Рішення № 17908865, 09.08.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/28009.08.11 За позовомприватного підприємства «Шибумі»

до товариства з обмеженою відповідальністю «М енд С Логістікс»

про стягнення 4 788 грн. 83 коп.

Суддя Кирилюк Т.Ю. Представники сторін: від позивача: представник ОСОБА_1 (довіреність № 38 від 20.06.2011 року) від відповідача:не з`явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Шибумі»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «М енд С Логістікс»про стягнення заборгованості в розмірі 4 788 грн. 83 коп., із них: 4 200, 00 грн. сума основного боргу, 303, 21 грн. пеня, 226, 94 грн. інфляційні втрати, 58, 68 грн. 3 % річних. Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідач не оплатив вартість наданих транспортних послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2011 року порушено провадження у справі № 23/280 та призначено її розгляд на 09.08.2011 року.

У судовому засіданні 09.08.2011 року представник Позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник Відповідача у судове засідання не зявився, вимоги ухвали суду не виконав.

Ухвала про порушення провадження у справі була відправлена за адресою Відповідача, вказаною у позовній заяві та яка відповідає місцезнаходженню Відповідача відповідно до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Таким чином, Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду господарським судом та про час і місце проведення судового засідання.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Крім того, відповідно до статті 65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя зобов'язує сторони виконати певні дії, витребовує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору та вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Відповідачем вимоги ухвал суду не виконано, не надано письмового відзиву та письмових заперечень по суті заявлених вимог, а також не надано доказів, які б підтверджували поважність та винятковість причин пропуску судового засідання.

Судом, на виконання вимог статті 811 Господарського процесуального кодексу України, складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Керуючись статтею 75 Господарського процесуального Кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 09.08.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать про те, що 20.07.2010 року Відповідач надіслав Позивачу заявку № 001 на перевезення вантажу у кількості 20 тон за маршрутом м.Житомир- м. Дніпропетровськ, вартість послуг якої становить 4200, 00 грн.

Відповідно до пункту 4 статті 306 Господарського кодексу України транспортна експедиція є допоміжним видом діяльності, повязаним з перевезенням вантажів.

Відповідно до статті 316 Господарського кодексу України та статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона зобовязується за плату і за рахунок другої сторони виконати або організувати виконання визначених договором послуг, повязаних з перевезенням вантажу.

Статтею 930 Цивільного кодексу України встановлюється, що договір транспортного експидирування укладається у письмовій формі. Згідно статті 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

У липні 2010 року на підставі заявки № 001 Позивачем були надані Відповідачу транспортні послуги на суму 4200, 00 грн., що підтверджується актом виконаних послуг № ОУ-0000359 від 23.07.2010 року.

Відповідно до заявки № 001 від 20.07.2010 року оплата виконаного перевезення здійснюється у сумі 4200, 00 грн. після виконання Позивачем всіх умов заявки та з дотриманням термінів.

Статтею 909 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Позивачем направлено Відповідачу рахунок № СФ-0000371 від 23.07.2010 року за надані транспортні послуги на суму 4200, 00 грн.

Однак, Відповідач свої зобовязання щодо сплати за надані Позивачем транспортні послуги не виконав, у звязку з чим виникла заборгованість у розмірі 4200, 00 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з частиною першою статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобовязання чи звичаїв ділового обороту. При цьому, як випливає із вимог, визначених статтею 545 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання має бути належним чином підтверджено.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як визначено абзацом 1 частиною першою статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом встановлено, що між Позивачем та Відповідачем не узгоджено у письмовій формі строк (термін) виконання Відповідачем зобовязання по сплаті за виконані перевезення у сумі 4200, 00 грн., а тому умови сплати визначаються вимогами чинного законодавства, а саме частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що боржник повинен виконати свій обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

12.11.2010 року Позивач звернувся до Відповідача з вимогою про сплату заборгованості.

Відповідач вказану вимогу отримав 16.11.2010 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, однак залишив без відповіді та без задоволення.

Оскільки доказів погашення заборгованості за надані транспортні послуги Відповідачем суду не надано, позовна вимога про стягнення з Відповідача основного боргу розмірі 4200, 00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобовязання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України пеня є одним із видів забезпечення виконання зобовязань. Стаття 547 Цивільного кодексу України встановлює вимоги до форми правочину щодо забезпечення виконання зобовязань та визначає, що правочин вчинений з недодержанням письмової форми є нікчемним.

Таким чином, нарахування Позивачем пені не має правового підґрунтя.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позовних вимог, суд встановив, що вимоги Позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню, інфляційні втрати у розмірі 113, 40 грн. та 3 % річних у розмірі 30, 38 грн. (за період з 23.11.2010 року по 18.02.2011 року), тобто враховуючи частину другу статті 530 Цивільного кодексу України, зокрема семиденний строк від дня отримання вимоги.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені приватним підприємством «Шибумі»вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «М енд С Логістікс»(02092, м. Київ, вул. О. Довбуша, буд. 37, ідентифікаційний код 36136321) на користь приватного підприємства «Шибумі»(14001, Чернігівська область, м. Чернігів, Новозаводський район, вул. Попова, буд. 8-В; ідентифікаційний код 30380646) основний борг у розмірі 4200 (чотири тисячі двісті) грн. 00 коп., 30 (тридцять) грн. 38 коп. 3 % річних, 113 (сто тринадцять) грн. 40 коп. інфляційні втрати, 92 (девяносто дві) грн. 51 коп. - державного мита та 214 (двісті чотирнадцять) грн. 05 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ.

СуддяТ.Ю. Кирилюк