Рішення № 180421, 17.10.2006, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"17" жовтня 2006 р.           Справа № 267/9-06

Господарський суд Київської області в складі судді Євграфової Є.П., розглянувши справу

За позовом

до Закритого акціонерного товариства „ТД Ирбис”, м. Харків

Відкритого акціонерного товариства заводу „Мотор”, м. Тараща

простягнення 22520,84 грн.,

за участю представників:

позивача:Коваль О.М., довір. № 84 від 22.09.2006р.,

відповідача:Кальний В.І., довір. № 397 від 20.09.2006р.,

обставини справи:

до господарського суду Київської області надійшла позовна заява Закритого акціонерного товариства „ТД Ирбис” (далі –Позивач) до Відкритого акціонерного товариства заводу „Мотор” (далі –Відповідач) про стягнення 22520,84 грн., з яких 20 000 грн. заборгованість за поставлений товар, 373,09 грн. індекс інфляції, 348,35 грн. три проценти річних та 1799,40 грн. пені.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між позивачем та відповідачем був укладений договір № 30 від 12.01.2006 року в порушення умов якого, відповідач не в повному обсязі розрахувався за поставлений позивачем товар, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в сумі 20 000 грн. У зв’язку з наявністю зазначеної заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача також 373,09 грн. індексу інфляції, грн. 348,35 три проценти річних з простроченої суми та 1799,40 грн. пені, а всього загальна сума позову складає 22520,84 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2 000 грн. витрат, пов’язаних з наданням адвокатських послуг, що підтверджується договором про надання юридичних послуг від 29.08.2006 року № 56 пр, видатковим касовим ордером форми № КО-2 від 30.08.2006 року на суму 1740 грн. та платіжним дорученням № 3824 від 30.08.2006 року на суму 260 грн.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позові.

Відповідач в судовому засіданні повідомив, що на день розгляду справи, його товариство перерахувало за платіжним дорученням № 749 від 16.10.2006 року на рахунок позивача 20000 грн. заборгованості за поставлений товар. Крім того, представник відповідача в судовому засіданні звернув увагу суду на те, що заборгованість за поставлений товар виникла, у зв’язку скрутним фінансовим становищем його товариства та одночасно просив суд розглянути питання щодо зменшення розміру пені за несвоєчасні розрахунки за поставлений товар.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Відповідно до умов договору № 30 від 12.01.2006 року (далі –договір), укладеного між сторонами по справі, позивач (постачальник) зобов’язався поставити товар, а відповідач (покупець), в свою чергу, зобов’язався прийняти товар та оплатити його вартість, відповідно до умов зазначеного договору.

Судом встановлено, що на виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 29808 грн., про що свідчать належним чином засвідчені копії видаткової накладної № К-1292 від 13.03.2006 року на суму 26 496 грн., яка підписана з боку відповідача за довіреністю серії ЯЛЛ № 059654 від 10.03.2006 року Гуляніцьким Василем Івановичем та видаткової накладної № К-1554 від 23.03.2006 року на суму 3 312 грн., яка підписана з боку відповідача за довіреністю серії ЯЛЛ № 059672 від 22.03.2006 року Маналатьєвим Олександром Олексійовичем.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що оплату товару покупець зобов’язаний здійснити на протязі 20 (двадцяти) календарних днів з моменту отримання товару.

Як повідомив позивач, відповідач частково розрахувався за отриманий товар в сумі 9808 грн.

Таким чином, залишок непогашеної заборгованості за поставлений позивачем товар на день подання позову склав 20 000 грн., що також підтверджується складеним сторонами актом звірки, який підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками.

На день розгляду справи відповідач повністю погасив суму боргу, сплативши на рахунок позивача 20 000 грн. за платіжним дорученням № 749 від 16.10.2006 року.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. В статті 525 вказаного Кодексу зазначено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, проаналізувавши вищенаведені норми законодавства, суд дійшов до висновку, що відповідач є боржником, який прострочив виконання грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, повинен сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми. За час прострочення виконання грошового зобов’язання індекс інфляції склав 373,09 грн., а три проценти річних з простроченої суми –348,35 грн.

Крім того, на підставі п. 8.1. договору позивач просить стягнути з відповідача за несвоєчасне виконання зобов’язань пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення платежу за період з 03.04.2006 року по 05.07.2006 року в сумі 1799,40 грн.

Основні засади господарювання в Україні і регулювання господарських відносин, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, передбачені Господарським кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2004 року.

Отже, за наявності цих спеціальних положень до господарських зобов'язань суд застосовує положення Господарського кодексу України.

Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Таким чином, приймаючи до уваги тяжке фінансове становище відповідача, суд вважає за можливе, як виняток, відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України та п. 3 ст. 83 ГПК України зменшити розмір пені, що підлягає стягненню і стягнути з відповідача пеню в розмірі 200 грн.

Крім того, враховуючи, що оплата боргу за поставлений товар в сумі 20000 грн., була здійснена після звернення позивача до суду з позовом, а також те, що на момент розгляду справи в частині стягнення 20 000 грн. відсутній предмет спору, провадження у справі в цій частині відповідно до п. 11 ст. 80 ГПК України підлягає припиненню.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 373,09 грн. індексу інфляції, 348,35 грн. трьох процентів річних та 200 грн. пені.

Що стосується судових витрат, слід зазначити наступне. Так позивач, крім державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, просить стягнути з відповідача витрати, пов’язані з наданням адвокатських послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п. 4 договору про надання юридичних послуг від 29.08.2006 року № 56 пр, укладеного між позивачем та адвокатом Ковалем Олександром Михайловичем (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 95 від 29.06.1993 року, видане на підставі рішення Харківської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 29.06.1993 року № 2) розмір плати за надання адвокатських послуг складає 2 000 грн. За послуги адвоката, позивач перерахував винагороду в сумі 1 740 грн. та податок з доходів фізичних осіб в сумі 260 грн., про що свідчать належним чином засвідчені копії видаткового касового ордеру форми № КО-2 від 30.08.2006 року на суму 1740 грн. та платіжного доручення № 3824 від 30.08.2006 року на суму 260 грн.

Відповідно до ст. 44 ГПК України до судових витрат відносяться зокрема, витрати по сплаті державного мита, оплати послуг адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Приймаючи до уваги, що статус особи, яка представляла інтереси позивача при розгляді даної справи, відповідає вимогам ст. 2 Закону України «Про адвокатуру», суд вважає за необхідне витрати понесені позивачем в сумі 2 000 грн. за оплату послуг адвоката віднести до судових витрат.

Таким чином, відшкодування судових витрат (за оплату послуг адвоката) відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладається на відповідача. Оскільки відповідач сплатив суму боргу в розмірі 20 000 грн. після звернення позивача з позовом до суду, відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України покладається судом на відповідача пропорційно зазначеній сумі та пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.124 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 625 ЦК України, ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства заводу „Мотор” (09500, Київська область, м. Тараща, вул. Рози Люксембург, 37А, код 14312890) на користь Закритого акціонерного товариства „ТД Ирбис” (61001, м. Харків, пров. Микитинський, 24, код 31559190) 373,09 грн. індексу інфляції, 348,35 грн. трьох процентів річних, 200 грн. пені, 209,21 грн. витрат по сплаті державного мита, 2 000 грн. витрат за оплату послуг адвоката та 109,62 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В частині позовних вимог про стягнення 20 000 грн. боргу провадження у справі припинити.

В іншій частині позову –відмовити.

          Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                 Є.П. Євграфова