Рішення № 17914151, 10.08.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 51/25910.08.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш енд Кері Україна»

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 30 313,97 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Птуха С.С.

від відповідача: не зявились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш енд Кері Україна»звернулось до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1про стягнення 19 040,78 грн. заборгованості, 1 752,80 грн. пені, 9 520,39 грн. штрафу. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобовязань щодо оплати отриманого ним товару відповідно до умов договору купівлі-продажу № Д/83 від 02.08.2010 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 25.07.2011 р. за участю представників сторін, яких зобовязано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався на підставі п.п. 1, 2 ст. 77 ГПК України у звязку з незявленням представників відповідача та невиконанням ним вимог ухвал суду.

У даному судовому засіданні представник позивача надав суду письмові пояснення, в яких зазначив, що у тексті позовної заяви загальна сума часткового повернення товару відповідачем помилково зазначена 208,08 грн., натомість вірною просив вважати суму часткового повернення товару у розмірі 280,08 грн.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш енд Кері Україна»підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач повідомлявся ухвалою суду про час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву та жодного іншого витребуваного судом доказу не подав, в судове засідання своїх представників не направляв. Заявлені позовні вимоги не заперечив.

У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Згідно п. 15 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 р." у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом і дана особа своєчасно не повідомила про це господарський суд, інших учасників процесу, то всі наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому суд зазначає, що Вищий господарський суд України у п. 11 інформаційного листа від 15.03.2007 р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" на запитання чи повинен господарський суд з'ясовувати фактичне місцезнаходження сторін у справі з метою повідомлення їх про час і місце судового засідання, зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи те, що незявлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 10.08.2011р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.08.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш енд Кері Україна»(далі продавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі покупець) укладено договір купівлі-продажу № Д/83.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір № Д/83 від 02.08.2010 р. є договором купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобовязані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ст. 1 договору продавець продає товар, який є в наявності у торгівельному центрі продавця № 11, а покупець приймає та оплачує такий товар (далі товар) у відповідності до умов цього договору.

Згідно з п. 2.1 договору ціна одиниці товару, асортимент, кількість та загальна вартість товару, що продається покупцеві, зазначається у розрахункових та товаросупровідних документах, що надаються продавцем покупцеві при поставці товару згідно розміщеного покупцем замовлення з урахуванням п. 1.1 цього договору. Зазначені цьому пункті документи є складовими частинами цього договору.

Пунктом 5.3 договору сторонами погоджено, що останній набирає чинності з моменту його підписання і діє до моменту його припинення будь-якою із сторін із наданням повідомлення за 10 робочих днів. У випадку, якщо сторони не виконали будь-які із своїх зобовязань, які випливають із цього договору протягом цього терміну, він залишатиметься чинним до повного виконання таких зобовязань.

Оскільки суду не надано звернень одна до одної з пропозицією про припинення договору № Д/83 від 02.08.2010 р., тому такий визнається діючим у період з моменту його підписання та станом на час вирішення спору по суті на умовах, що передбачені ним.

Відповідно до п. 3.3 договору продавець вважається таким, що передав право власності на товар, а покупець таким, що отримав таке право власності після доставки товару покупцем до продавця, що підтверджується відповідним товаросупровідним документом (товарно-транспортною накладною), підписаним обома сторонами. Покупець засвідчує факт приймання товару за кількістю шляхом підписання всіх трьох примірників накладної та додатків до неї, два з яких повертає перевізнику для подальшої передачі продавцеві.

Тож, сторонами було погоджено істотні умови договору купівлі-продажу, на виконання умов якого позивачем на підставі виданого 08.12.2010 р. розпорядження на відпуск товарів за безготівковим розрахунком № 509957, відпущено відповідачу товарів на суму 19320,86 грн.

В ході розгляду спору встановлено, що 09.12.2010 р. відповідачем було здійснено часткове повернення товару на загальну суму 280,08 грн.

Обовязок покупця прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму передбачений положеннями ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України.

