Рішення № 17919755, 22.08.2011, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.08.2011 Справа № 5024/1259/2011

Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Шульженко Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Україна", с. Ольгине Горностаївського району Херсонської області

до Горностаївського районного споживчого товариства, смт. Горностаївка Херсонської області

про стягнення 772 000 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - представник ОСОБА_1. дов. від 12.07.2011 р.

від відповідача - не прибув

ТОВ "Торговий дім "Україна" (позивач) звернулось до Горностаївського районного споживчого товариства (відповідач) з позовною заявою, за якою просив стягнути збитки у вигляді упущеної вигоди на суму 272000 грн. та 500 000 грн. матеріальну компенсацію моральної ( немайнової) шкоди.

Позивач просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача, усього 34 об'єкта нерухомості, які розміщені у селах Горностаївського району.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених ст. 67 цього кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позивач не надав доказів щодо утруднення виконання рішення в майбутньому. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, що перелічене в заяві майно належить відповідачеві на праві власності. Також суд зазначає, що не може бути забезпечений позов про стягнення грошових коштів шляхом накладення арешту на нерухоме майно. На підставі викладеного, суд відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Відповідач позовні вимоги не визнав, оскільки на йому думку позовні вимоги позивачем не доведені. Відповідач заявив клопотання про застосування строків позовної давності щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди у відповідності до ст. 527 ЦК України.

Позивач заявив письмове клопотання про витребування в господарському суду Херсонської області тому 1 господарської справи № 2/449-ПД-08, в якому зберігаються завірені Горностаївським районним споживчим товариством копій договорів оперативної оренди № 5 від 01.03.08, № 6 від 01.03.08, № 11 від 01.04.08, № 25 від 29.08.08, № 55 від 28.12.07.

Судом відхилено зазначене клопотання з причин, викладених у мотивувальній частині рішення.

Відповідач позовні вимоги не визнав та заявив клопотання про застосування строків позовної давності щодо вимог про стягнення моральних збитків. На думку заявника, при розгляді справи у цій частині позовних вимог має застосовуватися п.ч.2 ст.258 ЦК України.

Суд зазначену заяву відхиляє, виходячи із наступного. Відповідач зазначив, що позивачем пропущений строк позовної давності за позовною вимогою про відшкодування матеріальної компенсації (немайнової) моральної шкоди з посиланням на норми п. 2 ч. 2 ст. 258 ЦК України, згідно якої позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації.

Як витікає із позовної заяви позивач звернувся із позовною вимогою про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, а не про спростування недостовірної інформації.

Таким чином, до вимоги про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має застосовуватись загальний строк позовної давності, передбачений ч. 1 ст. 257 ЦК України, а саме три роки.

Ні постанова Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 року, ні постанова Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995р., на які посилається позивач не містять у собі положення згідно яких до вимог про відшкодування моральної (немайнової) шкоди застосовується скорочений строк позовної давності.

Таким чином, позовні вимоги про відшкодування моральної (немайнової) шкоди заявлені позивачем в межах загального трирічного строку позовної давності, без пропущення строку давності для звернення із захистом порушеного права.

Після закінчення розгляду справи в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд

в с т а н о в и в:

Згідно договору купівлі-продажу від 08.08.2008 року ПСП "Україна" продало у власність товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Україна" нежитлову будівлю, торговий центр в с Ольгине по вул. Леніна 29/Б.

Пізніше, 04.06.09 зазначене нерухоме майно було продано за договором купівлі- продажу фізичній особі Мірошниченко Олегу Васильовичу.

