Рішення № 1793257, 02.07.2008, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

від "02" липня 2008 р. по справі № 07/15-38

від 02.07.2008р. справа № 07/15-38

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Лесі Українки, с.Колодяжне Ковельського району

до Ковельської виховної колонії, м.Ковель

про стягнення 7280 грн. 65 коп.

Суддя Сур’як О.Г.

Представники:

від позивача: Вандюк Г.П., довіреність від 01.07.2008р. № 12

від відповідача: Степанюк М.В., доручення № 5 від 2008р.

Сторонам роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст.22 ГПК України. Заяви про відвід судді та фіксацію судового процесу технічними засобами не поступило.

Суть спору: Позивач – СТОВ імені Лесі Українки просить стягнути з відповідача – Ковельської виховної колонії 7280 грн. 65 коп. заборгованості за поставлене йому відповідно до накладних м’ясо.

В підтвердження позовних вимог позивач посилається на накладні, довіреності на отримання товару та акт звірки взаєморозрахунків.

Відповідач в заяві від 02.07.2008р. (вх. № 01-28/10586) та в судовому засіданні суму позову визнав, несплату заборгованості пояснює тяжким фінансовим станом. Просить, за згодою позивача, не стягувати з відповідача судові витрати по справі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, господарський суд дійшов висновку, що вимога позивача підставна і підлягає задоволенню.

При цьому суд виходить з наступного.

На виконання усної домовленості між сторонами по накладних позивач поставив відповідачу м’ясо на загальну суму 7280,65 грн., а відповідач отримав товар на підставі відповідних довіреностей (копії накладних та довіреностей наявні в матеріалах справи).

Оскільки відповідач не розрахувався за отриманий товар, позивач направив йому вимогу №11 від 27.03.2008р. про сплату боргу в сумі 7280,65грн. та акт звірки взаємних розрахунків.

В листі від 17.04.2008р. № 11/868 відповідач повідомив, що вимога позивача розглянута та прийнята до оплати, акт звірки взаєморозрахунків підписаний.

Однак, на момент звернення СТОВ імені Лесі Українки з позовом до суду, відповідач не сплатив визнаної заборгованості в сумі 7280,65грн., яка підтверджена актом звірки взаємних розрахунків від 27.03.2008р.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання.

Згідно із статтями 526, 629 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З приписів глави 54 Цивільного кодексу України вбачається, що істотними умовами договору купівлі продажу є його предмет (асортимент, кількість,) та ціна.

Судом встановлено, що представлені позивачем накладні містять визначений асортимент, кількість і ціну товару, отримання його відповідачем підтверджується відповідними дорученнями, що свідчить про виникнення у сторін цивільних прав та обов'язків також і з огляду на положення ст.530 Цивільного кодексу України.

З урахуванням вимог наведеного законодавства, встановлених судом обставин щодо факту передачі товару, отримання його відповідачем та наявності боргу з оплати, суд вважає, що вимога позивача підставна і підлягає задоволенню в розмірі 7280,65 грн.

Відповідно до ст.49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони; суми витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пов’язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Водночас, позивач в заяві від 02.07.2008р. № 19 та представник позивача в судовому засіданні відмовився від стягнення з відповідача судових витрат на користь позивача. А тому судові витрати, понесені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи зазначене та керуючись ст.ст. 526, 530, 625, 629, 655 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Ковельської виховної колонії (Волинська область, м. Ковель, вул. Шевченка, 20, ЄДРПОУ 08562677, р/р 35216001000611 в ГУ ДКУ у Волинській області, МФО 803014) на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Лесі Українки ( Волинська область, Ковельський район, с. Колодязне, вул. Лесі Українки, 20, ЄДРПОУ 03736842, р/р 2600630110776 в Промінвестбанку м. Ковель, МФО 303194) 7280 грн. 65 коп.

Суддя О.Г. Сур’як

Суддя Сур'як О. Г.