Рішення № 17961540, 30.06.2011, Нахімовський районний суд міста Севастополя

30.06.2011

НАХІМОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Справа №2-410/11

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2011 року Нахімовський районний суд м. Севастополя в складі:

головуючого судді - Котешко Л.Л.,

при секретарі Лактіоновій Ю.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про примусове вселення в квартиру, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права спільної часткової власності з виплатою компенсації, ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду с позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом вселення в квартиру АДРЕСА_1.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що вона є власницею 3/8 часток квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину, власником іншої частки є відповідач у справі. Проте з моменту реєстрації права власності позивачем відповідач перешкоджає їй користуватися житловим приміщенням, не впускає її в квартиру.

Ухвалою суду від 27 липня 2010 року до спільного розгляду з первісним позовом був прийнятий зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права спільної часткової власності з виплатою компенсації. Зустрічні вимоги мотивовані неможливістю спільного володіння та користування спірною квартирою АДРЕСА_1, неподільністю квартири, яка знаходиться у спільній власності сторін. Крім того, відповідач зазначає, що ОСОБА_1 є громадянином іншої держави та має інше житло, в той час як ОСОБА_2 іншого житла не має.

Ухвалою суду від 09.08.2010 р. провадження у справі було зупинено у звязку з задоволенням клопотання представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом)про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи. Представник ОСОБА_1 проти задоволення вказаного клопотання не заперечував.

Ухвалою суду від 02.03.2011 р. провадження у справі було відновлено.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі, проти зустрічного позову заперечував, посилаючись на те, що ОСОБА_1 в майбутньому має намір отримати громадянство України та проживати в м. Севастополі в квартирі АДРЕСА_1. Крім того, частка, яка належить позивачці у спільному майні не є незначною, а відповідно до норм ЖК України кожен має право на житло, отже суд має захистити право позивача на житло.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення первісного позову заперечував, наполягаючи на задоволенні зустрічного позову. Крім того, представником відповідача були надані до матеріалів справи докази у підтвердження факту внесення на депозитний рахунок суду вартості частки ОСОБА_1 у спільному майні згідно висновку судового експерта в розмірі 92594,00 грн.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх в сукупності, дійшов наступного висновку.

З наданих до суду матеріалів, судом встановлено, що сторони у справі є співвласниками квартири АДРЕСА_1, а саме ОСОБА_1 власниця 3/8 часток (на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 22.01.2010 р.), ОСОБА_2 власник 5/8 часток (1/2 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 15.02.1996 р. та 1/8 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 22.01.2010 р.) (а.с. 5-7, 27-28)

ОСОБА_1 зазначає, що не має можливості володіти та користуватися вказаною квартирою, оскільки відповідач встановив новий замок на вхідні двері, від якого ключі у позивача відсутні, та не впускає в квартиру. Вказані дії є перешкодою для проживання у цій квартирі позивачу.

Проте всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України представником позивача не було надано суду жодного доказу у підтвердження обставин, викладених у позові, а саме того, що відповідачем чиняться перешкоди їй у користуванні квартирою, в той час як відповідачем під час судового засідання заперечувався факт створення перешкод позивачці. Позивачем не ставилося питання про визначення порядку користування квартирою. У звязку з викладеним у суду відсутні будь-які обґрунтовані правові підстави для задоволення позову в цій частині.

Стосовно зустрічних позовних вимог судом встановлено наступне.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 висновками, викладеними судовим експертом від 10.02.2011 р. за № 914/915 погодився.

Так, вказаним експертним висновком було встановлено, що розділити квартиру АДРЕСА_1 технічно неможливу. На 5/8 частки ОСОБА_2 доводиться 27,6 м2 загальної площі та 17,9 м2 житлової площі спірної квартири, на 3/8 частки ОСОБА_1 доводиться 15,5 м2 загальної площі та 10,7 м2 житлової площі.

Згідно до п. 14 Постанови Пленуму ВСУ від 22.12.1995 р. квартира підлягає розділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані житлові та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири, або які можна переобладнати в окремі квартири.

Виходячи з наведеного та з урахуванням планування (суміжні кімнати) та розмірів приміщень квартири, наявності одного входу в квартиру, з урахуванням ідеальних часток співвласників, розділити в натурі квартиру не виявляється можливим.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 постійно проживає за адресою : АДРЕСА_2, та є там зареєстрованою. Вказане підтверджено представленими в матеріали справи довідкою про право користування квартирою квартирного товариства Масти, списком осіб, зареєстрованих в приміщенні АДРЕСА_2. Твердження представника позивача про відсутність у ОСОБА_1 іншого житла спростовується матеріалами справи, а саме вищевказаними довідками про реєстрацію її в м. Талліні, документів, як свідчать про відсутність у неї нерухомості на праві власності, суду представлено не було, через що не можна зробити висновок про відсутність у ОСОБА_1 іншої власності.