Судом встановлено, що протягом всього часу перебування торгового центру у власності позивача з 08.08.2008 року по 04.06.2009 року фактично користуватись даною будівлею підприємство можливості не мало з вини відповідача - Горностаївського Райспоживтовариства. Відповідач, вважаючи себе власником будівлі торгового центру протягом зазначеного часу здавав приміщення будівлі третім особам для здійснення торгівельної діяльності. В підтвердження зазначеного факту позивач надав не завірені копії договорів, укладених між відповідачем та госпрозрахунковим виробничим підрозділом Горностаївського райспоживтовариства "Вікторія", госпрозрахунковимвиробничимпідрозділом Горностаївського райспоживтовариства "Зозуля", фізичною особою-підприємцем Кудас Наталією Григорівною, фізичною особою-підприємцем Самановою Оксаною Алимівною, фізичною особою-підприємцем Самановим Олегом Азимжановичем. Позивач пояснив, що зазначені завірені копії документів знаходяться у господарській справі 2/449-ПД-08. Відповідач зазначеного факту не заперечує, та пояснює, що за рішенням господарського суду Херсонської області у справі № 13/594-ПН-07 він набув право власності на спірний торговий центр, розташований по вул. Леніна 29-б. Однак, зазначене рішення не набрало чинності, оскільки постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 16.04.08 було скасоване. Зазначена постанова була оскаржена до Вищого господарського суду України. Постановою ВГСУ від 13.07.08 касаційна скарга була відхилена.

Таким чином, відповідач вважав, що на час розгляду спору у судових інстанціях він мав право користуватися майном, оскільки питання наявності у нього права на цей об'єкт, на думку відповідача, на той час було спірним.

Судом вивчені надані судові акти та встановлено, що підставою для відмови в задоволені позову стала та обставина, що відповідач - Ольгинська сільська рада не оспорювала права власності ПСП "Україна" на спірне майно - торговий центр. Горностаївському райспоживтовариству відмовлено в задоволенні позову про визнання права власності на торговий центр за відсутністю правових підстав.

Таким чином, з урахуванням вищенаведених обставин, суд вважає доведеним факт користування торговим центром відповідача протягом 08.08.2008 року по 04.06.2009 року.

Позивач пояснив, що протягом цього часу він повідомляв відповідача та осіб, які займали приміщення будівлі про своє право на будівлю та пропонував врегулювати орендні відносини, проте договори з новим власником фактичні орендарі не уклали, приміщення не звільнили.

Судом встановлено, що 01.09.2008 року між та ТОВ "Торговий Дім "Україна" (Орендодавець) та ТОВ "Будівельно-промислова компанія "Промінвест" укладено договір оренди будівлі. Згідно умов даного договору ТОВ "Торговий дім "Україна" обов'язувалось протягом 5 днів з моменту підписання договору передати в користування Орендаря будівлю торгового центру. За користування будівлею Орендар зобов'язаний був сплачувати на користь ПСП "Україна" орендну плату в розмірі 30 000 грн. на місяць.

Проте фактично передати будівлю торгового центру в користування ТОВ "Будівельно-промислова компанія "Промінвест" позивач не мав можливості, оскільки в його приміщеннях здійснювали торгівельну діяльність приватні підприємці та відокремлені підрозділи Горностаївського РайСТ на підставі договорів оренди укладених з відповідачем.

Позивач вважає, що у зв'язку з незаконним використанням відповідачем приміщення торгового центру ТОВ "Торговий дім Україна" отримало збитки у вигляді втраченої вигоди, оскільки було позбавлене можливості здавати власне майно в оренду та отримувати орендну плату.

Розмір збитків позивач оцінює в 272 000 грн., тобто суму яку позивач міг отримати здаючи будівлю торгового центру в оренду ТОВ "Будівельно-промислова компанія "Промінвест" протягом 9-и місяців (з 02.09.2008 по 03.06.2009 року).

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення зазначеної суми збитків у вигляді втраченої вигоди. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує правилами ст. 224, ч.1 ст.225 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно cт. 224 Господарського кодексу України передбачено наступне:

1.Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимога щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

2.Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України передбачено наступне:

1. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, має право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Як витікає із наведених норм права, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, то вони регулюють правовідносини щодо відшкодування збитків, які витікають із невиконання або неналежного виконання господарських зобов'язань, передбачених на договірних умовах між суб'єктами господарювання.

