Постанова № 18067204, 04.05.2011, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 2-а-4471/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2011 року м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого: судді Обідняка В.Д., секретаря: Ковальчук Г.М.,

за участю: позивач не зявився,

представника відповідача: Заграновської С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Коломия справу за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Коломийської районної державної адміністрації Івано-Франківської області про виплату щорічної разової грошової допомоги згідно Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, -

В С Т А Н О В И В:

15 березня 2011 року позивачка звернулась до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області з позовом до управління праці та соціального захисту населення Коломийської районної державної адміністрації Івано-Франківської області про нарахування і виплату щорічної разової грошової допомоги згідно Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” за 2008 2010 роки.

Позивачка обґрунтовує позовні вимоги наступними доводами.

Повідомляє, що вона має право на пільги, передбачені Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” №3551-XII від 22.10.1993р., зокрема, на виплату щорічної разової грошової допомоги у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, згідно статті 14 цього Закону, оскільки є учасником війни. Після звернення до відповідача з вимогою виплатити недонараховані суми щорічної разової грошової допомоги за 2008 2010 роки у відповідності до статті 14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, отримала відмову управління праці та соціального захисту населення Коломийської районної державної адміністрації щодо нарахування і доплати грошової допомоги за 2008 2010 роки, посилаючись на постанови Кабінету Міністрів України, згідно яких виплата щорічної разової грошової допомоги проводилась у розмірах, встановлених законом про Державний бюджет України в межах бюджетних призначень. Крім цього, подала заяву про поновлення строку звернення до суду.

На підставі доводів, викладених у позовній заяві позивачка вважає, що такі дії відповідача суперечать нормам Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” №3551-XII від 22.10.1993р., та просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та надала суду письмове заперечення з викладенням мотивів, якими керувався при проведенні перерахунку пенсії позивачці.

Так, відповідач вказує на те, що у 2008 році виплата проводилась згідно постанови КМУ від 12.03.2008р. №183 “Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та “Про жертви нацистських переслідувань” та виплачено позивачці 65 гривень. У 2009 році виплата здійснювалась згідно постанови КМУ від 18.03.2009р. №211 “Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Законів України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та “Про жертви нацистських переслідувань” та виплачено позивачці 70 гривень. У 2010 році позивачці виплачено 120 гривень згідно постанови КМУ від 07.04.2010р. №299 “Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2010 році відповідно до Законів України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та “Про жертви нацистських переслідувань”. Зазначає, що виплати грошової допомоги учасникам війни можуть бути задоволені за наявності фінансових можливостей держави.

На підставі наведених пояснень просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову.

Суд, заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши всі наявні по справі докази, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2 дійсно має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів учасників війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 16.12.2002 року (а.с. 6).

Відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” №3551-XII від 22.10.1993р. у редакції від 25.12.1998р. (набрала чинності 27.05.1999р.) статтю 14 доповнено частиною 4 наступного змісту: “Щорічно до 5 травня учасники війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, виплачується разова грошова допомога у розмірі чотирьох мінімальних пенсій за віком, іншим учасникам війни у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком”.

У редакції Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 04.07.2002 року (набрала чинності 31.07.2002 року) зазначено, що частину четверту статті 14 вважати частиною пятою.

Згідно частини 1 статті 17-1 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” №3551-XII від 22.10.1993р. щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення з'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Щодо виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2008 році, суд виходить з наступного.

Підпунктом "б" підпункту 3 пункту 20 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007р. №107-VI “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення до деяких законодавчих актів України” частину 5 статті 14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” було викладено у такій редакції: “Щорічно до 5 травня учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни та іншим учасникам війни, виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України”.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 12.03.2008 №183 “Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та “Про жертви нацистських переслідувань” було встановлено, що у 2008 році учасникам війни та колишнім вязням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, які були насильно вивезені на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога - 65 гривень.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 положення пункту 20 розділу II “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення до деяких законодавчих актів України” визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно зі статтею 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Відповідно, за період з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року, Закон України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення до деяких законодавчих актів України” був чинним та підлягав виконанню, а органи, уповноважені на здійснення цих виплат, у цей час діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. З дати прийняття рішення Конституційним Судом України позивачка мала право на виплату щорічної допомоги до 5 травня у розмірі, визначеному Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

Разом з тим, частиною 4 статті 17-1 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” передбачено право осіб, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Виходячи з викладеного, право на отримання щорічної одноразової допомоги до 5 травня у розмірах, установлених Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, мають особи, які взагалі не отримали її з різних причин до 5 травня, у разі їх звернення за отриманням такої допомоги після поновлення дії норм частини 5 статті 14 цього Закону у зв'язку з визнанням неконституційними змін до них, у строк до 30 вересня відповідного року.