Лист консульського відділу Посольства України в Естонській Республіці від 02.08.2010 р. № 6126/530-КП-352 не може бути належним доказом намірів ОСОБА_1 переїзду її для постійного проживання на територію України та отримання громадянства України, а є лише розясненням стосовно можливості отримання громадянства України у разі виходу з громадянства Естонської Республіки. Також, згідно наявної в матеріалах справи довідки СГІРФО Нахімовського РВ УМВС України в м. Севастополі громадянка Естонії ОСОБА_1 із заявою на отримання посвідки на постійне місце проживання у Севастополі не зверталася.

Крім того, згідно паспорту громадянина Естонії ОСОБА_1 термін дії останнього встановлений до 01.09.2014 року.

Правовідносини з приводу виділу частки з майна, що є в спільній частковій власності регулюються ст. 364 ЦК України, відповідно до якої співвласник має право на виділ у натурі частки з майна, що є в спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Статтею 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

При чому, закон повязує можливість припинення права на частку в спільному майні за наявності хоча б однієї з умов, передбачених цією статтею.

Так, згідно висновку експерта, спірна квартира АДРЕСА_1 є двокімнатною, розділити квартиру технічно неможливо, кімнати в квартирі є суміжними, частка ОСОБА_2 є значно більшою за частку ОСОБА_1, доказів того, що ОСОБА_1 вживала якихось заходів щодо вселення в квартиру та подальшого в ній проживання суду не представлено. Крім того, судом встановлено, що припинення права ОСОБА_1 на її 3/8 частку в квартирі не завдасть істотної шкоди її інтересам та членам її сім'ї, оскільки як вже встановлено судом, вона має зареєстроване місце проживання, в користуванні її та її родини знаходиться трикімнатна квартира у Талліні, вул.. Кивила, 4-65.

Згідно ч. 5 п. 6 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 04.04.1991 р. (зі змінами) при неможливості виділення частки будинку в натурі або встановлення порядку користування ним, власнику, що виділяється, з його згоди виплачується грошова компенсація. Розмір грошової компенсації визначається угодою сторін, а за відсутності такої судом згідно дійсної вартості квартири на час розгляду справи.

Згідно висновку експерта, з яким погодився представник позивача ОСОБА_1, ринкова вартість двокімнатної квартири АДРЕСА_1 складає 246916,00 грн., ринкова вартість 3/8 частки квартири становить 92594,00 грн., яка у свою чергу має бути компенсована відвідачу за зустрічним позовом ОСОБА_1 Позивачем ОСОБА_2 було дотримано вимог ч. 2 ст. 365 ЦК України в частині внесення на депозитний рахунок суду вартості частки ОСОБА_1 у спільному майні.

З урахуванням вказаних обставин, вимоги зустрічного позову підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про примусове вселення в квартиру, залишені без задоволення, в силу вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України понесені позивачами судові витрати не компенсуються.

Сплачена позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 сума судових витрат за розгляд вимоги про припинення права спільної часткової власності з виплатою грошової компенсації, а саме 51,00 грн. судового збору, 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1634,00 грн. витрат на проведення судової експертизи.

При таких обставинах та враховуючі, що позов було задоволено в повному обсязі, відповідно до вимог ч.1 ст. 88 ЦПК України, з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача необхідно стягнути вказані суми. Крім того, позивачем при зверненні з зустрічним позовом до суду не було доплачено судовий збір через відсутність доказів у підтвердження ринкової вартості частки у спільному майні. Отже недоплачена сума судового збору в розмірі 874,94 грн. (925,94-51,00) підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь державного бюджету.

Керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 57-61, 88, 168, 169, 209, 212 - 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про примусове вселення в квартиру відмовити.

2. Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права спільної часткової власності з виплатою грошової компенсації задовольнити.

3. Припинити право власності ОСОБА_1 на 3/8 частки квартири АДРЕСА_1.

4. Вартість 3/8 частки квартири АДРЕСА_1 у розмірі 92594,00 грн. виплатити ОСОБА_1 із депозитного рахунку №37310003000035, отримувач Територіальне Управління ДСА України в м. Севастополі, код отримувача 26265115, код банку отримувача 828509.

5. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачені судові витрати, а саме 51,00 грн. судового збору, 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1634,00 грн. витрат на проведення судової експертизи.

6. Стягнути з ОСОБА_1 на користь державного бюджету суму судового збору в розмірі 874,94 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Севастополя через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя підпис

З оригіналом згідно

Суддя Нахімовського

районного суду м. Севастополя Л.Л. Котешко