Рішення № 17910093, 08.08.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/23008.08.11 За позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

до Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

про стягнення грошових коштів

суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1. (довіреність № 155/1/23-2627 від 20.06.2011р.);

від відповідача: ОСОБА_2. (довіреність № Д07/2011/07/11-3 від 11.07.2011р.);

08.08.2011р. у судовому засіданні, у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація»(надалі КП «Київжитлоспецексплуатація», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства «Київенерго»(надалі ПАТ «Київенерго», відповідач) боргу в сумі 44231, 18 грн., інфляційних складової боргу в сумі 7298, 15 грн., 3% річних в сумі 1941, 32 грн..

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що нарахування відповідачем плати за теплову енергію за період грудня 2008 по лютий 2009 року за тарифами затвердженими розпорядженнями Київської міської державної адміністрації № 1662 від 27 листопада 2008р., 1780/1 від 25 грудня 2008р., № 128 від 05.02.2009р., які були скасовані Указами Президента України № 65/2009 від 05.02.2009р., № 76/2009 від 09.02.2009р. є безпідставним, оскільки в цей період були чинними тарифи, затверджені розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 86 від 31 січня 2007р..

З цих підстав позивач просив задовольнити позов та стягнути з відповідача суму переплати вартості спожитої протягом грудня 2008 - лютого 2009 років теплової енергії згідно чинних тарифів. Окрім того, враховуючи, що на вимоги позивача відповідачем перерахунок вартості спожитої теплової енергії не було зроблено, а суму переплати не повернуто, до стягнення заявлено також суми інфляційних збитків та 3% річних.

Відповідачем надані заперечення на позовну заяву у яких зазначено, що АК «Київенерго»проводила розрахунки за теплову енергію та застосовувала виключно діючі тарифи відповідного періоду, зокрема ті, що відповідним чином встановлені та затверджені КМДА.

Згідно заперечень відповідача, на теперішній час жодним чином не доведено, що розпорядження КМДА від 27.11.2008р. № 1662, від 25.12.2008р. № 1780/1, від 05.02.2009р. № 128, від 02.03.2009р. № 230 суперечать Конституції чи законам України, у звязку з чим у задоволенні позовних вимог відповідач просив відмовити.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи пояснення сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

28 липня 1999р. між АЕК «Київенерго»та Дирекцією по експлуатації нежилих будинків КП «Київжитлоспецексплуатація»укладено договір № 102-0167 на постачання теплової енергії у гарячій воді, предмет якого визначений у розділі 1 договору і таким є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах передбачених договором.

Тарифи на теплову енергію за договором визначені додатком № 3 до договору, де згідно з п. 1 розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію «Енергопостачальною організацією»проводяться згідно з тарифами, затвердженими Розпорядженням Київської міської державної адміністрації…, можливість змінення тарифів в період дії договору прямо передбачена п. 3 зазначеного додатку.

На законодавчому рівні, у відповідності до вимог ст. 20 Закону України «Про теплопостачання»визначено, що тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.1999 року (п. 8.1. договору). За п. 8.4 договору, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Поданим позивачем розрахунком, що проведений у відповідності з умовами договору на підставі зазначених даних облікових карток (табуляграм) стверджується нарахування відповідачем за споживання теплової енергії загальною вартістю 71267, 51 грн. за період з грудня 2008р. по лютий 2009р. на підставі тарифів, встановлених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації № 1662, № 1663 від 27.11.2008р., 1780/1 від 25.12.2008р., № 127, 128 від 05.02.2009р..

Згідно з Указами Президента України № 1199/2008 від 24 грудня 2008р., 65/2009 від 3 лютого 2009р. зазначені розпорядження Київської міської державної адміністрації були скасовані як такі, що суперечать Конституції та Законам України.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з наведеного, у сторін по справі відсутній обовязок виконувати рішення про встановлення тарифів на теплову енергію, які суперечать Конституції та Законам України, з часу прийняття цих рішень. Нарахування ж відповідачем оплати за теплову енергію на підставі тарифів, встановлених цими рішеннями, примушує позивача робити те, що не передбачено законодавством.

