Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 56/19105.08.11 Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В., при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л., розглянув у відкритому судовому засіданні справу:
За позовомВідкритого акціонерного товариства «Шрамківський цукровий завод»
доФізичної особи - підприємця ОСОБА_1
Треті особи, що не заявляють вимог на предмет спору на боці позивача1)Регіональне відділення Фонду державного майна України по Черкаській області
2)Закрите акціонерне товариство «Фінансово-енергетична компанія «Тай-Пен Холдінг»
простягнення безпідставно отриманих коштів Представники сторін:
від позивачаЮдицький О.В. - ліквідатор
ОСОБА_2. дов. № 2953/Д/14-10-08-2002 від 01.06.2011 р.
від відповідачаОСОБА_1, особисто паспорт НОМЕР_1
Веремієнко О.І. договір № б/н від 27.07.2011 р.
від третіх осіб, що не заявляють вимог на предмет спору на боці позивача 1)Не зявився 2)ОСОБА_3 дов. № 01-06 від 01.06.2010 р. О Б С Т А В И Н И С П Р А В И :
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Шрамківський цукровий завод»про стягнення з Фізичної особи - підприємця арбітражного керуючого ОСОБА_1 безпідставно отриманих коштів у розмірі 160148,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач виконуючи обовязки арбітражного керуючого банкрута - Відкритого акціонерного товариства «Шрамківський цукровий завод»протягом 2004 року незаконно одержав кошти у розмірі 160 148,00 грн. як винагороду арбітражного керуючого, оскільки розмір винагороди та додаткової винагороди повинні затверджуватись рішенням комітету кредиторів та ухвалою суду в процесі банкрутства. Проте, комітет кредиторів не приймав рішення про виплату відповідачу винагороди та додаткової винагороди, яке в свою чергу господарським судом не затверджувалось. За таких обставин та керуючись ст. 3-1, ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути з відповідача кошти у розмірі 160 148,00 грн.
Представник відповідача проти заявленого позову заперечує та вказує, що розмір додаткової винагороди на рівні 10 % по справі № 08/2102 був затверджений ухвалою суду від 20.11.2003 р. попередньому керуючому Борейко О.М. Оплата послуг відповідача та додаткова винагорода затверджена протоколом комітету кредиторів від 28.01.2004 р. № 5, де залишено додаткову винагороду 10% від продажу майна, затвердженою ухвалою суду від 20.11.2003 р. Крім того, відповідач вказує, що додаткова винагорода у розмірі 141 000,00 грн. була включена у вартість ціни продажу майна по договору купівлі - продажу від 09.03.2004 р. Отже, додаткова винагорода ніяким чином не зачіпає інтереси кредиторів боржника. Також, відповідач зазначає, що отримав тільки 132 566,00 грн. як додаткової винагороди з визначених 153433,00 грн. та вказує на заборгованість позивача перед відповідачем по заробітній платі у розмірі 61 927,15 грн.
Представники третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, позов Відкритого акціонерного товариства «Шрамківський цукровий завод»підтримують в повному обсязі.
13.07.2011 р. представником позивача надано суду заяву про збільшення розміру позовних вимог відповідно до яких позивач просить суд стягнути з відповідача 192168,16 грн. безпідставно отриманих коштів підприємства та процентів за період безпідставного використання грошових коштів.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Згідно абз. 2 п. 3.7 Розяснення Вищого арбітражного суду «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»від 18.09.1997 р. № 02-5/289 зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги до позивача. Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.
Під зміною розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві така дія кваліфікується як зміна предмету позову.
Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача.
Зміна підстав позову це зміна фактичних обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
Предметом позову у справі № 56/191 є спір щодо стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 160148,00 грн. В заяві про уточнення позовних вимог позивач просить додатково стягнути, проценти за період безпідставного використання грошових коштів.
Отже, у поданій до суду заяві про збільшення розміру позовних вимог, позивачем змінено матеріально-правові вимоги і фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги.
У п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 Вищий господарський суд України відповів, що за змістом норми ст. 22 ГПК зміна позивачем підстав і предмету позову може мати місце лише альтернативно, тому одночасна їх зміна неможлива. Отже, у разі подання позивачем клопотання (заяви), направленого на одночасну зміну предмета і підстави позову, господарський суд з урахуванням конкретних обставин повинен відмовити в задоволенні такого клопотання (заяви).
За таких обставин, заява позивача про збільшення розміру позовних вимог судом не приймається.
Таким чином, судом розглядається справа в межах первісних позовних вимог, а саме про стягнення 160148,00 грн. безпідставно отриманих грошових коштів.
Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
У судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представниками сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявлялось, у звязку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
В С Т А Н О В И В:
Постановою господарського суду Черкаської області у справі № 08/2102 від 07.11.2002 р. відкрите акціонерне товариство «Шрамківський цукровий завод» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
09.03.2004 р. між Відкритим акціонерним товаристовм «Шрамківський цукровий завод»в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЛЛ»укладено договір купівлі - продажу цукрового заводу як майнового комплексу розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Ціна продажу - 1410 000,00 грн., в тому числі ПДВ 235000,00 грн. та витрати на оплату послуг арбітражного керуючого відповідача у розмірі 141 000,00 грн.
10.03.2004 р. до договору купівлі - продажу укладено додаткову угоду, відповідно до якої сторони змінили ціну продажу, та встановили ціну у розмірі 1162 000,00 грн. та погодили вартість майнового комплексу цукрового заводу оплатити шляхом предявлення простих векселів.