Відшкодування збитків на підставі ст. ст. 224,225 Господарського кодексу України - це міра відповідальності за порушення в сфері господарювання, тому її застосування можливе за наявності підстави відповідальності, передбаченої законом. Особа, яка вимагає відшкодування збитків, повинна довести факт порушення господарського зобов'язання контрагентом, наявність і розмір понесених ним збитків, причинний зв'язок між правопорушенням і збитками.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем відсутні будь-які господарські зобов'язання, тому є безпідставним обґрунтування позовних вимог щодо відшкодування збитків у вигляду упущеної вигоди нормами законодавства, які регулюють правовідносини щодо стягнення збитків, що витікають із неналежного виконання договірних господарських зобов'язань. Взагалі обґрунтування нормами Господарського кодексу України в даному випадку недоречно, адже сторони у справі не приймали будь-яких господарських зобов'язань один перед одним.

Правовідносини щодо стягнення збитків, які витікають із порушення цивільних прав, мають бути урегульовані за правилами Цивільного кодексу України, зокрема, главою 82.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено ( упущена вигода).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішенням, діями, чи бездіяльність особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначені статті визначають загальну норму щодо відшкодування збитків внаслідок наявності складу правопорушення: порушення права; завдання збитків та причинний зв'язок між порушенням права та збитками. При наявності таких обставин у особи виникає право на відшкодування завданих збитків.

Оскільки позивач не обґрунтував позовні вимоги належними нормами права позовні вимоги не підлягають задоволенню

Притягнення ж до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад господарського правопорушення, який є підставою господарсько-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивну та суб'єктивну сторону. Суб'єктом є боржник; об'єктом - правовідносини; об'єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка суб'єкта господарювання, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою правопорушника і збитками; суб'єктивну сторону господарського правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки та її наслідків.

Відсутність хоча б одного із вищеперелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за цивільне правопорушення, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Із огляду на надані докази позивачем щодо наявності упущеної вигоди в період з вересня 2008 року по липень 2009 року, суд дійшов до висновку, що не наведено належних доказів на підтвердження наявності збитків у вигляді упущеної вигоди та їх розміру, тому підстави для задоволення позову відсутні.

Зазначені висновки витікають із того, що позивач не довів у судовому порядку, що за період з 01.09.08 по 03.06.09 сума упущеної вигоди склала 30 тис. грн. щомісячно, адже орендна плата не є сумою упущеної вигоди. Також позивач не довів, що в 2008-09 роках у с. Ольгівці Горностаївського району орендна плата за використанням торгового центру могла складати суму 30тис. грн. Позивач не надав доказів реальності намірів сторін за договором оренди від 01.09.08 передати торговий центр в оренду, оскільки ні Орендар, ні Орендодавець не приймали будь-яких заходів щодо усунення перешкод з боку Гороностаївського районного споживчого товариства у користуванні орендним майном. Таким чином, суд доходить до висновку про недоведеність ні розміру упущеної вигоди ні факту її наявності.

На підставі викладеного, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди.

На думку позивача, моральна шкода полягає у приниженні ділової репутації, зниженням престижу та підриву довіри до діяльності підприємства.Позивач зазначає, що приниження його ділової репутації відбулося у зв'язку з невиконанням ним, з вини відповідача, своїх обов'язків щодо передачі в оренду будівлі торгового центру за договором оренди укладеного з ТОВ "БПК "Промінвест" від 01.09.2008 року. Невиконання ТОВ "Торговий Дім "Україна" даного господарського зобов'язання, яке сталося з вини відповідача, стало суттєвим приниженням ділової репутації позивача як перед Орендарем так і серед інших потенційних контрагентів. До цього часу ТОВ "Торговий Дім "Україна" всі свої зобов'язання та домовленості виконувало вчасно та в повному обсязі та мало високий престиж та відмінну ділову репутацію. ТОВ "Торговий Дім "Україна", будучи юридичною особою, суб'єктом господарювання є учасником господарських та інших суспільних відносин. Реалізовуючи свої права, як учасника господарських відносин ТОВ "Торговий Дім "Україна" має власну ділову репутацію, яка базується на професіоналізмі, порядності, взаємоповазі до інших учасників, відповідність діяльності вимогам закону, звичаях, ділового обороту. При цьому на-перше місце підприємством ставиться дотримання домовленостей досягнутих між учасниками господарських відносин, майбутніми контрагентами, а також сумлінне виконання договірних зобов'язань.