До 1 грудня 2008р. тарифи на теплову енергію, що виробляється відповідачем, були затверджені розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 86 від 31 січня 2007р. в редакції розпорядження № 715 від 18 червня 2007р..

Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1662 від 27 листопада 2008р. про втрату чинності розпорядження № 86 від 31 січня 2007р. скасоване.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 230 від 2 березня 2009р. з 10 лютого 2009р. поновлено у дії розпорядження № 86 від 31 січня 2007р. в редакції розпорядження № 715 від 18 червня 2007р..

За таких обставин суд вважає обґрунтованими доводи позивача про необхідність здійснення нарахування йому плати за теплову енергію, спожиту протягом грудня 2008 - лютого 2009 років за тарифами згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації № 86 від 31 січня 2007р. в редакції розпорядження № 715 від 18 червня 2007р., що складає у вказаному періоді суму 27036, 32 грн. виходячи з кількості спожитої теплової енергії.

З приводу необхідності здійснення перерахунку вартості спожитої теплової енергії позивач звертався до відповідача з листами, зокрема:

- у листі за вих. № 155/1/23-1664 від 09.04.2009р. позивач просив провести перерахунок нарахувань за теплову енергію, спожиту протягом грудня 2008р. лютого 2009р. по всіх договорах на постачання теплової енергії у гарячій воді між АЕК «Київенерго»та КП «Київжитлоспецексплуатація», застосувавши тарифи на теплову енергію, затверджені Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 31.01.2007р. № 86;

- у претензії за вих. № 155/1/23-2836 від 19.07.2010р. викладалось прохання зробити перерахунок вартості теплової енергії згідно з тарифами, затвердженими Розпорядженням КМДА № 86 від 31.01.2007р.; грошові кошти в сумі 3663774, 39 грн. зарахувати в оплату за теплову енергію в опалювальному сезоні 2009 2010р..

Зазначених вимог позивача відповідачем не виконано, а спір щодо стягнення на користь АЕК «Київенерго»заборгованості КП «Київжитлоспецексплуатація», що виникла по договору № 102-0167 від 28.07.1999р. за період з 01.11.2009р. по 01.04.2010р. в сумі основного боргу в розмірі 110328, 87 грн., нарахованих сум пені (8064, 87 грн.), інфляційних збитків (5218, 16 грн.), 3% річних (1180, 23 грн.), вирішено в судовому порядку в межах справи 22/242 (2010р.).

Загальна сума здійсненої переплати у періоді з грудня 2008р. по лютий 2009р. складає 44231, 18 грн. та не містить розбіжностей з даними ПАТ «Київенерго»(розрахунок коригування нарахувань складений структурним відокремленим підрозділом ПАТ «Київенерго»залучений до матеріалів справи). Зазначені грошові кошти є надмірно сплаченими позивачем на користь відповідача, оскільки підстави для їх сплати за вказаний період в якості плати за спожиту теплову енергію по договору 102-0167 від 28.07.1999р. були відсутні.

26.01.2011р. КП «Київжитлоспецексплуатація»складено вимогу за вих. № 155/23-01/40 у якій позивач просив відповідача перерахувати суму коштів розмірі 44231, 20 грн., що є переплатою по договору 102-0167 від 28.07.1999р. з урахуванням різниці в тарифах застосованих при розрахунку вартості теплової енергії за період з грудня 2008р. по лютий 2009р..

Враховуючи неповернення грошових коштів в сумі 44231, 18 грн., що отримані, як оплата вартості спожитої теплової енергії у періоді з грудня 2008р. по лютий 2009р.,

При цьому, суд також враховує, що звертаючись з позовом до суду, зокрема, із вимогою про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 44231, 18 грн., підставою зазначеної вимоги позивач визначає відсутність свого обовязку здійснювати оплату спожитої теплової енергії за тарифами, що застосовувались відповідачем, а отже і враховувати сплату грошових коштів по договору 102-0167 від 28.07.1999р. як вартість спожитої теплової енергії.