Відповідно до банківських виписок, наявних в матеріалах справи, позивачем перераховано на користь арбітражного керуючого ОСОБА_1, грошові кошти у розмірі 160148,00 грн. в якості винагороди арбітражного керуючого.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 17.03.2009 р. усунено арбітражного керуючого ОСОБА_1 від виконання обовязків ліквідатора банкрута.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2009 р. ухвалу господарського суду Черкаської області від 17.03.2009 р. залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду міста Києва від 07.10.2009 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2009 р. та ухвалу господарського суду Черкаської області від 17.03.2009 р. залишено без змін.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 25.01.2011 р. визнано недійсним договір купівлі - продажу підприємства - банкрута від 09.03.2004 р. укладений між Відкритим акціонерним товариством «Шрамківський цукровий завод»в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЛЛ»та додаткову угоду від 10.03.2004 р. до договору купівлі - продажу та зобовязано кожну із сторін повернути усе одержане за недійсними договорами.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2011 р. залишено без змін ухвалу Господарського суду Черкаської області від 25.01.2011 р.
Відповідно до п. 10 ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюються в порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника. Оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за період від дня винесення господарським судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство і до дня першого засідання комітету кредиторів, на якому встановлюється розмір оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого, здійснюється кредитором або боржником, за заявою якого порушено справу, у максимальному розмірі, визначеному цією статтею.
Пунктом 11 ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»встановлено, що кредитори можуть створювати фонд для оплати послуг, відшкодування витрат та виплати додаткової винагороди арбітражному керуючому (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору). Формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.
Оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень встановлюється та виплачується в розмірі, встановленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом, якщо інше не встановлено цим Законом, але не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство (п. 12 ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).
Згідно п. 13 ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»кредитори мають право встановлювати і виплачувати арбітражному керуючому за результатами його діяльності додаткову винагороду, розмір якої затверджується господарським судом.
Звіт про оплату послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого затверджується рішенням комітету кредиторів та ухвалою господарського суду. Ухвала може бути оскаржена у встановленому порядку (п. 14 ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).
Представник відповідача, у своїх запереченнях на позов зазначає, що розмір заробітної плати, витрат арбітражного керуючого, повязаних зі здійсненням процедури банкрутства та розмір додаткової винагороди встановлено у протоколі № 5 комітету кредиторів Відкритого акціонерного товариства «Шрамківський цукровий завод»від 28.01.2004 р., проте доказів затвердження даного протоколу комітету кредиторів господарським судом, як того вимагає п. 10 - 14 ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»суду не надано.
Отже, розмір заробітної плати арбітражного керуючого, витрат арбітражного керуючого, повязаних зі здійсненням процедури банкрутства та розмір додаткової винагороди арбітражного керуючого, що виплачується арбітражному керуючому встановлено не було.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За таких обставин, позивач правомірно звернувся до відповідача з вимогою про повернення безпідставно отриманих коштів у розмірі 160148,00 грн., яка направлена відповідачу 28.04.2011 р., докази чого наявні в матеріалах справи.
За змістом ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідач відповіді на зазначену вимогу про повернення безпідставно отриманих коштів у розмірі 160148,00 грн. не надав, грошові кошти позивачу не повернув.
Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Частиною 1 ст. 1213 Цивільного кодексу України встановлено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Згідно частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Обовязок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідача, який повинен був довести належними засобами доказування факт правомірності отримання грошових коштів у розмірі 160148,00 грн. від позивача.
Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Отже, враховуючи викладене вище, вимоги позивача про стягнення з відповідача 160148,00 грн. безпідставно отриманих коштів підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно фізичної особи - підприємця ОСОБА_1.
Також, від представника третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Закритого акціонерного товариства «Фінансово - енергетична компанія «Тай - Пен Холдінг», надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту майно та грошові суми, що належать відповідачеві - ОСОБА_1
Зазначенні вище заяви про забезпечення позову задоволенню не підлягають, виходячи з наступного:
Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
За приписами ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії, а також накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, або грошові кошти, які є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення.
Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»від 22.12.2006 р. № 9 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно ст.ст. 33-34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судовими доказами, за визначенням ст. ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.
За змістом інформаційного листа Вищого господарського суду України N 01-8/2776 від 12.12.2006 р. «Про деякі питання практики забезпечення позову», адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Таким чином, позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів, без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача.
Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Позивачем не представлено доказів, які б свідчили, що відповідач має намір приховати майно чи грошові кошти, належні відповідачу.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення 160148,00 грн. безпідставно отриманих коштів підлягають задоволенню в повному обсязі.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
В И Р І Ш И В:
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження на користь Відкритого акціонерного товариства «Шрамківський цукровий завод»(19812, Черкаська обл., Драбівський р-н, смт Шрамківка, вул. Леніна, 21, ідентифікаційний код 00373445) безпідставно отриманні грошові кошти у розмірі 160148,00 (сто шістдесят тисяч сто сорок вісім) грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 1601,48 (одна тисяча шістсот одна) грн. 48 коп. та 236,00 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
4.Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного тексту рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
СуддяВ.В. Джарти
Дата підписання повного тексту рішення 08.08. 2011 р.
Судове рішення № 17909211, Господарський суд м. Києва було прийнято 05.08.2011. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 56/191. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: