Рішення № 17915767, 29.08.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.11 Справа № 8/111/2011.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгросвіт", с. Бабаї Харківського району Харківської області,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхім-Консалтінгвест", м. Сєвєродонецьк Луганської області, -

про стягнення 62943 грн. 89 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача представник не зявився;

від відповідача представник не зявився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача основного боргу за поставлену продукцію (аміачну селітру) у сумі 58174,90 грн. та пені за період з 14.04.11 року по 30.06.11 року у сумі 4768,99 грн., нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №16, укладеного між сторонами 17.01.11 року.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 28.07.11 року до 15.08.11 року - у звязку з неявкою сторін та невиконанням вимог суду в частині подання витребуваних документів; з 15.08.11 року до 29.08.11 року у звязку з неявкою відповідача.

23.08.11 року, поштою, позивач спрямував до суду заяву, яка містить клопотання про розгляд справи по суті за його відсутності.

Відповідач позов не визнав, стверджуючи, що він повністю виконав умови укладеного сторонами договору: частково шляхом поставки продукції, частково шляхом повернення грошових коштів позивачеві на загальну суму 244521,80 грн., що підтверджується наданими до справи документами (лист від 26.07.11 року за вих. №102) (а.с.28).

Своїм правом на участь у судовому засіданні він не скористався без пояснення причин, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судових слухань, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1;23;28;39;45).

З урахуванням викладеного, обставин справи та наявних у ній доказів, керуючись ст.ст.4-3,22,32-34,43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе вирішити спір по суті у цьому судовому засіданні за відсутності сторін, - на підставі наявних у справі доказів.

І.Дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

17.01.11 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) у простій письмовій формі укладено договір поставки №16, відповідно до якого постачальник зобовязується поставити, а покупець прийняти та сплатити аміачну селітру (далі продукція) у кількості 300 тонн за ціною 3030,00 грн. за тонну (з урахуванням ПДВ) (п.1.1).

Поставлена продукція оплачується за договірними цінами, узгодженими між постачальником та покупцем на момент підписання договору (п.2.1).

У випадку зміни відпускної ціни на продукцію заводом-виробником, ціна за цим договором на поставлену продукцію підлягає перегляду та буде оговорена у додатковій угоді до нього (п.2.2).

Сума договору становить 909000,00 грн. (п.2.4).

Покупець розрахунки за поставлену продукцію здійснює шляхом 100-відсоткової попередньої оплати на розрахунковий рахунок постачальника за попередньо обумовлену відповідно до п.5.2 партію продукції (п.3.1).

Згідно п.5.2 договору відвантаження здійснюється партіями за додатковим узгодженням сторін (п.5.2).

У випадку непоставки (недопоставки) продукції всупереч узгодженим сторонами строкам, вказаним у відповідних протоколах, постачальник сплачує покупцеві пеню у розмірі 1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період прострочення, від загальної суми непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочення (п.6.3).

Усі зміни та доповнення до договору повинні бути виконані у письмовій формі та підписані повноважними представниками обох сторін (п.9.4).

Договір діє з моменту його підписання сторонами та до 31.12.11 року (п.9.5) (а.с.11).

22.04.11 року сторони уклали додаткову угоду №1 до цього договору, згідно якій:

внесли доповнення до пункту 1 договору "Предмет договору" та встановили, що постачальник зобовязується додатково поставити карбамід по ціні 3570,00 грн. за тонну (з ПДВ);

внесли доповнення до пункту 2 договору "Ціна та вартість" та встановили, що загальна сума договору становить 1.071.000,00 грн.

На підтвердження факту виконання умов договору зі свого боку позивач надав до справи документальні докази попередньої сплати ним на користь відповідача грошових коштів у сумі 624000,00 грн., що підтверджується меморіальними ордерами: №4 від 04.02.11 року на суму 592000,00 грн. та №5 від 07.02.11 року на суму 32000,00 грн. (а.с.9-10).

Позивач стверджує, що відповідач неналежним чином виконав умови договору.

