Рішення № 1803753, 23.06.2008, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" червня 2008 р.

Справа № 26/43-08-1725

За позовом : Державного підприємства «Придніпровська залізниця";

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістік сервіс»

про стягнення 76 890 грн.

Суддя Никифорчук М.І.

за участю представників :

від позивача : Сінєвич В.В та Трусова О.Г. за довіреностями № 49, 262 від 01.01.2008 р.;

від відповідача : Мураховський В.І. за довіреністю;

Суть спору: Державне підприємство „Придніпровська залізниця" (далі - Залізниця) звернулось із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістік сервіс" ( далі –ТОВ ) про стягнення штрафу у сумі 76 890 грн. за неправильне зазначення у залізничній накладній коду одержувача.

Позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Крім того, надав клопотання про поновлення строку позовної давності.

Відповідач з позовом не згоден з підстав викладених у відзиві на позов.

В судовому засіданні оголошено перерву з 18 на 23 червня 2008 р., згідно приписів ст. 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи,

вислухавши представників сторін, господарський суд, -

у с т а н о в и в :

Залізниця звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ про стягнення штрафу у сумі 76 890 грн. за неправильне зазначення у накладній коду одержувача посилаючись на наступне.

У вересні 2007 р. зі станції Іллічівськ Одеської залізниці ТОВ на адресу ЗАТ „Торговий дім „Керамін Україна” були відправлені 20-ти тонні контейнери з плиткою та кубіками керамічними ( вантаж) згідно накладних № 41643873, 41643866, 41643883, 41643865, 41643863, 41643862, 41643867, 41643877, 41643868, 41643879, 41643880, 41643871, 41643874, 41643881, 41643878, 41643872, 41643885, 41643884, 41643869, 41643870, 41643882, 41643864.

На вищевказане відправлення вантажу відправник надав станції навантаження заповнені накладні ( комплект перевізних документів) у яких відправником в графі „Одержувач” було вказано код одержувача 1215.

На підставі телеграми запиту № 292 від 18.09.2007 р., телеграми відповіді № НР 61 від 18.09.2007 р. та договору № ПР.ДН-1/01-6316147/НЮ 725 від 10.04.2006 р. „Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги” на станції Самарівка Придніпровської залізниці у вищевказаних накладних виправлено код одержувача на 2771.

Факт неправильного зазначення відправником коду одержувача зафіксований актом загальної форми № 262 від 17.09.07 р.

Згідно п. 5 ст. 307 Господарського кодексу України від 16.01.03 р. № 436-ІУ, із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 09.01.07 р. № 549-V (надалі - ГК України) "Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами".

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про транспорт" від 10.11.94 р. № 232/94-ВР, із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 27.04.07 р. № 997-У, підприємства транспорту мають право вимагати від пасажирів, відправників і одержувачів вантажів виконання вимог цього Закону, кодексів (статутів) окремих видів транспорту, та інших нормативних актів України, що регулюють діяльність транспорту.

Ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 р. № 457 (далі - Статут) передбачено, що Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Згідно до ч. 2 ст. 307 ГК України "укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної тощо) відповідно до вимог законодавства".

Відповідно до ст. 23 Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Відповідно до ст. 6 Статуту накладна - основний перевізний документ встановленої форми (форму затверджено наказом Міністерства транспорту України від 19.11.1998р. №460), оформлений відповідно до Статуту залізниць України і наданий відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача».

Згідно ст. 129 Статуту, акти загальної форми та комерційні акти складаються для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності сторін.

Відповідно до п. п. 1.1, 1.3 «Правил оформлення перевізних документів», затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000р. № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за № 863/5084 (далі - Правила), на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну; усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Виправлення не допускаються, у разі зміни відомостей, внесених до перевізного документа відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ.

Згідно з п. п. 2.1 п. 2 Правил „Вантажовідправник" при заповненні комплексу перевізних документів повинен вказати точне й повне найменування установи, підприємства, організації, особи - одержувача вантажу, його код.

Відповідно п. п. 5.5 п. 5 Правил, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі ст. 122 Статуту у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення, відповідно з ст. 118 Статуту.

