Рішення № 17908187, 04.08.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/25404.08.11

За позовом Публічного акціонерного товариства “Київенерго” в особі Структурного відокремленого

підрозділу “Енергозбут Київенерго”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Довіра Аутдор”

про стягнення 2129,68 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1. - представник за довіреністю

від відповідача не зявилися

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 04.08.2011 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 1576,20 грн. боргу за спожиту активну електричну енергію, 114,99 грн. 3% річних, 438,49 грн. інфляційних втрат, 102,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2011 було порушено провадження у справі № 47/254, розгляд справи було призначено на 27.07.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2011 розгляд справи було відкладено до 04.08.2011.

В судовому засіданні 04.08.2011 представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, мотивуючи їх тим, що відповідач згідно умов договору № 10569 від 21.06.2007 р. не оплатив в повному обсязі вартість використаної електричної енергії. Внаслідок чого за період з 01.08.2008 р. по 01.06.2011 р. виникла заборгованість за використану електричну енергію, яка станом на 01.06.2011 р. становить 1576,20 грн., що підтверджується копіями звітів про спожиту електричну енергію за спірний період, рахунками-розшифровками за спірний період, а також довідкою про надходження коштів в погашення боргу за спожиту електричну енергію. Також відповідно ст. 625 ЦКУ представник позивача просив стягнути з відповідача 438,49 грн. інфляційної складової боргу, 3% річних сумою 114,99 грн., 102,00 грн. витрат зі сплати державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач своїх представників в судове засідання 04.08.2011 р. не направив, не надав відзив на позовну заяву та витребуваних судом документів. Через канцелярію Господарського суду міста Києва ніяких заяв та клопотань не подавав, вимог суду викладених в ухвалах суду від 18.07.2011 р., 27.07.2011 р., не виконав. Про проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Суд зазначає про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, про що зазначалось в ухвалах суду про відкладення розгляду справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.06.2007 р. між позивачем АЕК «Київенерго», як постачальником, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю “Довіра Аутдор”, як споживачем, було укладено договір № 10569 на постачання електричної енергії (далі договір № 10569 від 21.06.20097 р.), згідно п .1.1 якого згідно якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача згідно з умовами цього Договору та Додатками до Договору, що є його невід”ємними частинами, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно умов Договору та Додатків до нього.

Умовами Договору сторони погодили, зокрема, що постачальник зобовязується постачати електроенергію в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього Договору (Додаток “Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу) (п. 2.2), повідомляти споживача про всі зміни тарифів на електричну енергію (п. 2.2.3), а споживач зобовязується дотримуватись режиму споживання електричної енергії (п. 2.3.2) та оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків "Порядок розрахунків за електроенергію та зняття показань та електролічильників споживачів" (п. 2.3.3).

Відповідно до п. 2 Додатку № 2.1 до Договору передбачено, що споживач знімає показання розрахункових лічильників 27 числа кожного місяця та надає звіт з урахуванням фактичного та прогнозованого до кінця поточного розрахункового періоду обсягу споживання.

Згідно п. 5 Додатку № 2.1 до Договору, споживач зобовязується щомісяця 28 числа направляти представника до постачальника для надання звіту про спожиту активну і реактивну та генеровану реактивну електроенергію та про результати вимірів активної потужності за встановленою формою (Додатки “Звіт про використану електроенергію”, “Звіт про результати вимірів активної потужності”). Крім цього, споживач надає підписані акт про приймання передачу товарної продукції, акт надання послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії та звіряння розрахунків за попередні періоди.

Відповідно до п. 6 Додатку № 2.1 до Договору, за даними звіту про використану електроенергію та з урахуванням розрахункової величини втрат згідно з додатком “Розрахунок втрат” визначається обсяг фактично спожитої активної і реактивної та генерованої реактивної електроенергії. Цей обсяг сторони фіксують в “Акті про приймання передачу товарної продукції”, “Акті надання послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії”, по два примірника яких постачальник надає споживачу. Останній має повернути погодженим по одному примірнику зазначених документів в наступному розрахунковому періоді.

У пункті 4.2.3 Договору сторони узгодили, що за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 цього Договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин. Плата за перевищення договірної величини потужності стягується із споживачів з приєднаною потужністю 150кВА і більше та середньомісячним (за підсумками минулого року) обсягом фактичного споживання електричної енергії 50 тис. кВтг і більше.

