Рішення № 17909430, 09.08.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/28109.08.11 За позовомприватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»

до відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

про стягнення 23859, 61 грн.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники сторін: від позивача: від відповідача: юрисконсульт ОСОБА_1 (довіреність № 0314 від 16.05.2011 року)

юрисконсульт ОСОБА_2. (довіреність № б/н від 04.01.2011 року) ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»про стягнення 24720, 84 грн. із них: 23859, 61 грн. - страхове відшкодування, 861, 23 грн. пеня. Позов обґрунтований тим, що Позивачем на підставі договору страхування № V2.0.008792 від 26.02.2008 року внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки «ВАЗ 21101»(державний реєстраційний номер НОМЕР_1), а тому Позивачем відповідно до положень статті 25 Закону України “Про страхування” та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу «Chevrolet Aveo»(державний реєстраційний номер НОМЕР_2), водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, була застрахована у Відповідача, Позивачем було направлено останньому регресну вимогу від 03.04.2009 року про сплату страхового відшкодування в порядку регресу. Враховуючи, що Відповідачем не відшкодовано заявлену суму збитку, Позивач просить стягнути вказану суму в судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2011 року порушено провадження у справі № 23/281 та призначено її розгляд на 09.08.2011 року.

Представник Позивача у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник Відповідача у письмовому відзиві на підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України позов в частині стягнення страхового відшкодування визнав частково у розмірі 21408, 98 грн., щодо стягнення пені просив суд застосувати строки позовної давності.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 09.08.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Кредо-Класик», правонаступником якого є Позивач та Полянським Тіберій Тіберійовичем було укладено договір страхування № V2.0.008792 від 26.02.2008 року, відповідно до якого Позивач прийняв під страховий захист автомобіль марки «ВАЗ 21101»(державний реєстраційний номер НОМЕР_1).

19.04.2008 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась на автодорозі Київ-Вишгород-Десна, автомобіль марки «ВАЗ 21101»(державний реєстраційний номер НОМЕР_1) отримав механічні пошкодження, що підтверджується довідкою, виданою ВДАІ з обслуговування Вишгородського району при УДАІ ГУ МВС України в Київській області.

Дана дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення водієм автомобіля «Chevrolet Aveo»(державний реєстраційний номер НОМЕР_2) гр. ОСОБА_3 вимог пунктів 10.1 та 10.3 Правил дорожнього руху України, що встановлено постановою Вишгородського районного суду Київської області від 06.05.2008 року.

Для встановлення характеру та розміру шкоди, заподіяної власнику транспортного засобу «ВАЗ 21101» (державний реєстраційний номер НОМЕР_1) Позивач замовив проведення автотоварознавчого дослідження у товариства з обмеженою відповідальністю «Експертно-асистуюча компанія «Легіон». Згідно звіту № 1103 від 07.05.2008 розмір матеріального збитку в результаті пошкодження у вказаній дорожньо-транспортній пригоді складає 21408, 98 грн.

Позивач страховими актами № V2.0.08792/L01.01 та № V2.0.08792/L01.02 від 19.05.2008 року визнав нанесення майнової шкоди страхувальнику внаслідок ДТП страховим випадком та виплатив на його користь 23859, 61 грн. страхового відшкодування, що підтверджується платіжними дорученнями № 27363 від 27.05.2008 року та № 7788 від 24.06.2008 року.

Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України “Про страхування” до Позивача перейшло у межах фактично здійсненої страхової виплати право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Статтею 1188 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується винною особою.

Згідно пункту 2 статті 1187 Цивільного кодексу України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Цивільно-правова відповідальність винуватця дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 застрахована Відповідачем відповідно до полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/6727090 зі строком дії страхового покриття з 26.01.2008 року по 25.01.2009 року.

Враховуючи, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність особи, винної у заподіянні збитків, була застрахована у Відповідача, останній відповідно до статті 22 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” повинен відшкодувати нанесену його страхувальником шкоду у межах встановленого полісом страхового ліміту.

Договором (полісом) обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/6288386 встановлено ліміт відповідальності Відповідача за шкоду, завдану майну третіх осіб застрахованою особою у сумі 35000,00 грн., франшиза нуль грн.

03.04.2009 року Позивач направив на адресу Відповідача претензію з додатками про сплату страхового відшкодування.

Відповідно до статті 37 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” Відповідач повинен був здійснити страхову виплату протягом місяця з дня отримання відповідних документів. Означений обовязок Відповідач не виконав.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 37 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” Відповідач повинен був здійснити страхову виплату протягом місяця з дня отримання відповідних документів. Означений обовязок Відповідач не виконав.

Виходячи з наведеного, суд встановлює, що Позивач має право на відшкодування за рахунок Відповідача збитків у розмірі 23859, 61 грн. Таким чином, позовна вимога підлягає задоволенню у заявленому розмірі.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобовязання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання. Пунктом 2 статті 614 Цивільного кодексу України обовязок доведення відсутності своєї вини покладено на особу, яка порушила господарське зобовязання. Відповідачем не надано суду будь-яких пояснень та підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобовязання сталось не з його вини.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до позовної заяви Позивач просить стягнути з Відповідача пеню у розмірі 861, 23 грн. за несвоєчасне виконання Відповідачем своїх зобовязань щодо здійснення оплати страхового відшкодування.

Пунктом 37.2 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” встановлено, що у випадку прострочення виплати страхового відшкодування страховик сплачує на користь особи, яка має право на отримання такого відшкодування, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог щодо стягнення з нього пені та наполягає на застосуванні наслідків спливу позовної давності.

Відповідно до статті 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

Таким чином, строк позовної давності щодо стягнення пені з Відповідача сплинув у квітні 2010 року.

Згідно пунктів 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, оскільки строк позовної давності щодо вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені сплинув та останнім заявлено відповідне письмове клопотання про застосування судом наслідків позовної давності до винесення судового рішення, суд відмовляє у задоволення зазначеної позовної вимоги.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 8285 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, ідентифікаційний код 00034186) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»(04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 40, ідентифікаційний код 20782312) страхове відшкодування у розмірі 23859 (двадцять три тисячі вісімсот пятдесят дев`ять) грн. 61 коп., 238 (двісті тридцять вісім) грн. 60 коп. - витрат по сплаті державного мита та 227 (двісті двадцять сім) грн. 78 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові - відмовити.

4. Видати наказ.

СуддяТ.Ю. Кирилюк