Рішення № 17908409, 13.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 52/198

13.07.11

Суддя господарського суду міста Києва Чебикіна С.О., розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Державного підприємства "Київський державний завод "Генератор" про стягнення 1 701 267, 32 грн. за участю представників позивача –не з’явився, відповідача –Кузуба Є.В., довіреність № б/н від 13.07.2011 року,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення 1 435 692, 13 грн. боргу, 191 465, 59 грн. інфляційних втрат, 47 038, 77 грн. трьох відсотків річних, 27 070, 83 грн. пені у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8353062 від 01.05.2001р. за період з 01.08.2008 року по 01.05.2011 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.06.2011 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 13.07.2011 року.

У судовому засіданні 13.07.2011 року відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому не заперечував про існування заборгованості у сумі 1 435 692,13 грн. та просив відмовити в задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача річних, інфляційних втрат та пені.

Представник позивача у судове засідання 13.07.2011 року не з’явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, оскільки ухвалу про порушення провадження у справі у відповідності до вимог ст. 64 ГПК України направлялась відповідачеві за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Враховуючи те, що нез’явлення представника позивача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника позивача, за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що ухвалою господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі про банкрутство від 21.07.2008 року у справі №50/155 введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, відповідно до ст. 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», до закінчення провадження у справі –зупинити виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів, строк виконання яких настав до введення мораторію), та зупинити заходи спрямовані на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення проведення мораторію.

Згідно зі ст.41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” грошові зобов’язання, які виникають після порушення справи про банкрутство, є поточними вимогами.

Згідно з абз. 24 ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію. Тобто, мораторій поширює свою дію на конкурсну заборгованість та не поширює на поточну. Поточні вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом.

Статтею 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” встановлено наслідки дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Так, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства, а також не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) (ч. 4 ст. 12 Закону).

Відповідно до положень ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” вказані вимоги Закону підлягають застосовуванню до конкурсної заборгованості. У випадку, якщо поширити дію мораторію і на поточну заборгованість, то тоді така заборгованість не буде підлягати оплаті в процедурах розпорядження майном та санації.

Отже, відповідно до вимог чинного законодавства, поточні зобов’язання боржника звільнені від будь-яких правових обмежень та наслідків, які настають під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

01.05.2001 року між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(енергопостачальна організація) та Державним підприємством «Київський державний завод «Генератор»(абонент) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8353062, відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобов’язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію –в період опалювального сезону; гарячого водопостачання –протягом року, в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до договору, а споживач зобов’язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2001 року (п. 8.1. договору).

За п. 5 додатку № 1 до договору при відсутності розбіжностей з обох сторін по обсягам відпуску теплової енергії в поточному році, термін дії даного додатку продовжується на кожний наступний рік.

Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Згідно з п. 2.2.1. договору енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляцію –в період опалювального сезону; гарячого водопостачання –протягом року в кількостях та обсягах згідно з додатком №1 до договору, вартість якої згідно з п. 2.3.1 договору споживач зобов’язаний своєчасно сплачувати.

Пунктом 2 додатку №4 встановлено, що абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній компанії вартість, заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця.

В разі якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку : при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця; у випадку, якщо фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, сальдо розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку (п.3 додатку №4 до договору).

Відповідно до п. 5 додатку №4 до договору абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ).

Однак, взяті на себе зобов’язання за договором відповідач не виконує, внаслідок чого за період з 01.08.2008р. по 01.05.2011р. (після порушення справи про банкрутство) виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.05.2011 р. складає 1 435 692,13 грн.

Поясненнями позивача, частково відповідача, поданим позивачем розрахунком, проведеним відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору на підставі зазначених даних облікових карток (табуляграм) стверджується факт поставки позивачем відповідачу протягом указаного періоду за спірним договором теплової енергії на суму 1 435 692,13 грн. (в т.ч. ПДВ), а також факт користування відповідачем цією тепловою енергію та наявності поточної заборгованості у останнього перед позивачем за спожиту теплову енергію у сумі 1 435 692,13 грн.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов’язання за договором та поставив відповідачу теплову енергію, а останній не виконав належним чином взяті на себе поточні зобов’язання з оплати спожитої теплової енергії за зазначеним договором у спірний період та має перед позивачем заборгованість за спірним договором у сумі 1 435 692,13 грн.

Доказів сплати відповідачем зазначеної заборгованості суду не надано.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Грошові зобов’язання, які виникають після порушення справи про банкрутство, безпосередньо в процедурі банкрутства, відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство є поточними вимогами. На такі вимоги не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів (абзаци 6 та 24 ст. 1 та ст. 12 Закону про банкрутство), тому вони погашаються в процедурі банкрутства без будь-яких обмежень.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 1 435 692,13 грн. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання встановленого договором зобов’язання з оплати теплової енергії, з нього на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України підлягає стягненню 47 038,77 грн. відсотків річних, які нараховані позивачем відповідно до вимог закону та умов договору.

Вимоги позивача про стягнення розміру інфляційних втрат є обґрунтованими, однак підлягають стягненню частково в розмірі 182 924,03 грн., які нараховані судом відповідно до вимог закону та умов договору, в іншій частині вимог про стягнення інфляційних втрат слід відмовити.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до п. 7 додатку №4 до договору абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) енергопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача 27 070,83 грн. пені.

Вимоги позивача про стягнення розміру пені є обґрунтованими, однак з урахуванням встановлених судом обставин щодо розміру заборгованості внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов’язання, стану виконання відповідачем цього зобов’язання, розміру прострочених сум та тяжкого фінансового становища відповідача як державного підприємства суд вважає можливим відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України зменшити розмір пені до 1 000,00 грн. В позові в частині стягнення 26 070,83 грн. пені судом відмовлено.

Державне мито у сумі 16 927,26 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 234,82 грн. підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 78, 82–85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Київський державний завод «Генератор»(04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 18, код 14312453) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код 00131305) 1 435 692 (один мільйон чотириста тридцять п’ять тисячі шістсот дев’яносто дві) грн. 13 коп. основного боргу, 182 924 (сто вісімдесят дві тисячі дев’ятсот двадцять чотири) грн. 03 коп. інфляційної складової боргу, 47 038 (сорок сім тисяч тридцять вісім) грн. 77 коп. 3% річних, 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп. пені, 16 927 (шістнадцять тисяч дев’ятсот двадцять сім) грн. 26 коп. державного мита та 234 (двісті тридцять чотири) грн. 82 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Суддя С.О. Чебикіна