Як вбачається з відповіді управління праці та соціального захисту населення Коломийської районної державної адміністрації від 16.12.2010 року за №Ш-1080, позивачці, як учаснику війни виплачено щорічну разову грошову допомогу за 2008 рік у розмірі 65 гривень згідно платіжного доручення №39 від 18.04.2008 року. До суду, після прийнятого Конституційним Судом України рішення від 22.05.2008р. №10-рп/2008, за захистом прав, свобод та законних інтересів у частині належного нарахування грошової допомоги до 5 травня у 2008 році, позивачка не зверталась.

Оскільки на дату нарахування і виплати позивачці управлінням праці та соціального захисту населення Коломийської районної державної адміністрації щорічної разової грошової допомоги, положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення до деяких законодавчих актів України” були чинними, суд не знаходить підстав для задоволення позову в частині донарахування і виплати одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік.

Стосовно вимог позивачки щодо виплати щорічної разової грошової допомоги згідно частини 5 статті 14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” за 20092010 роки, судом встановлено наступне.

Дія частини 5 статті 14 вказаного Закону у редакції, за якою передбачено виплату щорічно до 5 травня учасникам війни, разової грошової допомоги у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, яка була відновлена з 22.05.2008 (з часу прийняття рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008) на 2009-2010 роки не зупинялась.

Суд вважає, що з огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними нормативно-правовими актами, при визначенні розміру такої виплати за 2009-2010 роки відповідач був зобовязаний застосувати частину 5 статті 14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” у редакції від 25.12.1998 року, а не постанови Кабінету Міністрів України від 18 березня 2009р. №211 “Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Законів України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та “Про жертви нацистських переслідувань”, та від 07.04.2010р. №299 “Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2010 році відповідно до Законів України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та “Про жертви нацистських переслідувань”, які істотно звужують обсяг установлених законом і Конституцією України прав позивачки.

Зі змісту Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” випливає, що щорічна допомога до 5 травня виплачується виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком.

При цьому суд зазначає, що на законодавчому рівні не визначено розміру мінімальної пенсії за віком, який підлягає застосуванню при розрахунку разової щорічної допомоги до 5 травня відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни та гарантії її соціального захисту”.

Тому, враховуючи приписи частини 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, не є перешкодою для застосування розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” для обчислення інших пенсій чи доплат, в тому числі для обчислення щорічної грошової допомоги учасникам війни, а невизначеність на законодавчому рівні іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови позивачці у реалізації конституційного права на отримання цих виплат.

Таким чином, відмову управління праці та соціального захисту населення Коломийської районної державної адміністрації щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2009-2010 роки у розмірах, встановлених ч.5 ст.14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” №3551-XII від 22.10.1993р., слід визнати протиправною.

Водночас, згідно частини 2 статті 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.1 ст.100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Відповідно до ч.1 ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд бере до уваги важкий стан здоровя позивачки, який значно погіршився з березня 2010 року, та обумовлений атеросклеротичним кардіосклерозом, миготливою аритмією НК-II-“Б” III ступеня, склерозом судин головного мозку, дисциркуляторною енцефалопатією III ступеня.

Крім цього, ОСОБА_2 не взмозі самостійно пересуватись, тобто, прикута до ліжка. Дані обставини підтверджуються довідкою Гвіздецької районної лікарні №2 від 03.03.2011 року №43.

За таких підстав, суд вважає за необхідне поновити строк звернення до суду ОСОБА_2 щодо отримання щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2010 рік, а позовні вимоги з 2008 по 2009 роки слід залишити без розгляду.

За вищевикладених обставин, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2.

На підставі наведеного та керуючись статтями 1, 3, 6, 8, 9, 19, 21, 22, 46, 55, 56, 57, 68 Конституції України, ч.5 ст.14, ст.17 Закону України “ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ” №3551-XII від 22.10.1993р., статтями 2-15, 17, 18, 41, 69-71, 79, 86, 99, 128, 158, 162, 163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Коломийської районної державної адміністрації Івано-Франківської області задовольнити частково.

Поновити строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів ОСОБА_2 за 2010 рік.

Визнати дії управління праці та соціального захисту населення Коломийської районної державної адміністрації Івано-Франківської області щодо відмови здійснити нарахування і виплату ОСОБА_2 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня згідно Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” за 2010 рік, протиправними.

Зобовязати управління праці та соціального захисту населення Коломийської районної державної адміністрації Івано-Франківської області здійснити ОСОБА_2, як учаснику війни, нарахування і виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня відповідно до ч.5 ст.14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” за 2010 рік у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеному Законом України “Про державний бюджет України на 2010 рік”, з урахуванням суми фактично отриманої нею допомоги.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Львівського адміністративного позову через Коломийський міськрайонний суд протягом десяти днів.

Суддя Обідняк В. Д.