Рішення № 1792916, 03.07.2008, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.07.08р.

Справа № 32/74-08

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю „Побут”, м. Жовті Води

До : Жовтоводської міської ради, м. Жовті Води

Про: зобов’язання виконати дії

Суддя Васильєв О.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: Берест В.А. ( дов. від 02.05.08 р.) ;

Від відповідача : Де тюк П.І. (дов.№2/4-765 від 03.06.08 р.)

СУТЬ СПОРУ:

ТОВ „Побут” звернувся з позовом до Виконкому Жовтоводської міської ради про зобов’язання відповідача в установлений законом термін розглянути заяву ТОВ „Побут” та прийняти відповідне рішення про оформлення права позивача на земельні ділянки загальною площею 2,3 га згідно до Державного акту на право постійного користування землею ( серія ІІ-ДП , № 005184 ) .Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачами своїх обов’язків згідно з вимогами Земельного Кодексу України та Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” .

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує , посилаючись на наступні обставини : позивач не має правовстановлюючих документів для користування земельними ділянками , вказаними в позові ( ст..92 ЗК України ) ; право користування земельними ділянками виникає лише після реєстрації договору оренди на ці ділянки ; позивач не замовив виготовлення технічної документації ( ст.56 ЗУ „Про землеустрій”) ; відсутність технічної документації на спірні земельні ділянки не дає змоги міськраді її затвердити ; без належним чином оформлених документів ТОВ „Побут” не може бути внесено в земле реєстр як землекористувач.

По справі оголошувалась перерва з 12.06.08 р. до 03.07.08 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснения представників сторін, господарській суд, -

В С Т А Н О В И В:

Розпорядженням виконкому Жовтоводської міської Ради народних депутатів від 14.07.1994 р. №398 зареєстровано Статут Акціонерного товариства закритого типу «Побут», створеного за рахунок коштів членів трудового колективу шляхом викупу державного майна.

09.01.1997 р. Акціонерне товариство «Побут»відповідно до рішення Жовтоводської міської Ради народних депутатів від 22.07.1992 р. № 171 отримало Державний акт на право постійного користування землею ( серія ІІ-ДП , № 005184 ) ; відповідно до якого йому надано у постійне користування 2,3 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування для службового користування . Вищезазначений акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №31 від 28.01.1997р.

Відповідно до Реєстраційного посвідчення від 17.07.1997 р. , виданого Жовтоводським БТІ , домоволодіння № 34 по вул. Гагаріна в м. Жовті Води зареєстровано за Акціонерним товариством закритого типу „Побут” на підставі договору купівлі-продажу державного майна № 08-94 від 27.06.1994 р. Це домоволодіння в цілому складається з : основного приміщення літ.”А”; сараїв –„Б”,”В , трансформаторної ,літ.”Г”; гаражу , літ.”Д”; відмістки І ; забора- №1)- Будинок побуту ; Автостоянка № 2 ; автостоянка №3 ; Пральня по вул. Горького ;Приміщення по вул. Красноармійська .Ці приміщення та споруди розташовані саме на земельних ділянках загальною площею 2,3 гектарів, наданих АТЗТ „Побут” відповідно до вищезазначеного Державного акту на право постійного користування землею .

Згідно рішенням загальних зборів акціонерів ЗАТ „Побут” ( протокол №9 від 05.03.2002 р.) Закрите акціонерне товариство „Побут” реорганізоване у Товариство з обмеженою відповідальністю „Побут” , яке відповідно до Статуту є правонаступником Акціонерного товариства закритого типу „Побут”. Статут ТОВ „Побут” ( в новій редакції ) зареєстровано 24.06.07 р. державним реєстратором виконкому Жовтоводської міської ради .

ТОВ «Побут»у січні 2003 року звернулось до виконкому Жовтоводської міської Ради з проханням переоформити право власності на майно з ЗАТ «Побут»на ТОВ «Побут», та 31.01.2003 р. отримало свідоцтва на право власності на нежитлову будівлю (автостоянка №3), розташовану за адресою: Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Заводська, 11-Б, загальною площею 4,8 кв.м.; будівлю (автостоянка №2), розташовану за адресою: Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Кропоткіна, 10, загальною площею 20,9 кв.м.; 9 (дев‘ять) будівель в цілому, розташовані за адресою: Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Горького, 10; 4 (чотири) будівлі в цілому, розташовані за адресою: Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул.. Гагаріна, 34.

25.03.08 р. Криворізьким міжрайонним відділом з контролю за використанням та охороною земель за результатами перевірки додержання вимог земельного законодавства України при використанні ТОВ „Побут” вищезазначених земельних ділянок ( які надавались в постійне користування праовопопереднику –ЗАТ „Побут”) директору товариства видано припис № 8/51 , відповідно до якого вимагається у 30-денний строк надати заяву до міської ради про надання дозволу на проведення інвентаризації земель .

