Рішення № 17908494, 03.08.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/24203.08.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Промислові мастила”

До Товариства з обмеженою відповідальністю “Ролсер Авто”

Про стягнення 74480,37 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1. представник за довіреністю

від відповідача не зявився

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 03.08.2011 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 64842,00 грн. передоплати по договору, на який товар не поставлено, 5011,49 грн. пені, 1060,57 грн. 3%річних, 3566,31 грн. інфляційних втрат, а також відшкодування державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2011 було порушено провадження у справі № 47/242, розгляд справи було призначено на 26.07.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2011 розгляд справи було відкладено до 03.08.2011.

Представник позивача в судовому засіданні 03.08.2011 р. заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що ним на виконання умов договору були перераховані грошові кошти у загальній сумі 64842,00 грн., проте відповідач не передав у власність позивача товар, оплачений останнім платіжним дорученням № 3547 від 22.10.2010, у звязку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 64842,00 грн. Внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 5011,49 грн. пені, 1060,57 грн. 3%річних, 3566,31 грн. інфляційних втрат.

Відповідач своїх представників в судове засідання 03.08.2011 р. не направив, відзив та витребувані судом документи - не надав. Про проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження, зазначеній позивачем у позовній заяві. Суд зазначає про те, що відповідач був обізнаний про наявність судового спору та не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.10.2010 між позивачем (покупець) та відповідачем (продавець) було укладено договір купівлі-продажу технічного обладнання для автосервісу № 13-10/10, відповідно до п.1.1. якого, продавець зобовязується передати технічне обладнання для автосервісу, зазначене у п. 1.2. цього договору, у власність покупцеві, а покупець зобовязується прийняти зазначене технічне обладнання і сплатити його вартість у розмірі, в порядку та на умовах зазначених у цьому договорі.

Умовами договору купівлі-продажу технічного обладнання для автосервісу № 13-10/10 від 13.10.2010 сторони погодили, що за цим договором продавець передає у власність покупцеві технічне обладнання для автосервісу, а саме: стенд розвал-сходження Geoliner 680 (п.1.2.); ціна договору визначається із загальної вартості технічного обладнання, зазначеного у додатку № 1 та складає 10000,00 євро, що складає 108070,00 грн. (п.2.1.); покупець сплачує продавцю ціну договору у безготівковій формі, шляхом перерахування грошової суми, зазначеної у п.2.1. цього договору, на розрахунковий рахунок продавця (п.2.2.); покупець сплачує продавцеві 60 % від ціни договору, що складає суму 64842,00 грн., в якості попередньої оплати, протягом 2 (двох) банківських днів з дати підписання сторонами цього договору, шляхом надання покупцем до банку, що його обслуговує, платіжного доручення на оплату продавцеві зазначеної у цьому пункті грошової суми (п.2.2.1.); покупець сплачує продавцю 405 від ціни договору, що складає суму 43228,00 грн., в якості остаточних розрахунків, протягом 3 (трьох) календарних днів з дати отримання покупцем повідомлення від продавця про наявність технічного обладнання на складі продавця та готовність передати його покупцеві (п.2.2.2.).

На виконання умов договору позивач платіжним доручення № 3547 від 22.10.2010 перерахував відповідачу суму попередньої оплати в розмірі 64842,00 грн. (копія платіжного доручення знаходиться в матеріалах справи).

Як стверджує позивач у позовній заяві, відповідач не здійснив поставку товару згідно умов укладеного між сторонами договору, не передав позивачу технічне обладнання для автосервісу, а саме: стенд розвал-сходження Geoliner 680 на загальну суму 64842,00 грн.

Відповідно до пояснень представника позивача, в звязку з простроченням виконання зобовязання відповідачем, позивач звернувся до останнього з листом № 42 від 13.05.2011 р., відповідно до якого просив відповідача в добровільному порядку на протязі семи календарних днів, з моменту отримання цього листа, передати позивачу технічне обладнання для автосервісу, а саме: стенд розвал-сходження Geoliner 680 за яке позивачем було перераховано відповідачу 60% попередньої оплати.

У відповідь на лист позивача, відповідач гарантійним листом від 09.06.2011, повідомив позивача про те, що у випадку не виконання свого зобовязання за договором купівлі-продажу технічного обладнання для автосервісу № 13-10/10 від 13.10.2010, відповідач гарантував повернення суми попередньої оплати в розмірі 64842,00 грн. на протязі пяти календарних днів (25.06.2011), а також сплатити позивачу понесені ним збитки за прострочення відповідачем виконання зобовязання.

