Рішення № 17913372, 16.08.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/25716.08.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон»

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості 5 125,60 грн

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2- за довіреністю №15 від 25.01.11 р.

від відповідача: не зявився.

У судовому засіданні 16.08.11 суд, керуючись ч.1 ст. 85 ГПК України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м.Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон» до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості 5 125,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач не виконав свої обов'язки у частині повернення за договором №2805/13 НП на надання послуг проживання від 28.05.08 р. Внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 5 125,60 грн, з яких: 3 520,50 грн - сума основного боргу, 1300,10 грн - інфляційні витрати, 304,98 грн - 3 % річних.

Ухвалою суду від 12.07.11 порушено провадження у справі №40/257 та призначено до розгляду на 28.07.11.

Ухвалою суду від 28.07.11 розгляд справи відкладався до 16.08.11 через неявку відповідача у судове засідання.

У судове засідання, призначене на 16.08.11, представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, просив суд розглядати справи за наявними у матеріалами справи без участі відповідача, позовні вимоги підтримав та надав свої пояснення по суті спору.

Відповідач у судове засідання не забезпечив явку уповноваженого представника, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду направлялась на адреси відповідача, що вказані в позовній заяві та в довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.07 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норма Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобовязує й сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначним згідно зі ст. 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

У разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Судом заслухані пояснення представника позивача, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив.

28.05.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон»(далі позивач) та Фізичної особою-підприємцем ОСОБА_1(далі відповідач) було укладено договір № 2805/13НП про надання послуг проживання (далі договір).

Відповідно до п.1.1 договору виконавець (відповідач) зобовязався на свій ризик надавати послуги проживання за дорученням замовника (позивача) згідно його замовлень, а замовник зобовязується прийняти та оплатити надані виконавцем послуги.

Виконавець зобовязаний надавати послуги з моменту одержання замовлення, і виконувати послуги дотримуючись узгоджених термінів (п. 2.1. договору).

Згідно з п. 1.3. договору вартість робіт встановлюється сторонами при домовленості по кожному зробленому замовленню окремо.

Датою виконання зобовязання по договору рахується дата підписання рахунку (п. 2.2. договору).

У п. 3.2. договору сторони перебачили, що послуги підлягають виконанню виконавцем і прийнятими замовником з моменту підписання рахунку.

Згідно п. 4.1. договору оплата замовником наданих послуг проводиться по факту наданих послуг проживання в готелі та харчування на підставі рахунку в готівковому та безготівковому порядку.

За доводами позивача, що підтверджується матеріалами справи, на виконанням умов п. 4.1. договору позивачем було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти на загальну суму 11530, 00 грн, згідно:

1) платіжного доручення № 12125 від 03.06.2008 р на суму 1 300,00 гр., на підставі рахунку № СФ-0015 від 28.05.2008 р на суму 1300,00 грн

2) платіжного доручення № 13472 від 11.06.2008 р на суму 640,00 гр., на підставі рахунку № СФ-0016 від 06.06.2008 р на суму 640,00 грн

3) платіжного доручення № 14594 від 19.06.2008 р на суму 6 800,00 гр., на підставі рахунку № СФ-0018 від 19.06.2008 р на суму 6800,00 грн

4) платіжного доручення № 18328 від 11.07.2008 р на суму 2 790,00 гр., на підставі рахунку № СФ-0017 від 17.07.2008 р на суму 2 79,00 грн.

В той же час, відповідачем надано послуг позивачу за договором на загальну суму 8009,50 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-здачі виконаних робіт/послуг, а саме:

- Акт № 002 від 08.06.2008 р. на суму 1300,00 грн

- Акт № 003 від 08.06.2008 р. на суму 640,00 грн.

- Акт № 004 від 31.07.2008 р. на суму 6069,50 грн.

За таких обставин, позивач стверджує, що у останнього виникла переплата у розмірі 3520,50 грн, оскільки відповідачем на вказану суму не надавалися послуги позивачу на проживання в готелі, згідно умов договору.

В свою чергу позивач звернувся до відповідача з листами-прохання від 22.01.2009 року № 29 та № 61 від 17.11.2009 р. про повернення сплачених коштів авансом у сумі 3520,50 на рахунок позивача.

За доводами позивача відповідь на вказані листи від відповідача не надходило, грошові кошти не було повернуто, а тому позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Як вбачається з платіжних доручень, що знаходяться в матеріалах справи, позивачем було здійснено оплату послуг на загальну суму 11530, 00 грн.

Відповідачем на виконанням умов договору надано послуг на загальну суму 8009,50 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-здачі виконаних робіт/послуг, наявних у матеріалах справи.

Таким чином, матеріалами справи вбачається факт перерахування позивачем на рахунок відповідача грошових коштів на 3520,50 грн (11530, 00 грн - 8009,50 грн) більше ніж було надано послуг за договором.

Листами позивач звертався до відповідача з проханням повернути кошти у сумі 3520,50 грн.

Матеріали справи не містять докази щодо надання послуг відповідачем на суму 11530,00, що була перерахована позивачем на рахунок відповідача, як і не містяться докази щодо повернення позивачу грошових коштів у розмірі 3520,50 грн.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 ЦК України).

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобовязання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки умовами договору № 2805/13 НП від 28.05.2008 року не встановлено строк повернення виконавцем суми попередньої оплати за ненадані послуги, відповідач зобовязаний був повернути отримані від позивача грошові кошти у 7-денний строк від дня отримання вимоги позивача, яка була викладена у листах від 22.01.2009 року № 29 та № 61 від 17.11.2009 р.

Частиною 1 статті 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч.2 ст.1212 ЦК України).

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості за оплачений позивачем, але ненаданими відповідачем послуг у сумі 3 520,50 грн належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в цій частині стягнення боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також нараховані за несвоєчасне повернення грошових коштів збитки від інфляції та 3 % річних на підставі ст.ст. 636 та 625 ЦК України.

Згідно з ч. 2 ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Відповідно до приписів ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Суд погоджується з розрахунком позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 304,98 грн та індексу інфляції у сумі 1300,10 грн.

Відповідачем не надано в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України доказів на спростування позовних вимог.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а також те, що відповідач в установленому порядку обставин, повідомлених Позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то за таких обставин, позов визнається обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню за розрахунком позивача.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати, повязані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та державного мита, підлягають стягненню з Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32,33, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (03129, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон»(54002, м. Миколаїв, Заводський район, вул. Каботажний спуск, 1, код ЄДРПОУ 14291113) борг у розмірі 3520 (три тисячі пятсот двадцять) грн 50 коп., індекс інфляції у розмірі 1300 (одну тисячу триста) грн 10 коп., 3 % річних у розмірі 304 (триста чотири) грн 98 коп. витрати по сплаті державного мита в сумі 102 (сто дві) грн 00 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 17.08.2011 р.