Пунктом 16 Додатку № 2.1 до Договору визначено, що у разі споживання електричної енергії у розрахунковому періоді понад договірну величину актом, що фіксує зазначене перевищення, сторони вважають Додаток “Звіт про використану електроенергію” за відповідний розрахунковий період, погоджений обома сторонами. Постачальник надає рахунок на оплату двократної вартості перевищення споживачу щодо допущеного перевищення. Рахунок має бути оплачений протягом 5 операційних днів з моменту отримання.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.08.2008 року по 01.06.2011 року позивачем поставлено, а відповідачем спожито активної електричної енергії на суму 1777,95 грн. Проте, відповідач за поставлено енергію розрахувався частково, а саме в сумі 201,75 грн., у звязку з чим нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 1576,20 грн., що підтверджується належним чином засвідченими копіями звітів про спожиту електричну енергію за спірний період, рахунками-розшифровками за спірний період, а також довідкою про надходження коштів в погашення боргу за спожиту електричну енергію.

За твердженням позивача, заборгованість відповідач за спожиту електричну енергію по договору № 10569 від 21.06.2007 станом на 01.06.2011 складає 1576,20 грн., а тому оскільки сума існуючої заборгованості станом на 01.06.2011 року не була сплачена відповідачем в повному обсязі, а лише частково, тому позивач звернувся до Господарського суду міста Києва про стягнення з відповідача суми заборгованості в судовому порядку.

Як стверджує позивач у позовній заяві, оскільки відповідач належним чином не виконував свої обовязки по сплаті наданих йому позивачем згідно умов договору на постачання електричної енергії № 10569 від 21.06.2007 та несвоєчасно і не в повному обсязі сплачував заборгованість за надані позивачем послуги, позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 1576,20 грн. основного боргу згідно договору № 10569 від 21.06.2007, 114,99 грн. 3% річних, 438,49 грн. інфляційної складової боргу.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільного кодексу України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав та обовязків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Ст. 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов»язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦКУ з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші ), або утриматися від певних дій, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Згідно ст. 909 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що позивач згідно укладеного між позивачем та відповідачем договору № 10569 на постачання електричної енергії від 21.06.2007, надав відповідачу послуги, які відповідачем не оплачені у повному обсязі за період з 01.08.2008 по 01.06.2011 в сумі 1576,20 грн., що підтверджується звітами про спожиту електричну енергію за спірний період, рахунками-розшифровками за спірний період, а також довідкою про надходження коштів в погашення боргу за спожиту електричну енергію за період з 01.08.2008 по 01.06.2011.

Заборгованість відповідача перед позивачем по договору № 10569 на постачання електричної енергії від 21.06.2007 станом на момент вирішення спору складає суму у розмірі 1576,20 грн. грн. і доказів її погашення суду станом на момент вирішення спору надано не було. Таким чином, суд дійшов висновку, що на даний час у відповідача перед позивачем по договору існує непогашена заборгованість в сумі 1576,20 грн., а тому суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за надані позивачем, прийняті відповідачем, але не оплачені у повному обсязі послуги - законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню в сумі 1576,20 грн.

Також, позивачем було заявлено вимоги про стягнення з відповідача за порушення умов договору № 10569 на постачання електричної енергії від 21.06.2007 р. 114,99 грн. 3% річних та 438,49 грн. інфляційної складової боргу.

Відповідно до ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно з нормами ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, враховуючи, що відповідач прострочив перед позивачем виконання зобовязання по повній та своєчасній оплаті наданих позивачем послуг, станом на день розгляду справи в суді, у відповідача перед позивачем існує непогашена заборгованість у розмірі 1576,20 грн. згідно договору № 10569 на постачання електричної енергії від 21.06.2007, вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат з урахуванням інфляційної складової боргу та 3% річних законними та обґрунтованими.

Згідно доданих позивачем до позовної заяви розрахунків витрат з урахуванням інфляційної складової боргу та 3% річних прострочення відповідачем виконання зобовязання по оплаті за надані послуги, які судом перевірені та з якими суд погоджується, сума 3% річних яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 114,99 грн. та 438,49 грн. інфляційної складової боргу.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, а саме стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 1576,20 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 114,99 грн. та 438,49 грн. інфляційної складової боргу.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Довіра Аутдор»(код ЄДРПОУ 33501602, місцезнаходження: 03057, м. Київ, проспект Перемоги, 40Б) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (код ЄДРПОУ 00131305; місцезнаходження: 01001 м.Київ, пл. Івана Франка,5) в особі структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” (код ЄДРПОУ 26187763, місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 31) вартість спожитої енергії суму основного боргу за спожиту електричну енергію в розмірі 1576 (одну тисячу пятсот сімдесят шість) грн. 20 коп., 114 (сто чотирнадцять) грн. 99 коп. 3% річних, 438 (чотириста тридцять вісім) грн. 49 коп. інфляційної складової боргу, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Станік С.Р.

Дата складання повного тексту рішення 08.08.2011