Так, він здійснив поставку продукції на загальну суму 379040,80 грн., що підтверджується:

видатковими накладними:

№РН-0000168 від 15.03.11 року - про поставку на користь позивача 20,760 тонн аміачної селітри за ціною 3120,00 грн. (з ПДВ) на суму 64771,20 грн.;

№РН-0000175 від 18.03.11 року - про поставку на користь позивача 20,640 тонн аміачної селітри за ціною 3120,00 грн. (з ПДВ) на суму 64396,80 грн.;

№РН-0000178 від 21.03.11 року - про поставку на користь позивача 19,190 тонн аміачної селітри за ціною 3120,00 грн. (з ПДВ) на суму 59872,80 грн.;

№РН-0000201 від 28.04.11 року - про поставку на користь позивача 20 тонн аміачної селітри за ціною 3210,00 грн. (з ПДВ) на суму 64200,00 грн.;

№РН-0000206 від 06.05.11 року - про поставку на користь позивача 20 тонн аміачної селітри за ціною 3220,00 грн. (з ПДВ) на суму 64400,00 грн.;

№РН-0000207 від 16.05.11 року - про поставку на користь позивача 10 тонн аміачної селітри за ціною 3050,00 грн. (з ПДВ) на суму 30500,00 грн.;

№РН-0000209 від 25.05.11 року - про поставку на користь позивача 10 тонн аміачної селітри за ціною 3090,00 грн. (з ПДВ) на суму 30900,00 грн.(а.с.12-15), - кожна з яких, крім накладної №РН-0000209 від 25.05.11 року, містять докази отримання вказаної в них продукції уповноваженими особами позивача;

довіреностями:

№60 від 28.04.11 року та №61 від 06.05.11 року кожна на імя ОСОБА_1. (а.с.29;31).

Згідно доводам позивача, додаткова угода до основного договору, у якій би була узгоджена інша, ніж передбачена у п.1.1 останнього (3030,00 грн.), ціна за 1 тонну продукції, - сторонами не укладалася.

Дослідження судом змісту вищезгаданої додаткової угоди №1 від 22.04.11 року показало, що вона не має відношення до узгодження нової ціни на аміачну селітру, оскільки стосується поставок карбаміду у кількості 300 тонн, - що не є предметом спору по цій справі.

В той же час з матеріалів останньої (вищезгаданих видаткових накладних) вбачається, що позивач жодного разу не заперечив проти ціни, за якою фактично була поставлена на його адресу продукція; не вніс постачальнику пропозицію про укладення додаткової угоди відповідно до приписів пункту 2.2 договору; не спрямував щодо цієї обставини претензію на його адресу, - хоча з видаткових накладних видно, що жодна поставка аміачної селітри не мала місця за ціною 3030,00 грн. за 1 тонну, - вона кожного разу перевищувала її та становила від 3050,00 грн. до 3220,00 грн. за 1 тонну, - тобто викладене дає підстави дійти висновку, що позивач, отримуючи чергову партію продукції, кожного разу погоджувався з відпускною ціною на неї.

Позивач стверджує, що після поставки партії продукції у період з 15.03.11 року по 21.03.11 року, відповідач припинив її відвантаження, у звязку з чим він спрямував на його адресу вимогу про повернення попередньо сплачених грошових коштів у сумі 434959,20 грн. (вих. №58 від 06.04.11 року) (а.с.18).

Відповідач, заперечуючи проти цих доводів позивача, надав до справи документальні докази того, що завод - виробник добрива повідомив усіх покупців продукції листом від 07.02.11 року за вих. №27осб-20/ - про те, що внаслідок виробничої аварії він не відвантажує продукцію з 06.02.11 року (а.с.35).

Оскільки відповідач не поновив поставку продукції та не повернув грошові кошти у вищевказаній сумі, 26.04.11 року за вих. №79 позивач спрямував на його адресу претензію з вимогою повернути у найстисліші строки: грошові кошти у сумі 434959,20 грн., пеню за прострочення поставки у сумі 5726,00 грн. та пеню за прострочення повернення грошових коштів у сумі 1847,00 грн. (а.с.17).

Як вбачається з видаткових накладних, починаючи з 28.04.11 року відповідач поновив поставку продукції.

Не погоджуючись з позовом, він надав до справи документальні докази підвищення ціни на продукцію заводом-виробником, а саме: лист Закритого акціонерного товариства "Сєвєродонецьке обєднання "Азот"" від 06.04.11 року за вих. №27осб-20/ - про те, що у квітні 2011 року відпускна ціна за 1 тонну аміачної селітри встановлюється на рівні: 3210,00 грн. (з ПДВ) - у мішках та 3108,00 грн. (з ПДВ) - насипом (а.с.36).

Досліджуючи далі доводи позивача, суд встановив, що останній на підтвердження своїх вимог заявив, що на видатковій накладній №РН-0000209 від 25.05.11 року, згідно якій постачальник відпустив на користь покупця 10 тонн аміачної селітри за ціною 3090,00 грн. за 1 тонну на суму 30900,00 грн., - його уповноважена особа відмовилася поставити підпис на підтвердження факту її отримання (а.с.12).

