Постанова № 17890593, 26.07.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 Вн. № 1/217

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 липня 2011 року           14:38           № 2а-9500/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Клочкової Н.В. при секретарі судового засідання Попадин О.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "СБ-Фарма"

до Київської регіональної митниці

провизнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення

форми "Р" від 16.06.2011 р. № 126,

за участю представників сторін:

представник позивача ОСОБА_1, довіреність № 92 від 13.07.11;

представник відповідача ОСОБА_2, довіреність № 40/1-41/431 від 14.01.11,

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 26 липня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

04 липня 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "СБ-Фарма" (далі –позивач, ТОВ “СБ-Фарма”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Київської регіональної митниці (далі –відповідач) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення форми "Р" від 16.06.2011 р. № 126.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 липня 2011 року позовну заяву у справі № 2а-9500/11/2670 залишено без руху у зв'язку з недоліками позовної заяви. Позивачу було встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви до 15 липня 2011 року. Станом на 13 липня 2011 року позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-9500/11/2670.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2011 року закінчено підготовче провадження в адміністративній справі № 2а-9500/11/2670 та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у запереченнях до адміністративного позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 69 Митного кодексу України від 11.07.02 № 92-IV (далі –МКУ), постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.11 № 71 та наказу Київської регіональної митниці від 22.04.11 № 594 робочою групою у складі посадових осіб відповідача в період з 22.04.2011 р. по 11.05.2011 р. проведена невиїзна документальна перевірка дотримання ТОВ “СБ-Фарма” вимог законодавства України з питань митної справи при декларуванні товару “риб’ячий жир вітамінізований в капсулах по 500 мг” за кодом 3004 50 10 00 згідно Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності далі –(УКТ ЗЕД) за вантажними митними деклараціями:

- від 07.07.09 № 100000012/2009/369178;

- від 05.10.09 № 100000012/2009/372017;

- від 16.03.10 № 100000032/2010/863911.

Перевірка проводилась на підставі листів Державної митної служби України від 12.03.11 № 11/2-10.16/4141-ЕП, Департаменту боротьби з контрабандою, управління ризиками та протидії корупції від 22.03.11 № 19/2-11/3461-ЕП.

В ході проведення даної перевірки було виявлено помилки в частині правильності визначення коду товару “риб'ячий жир вітамінізований в капсулах по 500 мг”, а саме: ТОВ “СБ-Фарма” порушено вимоги Закону України від 05.04.01 № 2371-III “Про Митний тариф України” (далі –Закон № 2371-ІІІ) та Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість” (далі –Закон № 168/97-ВР), чинний на момент здійснення митного оформлення, у частині визначення бази оподаткування ПДВ для товарів, які ввозяться на митну територію України, що розраховується відповідно до вимог пункту 4.3 Закону.

Вказані порушення призвели до несплати податкових зобов'язань ТОВ “СБ-Фарма” по сплаті мита на суму 190 721,22 грн., по сплаті ПДВ на суму 38 144,24 грн. (спосіб сплати - умовний).

За результатами перевірки Київською регіональною митницею було складено Акт № н/17/11/100000000/31413085 від 11.05.2011 р.

16 червня 2011 р. в порядку здійснення митної справи та забезпечення на території закріпленого за нею регіону комплексного контролю за додержанням законодавства України з митної справи Київська регіональна митниця нарахувала та направила позивачу податкове повідомлення форми “Р” № 126.

20 червня 2011 р. позивач отримав дане податкове повідомлення (вх. № 32) про визначення суми податкового зобов’язання за основним платежем (сплата мита) в розмірі 190721,22 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 47680,31 грн.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України; Кодексу адміністративного судочинства України; Митного кодексу України; Податкового кодексу України; Закону України від 25.06.1991 № 1251-ХІІ “Про систему оподаткування” (далі –Закон № 1251-ХІІ); Закону України від 04.04.1996 № 123/96-ВР “Про лікарські засоби” (далі –Закон № 123/96-ВР); Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість”; Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року (далі –ГАТТ); Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.97 № 574 “Про затвердження Положення про вантажну митну декларацію”; Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.04.05 № 314; Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.97 № 307 “Про затвердження Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації”; Постанови Кабінету Міністрів України від 17.12.2003 № 1949 “Про перелік лікарських засобів та виробів медичного призначення, операції з продажу яких звільняються від обкладення податком на додану вартість”.