Позивач зазначає, що з вини відповідача здійснено розповсюдження негативної інформації про підприємство через засоби масової інформації, чим спричинено зниження престижу та підрив до діяльності підприємства:

-стаття в газеті "Справедливість" від 13 лютого 2009 року, на сторінці 2 надрукована стаття "Ольгинські рейдери" за підписом депутата Горностаївської районної ради М.О. Глушка. В статті зазначається про незаконність набуття позивачем права власності на торговий центр, незаконне відключення електроенергії від будівлі торгового центру, позивача автор називає "рейдером" у негативному розумінні.

-стаття в газеті "Сільські новини" №8(8587) від 21 лютого 2009 року, на сторінці 1-2 надрукована стаття "Рейдерські спроби" за підписом депутата районної ради М.О. Глушка. В статті також зазначається про незаконність набуття позивачем права власності на торговий центр, незаконне відключення електроенергії від будівлі торгового центру, позивача автор знову називає "рейдером" у негативному розумінні. Розмір немайнової шкоди позивач оцінює в 500 000 гривень за порушення права власності та приниження ділової репутації.Позовні вимоги в цій частині він обґрунтовує ч. 3 ст. 386 ЦК України, ст. 23 ЦК України. Згідно ч. 3 cт. 386 Цивільного кодексу України, ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", постановою пленуму ВСУ № 1 від 27.02.09 " Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи".Згідно ст. 23 Цивільного кодексу України визначено наступне:

1. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

2. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров 'я;

2)у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім "ї чи близьких родичів;

3)у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв 'язку із знищенням чи пошкодженням її майна:

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

3. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.Згідно ч. 3 ст. 386 Цивільного кодексу України, власник права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди, які просить стягнути з відповідача.

Відповідно до cт. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та п.5 Інформаційного листа ВГСУ № 01-8/184 від 28.03.2007р. ділова репутація - це сукупність підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про професійні та управлінські здібності такої особи, її порядність та відповідність її діяльності вимогам закону.

Із огляду на наведену норму, суд вважає, що посилання позивача на цю норму безпідставне, оскільки вищенаведений Закон регулює правовідносини, що витікають із банківського законодавства. За п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" зазначено, що під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин. Способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями як фізичній, так і юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються у відповідності до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди.Крім того, при визначенні розміру моральної шкоди судам слід виходити із засад справедливості, добросовісності та розумності. При цьому визначений розмір грошового відшкодування має бути співмірний із заподіяною шкодою і не повинен призводити до припинення діяльності засобів масової інформації чи іншого обмеження свободи їх діяльності.Із огляду на доводи позивача та аналіз норм чинного законодавства, на які посилається позивач, суд дійшов до висновку. що позовні вимоги в цій частині не доведені у розумінні ст. 33 ГПК України.Так, позивач посилається на приниження своєї ділової репутації, в результаті невиконання договірних зобов'язань перед ТОВ БПК "Промінвет" щодо передачі в оренду нерухомого майна. Однак, це є тільки думка керівництва цієї юридичної особи, оскільки він не навів доказів та фактів приниження ділової репутації за оцінкою інших осіб. Позивач не довів, що відповідач наніс йому моральні збитки, що мали для нього негативні наслідки, (як наприклад, відмову іншої у особи укласти угоду, тощо), тому розмір моральних збитків 500 000 грн. є надуманим, бо наявність таких збитків не доведена.Що стосується газетних публікацій в лютому 2009року, то , по-перше, позивач не надав докази, що він скористався правом захисту шляхом спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації. По-друге, позивач не надав докази, що після такої публікації мали місце негативні наслідки. По-третє, відповідач не мав жодного відношення до публікації в засобах масової інформації, оскільки вони були складені депутатами Горностаївської районної ради.

Таким чином, зазначені публікації не можуть бути належним доказом спричинення позивачеві відповідачем моральних збитків.

Керуючись ст.ст.82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

Суддя Л.М. Немченко

Дата підписання рішення

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 26.08.2011р.