Ця обставина документально підтверджена.

При її оцінці суд не погоджується з діями позивача, виходячи з наступного.

У судовому засіданні позивач підтвердив, що фактично продукція, зазначена у вищезгаданій накладній, знаходиться у його (позивача) розпорядженні, тобто її не повернуто відповідачеві; як повідомив позивач в ході розгляду справи, будь-які документальні докази факту прийняття її позивачем на відповідальне зберігання не складалися та до справи не надані; документальні докази спрямування на адресу постачальника вимоги про повернення цієї партії продукції до справи також не надані.

Укладеним між сторонами договором не передбачено право покупця відмовитися від отримання продукції у разі незгоди з її ціною, вимагати заміни товару з цих підстав або відмовитися від договору купівлі-продажу.

Згідно приписам ст. 689 Цивільного кодексу України (далі ЦКУ) покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Отже, з урахуванням викладеного суд вважає, що позивач отримав продукцію, зазначену у видатковій накладній №РН-0000209 від 25.05.11 року, а її вартість підлягає заліку в рахунок виконання відповідачем умов договору.

Заперечуючи, далі, проти позову, відповідач надав до справи документальні докази повернення на користь позивача частини грошових коштів у сумі 244521,80 грн., сплачених ним в якості попередньої плати (п.3.1 договору), а саме платіжні доручення:

№217 від 28.04.11 року на суму 200000,00 грн.;

№258 від 25.07.11 року - на суму 44521,80 грн. (а.с.33-34).

Позивач стверджує, що частка боргу у розмірі 437,40 грн. погашена відповідачем шляхом взаємозаліку (а.с.2-4).

Таким чином:

станом на день звернення позивача з позовом до суду відповідач:

1)поставив обумовлену договором продукцію на загальну суму 379040,80 грн. (з урахуванням партії продукції згідно накладній №РН0000209 від 25.05.11 року на суму 30900,00 грн.);

2)добровільно повернув на його користь частину коштів (попередньої плати) у сумі 200000,00 грн.;

3)частку боргу у розмірі 437,40 грн. погасив шляхом взаємозаліку, - а разом поставив продукцію та сплатив кошти на загальну суму 579478,20 грн.;

станом на день вирішення спору по суті відповідач добровільно повернув на користь позивача частку попередньої плати у розмірі 44521,80 грн.

З урахуванням викладеного загальна вартість поставленої продукції та добровільно повернутих відповідачем коштів становить 624000,00 грн. (579478,20 грн. + 44521,80 грн.).

З обставин справи вбачається, що підставою для звернення позивача з цим позовом до суду стали факти:

наявності цінової різниці між вартістю товару, що мав бути поставлений згідно умов договору (тобто за ціною 3030,00 грн. за 1 тонну у кількості 120,59 тонни (за усіма вищезгаданими накладними) - на суму 365387,70 грн.), та тим, що був фактично поставлений на суму 379040,80 грн., - тобто 13653,10 грн.;

неповернення відповідачем на день звернення позивача з цим позовом до суду частки попередньої плати у розмірі 44521,80 грн.;

нарахування пені відповідно до пункту 6.3 договору (за прострочення поставки продукції) за період з 14.04.11 року по 30.06.11 року у сумі 4768,99 грн., - а разом 62943,89 грн.

Відповідач позов не визнав.

ІІ.Оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За загальним правилом згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обовязковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

Частиною 1 ст. 628 Кодексу встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

Закон ст.525 ЦКУ не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, а згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, укладений між сторонами за цим спором, належить до договорів купівлі-продажу.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.

Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

Відповідно до п.3.1 укладеного сторонами договору покупець зобовязаний здійснити 100-відсоткову передплату вартості предмету поставки, що він фактично і вчинив, - тобто його дії відповідають приписам частини 1 ст. 693 Цивільного кодексу, згідно якій, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Вирішуючи цей спір, суд керується також приписами частин другої та третьої цієї статті, згідно яким, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Позивач не ставить питання про стягнення з відповідача вищезгаданих процентів.

З обставин справи видно, що сторони домовилися, що партії продукції на виконання умов договору поставляються у строки, визначені на підставі додаткового узгодження сторін (п.5.2 договору), що повинно бути оформлено відповідними протоколами (п.6.3).