Судом встановлено, що при нарахуванні та направленні позивачу оскаржуваного повідомлення Київська регіональна митниця керувалась положеннями МКУ; ПКУ; постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.11 № 71 “Про затвердження Порядку проведення митними органами невиїзних документальних перевірок”; наказом Державної митної служби України від 11.05.06 № 370 “Про затвердження Порядку підготовки та направлення митними органами податкових повідомлень платникам податків, установлення й експлуатації дощок податкових повідомлень та Порядку дій митних органів при несвоєчасному погашенні платниками податків податкових зобов'язань", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.05.06 за № 613/12487; наказом Державної митної служби України від 09.07.97 № 307 “Про затвердження Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації”, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.09.97 № 443/2247; наказом Державної митної служби України від 20.04.05 № 314 “Про затвердження Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації”, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.04.05 за № 439/10719; наказом Державної митної служби України від 12.12.07 № 1048 “Про затвердження відомчих класифікаторів з питань митної статистики, які використовуються в процесі оформлення митних декларацій, і порядку їх ведення", чинним на момент здійснення митного оформлення.

Згідно податкового повідомлення форми "Р" від 16.06.2011 р. № 126 загальна сума податкового зобов'язання, яка підлягає сплаті до Державного бюджету України, складає - 238 401,53 грн., у тому числі штрафні санкції - 47 680,31 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не сплачено у встановлені строки суму податкового зобов'язання.

Відповідно до підпункту 54.3.2. пункту 54.3 статті 54 ПКУ контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з абзацом 2 пункту 123.1. статті 123 ПКУ у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 1 Закону № 1251-ХІІ будь-які податки і збори (обов'язкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Всі інші закони України про оподаткування мають відповідати принципам, закладеним у цьому Законі. Відповідно до статті 2 цього Закону під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Митний кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України.

Згідно із пунктом 12 статті 1 МКУ митна декларація –письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.

Відповідно до пункту 14 статті 1 МКУ митне оформлення –це виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів. Разом з тим, пункт 15 статті 1 МКУ визначає митний контроль як сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

10 квітня 2008 року Верховна Рада України шляхом прийняття Закону України № 250-VI ратифікувала Протокол про вступ України до Світової організації торгівлі (далі - COT) та приєдналася до Угоди про COT, чим взяла на себе зобов'язання, серед іншого, дотримуватися положень ГАТТ.

Відповідно до пункту с) частини 1 статті 8 ГАТТ держави-члени СОТ визнають скорочення до мінімуму обсягу і складності імпортних та експортних формальностей, а також зменшення і спрощення вимог щодо митної та експортної документації. Згідно з положеннями ст. 8 ГАТТ її дія поширюється на формальності та вимоги, які висуваються урядовими установами, в тому числі на збори, платежі, формальності та вимоги відносно документації, сертифікації, аналізу та інспекції.

Стаття 3 МКУ визначає, що порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов'язане з встановленням та справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил, спрямовані на реалізацію митної політики України, становлять митну справу.

Стаття 4 МКУ визначає, що митне регулювання здійснюється на основі принципів виключної компетенції митних органів України щодо здійснення митної справи.

Статтею 11 МКУ встановлено, що митні органи, реалізуючи митну політику України, виконують, зокрема, завдання щодо здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до статті 42 МКУ під час проведення митного контролю митні органи самостійно визначають форму та обсяг контролю, достатні для забезпечення додержання законодавства України з митної справи та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку, контроль за дотриманням яких покладено на митні органи.

