Рішення № 17997660, 15.04.2011, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 2-22/11

Р І Ш Е Н Н Я ІМЕНЕМ УКРАЇНИ           15.04.2011 року. Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі:

головуючого судді – Середа А.В.,

при секретарі –Махлай С.М.,

за участю представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Пожежне спостереження»про незаконне звільнення та поновлення на роботі, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась з позовом до ТОВ «Пожежне спостереження»(код ЄДРПОУ 30481070, м. Кременчук, вул. Салганна, 14Г) про незаконне звільнення та поновлення на роботі, зазначивши, що наказом № 22/04/09-3 від 22.04.2009 року за рішення зборів учасників ТОВ «Пожежне спостереження»від 22.04.2009 року її було незаконно звільнено з посади головного бухгалтера ТОВ «Пожежне спостереження»на підставі ст. 99 ЦК України. У своїй позовній заяві позивач –ОСОБА_1 просила у зв’язку із незаконним звільненням поновити її на посаді головного бухгалтера ТОВ «Пожежне спостереження»та виплатити їй середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 –ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги в повному обсязі за обставин викладених в описовій частині позову.

Представники відповідача ТОВ «Пожежне спостереження»(код ЄДРПОУ 30481070, м. Кременчук, вул. Салганна, 14Г) в судове засідання не з’явились. Від отримання судових повісток, направлених рекомендованими листами з повідомленням про вручення, неодноразово відмовлялися, про, що є відповідні докази в матеріалах справи.

Зі згоди представника позивача ОСОБА_2 суд приходить до висновку про ухвалення заочного рішення у відповідності до ст. 224 ЦПК України.

Суд, вислухавши пояснення сторони по справі її представника, вивчивши матеріали справи, дав повну оцінку зібраним по справі доказам у їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню. Судом достовірно встановлено, що позивач з 02.08.2004 року по 22.04.2009 року працювала на посаді головного бухгалтера ТОВ «Пожежне спостереження». Була прийнята на посаду головного бухгалтера на підставі наказу № 14-к від 02.08.2004 року. Також, судом встановлено, що наказом № 22/04/09-3 від 22.04.2009 року за рішенням зборів учасників ТОВ «Пожежне спостереження»від 22.04.2009 року її було звільнено з посади головного бухгалтера ТОВ «Пожежне спостереження»на підставі ст. 99 ЦК України. Про що свідчать неодноразові апеляційні скарги на ухвалу про відкриття провадження по справі з боку засновників ТОВ «Пожежне спостереження»та лист Територіальної державної інспекції праці у Полтавській області № 16-3305/03-70 від 28.05.2009 року.

Частиною 3 статті 99 ЦК України закріплений загальний порядок усунення членів виконавчого органу від виконання своїх обов'язків, а саме закріплене положення, відповідно до якого члени виконавчого органу товариства можуть бути усунені від виконання своїх обов'язків у будь який час, якщо в установчих документах не визначені підстави їх усунення. Відповідну норму потрібно розглядати у співвідношенні з нормами чинного законодавства про працю, які регулюють саме порядок прийняття та звільнення з роботи. Закріплення положення про усунення членів виконавчого органу від виконання своїх обов'язків є лише додатковою підставою для припинення трудового договору (контракту).

Крім того, статтею 3 КЗпП України встановлено, що саме законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Тобто питання припинення трудового договору працюючого працівника регулюється трудовим законодавством, підстави припинення якого за ініціативою власника або уповноваженого органу чітко визначені ст.ст. 36, 40, 41 КЗпП України. Тому звільнення ОСОБА_1 із займаної посади за обставин, визначених наказом ТОВ «Пожежне спостереження»№ 22/04/09-3 від 22.04.2009 року суд вважає здійсненим без законної підстави.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