Відповідно до п. 3.15 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. за № 04-5/601 із змінами і доповненнями, внесеними рекомендацією президії Вищого господарського суду України від 18 листопада 2003р. за № 04-5/1429, у застосуванні ст. 118 Статуту залізниць України слід мати на увазі, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником порушень, встановлених залізницею як на станції призначення або під час перевезення, так і на станції відправлення після пред'явлення вантажу до перевезення, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Статтею 122 Статуту передбачена відповідальність вантажовідправника за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно із ст. 118 Статуту залізниць України. Стаття 118 Статуту визначає штраф в розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Відповідно до п. 8 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за № 862/5083, при розрахунках через технологічні центри з обробки перевізних документів (ТехПД) проставляється чотирьохзначний код платника, присвоєний йому ТехПД. При неправильному зазначенні у накладній коду вантажовідправником, залізниця не може ідентифікувати вантажоодержувача і на підставі ст. 129 Статуту складається Акт загальної форми про даний факт порушення і для засвідчення обставини, що являється підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника.

Відповідно до п. 21 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.11.2007 № 01-8/917) „Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства", яким передбачене право залізниці „нараховувати штраф на підставі пунктів 118 та 122 Статуту залізниць України окремо за кожне порушення: неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача. При цьому неправильно зазначені код або адреса одержувача вважаються окремими порушеннями".

Відповідно до ст. 921 Цивільного кодексу України від 16.01.03 р. № 435/ІУ, із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 31.05.07 р. № 1111-У, "У разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами)".

Позивачем наданий розрахунок суми стягнення виходячи з приписів ст. 118 Статуту залізниць, який складає суму позову.

Крім того, позивачем заявлено клопотання про відновлення строку позовної давності, у якому зазначені причини пропуску позовної давності, які, на його думку є поважними у даному випадку.

ТОВ позовні вимоги не визнає в повному обсязі про що зазначив у відзиву на позов.

Зокрема, відповідач вважає, що позивачем пропущений строк позовної давності. Він посилається на приписи ч. 4 ст. 267 ЦК України. відповідно до якої сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови у позові.

Проаналізувавши надані докази, вислухавши представників сторін, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Із зазначених вище залізничних накладних убачається, що в них вантажовідправником був виправлений зазначений код одержувача вантажу –ЗАТ ТД „Керамин-сервіс” замість правильного коду одержувача - 2771 зазначено код –1215, на підставі вищевказаних телеграми запиту, телеграми відповіді та договору.

Факт неправильного зазначення відправником коду одержувача зафіксований актом загальної форми № 262 від 17.09.07 р.

Статтею 129 Статуту передбачено, що акти загальної форми та комерційні акти складаються для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності сторін.

Стаття 122 Статуту передбачає відповідальність вантажовідправника: - за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно із ст. 118 Статуту залізниць України, а стаття 118 цього ж Статуту визначає штраф в розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Відповідно до вищевказаних Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. за № 04-5/601 із змінами і доповненнями, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, у застосуванні ст. 118 Статуту залізниць України слід мати на увазі, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником порушень, встановлених залізницею як на станції призначення або під час перевезення, так і на станції відправлення після пред'явлення вантажу до перевезення, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

З приведеного, на думку господарського суду, прямо випливає, що цивільна відповідальність вантажовідправника настає у випадку наявності самого факту неправильного зазначення у накладній коду одержувача. При цьому, господарський суд вважає, що не має правового значення як саме це зазначення було здійснено.

З цих підстав господарський суд вважає позовні вимоги повністю доведеними та підлягаючими задоволенню. Розрахунок суми стягнення, наданий позивачем, господарський суд приймає до уваги та вважає правильним.

Надане позивачем клопотання про поновлення строку позовної давності із зазначених у ньому причин, суд вважає можливим задовольнити, а вказані у клопотанні причини визнати поважними щодо пропуску позивачем строку позовної давності.

Відзив відповідача на позов та додаткові пояснення до відзиву суд відхиляє, оскільки вони суперечать фактичним обставинам справи та діючому законодавству.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене і, керуючись ст.ст. 44, 49, 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Логістік Сервіс” (65000, м. Одеса, пров. Віце-адмірала Жукова, 3/7 оф. 24; р/р 26001038387500 в АКІБ Укрсіббанк м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 32574706) на користь Державного підприємства „Придніпровська залізниця” ( 49600, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108; р/р 26006007123 в ДФ АБ „Експрес –Банк”, МФО 306964, код ЄДРПОУ 26139824) : штраф у сумі 76890 ( сімдесят шість тисяч вісімсот дев’яносто ) грн. за неправильне зазначення у накладній коду одержувача; державного мита в сумі 768 ( сімсот шістдесят вісім ) грн. 90 коп. та 118 ( сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційне –технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Никифорчук М.І.