Відповідно до статті 70 МКУ метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю.

Згідно зі статтею 72 МКУ митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.

Згідно із статтею 81 МКУ “Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.”

У статті 86 МКУ визначено порядок прийняття митної декларації, де серед іншого зазначено: “Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Дата і час прийняття митної декларації фіксується посадовою особою митного органу, що її прийняла, проставленням відміток на бланку митної декларації та відповідним записом у документах митного органу. З моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення. Митний орган не має права відмовити в прийнятті митної декларації, якщо декларантом виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відмова митного органу в прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанту.”

Згідно із статтею 88 МКУ декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою.

Декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.

Відповідно до пункту 5 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.97 № 574 “Про затвердження Положення про вантажну митну декларацію” достовірність зазначених декларантом відомостей у вантажній митній декларації (далі –ВМД), яка заповнена згідно з діючими правилами та засвідчена ним у встановленому порядку, закріплюється одним з видів митного забезпечення (штамп "Під митним контролем") на всіх аркушах ВМД та реєстраційним номером, а також реєстрацією ВМД у журналі обліку ВМД. Після завершення цієї процедури декларант несе юридичну відповідальність за відомості, зазначені у ВМД. Ця декларація не може бути відкликана декларантом.

У разі необхідності для підтвердження відомостей, унесених до ВМД, прийнятої для оформлення, декларантом подаються додаткові документи.

Відповідальність за неточні відомості у ВМД установлюється законодавством.

Згідно із частинами 2-3 пункту 1.6 Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.04.05 № 314, з моменту прийняття ВМД до оформлення декларант несе юридичну відповідальність за недостовірність відомостей, зазначених у ВМД. Ця ВМД не може бути відкликана декларантом.

Оформлена ВМД свідчить про надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності права на розміщення товарів у заявлений митний режим і підтверджує права й обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших дій.

Відповідно до пунктів 5.1-5.3. Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.97 № 307 “Про затвердження Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації”, ВМД заповнюється декларантом за допомогою комп'ютера та не повинна містити підчисток і помарок.

Відомості, заявлені декларантом у ВМД, є відомостями, необхідними для митних цілей.

Графи А, С, D/J, E/J, G, Н, І, F ВМД заповнюються посадовими особами митних органів. Інші графи ВМД заповнюються декларантом. В окремих випадках, визначених цією Інструкцією, до зазначених граф ВМД частина відомостей може вноситися декларантом, а посадові особи митних органів можуть заносити відомості, що належать до компетенції митних органів, до інших граф ВМД. Графи 55, 56 ВМД, у випадках, визначених цією Інструкцією, заповнюються особою, що прийняла задекларовані товари до перевезення (перевізником).

Судом встановлено, що декларантом самостійно заповнювалися графи 31 “вантажні місця та опис товару”, а також 33 “код товару”.

Відповідно до розділу 2 Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.97 № 307 “Про затвердження Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації” при декларуванні товарів, що ввозяться на митну територію України, у графі 33 ВМД декларантом зазначається код товару за УКТ ЗЕД, а у графі 47 ВМД проводиться розрахунок податків та зборів, що підлягають сплаті.

Об'єктом класифікації в УКТ ЗЕД є всі товари, що мають обіг у міжнародній торгівлі. УКТ ЗЕД базується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів (далі –ГС) і Комбінованій тарифно-статистичній номенклатурі Європейського Союзу. В УКТ ЗЕД дотримано принцип однозначного віднесення товарів до класифікаційних угруповань, що дозволяє віднести кожний товар тільки до одного класифікаційного угрупування. Це досягається завдяки Основним правилам інтерпретації класифікації товарів, приміткам до розділів, груп. Шість Основних правил інтерпретації класифікації товарів містять основоположні принципи побудови класифікаційної системи і передбачають послідовне занесення конкретного товару до визначеної групи, а потім –до відповідної позиції.