Позивач звернувся до відповідача з досудовим попередженням № 55 від 21.06.2011 р., відповідно до якого просив відповідача в добровільному порядку повернути позивачу у строк до 25.06.2011 суму попередньої оплати в розмірі 64842,00 грн., а також штрафні санкції нараховані позивачем за неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань. Однак дану вимогу позивача відповідач залишив без задоволення.

Крім того, факт заборгованості відповідача перед позивачем підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 07.07.2011, який підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками, ,відповідно до якого за період з 01.10.2010 по 07.07.2011 заборгованість відповідача перед позивачем становить 64842,00 грн.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 670 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем, як покупцем, згідно умов договору купівлі-продажу технічного обладнання для автосервісу № 13-10/10 від 13.10.2010 було перераховано відповідачу платіжним доручення № 3547 від 22.10.2010 суму попередньої оплати в розмірі 64842,00 грн., натомість відповідач, як постачальник, свого обовязку щодо поставки замовленого позивачем товару на суму 64842,00 грн. - не виконав. Таким чином, спірний товар поставлений відповідачем позивачу не був, доказів протилежного станом на момент вирішення спору відповідачем суду надано не було, а відтак позивач на підставі статті 670 Цивільного кодексу України, якою передбачено право покупця вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми, на яку товар поставлено не було, у листі № 42 від 13.05.2011 заявив відповідачу про повернення останнім 64842,00 грн., на які товар поставлений відповідачем не був. Але відповідачем сума у розмірі 64842,00 грн., на яку товар поставлений відповідачем не був, повернута позивачу не була.

За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 64842,00 грн. перерахованих коштів за непоставлений товар визнаються судом обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному розмірі.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені в сумі 5011,49 грн., 3% річних 1060,57 грн., 3566,31 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно вимог статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В свою чергу, поняття пені визначене частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, згідно якої пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, оскільки пенею забезпечується виконання саме грошового зобовязання, а стягнення коштів у вигляді перерахованого авансу не є грошовим зобовязанням сторони і їх відшкодування відбувається згідно вимог закону, суд дійшов висновку, що відповідачем не прострочено перед позивачем виконання саме грошового зобовязання, оскільки згідно умов договору купівлі-продажу технічного обладнання для автосервісу № 13-10/10 від 13.10.2010 у відповідача перед позивачем існувало зобовязання по передачі технічного обладнання для автосервісу у власність позивачу, обумовлене у пункті 1.1 зазначеного договору, яке не є грошовим зобовязанням, а тому підстави для стягнення з відповідача 5011,49 грн. пені на підставі п. 6.2 договору купівлі-продажу технічного обладнання для автосервісу № 13-10/10 від 13.10.2010 у суду відсутні.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищенаведені норми чинного законодавства, які регулюють стягнення пені, 3% річних та індекс інфляції, суд дійшов висновку, що стаття 625 Цивільного кодексу України визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, тобто зазначена стаття встановлює відповідальність за порушення стороною саме грошового зобов'язання. А оскільки стягнення коштів у вигляді перерахованого авансу не є грошовим зобовязанням сторони і їх відшкодування відбувається згідно вимог закону, відповідачем не прострочено перед позивачем виконання саме грошового зобовязання, оскільки згідно умов договору купівлі-продажу технічного обладнання для автосервісу № 13-10/10 від 13.10.2010 у відповідача перед позивачем існувало зобовязання по передачі технічного обладнання для автосервісу у власність позивачу, обумовлене у пункті 1.1 зазначеного договору, яке не є грошовим зобовязанням, а тому підстави для застосування статті 625 Цивільного кодексу України та стягнення з відповідача 1060,57 грн. 3% річних та 3566,31 грн. інфляційних втрат - у суду відсутні.

З огляду на викладене, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 64842,00 грн. попередньої оплати. В іншій частині вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ролсер Авто»(код ЄДРПОУ 35466083, місцезнаходження: 04060, м. Київ, вул. М.Берлінського, 25-а, кв. 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові мастила»(код ЄДРПОУ 20601546, місцезнаходження: 08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Запорізька, 16) 64 842 (шістдесят чотири тисячі вісімсот сорок дві) грн. 00 коп. основного боргу, 648 (шістсот сорок вісім) грн. 42 коп. витрат по сплаті державного мита, 205 (двісті пять) грн. 46 коп. витрат інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовити.

3.Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р. Станік

Дата складання повного тексту рішення 08.08.2011