Таким чином, враховуючи заявлення на розгляд суду вимоги про стягнення боргу в сумі 44231, 18 грн., суд враховує підстави зазначені позивачем безпідставна сплата коштів в сумі 44231, 18 грн., та вважає, що вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню виходячи з положень ст. 1212 ЦК України.

В даному випадку має місце невірне застосування позивачем норм права (застосування законодавства), що при оцінці судом підстав з яких заявлено дану вимогу на розгляд суду, має бути враховано.

Заперечення відповідача викладені у відзиві на позов судом відхиляються, при врахуванні вищенаведеного, а зазначена позиція з приводу відсутності підстав для застосування, при розрахунку вартості спожитої теплової енергії, тарифів, які скасовані Указами Президента України відповідно 1199/2008 від 24 грудня 2008р., 65/2009 від 3 лютого 2009р. викладена і у Постанові Вищого господарського суду України від 03.02.2010р. у справі 42/380.

Доводи позивача відповідачем не спростовані, згідно предявленої позивачем вимоги (вих. № 155/23-01/40 від 26.01.2011р.) відповідач коштів не повернув, що є підставою для задоволення вимог позивача у цій частині.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача нарахованих інфляційних збитків в сумі 7298, 15 грн. (розрахунок здійснено за період з 13.11.2009р. по 30.04.2011р.) та 3 % річних в розмірі 1941, 32 грн. суд відзначає наступне.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За укладеним між сторонами договором 102-0167 від 28.07.1999р. у відповідача грошових зобовязань перед позивачем, по строку з листопада 2009р. не виникало, договором на відповідача були покладені обовязки постачання теплової енергії, які за своєю природою не є грошовими, а листи за вих. № 155/1/23-1664 від 09.04.2009р., № 155/1/23-2836 від 19.07.2010р. в яких містились вимоги здійснити перерахунок вартості теплової енергії, не є підставою виникнення грошового зобовязання відповідача перед позивачем, у звязку з чим відсутні підстави для вимоги сплати інфляційних збитків та трьох процентів річних.

Щодо зобов'язання відповідача повернути позивачу суму вказану у вимозі від 26.01.2011р., яка направлена відповідачу 01.02.2011р. (поштовий чек № 2194 зі списком рекомендованих відправлень за 01.01.2011р. залучені до справи в копії), то зазначене зобов'язання, виникло станом на 08.02.2011р. (як про те зазначено у вимозі - семиденний строк з дня її отримання), відповідно обгрунтованими є вимоги позивача щодо нарахування інфляційних збитків та 3% річних у періоді з 09.02.2011р. по 30.04.2011р. (дата на яку здійснено розрахунок позивачем) і такі суми складають:

- 294, 47 грн. 3% річних (44231, 18 грн. х 3% : 365 х 81);

- 1478, 58 грн. інфляційних збитків

(44231, 18 грн. х 100,9% (індекс інфляції у лютому 2011р.) 44231, 18 грн.) : 28 х 20 (кількість днів прострочення в період з 09.02.2011р. по 28.02.2011р.) = 284, 34 грн.;

44231, 18 грн. х 101, 4 % (індекс інфляції у березні 2011р.) 44231, 18 грн. = 619, 23 грн.;

44231, 18 грн. х 101, 3 % (індекс інфляції у березні 2011р.) 44231, 18 грн. = 575, 01 грн..

З урахуванням наведеного позов підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати позивача про сплату державного мита у сумі 534, 71 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог в сумі 662, 81 грн..

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. Івана Франка 5, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 00131305) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»(юрид. адреса: 01034, м Київ, вул. Володимирська 51-А; р/р № 2600500010883, № 2600100010704 у ВАТ КБ «Хрещатик»МФО 300670, ідент. код 03366500) 44231, 18 грн. (сорок чотири тисячі двісті тридцять одну гривню 18 копійок) надмірно сплачених коштів, 294, 47 грн. (двісті девяносто чотири гривні 47 копійок) 3% річних, 1478, 58 грн. (одну тисячу чотириста сімдесят вісім гривень 58 копійок) інфляційних збитків, 662, 81 грн. (шістсот шістдесят дві гривні 81 копійку) судових витрат.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 12.08.2011