Разом з тим, класифікація товарів для цілей митного оформлення здійснюється згідно з вимогами УКТ ЗЕД, що є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом № 2371-ІІІ, а саме: з урахуванням Основних правил інтерпретації класифікації товарів, відповідних приміток до розділів та груп, текстового опису товарних позицій та тих характеристик товару, які є визначальними для класифікації.

Судом встановлено, що перевірка правильності класифікації товару проводилась на підставі заявлених суб'єктом ЗЕД до митного оформлення відомостей про товар та згідно з вимогами УКТ ЗЕД в редакції товарної номенклатури Митного тарифу України, затвердженого Законом № 2371-ІІІ, Основними правилами інтерпретації класифікації товарів та відповідно до приміток до розділів та груп, текстового опису товарних позицій.

УКТ ЗЕД складає 21 розділ, до кожного з яких містяться примітки. На відміну від найменування розділу, яке призначене лише для зручності користування, примітки мають юридичну силу при класифікації товарів. Кожний розділ містить певну кількість груп, що містять двозначну нумерацію, що не має зв'язку з нумерацією розділів. Всього груп 99, при чому групи 77, 88, 99 є зарезервованими і на даний час не використовуються. Деякі групи складаються з підгруп, які пронумеровано римськими цифрами та які не відображаються у цифровій структурі товарного коду. Кожна група містить певну кількість товарних позицій, що мають чотиризначну нумерацію, перші два знаки якої відповідають номеру відповідної групи. Наступними рівнями деталізації є підпозиції (шестизначна нумерація), категорії (восьмизначна нумерація) та підкатегорії (десятизначна нумерація). Десятизначний номер товарної підкатегорії є товарним кодом за УКТ ЗЕД, який, зокрема, зазначається в графі 33 ВМД.

У відповідності з правилом 1 Основних правил інтерпретації класифікації товарів для юридичних цілей класифікація товарів проводиться виходячи з найменувань товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп.

Згідно статті 17 Угоди про застосування статті 7 ГАТТ ніщо не повинно тлумачитись так, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митного оцінювання.

Гармонізована система опису та кодування товарів набула чинності з 01.01.1988 р. (розробка ГС почалась у 1970 і тривала понад десять років). Для забезпечення практичного використання ГС для більшості країн 14.06.1983 р. у Брюсселі було підписано Міжнародну Конвенцію про Гармонізовану систему опису та кодування товарів. У Конвенції розглянуто мету створення ГС, сферу її застосування, відпрацьовано правовий механізм використання ГС країнами-учасницями Конвенції, їх зобов'язання, порядок роботи з подальшого вдосконалення системи.

Відповідно до статті 3 параграфа 1 пункту а) Конвенції кожна Сторона, що домовляється, зобов'язана, за виключенням випадків застосування положень пункту (а) даного параграфа, що її митно-статистичні номенклатури (під митно-статистичною номенклатурою розуміється номенклатура, що об'єднує номенклатуру митних тарифів і статистичну номенклатуру, котра за законодавством Сторона, що домовляється, вимагає використовувати при декларуванні товарів при імпорті) будуть знаходитись у відповідності з ГС з моменту вступу даної Конвенції в дію по відношенню до цієї Сторони. Тим самим вона зобов'язана по відношенню до своєї номенклатури митних тарифів і статистичної номенклатури:

- використовувати всі товарні позиції і субпозиції ГС, а також цифрові коди, що відносяться до них без яких-небудь доповнень або змін;

- застосовувати основні правила класифікації тлумачення ГС, а також усі примітки до розділів, груп та субпозицій і не змінювати обсяг розділів, груп, товарних позицій і субпозицій ГС;

- додержуватись порядку кодування, що прийнятий у ГС.

Комбінована (тарифно-статистична) номенклатура Європейського Співтовариства будується на основі ГС (КН ЄС). У цьому випадку шестизначний код товару за ГС доповнюється сьомим та восьмим знаками, система кодування товарів в КН ЄС включає коди ГС і, крім цього, додаткову деталізацію субпозицій ГС до восьми знаків.

