Рішення № 1802063, 03.07.2008, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

03.07.2008

Справа №2-7/2383-2008

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» (95034, м.Сімферополь, вул. Київська, 74/6, ідентифікаційний код 00131400)

До відповідачів: 1) Ленінського районного військового комісаріату (98200, смт. Леніно, вул. Фрунзе, 5); 2) Військового комісаріату Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь, вул. Київська, 152)

Про стягнення 10905,71 грн.

Суддя Дворний І. І.

представники:

Від позивача – Бойко Д. П., предст., дов. №007-Д від 03.01.2008 р.

Від відповідачів - 1) не з’явився; 2) не з’явився.

Суть справи: Відкрите акціонерне товариство «Крименерго» звернулось до Господарського суду АР Крим із позовом до Ленінського районного військового комісаріату про стягнення 10905,71 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов’язань по повній та своєчасній оплаті поставленої електроенергії за договором №165 від 11.06.2004 р., у зв’язку з чим заборгованість Ленінського районного військового комісаріату перед ВАТ «Крименерго» за період з грудня 2006 року по січень 2008 року складає 10905,71 грн. та в добровільному порядку не погашена.

11.04.2008 р. до ГС АР Крим від Ленінського районного військового комісаріату надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що на теперішній час Ленінський РВК самостійно не фінансується, а тому оплата спожитих послуг повинна проводитися з розрахункового рахунку військового комісаріату АР Крим.

Ухвалою ГС АР Крим від 17.04.2008 р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, був залучений Військовий комісаріат Автономної Республіки Крим.

Ухвалою ГС АР Крим від 12.06.2008 р. Військовий комісаріат Автономної Республіки Крим був виключений зі складу третіх осіб та залучений до участі у справі в якості іншого відповідача.

У судове засідання представники відповідачів не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце слухання справи були проінформовані належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Слухання справи відкладалось у порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

11.06.2004 р. між Відкритим акціонерним товариством «Крименерго» (Постачальник) та Ленінським районним військовим комісаріатом (Споживач) був укладений договір про поставку електричної енергії №165, згідно з розділом 1 якого Постачальник поставляє електричну енергію Споживачу, а Споживач сплачує Постачальнику її вартість та здійснює інші платежі (5-ти кратний розмір тарифу за перевищення договірної величини електроспоживання, пеню, за графіком погашення заборгованості, за актами порушення ПКЕЕ) згідно умовам цього Договору та додаткам до Договору, які є його невід’ємними частинами.

Згідно з п. 2 Договору під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов’язуються керуватись чинним законодавством України, зокрема, Законом України „Про електроенергетику”, Правилами користування електричною енергією, затвердженими у встановленому порядку.

Відповідно до п. 2 Додатку №4.2 «Порядок розрахунків для споживачів, які здійснюють розрахунки за фактично спожиту електроенергію» розрахункова дата встановлюється 6 числа кожного місяця, відповідно розрахунковим вважається період з 6 числа місяця до такого ж числа наступного місяця. Показання розрахункових засобів обліку згідно з Переліком об’єктів та точок комерційного обліку фіксуються 6 числа кожен місяць та оформлюються „Актом про об’єми переданої споживачу (спожитої Споживачем) електричної енергії” в 2-х екземплярах, по одному для кожної із сторін.

Дата оплати встановлюється до 13 числа кожного місяця (п. 5 Додатку №4.2 до Договору).

З матеріалів справи вбачається що за період з грудня 2006 року по січень 2007 року відповідачем були надані акти про обсяги переданої споживачеві електричної енергії на суму 14 059,99 грн. На цю суму виставлялися відповідні рахунки на оплату спожитої електроенергії (а. с. 30-43). Рахунки були отримані Ленінським РВК, про що свідчить підпис споживача у зазначених рахунках.

Відповідно до п. 6.11 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ №28 від 31.07.1996 р. (зі змінами та доповненнями) остаточний розрахунок споживача за електричну енергію спожиту протягом розрахункового періоду здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами. Тривалість періоду для здійснення споживачем розрахунків зазначається у договорі та/або на платіжному повідомленні і має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунка для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно, і 10 операційних днів з дня отримання рахунка для споживачів, які здійснюють розрахунки через структурний підрозділ, який розташований в іншому місті.

Однак, рахунки були оплачені Ленінським РВК лише частково на суму 3154,28 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи реєстр прийняття платежів, банківські виписки та листи про оплати за постановами (а. с.44-50). Отже, заборгованість Ленінського районного військового комісаріату перед ВАТ «Крименерго» за період з грудня 2006 року по січень 2008 року складає 10905,71 грн., що стало підставою для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Суд зазначає, що з наявної в матеріалах справи довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №208/08 від 18.03.2008 р. вбачається, що Ленінський районний військовий комісаріат не є юридичною особою.

Відповідно до статей 1, 21 Господарського процесуального кодексу України, сторонами у справі можуть бути лише підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без утворення юридичної особи та в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності.

Отже, приймаючи до уваги те, що Ленінський районний військовий комісаріат не є юридичною особою, він не може бути стороною у справі, через що провадження у справі відносно вказаної юридичної особи підлягає припиненню на підставі пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

У той же час, з матеріалів справи вбачається та не заперечується Військовим комісаріатом Автономної Республіки Крим по суті, що відповідно до наказу військового комісаріату АР Крим №348 від 16.10.2006 р. заборгованість, які існує перед Ленінським районним військовим комісаріатом, оплачується з розрахункового рахунку військового комісаріату АР Крим.

За таких обставин, суд вважає, що заборгованість Ленінського районного військового комісаріату перед ВАТ «Крименерго» у сумі 10905,71 грн. підлягає стягненню з Військового комісаріату Автономної Республіки Крим, як особи, що відповідає за фінансове забезпечення місцевих військових комісаріатів АР Крим.

Військовий комісаріат Автономної Республіки Крим не представив суду доказів погашення заборгованості перед позивачем у сумі 10905,71 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду. Таким чином, порушені права позивача підлягають захисту шляхом примусового стягнення з заборгованості у розмірі 10905,71 грн. з Військового комісаріату АРК.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з Військового комісаріату АРК на користь ВАТ «Крименерго» згідно з положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Військового комісаріату Автономної Республіки Крим (95000, м. Сімферополь, вул. Київська, 152, ідентифікаційний код 07785820) на користь Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» (95034, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, ідентифікаційний код 00131400) суму заборгованості у розмірі 10905,71 грн., 109,06 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Припинити провадження у справі відносно Ленінського районного військового комісаріату.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Дворний І.І.