19 січня 2011 року ухвалою Автозаводського районного суду міста Кременчука була задоволена заява ОСОБА_1 про забезпечення доказів, та було витребувано від ТОВ «Пожежне спостереження»наступні документи: довідку про виплати заробітної плати ОСОБА_1 за останні 2 календарні місяці роботи на посаді бухгалтера ТОВ «Пожежне спостереження»за лютий та березень 2009 року, докази видачі ОСОБА_1 її трудової книжки 22.04.2009 року, докази попередження про наступне звільнення ОСОБА_1 з посади бухгалтера ТОВ «Пожежне спостереження», докази проведення розрахунку по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку при звільненні з ОСОБА_1 22.04.2009 року, штатний розклад станом на 21.04.2010 року, посадову інструкцію бухгалтера ТОВ «Пожежне спостереження»з підписом ОСОБА_1 про ознайомлення, оригінал наказу від 22.04.2009 року про звільнення ОСОБА_1, оригінал протоколу зборів учасників від 22.04.2009 року, докази, які б підтверджували повноваження ОСОБА_3 на підписання наказу про звільнення ОСОБА_1, але жодного документа Відповідач до суду не надав.

Згідно ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Враховуючи той факт, що матеріали справи не містять доказів розгляду справи понад річний термін з вини позивача, суд приходить до висновку про виплату середнього заробітку позивачу за весь час вимушеного прогулу.

Пунктом 21 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»№ 13 від 24.12.1999 року зазначено, що при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 (з наступними змінами і доповненнями).

Згідно п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати»середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Тому середня заробітна плата позивача, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, тобто лютий та березень 2009 року, складає (3278,24 грн. + 2649,74 грн.) / (28+31) = 100,47 грн. за робочий день.

Виходячи з положень ст. 235 КЗпП України, та враховуючи, що час вимушеного прогулу ОСОБА_1 за період з 22.04.2009 року по 15.03.2011 року складає 720 календарних днів, тому середній заробіток ОСОБА_1 за час затримки розрахунку по заробітній платі складає 720 к.д. х 100,47 = 72338,40 грн. Окрім того, суд приходить до висновку, що відповідно до матеріалів справи при звільненні ОСОБА_1 Відповідачем порушені вимоги ч. 3 ст. 184 КЗпП України, відповідно до якої звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Частиною 1 ст. 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала. Статтею 32 Конституції України також кожному гарантується право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації. Статтею 280 ЦК України передбачено, що якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

          Постановою Пленуму Верховного суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди ” встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

          З врахуванням обставин справи, наданих сторонами доказів, суд прийшов до висновку, що в результаті дій Відповідача які виразились в незаконному звільненні Позивача, останньому дійсно була завдана моральна шкода, розмір якої суд з врахуванням обставин справи та наданих доказів, а також критеріїв розумності оцінив в 10 000 грн.

          Статтею 51 КЗпП України передбачено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи. Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то суд на підставі ч. 2 ст. 88 ЦПК України вважає за необхідне стягнути судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи з відповідача.

Керуючись ст.ст. 14, 27, 57-59, 60-61, 88,208-209,212-215, 218,224-228,233 ЦПК України, ст. 23, 99, 280, 1167 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 51, 36, 40, 41, 231, 232, 235, 236 КЗпП України, ст. 32 Конституції України, Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати», Постановою Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 року,суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити .

Поновити ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера ТОВ «Пожежне спостереження»(код ЄДРПОУ 30481070, м. Кременчук, вул. Салганна, 14Г).

Стягнути з ТОВ «Пожежне спостереження»(код ЄДРПОУ 30481070, м. Кременчук, вул. Салганна, 14Г) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в сумі 72338,40 грн.

Стягнути з ТОВ «Пожежне спостереження»(код ЄДРПОУ 30481070, м. Кременчук, вул. Салганна, 14Г) на користь ОСОБА_1 моральну шкоду а розмірі 10000,00 (десять тисяч) грн.

Стягнути з ТОВ «Пожежне спостереження»(код ЄДРПОУ 30481070, м. Кременчук, вул. Салганна, 14Г) на користь держави судові витрати - держмито в сумі 51 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 120,00 грн.

Рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 підлягає до негайного виконання.

Заочне рішення може бути оскаржено до Апеляційного Суду Полтавської області через Автозаводський районний суд м. Кременчука шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти діб з дня проголошення після розгляду заяви про перегляд заочного рішення, якщо воно не буде скасоване.

Суддя