З метою забезпечення належного рівня участі України в міжнародних торговельно-економічних відносинах та наближення нормативно-правової бази України до системи загальновизнаних норм міжнародного права 17.05.2002 р. було видано Указ Президента України за № 466/2002 “Про приєднання України до Міжнародної конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів”.

В ГС як і в УКТ ЗЕД дотримано принцип однозначного віднесення товарів до класифікаційних угрупувань, що дозволяє віднести кожний товар тільки до одного класифікаційного угрупування. Це досягається завдяки Основним правилам інтерпретації класифікації товарів, приміткам до розділів та груп. Шість Основних правил інтерпретації класифікації товарів містять основоположні принципи побудови класифікаційної системи і передбачають послідовне занесення конкретного товару до визначеної групи, а потім - до відповідної позиції. Основні правила є невід'ємними від УКТ ЗЕД і затверджені Законом № 2371-ІІІ.

Пошук товарної позиції, де розглядається класифікація товару, здійснюється відповідно до правила 1 Основних правил, а саме: назва розділу, групи наводиться лише для зручності користування. Для юридичних цілей класифікація товарів проводиться виходячи з найменування товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо такі тексти назв та примітки не вимагають іншого, відповідно до таких положень.

Після того як визначено товарну позицію, класифікація товару проводиться відповідно до правила 6 Основних правил: для юридичних цілей класифікація товарів у товарних підпозиціях, товарних категоріях і товарних підкатегоріях будь-якої товарної позиції здійснюється відповідно до назви останніх, а також приміток, які їх стосуються, з урахуванням певних застережень, положень вищенаведених правил, за умови, що порівнювати можна лише назви одного рівня деталізації. Для цілей цього правила також можуть застосовуватися відповідні примітки до розділів і груп, якщо в контексті не зазначено інше.

Відтак, за Правилом 6 присутнє повторення вимог Правила 1 при класифікації у позиції. Разом з тим, порівнюватись можуть лише підпозиції одного рівня (з однаковою кількістю дефісів).

Згідно з преамбулою Закону № 2371-ІІІ митний тариф України –це систематизований згідно з УКТ ЗЕД перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України. В основу товарної класифікаційної схеми Митного тарифу України (товарна номенклатура) покладено УКТ ЗЕД, яка базується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів.

Відповідно до статті 311 МКУ УКТ ЗЕД складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів. В УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів. Для докладнішої товарної класифікації використовується сьомий, восьмий, дев'ятий та десятий знаки цифрового коду. Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТ ЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).

Ведення УКТ ЗЕД передбачає: відстежування змін та доповнень до міжнародної основи УКТ ЗЕД, пояснень та інших рішень по тлумаченню цієї основи, що приймаються Всесвітньою митною організацією; деталізацію УКТ ЗЕД на національному рівні та введення додаткових одиниць виміру; розроблення пояснень та рекомендацій з метою забезпечення однакового тлумачення і застосування УКТ ЗЕД; прийняття рішень щодо класифікації та кодування товарів в УКТ ЗЕД; поширення інформації про застосування УКТ ЗЕД; ведення та зберігання еталонного примірника УКТ ЗЕД (у паперовому та електронному вигляді); організацію роботи з видання і поширення УКТ ЗЕД та пояснень до УКТ ЗЕД; здійснення інших функцій, необхідних для ведення УКТ ЗЕД. Ведення УКТ ЗЕД здійснює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ст. 312 МКУ).

Згідно з інформацією, зазначеною в товаросупровідних документах, товар “риб'ячий жир вітамінізований в капсулах по 500 мг” являє собою риб'ячий жир в капсулах (по 500 мг), виготовлених із желатину фармацевтичного, гліцерину, метилпарагідроксибензоату (Е218), пропілпарагідроксибензоату (Е216) та води очищеної. Товар розфасований для роздрібної торгівлі та є готовим до споживання продуктом.

