали справи і викладене вище, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не було надано доказів того, що їх невжиття може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Витрати по сплаті державного мита, послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Сільськогосподарського підприємства „Надія” Православного приходу (релігійного товариства) Казанської Ікони Божої Матері /66840 Одеська область, Ширяївський район, с. Макарове, вул. Леніна, 7, р/р 26005007050001 в АКБ „Імексбанк” м. Одеси, МФО 328384, ід. код 31374083/ на користь ЗАТ „Селена” /67624, вул. Гаркавого, 5, с. Дачне, Біляївського р-ну Одеської області, р/р 26002001303890 в ФАК „Райффайзенбанк Україна”, м. Одеса, МФО 328986, код ЄДРПОУ 30818912/

8 000,00 грн. /вісім тисяч грн. 00 коп./ заборгованості,

847,97 грн. /вісімсот сорок сім грн. 97 коп./ пені,

1 800,00 грн. /одна тисяча вісімсот грн. 00 коп./ штрафу;

373,50 грн. /триста сімдесят три грн. 50 коп./ нарахованих внаслідок інфляції за період прострочення,

133,89 грн. /сто тридцять три грн. 89 коп./ процентів річних,

111,55 грн. /сто одинадцять грн. 55 коп./ витрат з оплати державного мита,

118,00 грн. /сто вісімнадцять грн. 00 коп./ витрат по сплаті послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Усього 11 384,91 грн. /одинадцять тисяч триста вісімдесят чотири грн. 91 коп. /.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя Гарник Л.Л.