На виконання вищезазначеного припису ТОВ „Побут” в квітні поточного року звернулося до Жовтоводської міської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо отримання в оренду вищезазначених земельних ділянок –тобто із проханням оформити належним чином право ТОВ „Побут” на ці земельні ділянки . Однак незважаючи на отримання цієї заяви 14.04.08 р. ,міською радою до цього часу не надано жодної відповіді , та заява товариства не розглянута .

Відповідно до п.3 Роз’яснень ВАСУ від 27.06.01 р. „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом права власності на землю і землекористування” : обов'язок рад відвести земельну ділянку у власність або у користування необхідно відрізняти від їх обов'язку оформити право на земельну ділянку, якщо воно виникло у зв'язку з переходом права на будівлю і споруду, приватизацією об'єктів незавершеного будівництва або внаслідок укладення передбачених законом цивільно-правових угод (міна, дарування, купівля і под.), а також коли земельну ділянку було надано підприємству чи організації до введення в дію Земельного кодексу України ( 561-12 ). У відповідних випадках слід мати на увазі, що частина третя статті 30 Земельного кодексу ( 561-12 ) не ставить перехід права користування земельною ділянкою, на якій знаходяться будівлі та споруди, у залежність від того, передані ці будівлі та споруди безоплатно чи за відповідну плату (наприклад, у випадку купівлі-продажу будівлі). Разом з переходом права власності на будівлю чи споруду новий власник або землекористувач набуває прав і обов'язків, визначених статтями 39, 40 Земельного кодексу України. У разі ухилення ради від оформлення права на земельну ділянку заінтересована особа відповідно до статей 74 і 77 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” вправі звернутись до господарського суду з заявою про спонукання ради видати державний акт чи укласти відповідну угоду.

Згідно до ч.5 ст. 59 ГК України : у разі перетворення одного суб'єкта господарювання в інший до новоутвореного суб'єкта господарювання переходять усі майнові права і обов'язки попереднього суб'єкта господарювання.

Відповідно до приписів ст. 377 ЦК України : до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Матеріали справи свідчать про те , що до ТОВ „Побут” в порядку правонаступництва перейшло право постійного користування земельними ділянками , але за відсутності відповідного рішення Жовтоводської міської ради про оформлення такого права відповідно до вимог чинного земельного законодавства України ,позивач є обмеженим в своїх правах , а тому змушений звернутися до суду з цією позовною заявою .

Відповідно до вимог Земельного Кодексу України , до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить ( поміж-іншим ) : а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу ; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону ( ст.12 )

Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації ( ст. 92 ) ; право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Оренда земельної ділянки може бути короткостроковою - не більше 5 років та довгостроковою - не більше 50 років ( ст.93 ) .

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу . Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування ( ст.116 ) .

Відповідно до приписів ст.118 Земельного кодексу України ,рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Згідно із ст.123 ЗКУ , надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок. Юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради. Відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки. Відмову органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади у наданні земельної ділянки в користування або залишення клопотання без розгляду в установлений строк може бути оскаржено в судовому порядку.

Відповідно до приписів ст.128 ЗКУ , продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради. У заяві зазначаються бажане місце розташування земельної ділянки, цільове призначення та її розмір. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний термін розглядає заяву і приймає рішення про продаж земельної ділянки або про відмову в продажу із зазначенням причин відмови.

Натомість Земельним Кодексом України не визначено строк , на протязі якого відповідна місцева рада повинна розглянути питання щодо переоформлення права постійного користування земельною ділянкою на підставі відповідної заяви землекористувача . Відповідно ж до приписів ст.8 Цивільного кодексу України , якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Застосовуючи принцип аналогії закону ,слід дійти висновку про те ,що Жовтоводська районна рада повинна була розглянути заяву ТОВ „Побут” на протязі місяця з часу його отримання. Але , як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами , відповідач передбачені чинним законодавством дії не здійснив , заяву не розглянув .

Конституційний Суд України рішенням у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005 ( v005p710-05 ) вирішив визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