Вітамінні та вітамінно-мінеральні препарати у своєму складі в якості діючих (активних) речовин можуть містити один і більше вітамінів та мінералів.

Ці препарати можуть бути рекомендовані для профілактики та лікування станів, які викликані дефіцитом вітамінів та мінералів, для лікування інших захворювань, а також з метою збереження загального стану здоров'я та доброго самопочуття. Вони можуть бути представлені в різних формах –таблетки, драже, капсули, порошки, приготовлені як одноразова доза, ампули для ін'єкцій тощо або у вигляді розчинів у флаконах.

Згідно з вимогами УКТ ЗЕД лікарські засоби (ліки) (за винятком товарів, включених до товарних позицій 3002, 3005 або 3006), що складаються із змішаних або незмішаних продуктів для терапевтичного або профілактичного застосування, у дозованому вигляді (включаючи лікарські засоби у вигляді трансдермальних систем) або розфасовані для роздрібної торгівлі, класифікуються у товарній позиції 3004.

Відтак, лікарські засоби, що включаються до товарної позиції 3004, повинні бути представлені у вигляді дозованих лікарських форм - таблетки, ампули, капсули тощо або розфасовані для роздрібної торгівлі.

Поняття “у дозованому вигляді” означає дозу (кількісний вміст) діючої (діючих) речовин в одиниці лікарської форми.

Інформація про дозу діючої речовини в кожній одиниці лікарської форми згідно статті 12 Закону № 123/96-ВР зазначається на маркуванні лікарського засобу, що наноситься на етикетку, зовнішню та внутрішню упаковку лікарського засобу.

Згідно з Додатковою приміткою 1 до групи 30 Пояснень до УКТ ЗЕД, п. 3 Додаткових загальних положень Пояснень до групи 30, препарати, виготовлені на основі таких активних речовин як вітаміни, мінеральні речовини, компоненти амінокислот або жирних кислот, які класифікуються у межах товарної позиції 3004, повинні мати високий вміст вітамінів або мінералів, як правило, щонайменш у три рази більше, ніж рекомендовано середньодобовою нормою вживання. Такі препарати призначені для лікування специфічних недуг та хвороб.

Якщо у складі одиниці форми комбінованого препарату доза хоча б одного із компонентів (вітамінів чи мінералів) перевищує середньодобову норму вживання щонайменш у три рази, то класифікація такого препарату також здійснюється товарній позиції 3004.

Внесення лікарського засобу до фармакопеї або до Державного реєстру лікарських засобів не є вирішальним чинником, якщо йдеться про його класифікацію згідно з УКТ ЗЕД у групі 30.

Судом встановлено, що перевірка правильності класифікації товарів проводилась на підставі відомостей про товари, заявлених в графі 31 ВМД, до митного оформлення позивачем.

За вищевказаними ВМД декларування товару “риб'ячий жир вітамінізований в капсулах по 500 мг” проводилось у товарній підкатегорії 3004 50 10 00 УКТ ЗЕД як ліки для людей з вмістом вітамінів, розфасовані для роздрібної торгівлі (ставка мита –0%).

Відповідно до інформації з довідника “Компендиум 2008 - лекарственные препараты” препарат “Риб'ячий жир вітамінізований” містить у своєму складі концентрат жиру морської риби та представлений для роздрібної торгівлі в капсулах, виготовлених з желатину, гліцерину та води. Застосовується 5-6 капсул (лікарських форм) щоденно перорально курсами по 2-3 капсули 3 рази в день.

У відповідності з правилом 1 Основних правил інтерпретації класифікації товарів для юридичних цілей класифікація товарів проводиться виходячи з найменувань товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп.

