Постанова № 1791006, 17.06.2008, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 221

ПОСТАНОВА

Іменем України

17.06.2008

Справа №2-1/2974-2008А

за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим, (95026, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гагаріна, 14-а),

до відповідача Підприємства Сімферопольської виправної колонії № 102 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АР Крим, (95493, АР Крим, м. Сімферополь, пров. Елеваторний, 4),

про стягнення 19440,99грн.

Суддя Л.О.Ковтун

при секретарі Баранович Н.М.

представники:

від позивача – Абрамкіна М.В. – начальник юридичного відділу, дов.№3 від 09.01.2008р.

від відповідача – не з’явився, повідомлений належним чином,

Суть спору: Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим звернулось до господарського суду АР Крим до Підприємства Сімферопольської виправної колонії № 102 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АР Крим про стягнення заборгованості в сумі 19440,99грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на статті 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та мотивовані тим, що відповідачем не сплачуються у встановлені законодавством строки страхові внески та штрафи, що застосовані за їх несплату.

Відповідач позов визнав частково в сумі 14819,63грн. В частині стягнення заборгованості в розмірі 4621,36грн. вимоги Управління не визнає, звертає увагу на сплату зазначеної суми у лютому 2008 року.

Розглянув матеріали справи, заслухав представника позивача та прокурора, дослідив надані докази, судом встановлено наступне.

Підприємство Сімферопольської виправної колонії № 102 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АР Крим зареєстроване в Управлінні Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополь АР Крим (далі-Управління) як платник страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Згідно пункту 4 частини 2 статті 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі-Закон), пункту 5.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками і застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Пенсійний фонд України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003р. №21-1 (далі – Інструкція), платники подають до органу Пенсійного фонду для реєстрації протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця розрахунок зобов’язань зі сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, в якому вказується самостійно обчислені суми зобов'язань.

Відповідно до розрахунку суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за грудень 2007 року, поданих відповідачем в Управління у порядку звітності, за Підприємством Сімферопольської виправної колонії №102 Державного департаменту України з питань виконання покарань в АР Крим склалася заборгованість в сумі 4621,36 грн. (рядок 8 розрахунків, аркуш справи 10).

Згідно пункту 6 статті 17 Закону, страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати й сплачувати у встановлений термін й у повному обсязі страхові внески.

Пунктом 6 статті 20 Закону встановлено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Стаття 106 Закону передбачає, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов’язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

На підставі зазначеної норми, Управлінням на адресу відповідача направлено вимогу про сплату боргу №Ю-144С від 05.02.2008р. на суму 4621,36грн.

Частиною 3 статті 106 Закону України встановлено, що страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

Як свідчать матеріали справи, платіжними дорученнями №50, 51, 52, 53 від 20.02.2008р. відповідач сплатив заборгованість зі сплати страхових внесків на загальну суму 5473,27грн., при цьому зазначив призначення платежу - збір на обов’язкове державне пенсійне страхування за грудень 2007 року.

Зауваження позивача на те, що у платіжних дорученнях №52 та 53 від 20.02.2008р. зазначене відповідачем призначення платежу (згідно вимоги №Ю-1521С від 03.10.2007р. по справі №2-13/1038-2008А) не відповідає реквізитам вимоги №Ю-144С від 05.02.2008р., заборгованість за якою заявлено у межах даної справи не приймається судом до уваги та спростовується зазначенням підприємством у платіжному дорученні періоду заборгованості, а саме – грудень 2007 року. Отже, до суми боргу, зазначеній у вимозі №Ю-1521С від 03.10.2007р. не могла увійти заборгованість за грудень 2007 року.

Приймаючи до уваги заяву відповідача щодо помилковості зазначення у платіжних дорученнях №52 та 53 від 20.02.2008р. призначення платежу (згідно вимоги №Ю-1521С від 03.10.2007р. по справі №2-13/1038-2008А, суд розцінює зазначені платіжні доручення як докази сплати підприємством заборгованості, яка визначена вимогою Управління №Ю-144С від 05.02.2008р.

