Рішення № 17905588, 19.08.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

19.08.2011Справа №5002-2/1789-2011 за позовом Криворізького воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону (50002, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Кобилянського, 223а)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика "Феррум" (95000, м.Сімферополь, проспект Кірова/вулиця Леніна, 29/1; 50007, Дніпропетровська обл., м.Кривій Ріг, пр..Дзержинського, буд.36)

про стягнення 40 072,51 грн.

Суддя Толпиго В.І.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1 командир Ласпінського воєнізованого гірничорятувального взводу, довіреність у справі.

Від відповідача - ОСОБА_2 - представник, довіреність у справі.

Суть спору:

Криворізький воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика "Феррум" про стягнення 40 072,51 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами був укладений договір №80/01 від 01.5.2009 року на постійне та обовязкове аварійно-рятувальне обслуговування. Відповідно умов договору відповідач повинен був щомісячно оплачувати рахунки, але оплату рахунків не здійснював. Вищенаведене і стало підставою для звернення із позовом до суду.

Представник відповідача судовому засіданні 09.6.2011 року надав суд відзив на позов, яким просить суд залишити позовну заяву без задоволення. У вказаному відзиві зазначено, що відповідно до ЗУ «Про аварійно-рятувальні служби» від 14.12.1999 року аварійно-рятувальні служби обслуговують окремі території, а також підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, на яких існує небезпека виникнення надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Тобто, законодавець вказує, що аварійно-рятувальна служба обслуговує ті обєкти, на яких існує небезпека виникнення надзвичайних ситуацій, що к підприємству відповідача не відноситься, так як воно не веде господарської діяльності.

09.6.2011 року представник позивача надав суду заперечення на відзив.

21.6.2011 року від позивача надійшов відзив на подану ТОВ "Збагачувальна фабрика "Феррум" до Криворізького воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону позовну заяву про розірвання договору №80/01 від 01.5.2009 року.

11 серпня 2011 року до суду від відповідача надійшло клопотання, відповідно до якого ТОВ "Збагачувальна фабрика "Феррум" просить суд продовжити строк розгляду спору та надсилати усю кореспонденцію для відповідача за адресою Дніпропетровська обл., м.Кривій Ріг, пр..Дзержинського, буд.36.

19 серпня 2011 року у судовому засіданні представник відповідача надав суду клопотання про відкладення розгляду справи, мотивуючи тим, що звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про розірвання договору №80/01 від 01.5.2009 року на постійне та обовязкове аварійно-рятувальне обслуговування, а також тим, що виконання ухвали ГС АРК від 09.8.2011р №5002-2/1789-2011 неможливо у звязку з відпусткою директора та головного бухгалтера, проте вказане клопотання не підлягає задоволенню на підставі наступного:

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Стаття 77 ГПК України встановлює, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є: 1) нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; 2) неподання витребуваних доказів; 3)необхідність витребування нових доказів; 4) залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; 5) необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

З даної статті вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

В результаті розгляду справи суд дійшов до висновку про те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін та наявних у справі документів достатньо для розгляду спору по суті.

Більш того, вказані у клопотанні обставини, не являються поважною причиною для відкладення справи слуханням, оскільки статтею 77 ГПК України передбачено перелік обставин за наявністю яких суд відкладає розгляд справи або оголошує перерву у судовому засіданні, тоді як подання відповідачем до господарського суду Дніпропетровської області позовної заяви про розірвання договору №80/01 від 01.5.2009 року на постійне та обовязкове аварійно-рятувальне обслуговування до такого переліку не входить.

Тем більш, що позивачем не представлено жодних доказів у підтвердження викладених у клопотанні обставин, а саме: ухвали господарського суду Дніпропетровської області про порушення провадження у справі за позовом ТОВ "Збагачувальна фабрика "Феррум" до Криворізького воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону про розірвання договору №80/01 від 01.5.2009 року на постійне та обовязкове аварійно-рятувальне обслуговування, а також наказів про відпустку директора та головного бухгалтера.

Отже, за такими обставинами, суд дійшов висновку, що підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд встановив:

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду звертаються особи за захистом своїх порушених чи оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, що кореспондується із положеннями статті 21 ГПК України, де до позивачів віднесено осіб, які предявили позов або в інтересах яких предявлено позов саме про захист порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.

Згідно статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом установлення, зміни і припинення господарських правовідносин, іншими способами, передбаченими законом.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 цього Кодексу закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України (далі ГК України), якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Відповідно до п. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, та з інших підстав.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Між Криворізьким воєнізованим гірничорятувальним (аварійно-рятувальним) загоном ДСВГРС МНС України, як виконавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВП СІГМА», правонаступником якого, відповідно протоколу №1 від 19.01.2010р. зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП СІГМА» та статуту ТОВ "Збагачувальна фабрика "Феррум", є Товариство з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика "Феррум", як замовником, було укладено договір №80/01 від 01.5.2009р на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій, відповідно до р.1 якого предметом договору являється те, що виконавець організовує цілодобове функціонування своїх структурних підрозділів у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайних ситуацій або загрози їх виникнення, забезпечує роботи та заходи, спрямовані на запобігання та профілактику виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, у кількості 1,0 оперативної одиниці згідно з нормативом виїзду на об'єкти замовника, що встановлений планом локалізації та ліквідації аварії. Виконавець здійснює постійне та обов'язкове обслуговування об'єктів замовника. Об'єкти замовника, які підлягають постійному та обов'язковому аварійно-рятувальному обслуговуванню, визначені в додатку №1, який узгоджується обома сторонами.