Згідно з текстовим описом до товарної позиції 1517 УКТ ЗЕД до неї включаються “Маргарин; харчові суміші або продукти з тваринних і рослинних жирів, масел та олій або їх фракцій, крім харчових жирів, масел чи олій та їх фракцій товарної позиції 1516”. Відповідно до пояснень до товарної позиції 1517 до неї включаються придатні для вживання в їжу суміші або готові продукти з тваринних та рослинних жирів, масел чи олій або фракцій різних жирів, масел чи олій групи 15 УКТ ЗЕД, в тому числі риб'ячого жиру.

Оскільки товар “риб'ячий жир вітамінізований в капсулах по 500 мг” має властивості готового для вживання продукту, основним компонентом якого за кількістю і функцією є риб'ячий жир, вміст якого не перевищує в три рази рекомендовану середньодобову норму вживання (RDA) в одній одиниці лікарської форми, його класифікацію відповідно до вимог УКТ ЗЕД з урахуванням Основних правил інтерпретації товарів 1 та 6 необхідно проводити у товарній підкатегорії 1517 90 99 99 УКТ ЗЕД (ставка мита - 15%).

Відповідно до положень підпункту 5.1.7 Закону № 168/97-ВР України (чинного на момент митного оформлення вищевказаного товару) при проведенні декларування товарів за вищевказаними ВМД було застосовано “002” преференцію по сплаті ПДВ, визначену Порядком ведення відомчих класифікаторів з питань митної статистики, які використовуються в процесі оформлення митних декларацій, затвердженим наказом Державної митної служби України від 12.12.07 № 1048, як на лікарські засоби та вироби медичного призначення (крім підакцизних товарів), зареєстровані та допущені до застосування в Україні в установленому законодавством порядку, що ввозяться на митну територію України (за переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2003 № 1949 “Про перелік лікарських засобів та виробів медичного призначення, операції з продажу яких звільняються від обкладення податком на додану вартість” визначено, що “Переліком лікарських засобів, операції з продажу яких звільняються від обкладення податком на додану вартість, є Державний реєстр лікарських засобів".

Наказом Державної митної служби України від 22.06.2006 № 514 “Про затвердження Порядку подання документів, які підтверджують право суб'єктів підприємницької діяльності на користування встановленими законодавством податковими пільгами під час митного оформлення товарів, що ввозяться на митну територію України” затверджено, що пільговий режим оподаткування при митному оформленні лікарських засобів, які ввозяться на митну територію України, застосовується при наявності лікарського засобу в міжвідомчій базі даних зареєстрованих в Україні лікарських засобів або оригінал реєстраційного посвідчення, або його копія, або підтвердження державної реєстрації лікарських засобів, видане Міністерством охорони здоров'я України. Підтвердження виробника лікарських засобів встановлюється згідно з реєстраційним посвідченням (згідно з товаросупровідними документами, маркуванням).

Судом встановлено, що товар “риб'ячий жир вітамінізований в капсулах по 500 мг” при декларуванні за вказаними вище ВМД звільнявся від сплати ПДВ як такий, що наявний у Реєстрі зареєстрованих лікарських засобів № UA/7502/01/01 від 19.12.07.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позивачем дійсно порушено вимоги Закону України від 05.04.01 № 2371-III “Про Митний тариф України” та Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість” у частині визначення бази оподаткування ПДВ для товарів, які ввозяться на митну територію України, що розраховується відповідно до вимог пункту 4.3 Закону, що призвело до виникнення недоплати з ввізного мита та ПДВ.

Аналогічна позиція суду викладена в постанові Верховного Суду України від 10.06.2008 р. колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого Кривенка В.В., суддів Гусака М.Б., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г. за скаргою Тернопільської митниці у справі за позовом приватного підприємства “Фото Лайф” до Тернопільської регіональної митниці про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відтак, суд дійшов висновку, що Київська регіональна митниця при направленні податкового повідомлення форми "Р" від 16.06.2011 р. № 126 діяла виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством України, а тому позовні вимоги ТОВ “СБ-Фарма” задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "СБ-Фарма" залишити без задоволення.

2. Судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя                                                                                 Н.В. Клочкова