Дослідивши платіжні доручення, особовий рахунок відповідача суд встановив, що Підприємство Сімферопольської виправної колонії № 102 сплатило суму страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за грудень 2007, але позивач, керуючись підпунктом 5 статті 106 Закону №1058, не звертаючи уваги на призначення платежів в платіжних дорученнях, зараховував платежі на погашення не поточних сум страхових внесків, а сум недоїмки, пені і фінансових санкцій, що виникли раніше, тобто облік надходження платежів у картці особового рахунку страхувальника в порядку календарної черговості настання граничних строків сплати узгоджених зобов’язань.

У пункті 12.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. встановлені права органів Пенсійного фонду України.

Серед прав органів пенсійного фонду, не має права самостійно, без згоди на то платника податків (обов’язкових платежів) або відповідного рішення суду, визначати призначення платежу.

Слід зробити висновок, що позивач діяв із значним перевищенням повноважень, передбаченим Конституцією України, оскільки не вправі був самостійно, без узгодження з платником податків або відповідного рішення суду, визначати призначення платежу та перераховувати платежі за поточними зобов’язаннями в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій, що виникли раніше. Оскільки платник податків (обов’язкових платежів) є власником своїх коштів, тобто має право вільно, на свій розсуд, володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном (стаття 41 Конституції України), у тому числі, й визначати призначення платежів.

Адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Виходячи з вищенаведеного суд вважає, що посилання позивача на п.5 ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» суперечить Конституції України, яка є основним Законом України та положення якої є нормами прямої дії.

Викладене дає суду підстави для висновку про сплату відповідачем суми заборгованості за грудень 2007 року, яку зазначено у вимозі про сплату боргу №Ю-144С від 05.02.2008р. на суму 4621,36грн., що тягне відмову в позові в цій частині.

Щодо вимоги позивача про стягнення заборгованості в сумі 14819,63грн. суд виходить з наступного.

На підставі частини 9 статті 106 Закону, за несвоєчасну сплату платником страхових внесків, рішенням Управління №5 від 08.01.2008р. до відповідача застосовані фінансові санкції в сумі 14819,63грн.

Вказане рішення отримане відповідачем 11.01.2008р., про що свідчить відмітка на повідомлені про вручення поштового відправлення № 5270, (аркуш справи 15).

Частиною 14 статті 106 Закону, встановлено, що рішення органу Пенсійного фонду про нарахування пені або накладення штрафу є виконавчим документом. У разі незгоди з рішенням про нарахування пені та накладення штрафу, страхувальник у десятиденний строк має право на оскарження рішення у судовому порядку.

Рішення Управління №5 від 08.01.2008р. у встановленому законом порядку не оскаржене, штрафні санкції до теперішнього часу не сплачені.

Відтак, заборгованість Підприємства Сімферопольської виправної колонії № 102 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АР Крим перед Управлінням становить 14819,63 грн., яка і підлягає стягненню на користь фонду.

Статтею 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду та в судовому порядку.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з Підприємства Сімферопольської виправної колонії № 102 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АР Крим заборгованості в сумі 19440,99 грн. підлягають частковому задоволенню в сумі 14819,63грн.

Вступну та резолютивну частину постанови проголошено у судовому засіданні 17 червня 2008 року.

У повному обсязі постанову складено 23 червня 2008 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 122, 158-164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Підприємства Сімферопольської виправної колонії №102 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АР Крим, (95493, АР Крим, м. Сімферополь, пров. Елеваторний, 4; банківські реквізити: рахунок 260062161 у КРД ЗАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 324021, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 08680299) на користь Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополь АР Крим, (95026, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гагаріна, 14-а; банківські реквізити: рахунок 25606010045501 у ВАТ «Державний Ощадбанк України», м. Сімферополь, МФО 324805, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 20727038) заборгованість в сумі 14819,63 грн.

В частині стягнення заборгованості в сумі 4621,36грн. в позові відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного господарського суду через господарський суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови в десятиденний строк з дня складення постанови у повному обсязі, з подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку, передбаченому частиною 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі неподання відповідної заяви (стаття 254 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Ковтун Л.А.