Рішення № 17919647, 25.08.2011, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.08.11 Справа № 5021/1728/2011. за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ГЛОБАЛ КОСМЕД», м. Житомир

до відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м.

Суми

про стягнення 255 502 грн. 91 коп.

СУДДЯ Заєць С.В.

Секретаря судового засідання Ж.М. Гордієнко

За участю представників сторін:

від позивача: Черниш О.М.

від відповідача: не з`явився

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за поставлений товар згідно дистриб`юторського договору № 05/10 від 01.02.2010р. в сумі 255 502 грн. 91 коп., з яких: 251270 грн. 52 коп. основна заборгованість, 4232 грн. 39 коп. пеня, а також просить стягнути з відповідача 2555 грн. 03 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримує позовні вимоги повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, письмового відзиву на позовну заяву не подав, про місце та час слухання справи був повідомлений належним чином. Ухвала господарського суду Сумської області про порушення провадження по справі від 28.07.2011р. та ухвала суду про відкладення розгляду справи від 18.08.2011р. направлялись відповідачу за адресою, вказаною в позовній заяві та поданому представником позивача витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серії АЄ № 503382, а саме: АДРЕСА_1. Поштове повідомлення про направлення ухвали про порушення провадження по справі від 28.07.2011р. відповідачу до суду не надійшло. Ухвала господарського суду Сумської області про відкладення розгляду справи від 18.08.2011р. до суду не повернулась.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб або місце проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Враховуючи, що ухвали суду були направлені відповідачу за адресою, зазначеною в матеріалах справи, суд вважає можливим розгляд справи за відсутності відповідача за наявними в матеріалах справи доказами. Таким чином справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноваженого представника позивача, оцінивши надані докази, суд встановив:

Між позивачем та відповідачем був укладений дистриб`юторський договір № 05/10 від 01.02.2010р., відповідно до п. п. 1.1, 1.2 яких Продавець (позивач) надає дистриб`ютору (відповідачу) ексклюзивне право реалізації засобів побутової хімії та косметики (товар), що були поставлені Покупцю (позивачу) згідно з його замовленням в асортименті і по ціні, попередньо узгодженими в специфікаціях (цінових угодах) до даного договору. Дистриб`ютор (відповідач) зобов`язувався прийняти та оплатити отриманий товар в строки, обумовленими даним договором.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до п. 3.2 вищевказаного договору, відповідач зобов`язувався розрахуватись за поставлений товар на протязі 45 календарних днів від дати отримання товару. Датою отримання товару відповідачем є дата прийому передачі товару, що має вказуватися повноважним представником відповідача на видатковій накладній позивача, а у випадку не зазначення повноважним представником відповідача дати прийому передачі товару, датою отримання товару вважається дата видаткової накладної, згідно якої передавався товар..

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов`язання відповідно до зазначеного договору виконав, що підтверджується матеріалами справи. Факт поставки товару відповідачу на загальну суму 304126 грн. 76 коп. підтверджується видатковими накладними, які підписані повноважним представником позивача та відповідачем, скріплені печатками сторін та копії яких містяться в матеріалах справи (а. с. 13 - 23).

Відповідач свої зобовязання за вищевказаним договором виконав частково. Відповідачем частково була здійснена оплата за поставлений товар, що підтверджується банківськими виписками, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 26-38), також відповідачем частина товару була повернута, що підтверджується навяними в матеріалах справи накладними на повернення (а.с. 24, 25). Заборгованість перед позивачем за поставлений товар на момент подачі позовної заяви до суду склала 251 270 грн. 52 коп.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Оскільки відповідач розрахунки з позивачем за поставлений товар не провів, позивач був змушений звернутися до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.

Частина 2, 3 статті 612 Цивільного кодексу України встановлює норми, згідно яких боржник вважається таким, що прострочив своє зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його в строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбаченим цим Кодексом.

Аналогічна норма щодо виконання зобов`язань міститься в статті 526 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Таким чином, відповідач порушив вимоги вищевказаних норм та умови укладеного між сторонами договору № 05/10 від 01.02.2010р., а саме допустив прострочення виконання грошового зобовязання.

Відповідач не подав суду доказів сплати основної заборгованості перед позивачем або аргументованих заперечень вимогам позивача, у зв`язку з чим позовні вимоги в зазначеній частині визнаються судом правомірними, обґрунтованими, такими, що підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Крім цього, позивачем заявлені вимоги по стягненню з відповідача пені у розмірі 4232 грн. 39 коп.

Відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату або несплату одержаного товару у вигляді стягнення пені передбачена п. 5.2 договору № 05/10 від 01.02.2010р., за яким за несвоєчасну або неповну оплату товару у відповідності з умовами даного договору відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення платежу, за кожний день прострочення, виходячи із суми простроченого платежу. Пеня нараховується за весь період прострочення. Оскільки, права позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 4 232 грн. 39 коп., передбачені умовами договору, пеня нарахована в межах строку позовної давності, з урахуванням вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», тому позовні вимоги в зазначеній частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 549-552 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить суд до початку судового розгляду справи накласти арешт на кошти на банківських рахунках відповідача на суму розміру позовних вимог, що дорівнює 258293 грн. 94 коп.

Згідно ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Ст. 67 Господарського процесуального кодексу України передбачає як один із заходів забезпечення позову, накладення арешту на майно, що належить відповідачеві.

Дії господарського суду по забезпеченню позову здійснюються з метою забезпечення виконання рішення господарського суду, але тільки у разі необхідності, оскільки безпідставне вжиття таких заходів може призвести до порушень прав та інтересів інших фізичних та юридичних осіб.

Заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наступних умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності повинна здійснюватися господарським судом, зокрема, з урахуванням майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Позивач не довів факту неможливості виконання рішення суду без вжиття заходів забезпечення позову, а також не обґрунтував необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти відповідача. Тому суд, з огляду на вищевикладене, вважає вимогу позивача про забезпечення позову не обґрунтованою та відмовляє позивачу в її задоволенні.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 47-1, 49, 82, 85, Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити

2.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ГЛОБАЛ КОСМЕД» (10001, м. Житомир, вул. Ватутіна, 188, код 20038967) 251 270 грн. 52 коп. заборгованості, 4232 грн. 39 коп. пені, 2 555 грн. 03 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ГЛОБАЛ КОСМЕД» про забезпечення позову відмовити.

4.Наказ видати після набранням рішення законної сили.

СУДДЯ С.В. ЗАЄЦЬ

Повне рішення складене 29.08.2011р.