Згідно з п. 2.2 договору на підставі наданих продавцем розрахункових документів покупець здійснює розрахунок за поставлений товар протягом 15 календарних днів, але не пізніше останнього дня поточного місяця, після отримання товару, яке підтверджується відповідним товаросупровідним документом (товарно-транспортна накладна), підписаним обома сторонами. Оплата за товар здійснюється шляхом переказу на банківський рахунок продавця, зазначений в статті «реквізити сторін»договору.

Як вбачається з матеріалів справи на оплату отриманого відповідачем товару, позивачем виставлено останньому рахунок-фактуру № 1111006273/342 від 08.12.2010 р. на суму 19040,78 грн.

Частиною 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Таким чином, позивач свої зобовязання за договором купівлі-продажу № Д/83 від 02.08.2010 р. виконав в повному обсязі, а відповідач вчасно не розрахувавшись по договору за отриманий товар, порушив взяті на себе договірні зобовязання, в результаті чого заборгував перед позивачем 19040,78 грн.

Станом на час вирішення спору відповідач оплати суми заборгованості за договором № Д/83 від 02.08.2010 р. не здійснив.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник, який прострочив виконання зобовязання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 2 ст. 612 ЦК України).

В ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобовязання.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобовязання з оплати поставленого позивачем товару згідно з договором. Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у звязку з чим, суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача 19040,78 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 3.9 договору встановлено, що щу випадку порушення строків, вказаних у п. 2.2 договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

За розрахунком суду сума пені, що підлягає стягненню з відповідача складає 1059,24 грн., розрахована у період до 11.05.2011 р. (визначений позивачем кінцевий термін нарахування пені), однак з 01.01.2011 р., оскільки відповідач є таким, що прострочив виконання зобовязання саме з цієї дати, адже за умовами п. 2.2 договору останнім днем виконання зобовязання з оплати отриманого товару є останній день поточного місяця після отримання товару, тобто - 31.12.2010 р., та виходячи з облікової ставки, встановленої згідно з Постановою НБУ від 09.08.2010 р. № 377 в розмірі 7,75% на період з 10.08.2010 р.

В межах розгляду даного спору позивачем з посиланням на умови п. 3.11 договору заявлені вимоги про стягнення з відповідача 9520,39 грн. штрафу.

Згідно з пунктом 3.11 договору у випадку прострочення виконання зобовязання покупцем по цьому договору більш ніж на 30 календарних днів з дати підписання товарно-транспортної накладної, покупець зобовязаний відшкодувати продавцю усі збитки, понесені у звязку з невиконанням даного зобовязання та сплатити штраф в розмірі 50% від вартості придбаної відповідно до податкової накладної, але не оплаченої повністю партії товару.

Відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Оскільки неустойка, сплата якої вимагається позивачем відповідно до положень п. 3.11 договору застосовуються саме у звязку з неналежним виконанням відповідачем зобовязань в частині оплати за поставлений товар більше ніж на 30 днів, така обраховується у відсотковому відношенні від суми невиконаного у строк зобов'язання, суд приходить до висновку, що встановлена п. 3.11 договору відповідальність передбачає обчислення неустойки у вигляді штрафу.

З урахуванням викладеного, суд визнає обґрунтованими вимоги про стягнення з відповідача 9520,00 грн. штрафу у звязку з порушенням останнім грошових зобовязань більше 30 календарних днів.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш енд Кері Україна»задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш енд Кері Україна»(02140, м. Київ, просп. Петра Григоренка, б. 43, код ЄДРПОУ 32049199) 19040 (девятнадцять тисяч сорок) грн. 78 коп. боргу, 1059 (одну тисячу, пятдесят девять) грн. 24 коп. пені, 9520 (девять тисяч пятсот двадцять) грн. 39 коп. штрафу, 296 (двісті девяносто шість) грн. 20 коп. державного мита та 230 (двісті тридцять) грн. 60 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяПригунова А.Б. Дата підписання рішення:15.08.2011 р.