Рішення № 17911420, 11.08.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/16911.08.11 За позовомПриватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова

компанія"

ДоПублічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто"

Простягнення коштів в порядку регресу 3272,50 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1 (дов. №3 від 04.01.2011р.)

Від відповідача ОСОБА_2 (дов. №1558-1/14 від 09.05.2011р.)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 11.08.2011р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Українська транспортна страхова компанія" (далі по тексту позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" про стягнення 3272,50 грн. шкоди в порядку регресу, з яких 2887,50 грн. сума шкоди в порядку регресу, 385,00 грн. витрати на проведення автотоварознавчого дослідження, а також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані положеннями ст. ст. 993, 1188 ЦК України, ст .ст. 4, 6, 27 ЗУ “Про страхування”, ст. ст. 9, 12, 22, 37 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2011 р. порушено провадження у справі № 9/169, призначено справу до розгляду на 11.08.2011 р.

В судовому засіданні 11.08.2011 року представником позивача надано додаткові матеріали по справі витребувані судом та усні пояснення по справі, в яких підтримано позовні вимоги.

Представником відповідача надано додаткові матеріали по справі, усні пояснення та заперечення проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем не було направлено відповідачеві вимогу про виплату шкоди в порядку регресу, а отже у відповідача не виник обов'язок щодо оплати вказаного збитку в порядку регресу.

Також, представником відповідача повідомлено, що Відкрите акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» змінило найменування на Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»згідно з рішенням Загальних Зборів Акціонерів від 20.04.2011р. про перейменування.

Відповідно до Статуту відповідача, затвердженого в новій редакції рішенням Чергових загальних зборів акціонерів (протокол №38 від 20.04.2011р.), ПАТ «УСК «Гарант-Авто» несе права та обовязки ВАТ «УСК «Дженералі Гарант»до повного їх виконання.

У відповідності до ст. 25 ГПК України, у раз припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу. З огляду на наведене, суд приходить до висновку про заміну відповідача правонаступником - ПАТ "Українська страхова компанія "Гарант-Авто".

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані документи і матеріали, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

За договором добровільного страхування наземного транспорту №0233377 від 13.08.2010р. позивачем застраховано автомобіль «Тойота Корола», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, страхувальником по договору є громадянин ОСОБА_3.

Як вбачається з постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської обл. від 29.10.2010 р. у справі №3-4547/10р., 25.09.2010р. на 36 км. а/д Київ-Харків, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «Тойота Корола», д/н НОМЕР_1 під керуванням власника ОСОБА_3 та автомобілем «Тойота Яріс», д/н НОМЕР_2 під керуванням власника ОСОБА_4. ДТП сталося в результаті порушення водієм ОСОБА_4 правил дорожнього руху України, у звязку з цим ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст. 124 КУпАП та накладено штраф.

Загальний розмір матеріальної шкоди, завданої власнику транспортного засобу «Тойота Корола», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до звіту № 2054/10/10 від 04.10.201р. експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу складає 3869,34 грн.

За страховим випадком ДТП що сталась 25.09.2010р. за участю застрахованого автомобіля, згідно складеного страхового акту № 768-10-UA від 21.02.2011р. по договору страхування визначено суму страхового відшкодування в розмірі 2887,50 грн., виплата якого за договором страхування підтверджується видатковим касовим ордером №189 від 25.02.2011р.

Статтею 27 Закону України “Про страхування” та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 2887,50 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинаою другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Вина водія ОСОБА_4 яка керувала автомобілем «Тойота Яріс», д/н НОМЕР_2 підтверджується постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської обл. від 29.10.2010 р. у справі №3-4547/10р.

Цивільно-правова відповідальність в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля «Тойота Яріс», д/н НОМЕР_2, була застрахована у відповідача на підставі укладеного договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс ВС/1362204).

Пунктом 37.4 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів” передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля «Тойота Корола», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 відповідно до положень Закону України “Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів” в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс ВС/1362204), а до позивача, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс ВС/1362204) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 35500,00 грн., франшиза 00,00 грн.

Нормою ст. 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»не передбачено право на відшкодування витрат на проведення автотоварознавчого дослідження. Крім того, згідно п. 22.2 ст. 22 Закону, потерпілим, які є юридичними особами, страховиком відшкодовується, виключно шкода, заподіяна майну. У даному випадку, позивач просить стягнути з відповідача витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 385,00 грн., що не є шкодою, заподіяною майну в розумінні ст. 22 Закону.

Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” та обмежується укладеним договором страхування.

Витрати по відшкодуванню страховиком винної особи вартості авторознавчого дослідження не передбачені наведеними положеннями закону “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, у звязку з чим в цій частині заявлені позовні вимоги до відповідача є безпідставними, а за встановлених обставин, на користь позивача підлягає стягненню в порядку регресу сума 2887,50 грн.

За таких обставин, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 2887,50 грн.

Щодо заперечень відповідача про те, що позивачем не надано доказів направлення вимоги про виплату йому відповідачем збитків в порядку регресу, то суд зазначає, що дійсно позивачем доказів щодо врегулювання спору в досудовому порядку шляхом нарпвлення претензії про сплату збитків в порядку регресу до позовоної заяви не надано, як не ндано і доказів направлення вимоги відповідачеві про сплату в порядку регресу збитків, виплачених позивачем застрахованій особі.

Однак, даний факт - неврегулювання спору в досудовому порядку, не позбавлаяє позивача права на судовий захист, а направлення відповідачеві позовної заяви з вимогою сплати в порядку регресу збитків судом розцінюється як вимоги про виплату збитків в порядку регресу у розумінні ст. 530 ЦК України, а отже заперечення відповідача щод відсутності в нього обов'язку виплати збитку позивачеві в порядку регересу, суд вважає безпідставними.

Разом з тим, суд погоджується з твердженням відповдіача про те, що такі дії позивача (ненаправлення вимоги про виплату збитку в порядку регресу та нехтування можливістю досудового врегулювання спору шляхом направлення досудової претензії) призвели до звернення до суду та позбавили відповідача можливості виконати cвій обов'язок в добровільному порядку, а отже судовий спір було породжено діями самого позивача.

У відповідності до ч. 2 ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи те, що позивачем не було направлено відповідачу претензію про виплату страхового відшкодування в порядку регресу та позбавлено можливості сплатити заборгованість у добровільному порядку, витрати пов'язані зі сплатою державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 4, 25, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Замінити відповідача Відкрите акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» правонаступником Публічним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Гарант-Авто».

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»(01042, м. Київ, провулок Новопечерський, буд. 19/3; код ЄДРПОУ 16467237) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем на користь Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія»(01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 77; код ЄДРПОУ 22945712) 2887 (дві тисячі вісімсот вісімдесят сім) грн. 50 коп. шкоди в порядку регресу.

4. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СуддяГ.П. Бондаренко

Рішення підписано 16.08.2011 року