Сторони не надали до справи жодного документального підтвердження на виконання цих домовленостей, а тому суд вважає, що позивач, нараховуючи пеню відповідно до умов п.6.3 договору у сумі 4768,99 грн., не надав доказів того, на підставі яких документальних даних та з якого часу відповідно до конкретних партій поставок у нього виникло право на її нарахування.

Виходячи з викладеного, позов в частині стягнення пені задоволенню не підлягає.

Що стосується вимоги позивача про стягнення цінової різниці у розмірі 13653,10 грн., то суд вважає, що позов у цій частині не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно загальним засадам цивільного законодавства України (ст.ст.6,626,627 та ін. Цивільного кодексу України) сторони договору є рівними у своїх правах.

Порядок укладення господарського договору, до числа яких належить також договір по цій справі), врегульовано статтею 181 Господарського кодексу України (далі ГКУ), а порядок внесення змін та доповнень до нього статтею 188 ГКУ.

В силу статті 188 ГКУ зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Позивач не надав до справи доказів того, що він для захисту своїх охоронюваних законом інтересів скористався приписами вищецитованої статті або ж вимагав від відповідача укласти таку угоду, або ж відшкодувати йому вищезазначену цінову різницю.

Він також не надав до справи документальних доказів того, що відповідач у період здійснення поставок партій продукції не спрямував на його адресу документ щодо узгодження ціни, яка суперечить пункту 2.2 договору, - тобто що відповідач не скористався приписами частини 1 ст. 181 ГКУ, відповідно до якої господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

В силу ст. 654 Цивільного кодексу зміни або розірвання договору вчиняється у такій самій формі, що договір.

У договорі, укладеному сторонами, відсутня домовленість про право покупця на стягнення цінової різниці у разі неукладення додаткової угоди до основного договору, передбаченої пунктом 2.2 останнього.

Суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення частки попередньої плати у сумі 44521,80 грн. також не підлягає задоволенню, а справа у цій частині підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, оскільки відповідач під час розгляду справи добровільно сплатив вказану суму коштів на користь позивача та документально підтвердив цей факт.

За таких обставин позовні вимоги не підлягають задоволенню в цілому з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Суд, керуючись ст.ст.44,47-1 та ч.2 ст. 49 ГПК України, судові витрати покладає на відповідача.

Судом встановлено, що позивач, звертаючись до суду, припустився надмірної сплати державного мита.

Так, відповідно до п."а" ч.2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 року №7/93 "Про державне мито" у разі звернення до господарського суду з позовом майнового характеру (до їх числа належить спір по цій справі) на користь державного бюджету України підлягає сплаті державне мито у розмірі 1% вартості позову, але не менше 6 (102,00 грн.) та не більше 1500 (25500,00 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Позивач, звертаючись до суду з цим позовом, на підставі платіжного доручення №1839 від 04.07.11 року сплатив державне мито у сумі 629,50 грн., в той час, як при ціні позову в 62943,89 грн. його слід було сплатити у сумі 629,44 грн., - тобто надмірна сплата становить 0,06 грн. та підлягає поверненню на користь позивача з державного бюджету України.

На підставі викладеного, ст.ст.11,16,509,525,526,530,560,610-614,626, 627,655,662-664, 692 Цивільного кодексу України; ст.ст.181 та 188 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34,36,43,44, 47,47-1,49,75, п.1-1, ч.1 ст.80, ст.ст. 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.У задоволенні позову щодо стягнення цінової різниці у сумі 13653,10 грн. та пені у сумі 4768,99 грн. - відмовити.

2.Провадження по справі в частині стягнення попередньої плати у сумі 44521,80 грн. припинити.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхім-Консалтінгвест", ідентифікаційний код 34596480, яке зареєстроване за адресою: місто Сєвєродонецьк, проспект Хіміків, 68 Луганської області; знаходиться за адресою: місто Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, 6 Луганської області, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгросвіт", ідентифікаційний код 33897494, яке знаходиться за адресою: сел.Бабаї, вул.Островського, 50 Харківського району Харківської області, - витрати по сплаті державного мита у сумі 629 (шістсот двадцять девять) грн. 44 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.Повернути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгросвіт", ідентифікаційний код 33897494, яке знаходиться за адресою: сел.Бабаї, вул.Островського, 50 Харківського району Харківської області, - надмірно сплачене державне мито у сумі 0 (нуль) грн. 06 коп.

Підставою для виплати вказаної суми коштів є примірник цього рішення, скріплений підписом судді та гербовою печаткою господарського суду Луганської області.

У судовому засіданні 29.08.11 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 31 серпня 2011 року.

Суддя А.П.Середа