Відповідно до частини 2 статті 29 Гірничого закону України усі гірничі підприємства незалежно від форми власності в період їх будівництва, реконструкції, експлуатації, ліквідації або консервації обслуговуються державними воєнізованими аварійно-рятувальними службами (формуваннями), які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, коштів гірничих підприємств, а також за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством.

Обовязки виконавця визначені у р.2 укладеного між сторонами договору.

Відповідно до п.3.12 договору замовник зобовязався оплачувати, відповідно до умов договору, постійне та обов'язкове аварійно-рятувальне обслуговування.

Вартість функціонування структурних підрозділів виконавця у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації або загрози її виникнення у кількості 1-єї оперативної одиниці складає помісячно по 95410,72грн. Перерахування коштів проводиться щомісячно в термін до 10 числа місяця, що слідує за звітним, згідно з наданими виконавцем рахунками та підписаними сторонами актами виконання умов договору (п.4.1, 4.3 договору). Відповідно до протоколу розбіжностей від 17.4.2009 року до договору №80/01 від 01.5.2009р на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій, сторонами було узгоджено зміну кількості оперативних одиниць з 1,0 на 0,042 у період з 01.5.2009р по 30.9.2009р та на 0,105 з 01.10.2009р, у звязку з чим з 01.5.2009 року по 30.9.2009 року сума оплати по Договору помісячно стала складати по 4007,25 грн., а з 01.10.2009 року - по 10018,13 грн. Позивачем у повному обсязі та належним чином були виконанні умови укладеного між сторонам договору №80/01 від 01.5.2009р на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій, що підтверджується спрямованими позивачем відповідачу актами виконання умов договору за травень листопад 2009р, які знаходяться в матеріалах справи. Акти виконання умов договору за травень вересень 2009р. були підписані сторонами та скріплені печатками сторін, що свідчить про прийняття відповідачем виконаного за договором№80/01 від 01.5.2009р за період травень вересень 2009р обслуговування.

Акти виконання умов договору за жовтень - листопад 2009р не були підписані відповідачем, проте яких-набудь заперечень щодо даних актів відповідач позивачу не надавав, більш того під час розгляду справи відповідачем також не було надано суду доказів неотримання від позивача наданого за договором №80/01 від 01.5.2009р за період жовтень - листопад 2009р обслуговування.

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач також предявляв відповідачу рахунки на оплату виконаного за договором №80/01 від 01.5.2009р обслуговування, тоді як, відповідач у порушення умов договору №80/01 від 01.5.2009р, з урахуванням укладеного до нього протоколу розбіжностей від 17.4.2009 року, а також вимог діючого законодавства, зобовязання по оплаті отриманого обслуговування за договором №80/01 від 01.5.2009р у травні листопаді 2009 року належним чином не виконав, надане йому позивачем обслуговування повністю не оплатив, в результаті чого на момент розгляду спору за відповідачем склалася заборгованість у сумі 40072,51грн., яка підтверджується матеріалами справи.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями про необхідність оплатити суму боргу, проте дані претензії або взагалі залишалися відповідачем без відповіді, або відповідач відповідав відмовою у їх задоволенні.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Виходячи зі змісту ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт виконання зобовязань перед позивачем по сплаті 40 072,51 грн. боргу та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення 40 072,51грн. заборгованості, яка склалась за період з травня 2009 року по листопад 2009 року обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України держмито, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відноситься на відповідача.

У судовому засіданні були оголошені тільки вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення підготовлено та підписано 23.8.2011р.

Керуючись ст.ст. 49,82,84,85, ГПК України

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика "Феррум" (95000, м.Сімферополь, проспект Кірова/вулиця Леніна, 29/1; 50007, Дніпропетровська обл., м.Кривій Ріг, пр..Дзержинського, буд.36, р/р 26003301166841 у філії «Центрально міське відділення ПАТ ПІБ в м.Кривий Ріг Днпропетровської області», МФО 305493, ЄДРПОУ 34684807, ІПН 346848004820, св..№100267077) на користь Криворізького воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону (50002, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Кобилянського, 223а, р/р 26004228946400 в Дніпропетровській обласній дирекції ВАТ «Райффайзен Банк "Аваль" МФО 305653; Код ЗКПО 33873405; ІНН 338734004826; Свід. №04816407) 40 072,51грн. боргу, 400грн.73коп державного мита, 236,00грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримТолпиго В.І.