При цьому у рішенні зазначене наступне : згідно з частиною четвертою статті 13 Основного Закону України ( 254к/96-ВР ) держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Конституція України ( 254к/96-ВР ) гарантує право власності на землю, яке набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (частина друга статті 14).За Конституцією України ( 254к/96-ВР ) кожен має право, зокрема, володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним (частини перша, друга, четверта статті 41). Орган законодавчої влади має право встановлювати для громадян та юридичних осіб, у котрих є в постійному користуванні земельні ділянки, але які за цим Кодексом ( 2768-14 ) не можуть мати їх на такому праві, строк, протягом якого ці особи зобов'язані переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на земельні ділянки. Але при цьому орган законодавчої влади повинен дотримуватися приписів Основного Закону України . Згідно зі статтею 22 Конституції України ( 254к/96-ВР ) конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. Інститут постійного користування земельною ділянкою - право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку - останнім часом зазнав істотної трансформації. Земельний кодекс Української РСР від 8 липня 1970 року встановлював безстрокове і тимчасове користування землею (стаття 15). Землекористувачами визначалися: колгоспи, радгоспи, інші сільськогосподарські державні, кооперативні, громадські підприємства, організації і установи; промислові, транспортні, інші несільськогосподарські державні, кооперативні, громадські підприємства, організації та установи; громадяни. Поняття "користування землею" у Земельному кодексі Української РСР від 18 грудня 1990 року ( 561-12 ) (стаття 7) поряд з постійним (без заздалегідь встановленого строку) передбачало тимчасове користування (короткострокове - до трьох років і довгострокове - від трьох до десяти років). Чинний Кодекс ( 2768-14 ), прийнятий 25 жовтня 2001 року, визначив право постійного користування земельною ділянкою як право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (частина перша статті 92).

Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" ( 1952-15 ) від 1 липня 2004 року передбачено, зокрема, обов'язковість державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою, права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб тощо. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності, а також громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації. Використання терміна "набувають", що означає "ставати власником чого-небудь, здобувати що-небудь", після набрання чинності статтею 92 Кодексу ( 2768-14 ) свідчить, що ця норма не обмежує і не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках за станом на 1 січня 2002 року до його переоформлення. Тому підстав визнавати статтю 92 Кодексу ( 2768-14 ) неконституційною немає. Конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод. Конституція України ( 254к/96-ВР ) закріпила рівність суб'єктів права власності перед законом, гарантії права власності та обов'язки власників, положення про те, що сама власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству (статті 13, 41 Конституції України). Із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі. Так, поняття "набувають права" за змістом частини другої статті 92 та частини першої статті 116 Кодексу ( 2768-14 ) в аспекті вимоги переоформлення права користування земельною ділянкою не відповідає вимозі ясності і визначеності правової норми: зазначені положення припускають поширення цього поняття лише на випадки первинного отримання земельної ділянки із земель державної та комунальної власності підприємствами, установами та організаціями, що належать до державної або комунальної власності, а також громадянами та юридичними особами, які набувають права власності та користування земельними ділянками.

Натомість у пункті 6 Перехідних положень Кодексу ( 2768-14 ) йдеться про переоформлення права власності або оренди громадянами та юридичними особами, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві. Переоформлення також має два значення: повторити оформлення і оформити заново, за новими правилами. Таким же невизначеним є словосполучення "переоформити у встановленому порядку" без посилання на відповідні норми Кодексу ( 2768-14 ) або інших законів. При цьому в Кодексі ( 2768-14 ) та інших законах немає спеціальних норм щодо такого порядку переоформлення права постійного користування. Оскільки переоформлення може означати оформлення за тих самих умов, що й раніше, а також за новими, іншими умовами, то ці умови мають бути зазначені в Перехідних положеннях Кодексу. Відсутність розмежування надання земельної ділянки і зміни титулу прав на земельні ділянки ускладнює переоформлення і на практиці вирішується довільно.

Переоформлення права постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення селянських (фермерських) господарств, на право власності або право оренди на них за конституційно-правовим смислом має виходити з рівності сторін, автономності їх волі та майнової самостійності і повинно бути спрямоване на реалізацію зазначених принципів щодо місця фермерських господарств в економічній системі держави та цивільно-правових відносинах (частина друга статті 13, частина друга статті 14 Конституції України ( 254к/96-ВР ), стаття 3 Цивільного кодексу України ( 435-15 ).

Порівняльний аналіз змісту положень пункту 6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" ( 563-12 ) від 18 грудня 1990 року і пункту 6 Перехідних положень Кодексу ( 2768-14 ) свідчить, що в першому акті йдеться про оформлення права на земельну ділянку громадянами, підприємствами, установами та організаціями, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Земельного кодексу Української РСР ( 561-12 ) (грудень 1990 р.), а в другому - про переоформлення права постійного користування земельними ділянками. Ні в Кодексі ( 2768-14 ), ні в інших нормативно-правових актах не розкривається юридичний зміст термінів "оформлення" і "переоформлення", не визначається їх співвідношення. Невизначеність суті цих термінів негативно впливає на практику здійснення суб'єктивних прав на земельні ділянки громадянами та юридичними особами. Від правильного визначення сутності "оформлення" і "переоформлення" прав на землю залежить можливість здійснення громадянами та юридичними особами гарантованого Конституцією України права власності на землю і права користування нею, довіра громадян до держави. Отже, порядок переоформлення права користування земельною ділянкою має бути врегульований у чинному Кодексі ( 2768-14 ) або інших законах шляхом визначення об'єктів, суб'єктів та основних стадій набуття прав на земельні ділянки. Це стосується також оплати земельно-кадастрових робіт і послуг у разі, коли замовником є землекористувач.

Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" від 2 квітня 2002 року N 449 ( 449-2002-п ) раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні в разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Приписи пункту 6 Перехідних положень Кодексу ( 2768-14 ) є нормами процесуального права і тому не повинні обмежувати норми матеріального права щодо права власності на землю та його набуття громадянами. Суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України ( 254к/96-ВР ), Кодексом ( 2768-14 ) та іншими законами України, що регулюють земельні відносини. Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. Чинний Кодекс ( 2768-14 ) серед підстав набуття права на землю громадянами та юридичними особами не називає оформлення чи переоформлення прав на земельні ділянки. Відповідно до статті 116 Кодексу ( 2768-14 ) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом (частина перша); набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга). Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації (частина перша статті 125 Кодексу ( 2768-14 ).

Кодексом ( 2768-14 ) не встановлено чітких матеріально-правових і процесуальних гарантій зміни громадянами юридичного титулу права постійного користування земельною ділянкою на право власності чи право оренди. Переоформлення відповідних прав включає також земельно-кадастрові роботи та інші послуги, які суб'єкти підприємницької діяльності надають на платній основі, встановлюючи їх розцінки на свій розсуд. Таким чином, постійним землекористувачам не гарантована можливість зміни законно набутого права за сприяння і за рахунок держави, яка є ініціатором таких змін.

Згідно з частиною п'ятою статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" ( 1952-15 ) право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. Відповідно до цього Закону ( 1952-15 ) реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.

На підставі наведеного Конституційний Суд України дійшов висновку, що пункт 6 Перехідних положень Кодексу ( 2768-14 ) через відсутність встановленого порядку переоформлення права власності або оренди та унеможливлення безоплатного проведення робіт із землеустрою і виготовлення технічних матеріалів та документів для переоформлення права постійного користування земельною ділянкою на право власності або оренди в строки, визначені Кодексом, суперечить положенням частини четвертої статті 13, частини другої статті 14, частини третьої статті 22, частини першої статті 24, частин першої, другої, четвертої статті 41 Конституції України ( 254к/96-ВР ).

Однак відповідно до статей 13, 14, пункту 7 частини першої статті 92 Конституції України ( 254к/96-ВР ) правовий режим власності та користування землею визначається законами України. Правовий режим власності означає врегулювання нормами закону земельних відносин, порядку та умов поділу земель на категорії, правове визначення форм власності на землю, порядку набуття і здійснення права власності, а також права постійного чи тимчасового землекористування щодо управління землями тощо, реалізацію та позбавлення цього права, функції, компетенцію органів державної влади і місцевого самоврядування.

Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, їх рівність перед законом, соціальну спрямованість економіки (частина четверта статті 13 Конституції України ( 254к/96-ВР ). Основний Закон України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю відповідно до закону (стаття 41). Чинний Кодекс ( 2768-14 ) є одним із таких законів, норми якого встановлюють підстави набуття права на землю шляхом передачі ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга статті 116).

Постанова Верховної Ради України є підзаконним актом, тому в ній не можуть закріплюватися положення, якими встановлюється правовий режим власності на землю. Тим більше що громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм права користування земельною ділянкою. Проте Верховна Рада України врегулювала постановою сферу суспільних відносин, які мають регулюватися законами України.

Враховуючи, що положення Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" ( 563-12 ) щодо втрати громадянами після закінчення зазначеного строку раніше наданого права користування земельною ділянкою впливають на прийняття рішення у справі, вони відповідно до частини третьої статті 61 Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) мають бути визнані такими, що не відповідають Конституції України ( 254к/96-ВР ) (є неконституційними).

Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Враховуючи вищезазначене ,бездіяльність Жовтоводської міської ради у вигляді не прийнятті в установлений чинним законодавством термін відповідного рішення за завою ТОВ „Побут” стосовно переоформлення раніше наданого позивачу права користування земельними ділянками суперечить конституційним принципам та вимогам вищенаведених нормативних актів .

З урахуванням вищезазначеного , керуючись вимогами ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позовні вимоги .

2. Зобов’язання відповідача - Жовтоводську міську раду ( 52204 , м. Жовті Води , вул. Петровського ,33 ) в установлений законом термін розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Побут” ( 52201, м. Жовті Води , вул. Гагаріна ,буд..34 ; код ЄДРПОУ 03052977 ) та прийняти відповідне рішення про оформлення права позивача на земельні ділянки загальною площею 2,3 га згідно до Державного акту на право постійного користування землею ( серія ІІ-ДП , № 005184 )

Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності .

Суддя О.Ю.Васильєв